П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 800/472/17 (П/9901/6/18)

Провадження № 11-595заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3 . ,

представник відповідача - Русакова І. Г.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року (судді Бучик А. Ю., Берназюк Я. О., Гімон М. М., Желєзний І. В., Мороз Л. Л.) у справі № 800/472/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ВРП про визнання незаконним і скасування рішення від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВРП, у якому просив визнати незаконним і скасувати рішення відповідача від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду (далі - рішення № 3219/0/15-17) та зобов`язати ВРП прийняти рішення про внесення Президентові України згаданого подання.

2. Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення ВРП прийнято: без додержання принципу рівності, гарантованого статтями 21, 24 Конституції України, а тому є свавільним (через протилежне вирішення абсолютно тотожного питання щодо двох інших суддів); з порушенням закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) принципів об`єктивності та справедливості (через фактичне позбавлення/обмеження неправомірними діями та бездіяльністю істотних прав позивача у процесі прийняття рішення); без додержання права позивача на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції, на порушення принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України (через застосування закону, який не відповідає критеріям якості та передбачуваності); всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції щодо необхідності додержання принципу правової певності та обов`язковості судових рішень (через свавільне неврахування рішень судів усіх інстанцій, що набрали законної сили, а також за відсутності вироку на підтвердження умислу в діях позивача); у спосіб та на підставі законодавства, що суперечать положенням статей 21, 24 Конституції України та статті 6 Конвенції (через застосування закону, який становить у нерівне положення суддів, призначених безстроково та суддів, що призначені строком на 5 років, зокрема, відсутності строків давнини).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. До набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) та припинення діяльності Вищого адміністративного суду України розгляд адміністративного позову ОСОБА_3 цим судом не закінчено.

4. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддя якого ухвалою від 09 січня 2018 року прийняв цю справу до провадження.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 27 травня 2019 року позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення № 3219/0/15-17 та зобов`язав ВРП повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

6. Судове рішення мотивовано тим, що: ВРП вдалася до політичної оцінки судового рішення, що є неприйнятним, оскільки критерії оцінки судді можуть бути виключно юридичні, а не політичні чи історичні; оскаржуване рішення не містить належного обґрунтування щодо неоднакового вирішення питання про внесення подання про призначення суддів, які входили до складу колегії суддів в одній і тій самій справі, та яким чином саме дії позивача при вирішенні справи № 2а-1219/10/0570, на відміну від дій інших членів колегії, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням його на посаду судді, а отже воно не відповідає критеріям обґрунтованості, рівності та пропорційності, передбаченим пунктами 3, 7, 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. Не погодившись із таким судовим рішенням, ВРП в апеляційній скарзі зазначила, що суд неправильно й неповно дослідив докази та встановив обставини у справі, що призвело до постановлення ним незаконного судового рішення.

8. Скаржник вважає, що: приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийнято з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано ВРП; рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.

9. Посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 9901/21/17 та від 04 квітня 2019 року у справі № 800/551/17, ВРП зазначила, що: відомості щодо інших кандидатів на посаду судді, а також їх оцінка ВРП мають індивідуальний характер і не є предметом цього спору; оцінка дій судді у зовні схожих ситуаціях не обмежується лише і виключно об`єктивними критеріями, а передбачає достатньо широкий розсуд членів ВРП; вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке зрештою і визначає характер їх голосування; ВРП ухвалює різні рішення щодо суддів, які ухвалювали рішення у справі № 2а-1219/10/0570, і це не свідчить про протиправність чи дискримінацію.

10. Скаржник також зазначив, що не можна стверджувати про необґрунтованість рішення ВРП, оскільки в рішенні містяться посилання на підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

11. Крім того, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про відмову у внесенні подання про призначення судді на посаду, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. При цьому доказів про наявність підстав для визнання незаконним оскаржуваного рішення ВРП відповідно до статті 34 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) позивач не надав.

12. На підставі викладеного ВРП просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позиція інших учасників справи

13. У відзиві (запереченнях) на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначив, що заперечує проти задоволення апеляційної скарги ВРП.

14. На думку позивача, при розгляді справи по суті суд першої інстанції правомірно не застосував обмежений перелік підстав, з яких рішення ВРП може бути скасовано. Суд здійснив перевірку оскаржуваного рішення ВРП на відповідність загальним критеріям, що наведені у частині другій статті 2 КАС України, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 800/579/17.

15. ОСОБА_3 також зазначив, що визнаючи фактичне існування впливу суб`єктивного фактора при голосуванні членів ВРП, не можна погодитися з тим, що він виключає такі вимоги до рішення ВРП, як об`єктивність, пропорційність, обґрунтованість та вмотивованість.

16. На переконання позивача, оскаржуване рішення ВРП не містить вказівок на дії позивача, які на противагу діям інших суддів, що розглядали справу № 2а-1219/10/0570, негативно впливають на суспільну довіру до судової влади. Також рішення не містить посилання на наявність індивідуальних особливостей позивача чи інших суддів, які б вирізняли їх ситуації.

