П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 540/2454/18

Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення - 03.01.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якій просила суд:

- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови їй у перерахунку пенсії «державного службовця»;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, врахувавши до середньомісячної зарплати виплати відповідно до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 17.10.2018 року №1354/02, починаючи з 2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідачем було протиправно відмовлено їй, у перерахунку пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, чим порушив її право на соціальний захист.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії державного службовця, викладене у листі від 07.11.2018р. №680/А-99-1. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, врахувавши до середньомісячної зарплати виплати відповідно до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 17.10.2018 року №1354/02, починаючи з 03.05.2012 року. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, начальник ГУ ПФУ в Херсонській області 25.01.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені усіх позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Скадовському відділені ГУ ПФУ у Херсонській області.

Управлінням ПФУ спочатку позивачці була призначена пенсія за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.05.2012 року, за заявою позивачки, було здійснено перехід на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII з урахуванням довідок від 23.04.2012р. №1009/04 та від 27.04.2012р. №1012/04 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати (за останні календарні 24 місяці), виданих ДСА України в Херсонській області.

24.10.2018 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Херсонській області із заявою, в якій просила провести перерахунок раніше призначеної пенсії, врахувавши до середньомісячної зарплати виплачені їй матеріальні допомоги та виплатити заборгованість по пенсії, починаючи з 2012 року.

До вказаної заяви позивачка додала і довідку ТУ ДСА в Херсонській області від 17.10.2018 року №1354/02 про розмір її заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сплату єдиного соціального внеску за період роботи за 2010-2012 рік.

Однак, 07.11.2018 року ГУ ПФУ в Херсонській області листом №680/А-99-1 фактично відмовило позивачці у такому перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням пенсійного органу, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими та заснованими на законі.

До такого виковку суд апеляційної інстанції дійшов з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається зі змісту ст.2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно положень ч.2 ст.3, ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до приписів ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991р., до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Як передбачено приписами ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003р., який визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а в даному випадку допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця і враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

При цьому, слід зазначити, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання вже неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 10.04.2018 року у справі №520/5009/15-а та від 17.10.2019 року у справі №495/8510/16-а.

Також, судова колегія погоджується і з висновками суду 1-ї інстанції щодо періоду, з якого слід задовольнити позовні вимоги, оскільки позивачка за її заявою від 03.05.2012 року була переведена на пенсію відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про державну службу», тому саме з 03.05.2012 року ГУ ПФУ і потрібно здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням виплат, з яких були сплачені страхові внески.

Так, згідно з приписами ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», усі нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

А відповідно до ч.3 ст.45 цього ж Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При цьому, судова колегія також вважає за необхідне зазначити й про те, що оскільки позивач не могла вплинути на час оформлення пенсії на визначення розміру середньої заробітної плати із урахуванням матеріальної допомоги, оскільки довідка, затверджена постановою правління ПФУ не передбачала такого виду складових, про які йде мова у позовній заяві,а тільки після становлення судової практики з цього приводу і роз`яснень Верховного Суду України позивач дізналась про порушене право щодо правильного і повного обчислення своєї пенсії останньою строків на звернення із даним позовом не пропущено.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 15.01.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді : І.П. Косцова

В.О. Скрипченко