ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року місто Київ №816/2353/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 , Генеральної прокуратури України

до третя особа про

Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України Національне антикорупційне бюро України визнання протиправним та скасування рішення 23.09.2017 №203,

за участю:

представника позивача (Генеральна прокуратура України) - Кіцнак П.О.,

представника відповідача - Романенка Я.М., Волинець Н.М.,

представника третьої особи - Клименка Є.С.,

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА _1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, у якому просить скасувати рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203, оскільки оскаржуваним рішенням запроваджено обов`язкову плату за подачу скарг на дії (бездіяльність) адвокатів, що у свою чергу обмежує право позивача на можливість безперешкодно звернутись з відповідною скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та фактично створює додаткові перешкоди у вигляді надмірного та необґрунтованого фінансового тягаря, справляння якого суперечить приписам законодавства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 №816/2353/17 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2018 №816/2353/17 апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 №816/2353/17 - скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018 №816/2353/17 прийнято адміністративну справу до провадження суддею Шевченко Н.М. та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шевченко Н.М.) від 29.01.2019 у справі №816/2353/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 №816/2353/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 №816/2353/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховним Судом зазначено, що рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 містить притаманні нормативно-правовому акту ознаки, а саме: встановлює норми права (обов`язок осіб щодо внесення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката тощо), носить загальний характер (розраховано на необмежену кількість суб`єктів), та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Так, Верховним Судом в постанові від 26.06.2019 №816/2353/17 наголошено на тому, що під час відкриття провадження в адміністративній справі та її розгляду, суд був зобов`язаний дотриматись вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, чого виконано не було ні Полтавським окружним адміністративним судом, ні Окружним адміністративним судом міста Києва, що є безумовною підставою для констатації порушення з боку судів норм процесуального права.

Листом Верховного Суду від 01.08.2019 №816/2353/17/38524/19 матеріали справи №816/2353/17 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2019 №816/2353/17 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В. та призначено підготовче засідання, зобов`язано сторін у визначений судом строк, із врахуванням постанови Верховного Суду від 26.06.2019 №816/2353/17, надати суду необхідні документи для повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин. Також, зобов`язано Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання надати суду докази опублікування оголошення щодо оскарження рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 у строки та в порядку, передбаченому статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від позивача 16.08.2019 до суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог та викладено позовні вимоги в наступній редакції: «Визнати нечинним рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 (зі змінами) з моменту його прийняття».

Також, позивачем 16.08.2019 подано клопотання про доповнення правової позиції у справі №816/2353/17, в якому зазначено, що нормативно-правові акти, які видаються Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» та Радою адвокатів України мають проходити державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, адже Указ Президента України від 03.10.1992 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» зобов`язує всі органи адміністративно-господарського управління та контролю проводити реєстрацію нормативно-правових актів. Без проведення такої державної реєстрації нормативно-правові акти Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та Ради адвокатів України не набувають юридичної сили та чинності. Позивачем наголошено, що оскаржене рішення Ради адвокатів України не набуло чинності. Також позивачем вказано на те, що при винесенні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 в адміністративній справі №816/2353/17 судами першої та апеляційної інстанцій вказано на приписи статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та вказано на те, що Рада адвокатів України може запроваджувати стягнення «певних внесків». Так, позивачем наголошено на тому, що вказане тлумачення є нечітким та Рада адвокатів України не мала повноважень на прийняття оскаржуваного рішення від 23.09.2017 №203.?

Крім того, від позивача 16.08.2019 до суду надійшло клопотання про об`єднання справ №816/2353/17 та №640/18056/18 в одне провадження, оскільки, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №640/18056/18 (суддя Головань О.В.) за позовом Генеральної прокуратури України до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» (у редакції рішення Ради адвокатів України від 16.11.2017 №257, зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 №41 та від 08.09.2018 №131).

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 (суддя Головань О.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №640/18056/18 та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача 30.08.2019 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2019 №816/2353/17 надано докази публікації на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України оголошення щодо оскарження рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Також, представником відповідача 02.09.2019 надано суду письмові пояснення щодо клопотання позивача про доповнення правової позиції у справі №816/2353/17, в яких вказано на те, що приписами статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями. Так, в пункті 7 оскаржуваного рішення Ради адвокатів України зазначено, що це рішення набуває чинності з 01.01.2018. Таким чином, відповідачем наголошено на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішенні Ради адвокатів України були дотримані всі вимоги визначені Законом. Крім того, відповідачем зазначено, що рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 оприлюднене на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а тому належним чином доведене до відома громадян України, а відтак є офіційним джерелом інформації.

Від представника Національного антикорупційного бюро України до суду 04.09.2019 до суду надійшло клопотання про залучення Національного антикорупційного бюро України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні 09.09.2019 судом прийнято клопотання про уточнення позовних вимог від 16.08.2019 щодо викладення позовних вимог в наступній редакції: «Визнати нечинним рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 (зі змінами) з моменту його прийняття».

В судовому засіданні 07.10.2019 суд ухвалив залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національне антикорупційне бюро України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 №816/2353/17, об`єднано адміністративні справи №816/2353/17 та №640/18056/18 в одне провадження, присвоєно об`єднаним справам №816/2353/17.

Позовні вимоги Генеральної прокуратури України до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» обґрунтовано тим, що рішення від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» прийнято всупереч вимогам статті 92 Конституції України, з перевищенням наданих законодавством України повноважень та з порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян». Так, позивачем наголошено на тому, що обмеження прокурора щодо звернення до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури із заявою (скаргою) з приводу поведінки адвоката у ході досудового розслідування кримінального провадження, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, безпосередньо впливає на виконання прокуратурою функцій, передбачених Конституцією України, Законами України «Про прокуратуру» та повноважень і завдань, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Від представника Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» 18.01.2019 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вважає, що позовна заява Генеральної прокуратури України є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Так, відповідачем наголошено на тому, що встановлений збір за подання заяви (скарги) у повній мірі кореспондується з пунктом 6 частини першої статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Представником позивача - Генеральної прокуратури України 25.01.2019 надано суду відповідь на відзив, в якому підтримано позовні вимоги та обставини викладені в позовній заяві та вказано на те, що у Генеральної прокуратури України немає можливості здійснювати плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарг на дії адвокатів, оскільки такі видатки не відповідають вимогам бюджетного законодавства, їх не включено до планових витрат у кошторисі.

Від представника третьої особи - Національного антикорупційного бюро України до суду 23.10.2019 надійшли пояснення, в яких зазначено, що законами України не встановлено справляння плати за подання та розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, з огляду на, що рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» є протиправним, оскільки Рада адвокатів України діяла поза межами власних повноважень, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Слід також зазначити, що Недержавною некомерційною професійною організацією «Національна асоціація адвокатів України» 27.02.2019 суду надано докази публікації на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України оголошення щодо оскарження Генеральною прокуратурою України рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» у справі №640/18056/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №816/2352/17.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви у відповідності до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника відповідача до суду 20.12.2019 надійшло клопотання про подання доказів на виконання вимоги суду, а саме, копії відповіді Міністерства юстиції України від 05.03.2013 за вих.№3009-0-33-13/10.1, наказу Міністерства юстиції України від 04.03.2013 №367/5, висновку про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Радою адвокатів України прийнято рішення від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Рішеннями Ради адвокатів України від 16.11.2017 №257, від 30.03.2018 №41 та від 08.09.2018 №131 до рішення №203 внесено зміни та доповнення).

Відповідно до пункту 1 оскаржуваного рішення від 23.09.2017 №203, встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).

Позивачі, не погоджуючись з рішенням Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 (у редакції рішення Ради адвокатів України від 16.11.2017 №257, зі змінами, внесеними рішеннями Ради адвокатів України від 30.03.2018 №41 та від 08.09.2018 №131), звернулись до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, беручи до уваги висновки Верховного суду, викладені в постанові від 26.06.2019 №816/2353/17 (адміністративне провадження №К/9901/10630/19), суд зазначає наступне.

Оскаржуваним рішенням фактично введено справляння плати за розгляд заяв (скарг) та передбачено право скаржника на відшкодування витрат, понесених за організаційно-технічне забезпечення розгляду його заяви (скарги), у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення, що у свою чергу гарантує повернення скаржнику сплаченої суми за подання скарги за умови, якщо вона була обґрунтованою та викладені у ній обставини знайшли свого підтвердження.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні. Правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Приписами статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

Згідно з частиною п`ятою статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать: 1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів; 2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; 3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; 5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури цим Законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України. Рада адвокатів України підконтрольна і підзвітна з`їзду адвокатів України.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено повноваження Ради адвокатів України, яка, зокрема, визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України.

Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок: 1) плати за складання кваліфікаційного іспиту; 2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; 3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань; 5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб; 6) інших не заборонених законом джерел.

Відповідно до частин другої та третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження - це процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Частиною другою статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 рішення від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» (у редакції рішення Ради адвокатів України № 257 від 16.11.2017, зі змінами), встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).

Також, пунктом 2 рішення від 23.09.2017 №203 передбачено, що від плати, вказаної в пункті 1 цього рішення, звільняються, (а) заявники (скаржники), які мають відповідні пільги щодо звільнення від оплати судового збору та визначені Законом України «Про судовий збір, а саме особи: які страждають на психічні розлади, та їх представники; з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім`ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори під час виконання службових обов`язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України; (б) органи адвокатського самоврядування, їх робочі органи (комітети, центри, комісії та ін.); (в) суди, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, що звертаються з заявами (скаргами) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності в рамках, наданих їм повноважень процесуальним законодавством України, (г) особи, які перебувають у місцях позбавлення, обмеження волі, місцях тимчасового тримання або під вартою, якщо заява (скарга) подана через установу, в якій перебуває скаржник.

Крім того, пунктом 2.1 рішення від 23.09.2017 №203 (із змінами та доповненями) визначено, що враховуючи майновий стан заявника (скаржника) ОСОБА_2 відповідно може зменшити розмір плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) або звільнити від її сплати.

Пунктом 4 рішення від 23.09.2017 №203 визначено, що заявник (скаржник) має право на відшкодування витрат, понесених за організаційно-технічне забезпечення розгляду його заяви (скарги), у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення; у свою чергу у разі задоволення ВКДКА скарги адвоката на рішення КДКА, адвокат має право на відшкодування понесених витрат за організаційно-технічне забезпечення розгляду та підготовку скарги за рахунок заявника (скаржника), який звернувся із заявою (скаргою) до КДКА.

Відповідачем вказано на те, що частиною другою статті 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Так, у разі виявлення дисциплінарного проступку у адвоката, особа, якій відомі дані факти, має можливість протягом року подати заяву (скаргу) щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Відповідачем вказано на те, що, розділ VI Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» присвячений складній особливій процедурі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, а також порядку оскарження рішення у дисциплінарній справі.

Так, дисциплінарне провадження складається з чотирьох стадій: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; порушення дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи; прийняття рішення у дисциплінарній справі. Кожна стадія дисциплінарного проступку включає в себе необхідність вчинення численних дій з організаційно-технічного забезпечення розгляду скарги особи, яка звернулась щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, з метою повної, всебічної перевірки викладених фактів такої поведінки для встановлення винуватості/невинуватості адвоката.

Санкції необхідні як гарантія певної професійної поведінки адвокатів та дотримання стандартів їх діяльності. З іншої сторони, належне виконання адвокатом своїх функцій вимагає захисту адвоката від будь-якого безпідставного втручання в його діяльність, вчинення тиску на адвоката.

Відповідачем наголошено, що вищенаведені обставини та збільшення кількості безпідставних скарг та таких, що подаються у якості засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним професійної діяльності враховані Радою адвокатів України при прийнятті оскаржуваного рішення. Гарантією ефективного виконання функцій адвоката є захищеність адвоката від свавільного втручання і перешкод з боку держави, будь-яких державних та недержавних органів, та/або третіх осіб. Зазначене правило є вкрай необхідним, оскільки процедура дисциплінарної відповідальності не повинна створювати загрозу незалежності адвоката, створенню будь-яких перешкод у виконанні функцій адвокатури. Має бути дотриманий баланс між забезпеченням виконання стандартів адвокатської Діяльності з однієї сторони та забезпечення уникнення будь-яких прямих або і опосередкованих неправомірних обмежень, впливу, погроз, тощо на адвоката з боку будь-яких інстанцій незалежно від їх стимулів з іншої сторони.

