РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 січня 2020 р. Справа № 120/1445/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Михайловського М.В.

позивача: ОСОБА_1 .

представника позивача: Опанасюка П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області). У позовній заяві позивачка просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 № Ф - 9964-17 у сумі 2700,15 грн., що була нарахована на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів;

- визнати протиправними дії відповідача щодо взяття її на облік як самозайняту особу, що провадить незалежну професійну діяльність та зобов`язати відповідача зняти її з обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайнятої особи, що провадить незалежну професійну діяльність.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі, при цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. На переконання позивачки, оскільки вона є фізичною особо - підприємцем та особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, у неї не виникає обов`язку подання різних звітностей, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, та відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Тому, на думку позивачки, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) на суму 2700,15 грн від 25.01.2019 року № Ф-9964-17, підлягає скасуванню, а дії щодо взяття 08.02.2018 року її на облік як самозайнятої особи, що провадить незалежну професійну діяльність, вчинені без достатніх правових підстав, а тому є протиправними.

Ухвалою від 07.05.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням 10-ти денного строку для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

21.05.2019 на виконання ухвали від 07.05.2019 надійшла заява позивачки про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.05.20109 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 18.06.2019 о 11:00 год.

Також цією ухвалою запропоновано сторонам подати до суду, пояснення щодо наявності підстав для зупинення провадження в цій адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 520/3939/19 (адміністративне провадження № Пз/9901/10/19).

03.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що оскільки доцільність розгляду справи № 520/3939/19-а Верховним Судом, як зразкової обґрунтовано необхідністю ухвалення зразкового рішення для формування єдиної судової практики, а справа № 120/1445/19-а є аналогічною справі № 520/3939/19, наявні передбачені п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України, підстави для зупинення провадження у справі.

14.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Як зазначає відповідач, згідно реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 06.04.2012, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування. Також 23.02.2012 ОСОБА_1 встановлена ознака незалежної професійної діяльності судовий експерт.

На підставі даних ІКП 71040000 до ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиний соціальний внесок, як фізичній особі-підприємцю за 1 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.04.2018, 2 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.07.2018, 3 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.10.2018, 4 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 21.01.2019, 1 квартал 2019 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.04.2019.

Крім нарахування єдиного соціального внеску як фізичній особі-підприємцю, позивачці також нараховано єдиний внесок за 1 квартал 2018 в сумі 1638,12 грн. термін сплати 19.04.2018, 2 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.07.2018, 3 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 19.10.2018, 4 квартал 2018 в сумі 2457,18 грн. термін сплати 21.01.2019 за ознакою незалежної діяльності (судовий експерт).

Таким чином, станом на 05.06.2019 борг позивачки становить 10368,69 грн.

Також відповідач зазначає, що на підставі інформації, отриманої від Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та включені до відповідних реєстрів, встановлено, що ОСОБА_1 є судовим експертом, який здійснює незалежну професійну діяльність.

З метою виконання покладених на контролюючий орган функцій, ОСОБА_1 було встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - судовий експерт з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

У зв`язку із неявкою у судове засідання сторін по справі, розгляд справи відкладено на 02.07.2019 о 12:00 год.

19.06.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою від 02.07.2019 задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі до набрання чинності рішення Верховного Суду від 02.09.2019 у зразковій справі № 520/3939/19.

Ухвалою від 11.12.2019 провадження у справі поновлено, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.01.2020.

Ухвалою від 16.12.2019 замінено відповідача у справі, а саме Головне управління ДФС у Вінницькій області його правонаступником Головним управління ДПС у Вінницькій області.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2020, зазначив, що податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята за результатом вчинення неправомірних дій щодо взяття позивачки на облік, як самозайнятої особи за ознакою незалежної професійної діяльності. Тому, просив дії відповідача щодо взяття її на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність визнати протиправними, а оскаржувану вимогу - скасувати.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2020 не з`явився, попередньо подавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутність.

Заслухавши пояснення сторони позивача, ознайомившись із відзивом відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 23.03.2012 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію судового експерта з правом проведення економічних експертиз, що підтверджується свідоцтвом № 1571 (а.с.19).

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець від 04.04.2012 № 21740000000045067, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААВ № 099498 (а.с.15).

Довідкою від 06.04.2012 № 97455 позивачку повідомлено, що вона перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ (а.с.17).

Повідомленням від 12.04.2012 позивачку повідомлено, що вона з 04.04.2012 узята на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці (а.с.18).

