Справа № 464/7954/17 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/1503/19 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р..

суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

секретар: Фейір К.О.

з участю: позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника відділу освіти Герус Л.І., третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу №464/7954/17 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Сихівського та Личаківського районів м.Львова Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Управління освіти Департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради про зняття догани,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділу освіти Сихівського та Личаківського районів м. Львова, як правонаступника відділу освіти Сихівського району м. Львова Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зняття догани.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 січня 2017 наказом №21 в.о. начальника відділу Хонько З.М. на неї накладено дисциплінарне стягнення - догану. Підставою для накладення догани є висновок комісії управління освіти ДГП ЛМР від 30.12.2016 згідно якого виявлено ряд порушення функціональних обов`язків, забезпечення трудової та виконавчої дисципліни, але по суті не наведено жодного дисциплінарного порушення, очевидного порушення трудової дисципліни, як цього вимагає ст.ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України. Вважає накладене дисциплінарне стягнення безпідставним і незаконним. У зв`язку з станом здоров`я, тяжким матеріальним становищем, іншими об`єктивним причинами, в тому числі відсутність належної правової допомоги, пропустила строк на звернення до суду, а тому просить визнати причини пропущення нею строку позовної давності поважними та поновити строк на звернення до суду.

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Сихівського та Личаківського районів м. Львова, як правонаступника відділу освіти Сихівського району м. Львова Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зняття догани - відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивач та її представник.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 березня 2019 року.

Представник позивача адвокат Гривняк Володимир Мирославович вважає рішення незаконним, необґрунтованим та безпідставним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано усіх фактичних обставин справи, зокрема, суд не взяв до уваги долучені у судовому засіданні відгуки про роботу позивача як шкільного психолога, які свідчать про її компетентність, не враховано пояснення позивача, яка вважає, що у Відзиві відповідача неправдиво зазначено підставу для оголошення догани; не враховано того факту, що позивач, як педагогічний працівник, має право на самостійний вибір форм, методів, засобів навчальної роботи та пріоритетних напрямків роботи з огляду на власну кваліфікацію і потреби школи. Відтак, вважає, що у відповідача відсутні будь-які дані, які свідчили б про порушення ОСОБА_1 обов`язків працівника, визначених ст.139 КЗпП України, а застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани застосовне не на підставах та не у відповідності до вимог трудового законодавства, у зв`язку з чим наказ №21 від 23.01.2017 року підлягає скасуванню як незаконний, оскільки в наказі зазначена низка порушень функціональних обов`язків, забезпечення трудової та виконавчої дисципліни, проте не наведено жодного чітко визначеного дисциплінарного порушення трудової дисципліни, як цього вимагає ст.ст. 147, 147-1,148, 149 КЗпП України. Суд першої інстанції, не взявши до уваги стан здоров`я, матеріальне становище та інші об`єктивні причини, відмовив у клопотанні про поновлення строку звернення до суду. Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18.03.2019 року у цивільній справі №464/7954/17 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Сихівського та Личаківського району м. Львова Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Управління освіти Департаменту Гуманітарної політики Львівської міської ради про зняття догани від 23.01.2017 року, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, як незаконне. Прийняти постанову, якою ухвалити нове рішення, згідно з яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, зокрема:

-визнати причини пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності поважними та поновити строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про зняття догани від 23.01.2017 року;

-скасувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке накладене на ОСОБА_1 наказом №21 відділу освіти Сихівського та Личаківського району м. Львова від 23.01.2017 року та покласти судові витрати на відповідачів.

18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву за вхідним номером № 20716 про приєднання до апеляційної скарги її представника ОСОБА_2 від 26 квітня 2019 року, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача відділу освіти Сихівського та Личаківського районів м.Львова Управління освіти Департаменту гуманітарної політики ЛМР Герус Л.І., (далі представник відповідача), пояснення третьої особи ОСОБА_3, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від18 березня 2019 року підлягає скасуванню на підставі п.п.ч.3, 4 ст. 376 ЦПК з ухваленням нового рішення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 з 02 жовтня 2000 року по 21 березня 2017 року працювала на посаді практичного психолога у навчально-виховному комплексі «Школа-ліцей «Оріяна» м.Львова (далі НВК «Оріяна»).

Відповідно до Наказу №223 директора СШ №25 м.Львова прийнята на роботу, відповідно до Наказу №54-к відділу освіти Сихівського району м.Львова від 17.03.2017 року звільнена з роботи за ч.3 ст. 40 КЗпП України.

В період роботи Наказом № 21 від 23 січня 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно вимог ст.ст. 139, 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України; ст.ст.17, 21, 54,56 Закону України «Про освіту»; ст.ст. 5,17, 24 Закону України «Про загальну середню освіту»; п.36, 74,78,86 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджений постановою КМ України № 778 від 27.08.2010 року, підпунктів 9,11 п.74 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджений постановою КМ України №778 від 27.08.2010 року, підпунктів 11,12,13 п.86 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджений постановою КМ України №778 від 27.08.2010 року, п.4 Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 691 від 19.10.2001 року; п.п. 2.2, 2.4, 4.6 Положення «Про психологічну службу системи освіти України» затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Положення про експертизу психологічного та соціального інструментарію, що застосовується у навчальних закладах Міністерства освіти і науки України», листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-442 від 26.09.2012 року «Про оптимізацію діяльності працівників психологічної служби» п.9.7 наказу НВК «Школа-ліцей «Оріяна» № 103а від 31.08.2015 року «Про розподіл функціональних обов`язків та посадової відповідальності між адміністративними працівниками комплексу» та п.1.4;2,3,5.1 посадової інструкції працівника.

Підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді догани послужив Висновок комісії управляння освіти ДГП ЛМР від 30.12.2016 року згідно якого виявлено ряд порушень функціональних обов`язків, забезпечення трудової та виконавчої дисципліни ОСОБА_1

Із змісту Наказу № 282-к від 30.12.2016 року Управління освіти «Про результати перевірки у НВК «Школа-ліцей «Оріяна» м.Львова вбачається, що комісією ДГП ЛМР проведено перевірку фактів, викладених у колективній заяві батьків учнів 1-Г класу;порушення щодо застосування практичним психологом НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_1 діагностичного інструментарію; порушення у заповненні «Журналу щоденного обліку роботи»; відсутність Журналу корекційно-відновлювальної та розвиткової роботи. Представлена корекційно-розвивальна програма, однак роботи учнів з якими проводився індивідуальний психологічний супровід свідчили про їх невідповідність представленій програмі; ведення практичним психологом ОСОБА_1 документації за старими зразками;

-невідповідність річного плану роботи практичного психолога НВК «Школа-ліцей «Оріяна» завданням і цілям щодо проведення навчально-виховного процесу, що відображені у річному плані роботи школи, в частині взаємодії з педагогічними працівниками та дирекцією закладу для покращення та оптимізації НВП і створення належних і комфортних умов для усіх учасників навчально-виховного процесу, тощо.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми ст.ст. 139, 147-150 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 порушила умови Посадової інструкції, Закон про освіту, Правила внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується матеріалами перевірки та Наказом № 282-к від 30.12.2016 року ДГП Управління освіти.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції.

Дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника. Вона є обов`язком працівника понести покарання, передбачене нормами законодавства про працю, за протиправне невиконання чи неналежне виконання своїх трудових обов`язків.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких видів стягнення: догана; звільнення.

За змістом ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2016 року (Справа №6-2801 цс15).

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно із ст.7 Конвенції МОП № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року», яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року, із набранням чинності для України 16 травня 1995 року - трудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних з його поведінкою або роботою доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості.

Із матеріалів справи встановлено, що як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечувала факт порушення нею трудової дисципліни, посилалася на вкрай упереджене ставлення до неї директора НВК «Школа-ліцей «Оріяна» ОСОБА_3

У своїх поясненнях позивач зазначала, що вона неодноразово скаржилася на неправомірні дії директора ліцею в прокуратуру Сихівського району м.Львова щодо ненадання їй повного посадового окладу внаслідок чого вона перебувала у важкому матеріальному становищі, що призводило до заборгованості за комунальні послуги, неможливості придбати медикаменти та речі першої необхідності тощо. Примушування директора школи до відпрацьовування понаднормованих годин, приниження честі та гідності, вчинення психологічного тиску на неї, невиконання умов колективного договору- все це відображено у скаргах, зверненнях її до міністра освіти і науки України ОСОБА_7 листом від 01 серпня 2016 року та до міського голови м.Львова , до директора науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи у м.Києві; до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Україні, де зазначала про створення нестерпних умов праці, здійснення щодо неї психологічного та фізичного насилля, виживання з роботи. Зверталася також до Генерального прокурора України.

Позивач ОСОБА_1 у своїх поясненнях суду зазначала, що графіки роботи директором не підписувалися, хоч вона такі надавала. Окрім цього, згідно відповіді Київського центру практичної психології від 01 жовтня 2015 року затвердження місячних планів роботи не потребується. (а.с.15-17 т.2).

Згідно наданої ОСОБА_1 відповіді Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи національної академії педагогічних наук від 07 листопада 2016 року №142 повна ставка працівника психологічної служби в навчальному закладі становить 40 годин на тиждень, тому варто 20 годин відвести для безпосередньої роботи з учасниками навчально-виховного процесу (індивідуальна і групова психодіагностика, консультація учнів, учителів, батьків, корекційно-розвивальна робота тощо) та 20 годин- на підготовку до проведення соціально-психологічних заходів (занять, тренінгів, ділових ігор), обробка результатів досліджень, оформлення висновків (ці види робіт можуть виконуватись за межами навчального закладу. (Лист МО молоді і спорту 1/9 683 від 26 вересня 2012 року «Щодо розподілу робочого часу у практичних психологів та соціальних педагогів). (а.с.18-19 т.2).

Дирекцією школи не вжито жодних заходів для роботи психолога відповідно до рекомендацій МО, а, навпаки, у табелях робочого часу позакласна робота проставлялася прогулом, пояснення з цього приводу директором не приймалися і, останній, не бажав їх приймати, вищезазначений лист та його рекомендації проігноровані.