Крім того, відповідачем наголошено, що на вивчення, обговорення і прийняття рішень витрачаються значні фінансові витрати (канцелярія, поштові послуги, тощо), час і сили членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (дисциплінарної палати), так і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Зокрема, відповідачем зазначено, що оскаржуваним рішенням Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 передбачена можливість заявником (скаржником) відшкодування витрат, понесених за організаційно-технічне забезпечення розгляду його заяви (скарги) та у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення.

Таким чином, збір за подання заяви (скарги) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності не обмежує право заявників на доступ їх звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіонів та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури, а є заходом для належного фінансового утримання відповідних органів, оскільки кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури регіонів та Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури здійснює значний обсяг роботи: прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів; розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісія адвокатури, у тому числі ухвалені у рамках дисциплінарного провадження; узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури тощо, та утримуються лише за рахунок плати за складання кваліфікаційного іспиту, що надходить від осіб, які виявили бажання отримати статус адвоката.

Крім того, слід зазначити, що частиною третьою статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідачем наголошено на тому, що повноваження Ради адвокатів України являють собою дискреційні повноваження та виключну компетенцію уповноваженого органу адвокатського самоврядування. Так, дискреційне право суб`єкта владних повноважень обумовлюється певною свободою (вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та в виборі правових наслідків. Наділивши адвокатуру України, недержавний самоврядний інститут, такими повноваженнями, законодавець надав йому певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Частиною четвертою статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», визначено повноваження Ради адвокатів України, серед яких, зокрема, визначення розміру відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та інші функції відповідно до Закону та рішень з`їзду адвокатів України.

Слід зазначити, що діяльність керівних органів адвокатури України не фінансується з державного бюджету України та фінансування здійснюється за рахунок щорічних обов`язкових внесків, які сплачують адвокати.

Так, відповідачем наголошено, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право на запровадження та формування внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування.

Зокрема, відповідачем вказано на те, що встановлений збір за подання заяви (скарги) у повній мірі кореспондується із пунктом 6 частини першої статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким визначено, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок інших не заборонених законом джерел.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін, судом не приймаються до уваги доводи позивачів щодо обмеження їх прав на звернення з відповідними скаргами на дії адвокатів, оскільки, по-перше, відповідну плату введено оскаржуваним рішенням саме з метою організаційно-технічного забезпечення розгляду таких скарг; по-друге, приписами оскаржуваного рішення передбачені випадки звільнення заявників від відповідної плати; по-третє, позивачами не доведено суду неможливості здійснення відповідної плати за звернення зі скаргами на дії адвокатів.

Крім того, слід зазначити, що згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №395, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Разом з тим, відповідно до частини першої та третьої статті 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення з`їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Слід наголосити на тому, що приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України та відповідно до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Рада адвокатів України не належить до кола органів, акти яких підлягають державній реєстрації.

Зокрема, на підтвердження вказаних обставин, в матеріалах справи містяться копії відповіді Міністерства юстиції України від 05.03.2013 за вих.№3009-0-33-13/10.1, наказу Міністерства юстиції України від 04.03.2013 №367/5, висновку про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації.

Отже, судом не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України, що без проведення державної реєстрації нормативно-правові акти Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» та Ради адвокатів України не набувають юридичної сили та чинності.

Слід наголосити на тому, що висновки Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 №816/2353/17 про скасування рішень першої та другої інстанцій, зроблені виключно з процесуальних питань, оскільки справу розглянуто без врахування вимог статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Слід звернути увагу на те, що матеріалів справи містять докази публікації на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України оголошення щодо оскарження рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» Плескачем В`ячеславом Юрійовичем (аркуш справи 108 том ІІ) та Генеральною прокуратурою України (аркуш справи 155 том ІІІ).

Таким чином, під час розгляду даної адміністративної справи, судом дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, в частині зобов`язання відповідача опублікувати оголошення щодо оскарження рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 та взято до уваги висновки Верховного Суду викладені в постанові від 26.06.2019 №816/2353/17 (провадження №К/9901/10630/19).

Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 26.06.2019 №816/2353/17 не зауважував щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та щодо висновків судів попередніх інстанцій по суті заявлених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 «Про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та Генеральної прокуратури України щодо визнання протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 23.09.2017 №203 (зі змінами) є необґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 15.01.2020.