З 19.04.2012 ОСОБА_1 є платником єдиного податку 5 %. Вид господарської діяльності: 69.10 - Діяльність у сфері права; 69.20 - Діяльність у сфері бухгалтерського обліку, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 (а.с.16).

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 08.02.2018 встановлено ОСОБА_1 ознаку незалежної професійної діяльності «судовий експерт» (а.с.60).

Згідно відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника по єдиному внеску (71040000) станом на 31.12.2018 за позивачкою рахується борг у сумі 2700,15 грн., як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (а.с.62-63).

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 № Ф - 9964-17, в якій позивачку повідомлено, що станом на 31.12.2018 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 2700,15 грн (а.с.14).

Не погоджуючись із вимогою від 25.01.2019 № Ф - 9964-17 ОСОБА_1 20.02.2019 оскаржила її до Державної фіскальної служби України (а.с.27).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.04.2019 № 15621/6/99-99-11-05-02-25 оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2019 № Ф - 9964-17 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.29-31).

Позивачка вважає, що перебуваючи на обліку як фізична особа-підприємець, веде єдиний податковий облік та здійснює сплату податків і зборів за обраним видом діяльності, а тому оскаржувані дії відповідача є протиправними, а вимога підлягає скасуванню так як призводить до подвійного нарахування зобов`язання із сплати ЄСВ за один вид діяльності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI взяття на облік фізичних осіб-підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Крім того, факт наявності в особи статусу фізичної особи-підприємця виключає можливість її взяття на облік в податкових органах як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що діяльність експерта підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу вимог пункту 4, 5 частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачений.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон від 15.05.2003 № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону від 15.05.2003 № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку № 1162.

Аналогічна норма міститься в п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162.

Суд зауважує, що оскільки позивачка зареєстрована як фізична особа-підприємець згідно з Закону від 15.05.2003 № 755-IV, до неї не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст. 5 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець із зареєстрованим видом діяльності.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI одним з принципів податкового законодавства України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини (справа "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", рішення від 23 липня 2002 року, п. 110). Зокрема Суд зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України при вирішенні суд справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо нарахування позивачці єдиного внеску за ознакою незалежної професійної діяльності прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправним, порушує майнові права та інтереси позивача і зумовлює ситуацію, при якій платник податків двічі повинен сплачувати один і той самий збір, що є недопустимим.

Щодо визнання протиправними дії відповідача про взяття позивачки на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у зв`язку з реєстрацією фізичною особою-підприємцем, 04.04.2012 позивачка взята на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону від 15.05.2003 № 755-IV.

Зокрема, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону від 15.05.2003 № 755-IV, здійснюється контролюючим органом за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону від 15.05.2003 № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Аналіз положень Порядку № 1162 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Водночас судом встановлено, що позивачка не подавала до податкового органу заяви про взяття її на облік як самозайнятої особи, оскільки на той час вона перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець.

За цих обставин суд доходить висновку, що відповідач неправомірно та всупереч визначеному законодавством порядку з власної ініціативи 08.02.2018 взяв позивачку на облік як самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо взяття 08.02.2018 позивачки на облік платником єдиного внеску - самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, на переконання суду, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача зняти позивачку з такого обліку, суд враховує, що відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Відтак, оскільки відповідач за відсутності законних підстав взяв позивачку на облік як самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, суд доходить висновку, про необхідність врахування положень статті 13 Конвенції з метою захисту прав позивачки, гарантованих статтею 6 Конвенції та статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції. Тому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити дії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд враховує, що інакше судовий захист не буде вважатися повним та ефективним, а позивачці далі протиправно нараховуватиметься єдиний внесок як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву Головним управлінням ДПС у Вінницькій області не висловлено жодного аргументу у спростування доводів позивачки в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Тому, покладеного процесуальним законом обов`язку доведення правомірності вчинених дій відповідачем не виконано.

Натомість, аргументи позивачки щодо протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача є обґрунтованими та відповідають нормам проаналізованого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З огляду на викладене суд вважає, що дії та рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо обліку позивачки як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та нарахування їй єдиного внеску за ознакою незалежної професійної діяльності вчинені та прийняті всупереч вимогам законодавства, є протиправними, порушують майнові права та інтереси позивачки і зумовлює ситуацію, при якій платник двічі повинен сплачувати один і той самий збір, що є недопустимим.

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1536,00 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо взяття 08.02.2018 ОСОБА_1 на облік як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області зняти Луценко Ганну Євгенівну з обліку як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25 січня 2019 № Ф-9964-17.

Стягнути із Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 1536 грн. 80 коп. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43142454)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 15.01.2020

Суддя Богоніс Михайло Богданович