У суд першої та апеляційної інстанції позивачем ОСОБА_1 надано численні подяки від батьків дітей, які задоволені роботою практичного психолога ОСОБА_1 , оскільки робота з дітьми має позитивний результат, діти активні, робота вчителя ОСОБА_1 сприяє формуванню їх як особистості, діти активні, відчувається співпраця між дитиною та вчителем, що прослідковується на відкритих уроках. Позивачем надано позитивні відгуки вчителів щодо співпраці на уроках з практичним психологом та позитивний вплив на дітей проведених тренінгів, спільних координованих занять співпраці, спілкування між вчителем та дітьми. (а.с.35-43, 86-100т.2).

Позивач надала суду Дипломи, Сертифікати про вдосконалення її як практичного психолога перебуванням на тренінгах, прослуховуванням лекцій на різні теми психології, що сприяють вдосконаленню її професійного рівня для співпраці вчителя та учня, інше. (а.с.35-43 т.2).

Із пояснень позивача ОСОБА_1 , чого не заперечив представник відповідача Герус Л.І. та 3-я особа ОСОБА_3 , остання у 2016 році проходила навчання по вдосконаленню кваліфікації практичних психологів школи, отримала сертифікат та як встановлено судом та матеріалами справи одночасно у 2016 році відносно ОСОБА_1 проводяться численні перевірки по скаргах окремих батьків, які, нібито, не задоволені роботою психолога. Ухвала суду першої інстанції від 21 травня 2018 року (а.с.128-139 т.1) надати копії скарг та документів, які стали підставою для перевірки не виконана, представник відповідача Герус Л.І. пояснила, що у зв`язку з реорганізацією, такі втрачені,відповідно, не надані суду апеляційної інстанції для огляду в судовому засіданні, а тому колегії суддів не зрозуміло за який конкретно дисциплінарний вчинок ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, які дії були протиправними (суперечили законодавству). Навіть, якщо дисциплінарний проступок було вчинено, то яка його тяжкість, які негативні наслідки потягнуло це для роботодавця та інших осіб, чи була внаслідок цього спричинена шкода, застосовані певні санкції. Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 21.03.2018 року (Справа № 336/3679/17, провадження № 61-227св18).

Із оскаржуваного позивачем Наказу про застосування до неї дисциплінарного стягнення, суд не вбачає посилання на конкретні обставини (факти), які стали причиною стягнення, оскільки у наказі всі вимоги законодавства узагальнено і робота позивача ОСОБА_1 висвітлена у негативному змісті, незважаючи на те, що остання пропрацювала сорок років психологом та практичним психологом у навчальних закладах освіти.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що у справі № 464/7953/17 позивач ОСОБА_1 оскаржувала Наказ № 250-к від 02 червня 2016 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі Висновку комісії Управління освіти ДГП ЛМР від 11 травня 2016 року з аналогічних підстав та підставою для проведення перевірки була скарга батьків окремих учнів, однак зазначені матеріали також не були представлені представником відповідача суду як належний доказ через її втрату.

Відтак, колегія суддів приходить до Висновку, що дії відповідача та третьої особи НВК «Школа-ліцей «Оріяна» м.Львова» були цілеспрямованими на звільнення ОСОБА_1 з роботи, суд не може встановити, чи перевірка проводилася двічі по одній і тій же скарзі та як наслідок ОСОБА_1 за одне і те ж порушення двічі могла притягатися до відповідальності, чи ці порушення мали продовжувальний характер. Суд зазначає, що дії третьої особи - директора НВК «Школа-ліцей «Оріяна» не сприяли встановленню істини по справі, що причиною всіх непорозумінь була конфліктна ситуація між директором школи та практичним психологом ОСОБА_1 та роздор у педагогічному колективі, оскільки одні підтримували директора, інші виражалися об`єктивно щодо ситуації, що склалася, а сам директор як керівник, не сприяв налагодженню нормального робочого мікроклімату у своєму педагогічному колективі, через що відбувалися щопіврічні перевірки Управління освіти ДГП ЛМР з одних і тих же питань.

Суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності 23.01.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або дня видачі трудової книжки.

Відповідно до правової позиції викладеної у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду трудових спорів» (і змінами і доповненнями) встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

До дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 притягнута 23 січня 2017 року .

З позовом до суду про скасування дисциплінарного стягнення позивач звернулася 01 грудня 2017 року,тобто вже після того як була звільнена з роботи згідно Наказу відділу освіти Сихівського району м.Львова №54-К від 17 березня 2017 року за ч.3 ст. 40 КЗпП України, тобто з пропуском строку встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України. Поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх трудових прав позивачем не наведено. В суді апеляційної інстанції позивач зазначила, що не знала про можливість оскарження дисциплінарного стягнення, не навівши та не підтвердивши поважних причин пропуску такого.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.10.2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) прописано, що «виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш, ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушено право особи або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право та інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відмова у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови у задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

Із врахуванням наведеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п. 3,4; 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18 березня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 та її представнику -адвокату Гривняку Володимиру Мирославовичу у скасуванні дисциплінарного стягнення у вигляді догани до відділу освіти Сихівського та Личаківського районів м.Львова, Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 січня 2020 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк