КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 607/10278/18

провадження № 22-ц/824/2579/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Київ від 18 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є інвалідом III групи та має право на пільги для проїзду із знижками залізничним транспортом, що передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У період з 08 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року позивач здійснила декілька поїздок залізничним транспортом за напрямками: Тернопіль - Одеса гол., Одеса гол. - Тернопіль, Тернопіль - Львів та Львів - Тернопіль. Працівниками Виробничого структурного підрозділу «Вокзал станції Тернопіль» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у лютому 2018 року було проігноровано надані позивачем документи для здійснення проїзду із знижкою, чим порушено її права споживача послуг із перевезення.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась до суду із даним позовом та просила стягнути з відповідача надмірно сплачену нею суму вартості проїзних квитків у розмірі 291 грн. Також позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 7000 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Київ від 18 червня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська залізниця», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із указаним рішення ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що оскаржуване рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що відповідач вимагав у неї не тільки посвідчення, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, а посвідчення чи довідку з відділу соціального захисту населення, однак позивач перебуває на обліку у Тернопільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області, яке нараховує і виплачує їй пенсію. Тому позивач надала відповідачу довідку з Пенсійного фонду України, яку останнім було безпідставно проігноровано.

28 жовтня 2019 року до Київського апеляційного суду від заступника директора філії АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Указує, що позивач пред`явила до каси залізничного вокзалу довідку про вид пенсії та її розмір, як тимчасовий документ у разі відсутності пенсійного посвідчення. Однак, єдиною підставною для оформлення пільгового проїзду залізничним транспортом є пенсійне посвідчення встановленого зразка. Інших документів, за умови пред`явлення яких пасажиру надаються пільги, чинним законодавством не передбачено.

Також зазначає, що позивачем не надано як доказ ніяких результатів спеціальних досліджень, експертиз, медичних довідок чи інших належних та допустимих доказів своїх моральних страждань.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких порушень охоронюваних законом прав позивача з боку відповідача судовим розглядом не встановлено. Оскільки задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної порушенням прав позивача, вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом III групи, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 , виданим 15 лютого 2018 року. Також, як вбачається із матеріалів справи, Тернопільським об`єднанням управління Пенсійного фонду України Тернопільської області була надіслана коригуюча анкета на виготовлення пенсійного посвідчення відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1060711 від 31 січня 2018 року про встановлення позивачці третьої групи інвалідності внаслідок загального захворювання з 19 січня 2018 року по 01 лютого 2021 року.

Маючи намір здійснити поїздки на внутрішніх лініях (маршрутах) залізничного транспорту позивач звернулась до структурного підрозділу "Вокзал станція Тернопіль" про продаж їй квитків зі знижкою відповідно до статті 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" на підставі виданої їй управлінням Пенсійного фонду України довідки, на що отримала відмову.

У період з 08 лютого 2018 року по 15 лютого 2018 року позивач здійснила декілька поїздок залізничним транспортом за напрямками: Тернопіль - Одеса гол., Одеса гол. - Тернопіль, Тернопіль - Львів та Львів - Тернопіль, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями проїзних документів. Загальна вартість поїздок становить 580, 73 грн.

Отримавши 15 лютого 2018 року пенсійне посвідчення встановленого зразка, ОСОБА_1 повторно звернулась до керівництва виробничого структурного підрозділу "Вокзал станція Тернопіль" із проханням повернути їй переплачені кошти за квиток.

Виробничим структурним підрозділом "Вокзал станція Тернопіль" надано ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено, що пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення. Порядок надання тимчасових посвідчень чи надання права на пільгу за будь-якими іншими довідками, у тому числі довідкою до акта огляду МСЕК законодавством України не передбачено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 серпня 2018 року замінено неналежного відповідача на належного - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", місцезнаходження: 03680, м. Київ, вулиця Тверська, 5. У зв`язку із указаними обставинами справу було передано до Печерського районного суду міста Київ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938 відбулася зміна назви товариства відповідача з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на приватне Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Приписами частини 1 статті 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 910 ЦК України укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно із статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.

Законом України "Про транспорт" передбачено, що пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Статтею 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також, передбачено, що інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої, групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Порядок транспортного обслуговування інвалідів та дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та міським електричним транспортом.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом» від 19.03.1997 №252 оформлення проїзного документа, що дає право на пільговий та безоплатний проїзд, здійснюється за пред`явленням оригіналів документів, що підтверджують таке право, з внесенням до проїзного документа прізвища та імені особи і номера документа, що підтверджує право на пільговий та безоплатний проїзд.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду від 25 березня 2004 року №4-1.

У зв`язку з тим, що виготовлення посвідчень Фондом забезпечується у місячний строк, згідно з Порядком обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень у Пенсійному фонді України та його органах, за бажанням особи надається довідка - пенсійне посвідчення, яка підтверджує, що особа являється пенсіонером, перебуває на обліку в Пенсійному фонді та має певні пільги та переваги. У зв`язку із тимчасовою відсутністю можливості у управління Пенсійного фонду видати позивачеві пенсійне посвідчення, у лютому 2018 року Тернопільське об`єднання управління Пенсійного фонду України Тернопільської області видало ОСОБА_1 довідку ОР193140ЦБ/ПБ50005/999, в якій зазначено, що вона є інвалідом III групи та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 1452 грн.

Маючи намір придбати пільговий проїзний документ, ОСОБА_1 для підтвердження наявності підстав для пільгового проїзду надала довідку, видану їй управлінням ПФУ замість посвідчення. Судом першої інстанції не встановлені обставини, які спростовують наведені у позові факти.

Положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначають основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до статті 3 указаного Закону інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 4 Закону передбачено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема: у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; соціальному захисті, тощо.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Пільги, згідно із особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Отже, виходячи з аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа, якій шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади визначено втрату здоров`я.

На думку колегії суддів відсутність у позивачки посвідчення, яке підтверджує її статус із незалежних від неї причин не може бути підставою для звуження змісту та обсягу її права на пільговий проїзд транспортом, а отже настання для неї негативних наслідків щодо неможливості придбати проїзні квитки за пільговою ціною.

Однак, працівником відповідача їй було відмовлено у продажу пільгового проїзного документа у зв`язку із відсутністю у неї пенсійного посвідчення, її пояснення щодо наявності у неї іншої довідки, отриманої нею від органу, що мав видати їй посвідчення, взяті до уваги не були, а тому позивачка була змушена купувати квитки за повною вартістю.

У відповідності до статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

У відповідності до пункту 1.7. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що затверджені Наказом Мінтрансзв`язку України №1196 від 27.12.2006 року надано визначення: проїзний документ пільговий - проїзний документ, оформлений для особи, що має право на пільги з оплати вартості проїзду на підставі законодавства, та оформлений з відповідною знижкою вартості проїзду чи безплатно (безкоштовно).

Пунктом 5.6. Правил вказано, що перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті, наведено в додатку 2 до цих Правил, а саме вказано такі категорії: «Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда». Розмір пільги: 50 % знижка вартості проїзду у період з 01 жовтня до 15 травня без обмеження кількості поїздок у внутрішньому сполученні. Назва документа, згідно з яким оформляється безплатний та пільговий проїзд: Пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб),категорію "дитина-інвалід" (для дітей). Довідка для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області листом №2663/11 від 20 лютого 2018 року було повідомлено ПАТ "Українська залізниця" в особі його філії "Пасажирська компанія" виробничий підрозділ "Вокзал станція Тернопіль" про обставини, що пенсіонерам, які перебувають на обліку у об`єднаному управлінні до отримання пенсійного посвідчення мають можливість отримати довідку про вид пенсії та її розмір.

Відповідно до виданої управлінням ПФУ довідки, позивач набула статусу інваліда третьої групи з 19 січня 2018 року та їй призначено пенсію у розмірі 1452 грн.

Тимчасова відсутність у позивачки пенсійного посвідчення, про що відповідача повідомлено було органом, на який покладено обов`язок по виготовленню і видачі пенсійного посвідчення, не може бути підставою для відмови у реалізації особою, якій встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання, гарантованого державою права на придбання проїзного квитка зі знижкою.

Одночасно позивач перебуває із відповідачем у правовідносинах як споживач послуг з перевезення.

У відповідності до підпунктів 4, 5 частини 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає що відмовляючи позивачу у придбанні квитка за пільговою ціною, тим самим касир поставила позивач у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, оскільки позивач мав відповідний статус на придбання квитка за пільговою ціною. При цьому, на думку суду, позивач не міг надати касиру залізничного вокзалу пенсійне посвідчення з об`єктивних причин, які не залежали від нього, оскільки зазначене посвідчення було видану позивачу лише 15 лютого 2018 року, тобто після здійснення поїздок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з АТ "Українська залізниця" суми переплачених коштів за квитки у розмірі 291 грн підлягають задоволенню.

Окрім понесеної позивачкою матеріальної шкоди, їй також було завдано моральну шкоду, оскільки після отримання пенсійного посвідчення вона повторно звернулась до відповідача з проханням відшкодувати їй переплачену нею вартість проїзного документа, на що повторно отримала відмову. Унаслідок таких дій відповідача позивачка зазнала душевних страждань.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі частини 1 статті 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Приписами частини 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

З урахуванням обставин справи та розміру збитків колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди полягають частковому задоволенню у розмірі 500 грн.

Отже, обставини, на які позивач посилається в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення, знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції винесено на підставі помилкових висновків про відсутність у позивача підстав для придбання проїзних документів зі знижкою, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі в частині відшкодування 50 відсотків вартості понесених витрат на проїзд та часткового задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору, а тому, судовий збір стягується з відповідача на користь держави за подання позову у сумі 768, 40 грн та апеляційної скарги у сумі 1152, 60 грн (150% від 768, 40 грн) у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, що становить 208, 40 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 439 ЦПК України, апеляційний суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Київ від 18 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21/А, код ЄДРПОУ 41022900) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму переплачених коштів за квитки у розмірі 291 (двісті дев`яносто одна) гривня 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21/А, код ЄДРПОУ 41022900) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 21/А, код ЄДРПОУ 41022900) на користь Держави судовий збір у розмірі 208 (двісті вісім) гривень 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. ПисанаСудді С.О. Журба К.П. Приходько