17. Крім того, практика Великої Палати Верховного Суду має приклади застосування до рішень ВРП підходу, згідно з яким адміністративна діяльність ВРП за подібних обставин має бути узгодженою та послідовною (постанова від 22 листопада 2018 року у справі № 800/537/17).

18. У зв`язку з викладеним ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу ВРП без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року - без змін.

Рух апеляційної скарги

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 липня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВРП, а ухвалою від 19 серпня 2019 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.

20. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

21. Позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

22. ОСОБА_3 . Указом Президента України від 13 травня 2009 року № 318/2009 призначений на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

23. Строк повноважень судді ОСОБА_3. закінчився 13 травня 2014 року.

24. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС) рішенням від 25 лютого 2014 року № 85/бо-14 рекомендувала ОСОБА_3 для обрання на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду безстроково та внесла відповідне подання до Верховної Ради України.

25. Згідно з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) Верховна Рада України 28 жовтня 2016 року передала до Вищої ради юстиції подання, документи та рекомендацію ВККС про обрання ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду безстроково, які не розглянуто Верховною Радою України.

26. За результатами попереднього розгляду матеріалів член ВРП Маловацький О. В. склав висновок про можливість призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду за результатами розгляду питання ВРП.

27. Рішенням ВРП від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 відмовлено у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду. Результати голосування: «за внесення подання» - 13, «проти» - 6, «не брали участі в голосуванні» - 0.

28. Не погодившись із рішенням № 3219/0/15-17, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

29. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. 02 червня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1401-VIII, яким внесено зміни до Конституції України щодо правосуддя, та цього ж дня прийняла Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Зазначені закони набрали чинності 30 вересня 2016 року.

31. Цими законами здійснено перерозподіл повноважень між ВККС та ВРП. До компетенції ВРП було віднесено, зокрема, повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно усіх суддів.

32. 21 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який набрав чинності 05 січня 2017 року.

33. Згідно із статтею 3 цього Закону до повноважень ВРП належить, зокрема, внесення подання про призначення судді на посаду (пункт 1), забезпечення здійснення дисциплінарним органом дисциплінарного провадження щодо судді (пункт 3), розгляд скарг на рішення відповідних органів про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 5), ухвалення рішення про звільнення судді з посади (пункт 6).

34. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 13 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) матеріали та рекомендації ВККС про обрання суддів безстроково, щодо яких на день набрання чинності Законом № 1401-VІІІ рішення не прийнято, розглядаються ВРП у порядку, встановленому главою 2 розділу II цього Закону.

35. Статтею 36 Закону № 1798-VIII передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП.

ВРП ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді.

За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд ВРП.

На засіданні ВРП кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена ВРП, який визначений доповідачем у цій справі.

Кандидат на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, запрошується на засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка кандидата на посаду судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

36. Згідно із статтею 37 Закону № 1798-VIII рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП.

Засідання ВРП у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти членів ВРП.

Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП.

Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду відповідно до пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані ВРП у передбаченому законом порядку, якщо: 1) такі відомості не були предметом розгляду ВККС; 2) ВККС не дала належної оцінки таким відомостям в межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.

37. На підставі частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.

38. Відповідно до статті 38 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом № 1402-VIIІ.

39. Частиною двадцять першою статті 79 Закону № 1402-VIIІ визначено, що рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.

40. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згідно з його практикою, навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

41. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

42. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами.

43. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

44. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 79 Закону № 1402-VIIІ.

45. Статтею 18 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

46. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

47. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 10 жовтня 2017 року № 55 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 19 членами, які брали участь у його ухваленні.

48. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIIІ, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

49. Оцінюючи рішення ВРП від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 на його відповідність пункту 3 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIIІ, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення ВРП обставин, які стали підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

50. Так, ВРП установила, що ОСОБА_3 входив до складу колегії суддів Донецького окружного адміністративного суду, яка розглядала справу № 2а-1219/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Президента Україна про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Героя України». Позов у цій справі судом було задоволено: визнано незаконним і скасовано Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Героя України». Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-1219/10/0570 було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

51. На переконання ВРП:

- у справі № 2а-1219/10/0570, яку було розглянуто Донецьким окружним адміністративним судом за участю судді ОСОБА_3., особою було оскаржено Указ Президента України про присвоєння С. Бандері звання Героя України (посмертно), який був актом індивідуальної дії, а тому не породжував правових наслідків для суб`єктів, яких він не стосується, і, відповідно, не породжував у них права на захист;

- суд повинен був перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову, і з`ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується. Отже, в цьому випадку - з`ясувати, яке саме право позивача порушено актом, що оскаржується, а після вирішення зазначеного питання та встановлення інших фактичних даних, що мають значення для вирішення справи, надати правову кваліфікацію спору, тобто визначити правову природу цих відносин та правову суть спору, проте на порушення вимог статті 161 КАС України суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону не виконав;

- рішення про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Героя України» було сприйнято суспільством як підтримка судом певних політичних вподобань окремої частини суспільства та викликало значний суспільний резонанс;

- дії колегії суддів Донецького окружного адміністративного суду, до складу якої входив суддя ОСОБА_3., під час розгляду зазначеної справи свідчать про недотримання вимог статей 1, 5 Закону № 1402-VIIІ, оскільки за наведених обставин судді свідомо, безпідставно та з використанням наданої суду влади взяли участь у вирішенні політичного питання щодо ролі в історії України постаті С. Бандери . Зазначене дає підстави для висновку, що рішення у справі № 2а-1219/10/0570 було політично мотивованим.

52. ВРП дійшла висновку, що встановлені обставини можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду, що є підставою для відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.

53. При цьому ВРП в оскаржуваному рішенні від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 зазначила, що вказані відомості не були предметом розгляду ВККС під час розгляду 25 лютого 2014 року питання про надання рекомендації ОСОБА_3 для обрання на посаду судді безстроково.

54. Проте такі висновки ВРП є необґрунтованими з огляду на непослідовність її практики при прийнятті рішень за результатами розгляду рекомендацій ВККС щодо призначення суддів за подібних обставин.

55. Як установив суд першої інстанції, для розгляду справи № 2а-1219/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України» була визначена колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду у складі: головуючого (доповідача) судді Абдукадирової К. Е., суддів ОСОБА_3., Стойки В. В.

56. Таким чином, позивач входив до складу колегії суддів Донецького окружного адміністративного суду при розгляді справи № 2а-1219/10/0570 про визнання незаконним і скасування вказаного Указу Президента України.

57. Суд першої інстанції також установив, що рішенням ВРП від 18 липня 2017 року № 2141/0/15-17 вирішено внести подання Президентові України про призначення Стойки В. В. на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

58. Крім того, ВРП рішенням від 21 грудня 2017 року № 4211/0/15-17 вирішила внести подання Президентові України про призначення Абдукадирової К. Е. на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

59. Отже, ВРП рішеннями від 18 липня та 21 грудня 2017 року № 2141/0/15-17 та № 4211/0/15-17 відповідно внесла подання Президентові України про призначення суддів Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В., які разом із позивачем входили до складу колегії суддів Донецького окружного адміністративного суду, яка прийняла рішення у справі № 2а-1219/10/0570.

60. При цьому ВРП у вказаних рішеннях № 2141/0/15-17 та № 4211/0/15-17 зазначила, що кандидатури Стойки В. В. та Абдукадирової К. Е. на посаду суддів відповідають вимогам статті 127 Конституції України та статті 69 Закону № 1402-VIIІ.

61. Отже, за результатами розгляду рекомендацій ВККС від 11 лютого та 04 березня 2014 року № 44/бо-14 та № 110/бо-14 відповідно ВРП не встановила обставин, які на підставі закону могли б бути підставою для ухвалення рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. на посаду суддів Донецького окружного адміністративного суду.

62. Таким чином, ВРП дійшла висновку, що розгляд справи № 2а-1219/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Президента України Ющенка В. А. про визнання незаконним і скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року № 46/2010 «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України», а також прийняття рішення в цій справі, зокрема, головуючою суддею Абдукадировою К. Е. та суддею Стойкою В. В. про задоволення вимог позивача не впливають негативно на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. на посади суддів Донецького окружного адміністративного суду.

63. Водночас в оскаржуваному рішенні від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 відповідач дійшов протилежного висновку щодо відмови у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду. При цьому ВРП не обґрунтувала, які саме дії судді ОСОБА_3. на відміну від дій суддів Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. при розгляді справи № 2а-1219/10/0570 та прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду справи свідчать про можливість негативного впливу на суспільну довіру до судової влади у разі призначення позивача на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду.

64. Конституційний Суд України в мотивувальній частині Рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп (справа про рівність сторін судового процесу) зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції (статті 1), ратифікованих Україною, та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7).

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

65. Згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року) (пункти 48-49 рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

66. У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

67. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення відповідача від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування відмінності дій судді ОСОБА_3. від дій суддів Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. при розгляді справи № 2а-1219/10/0570 та прийнятті відповідного рішення, які б свідчили про можливість негативного впливу на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням саме ОСОБА_3 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду на відміну від призначення суддів Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. на посади суддів цього ж суду.

68. Отже, при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП не дотрималася принципу рівності перед законом та допустила несправедливу дискримінацію стосовно ОСОБА_3 .

69. Ураховуючи те, що рішення ВРП від 10 жовтня 2017 року № 3219/0/15-17 є невмотивованим, оскільки не містить рівних правових можливостей матеріального та процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод для ОСОБА_3 на відміну від Абдукадирової К. Е. та Стойки В. В. , тобто не відповідає вимогам пункту 3 частини двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIIІ, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування оспорюваного рішення відповідача.

70. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що оцінка судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.

71. Посилання, наведені скаржником на обґрунтування апеляційної скарги, спростовані висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

72. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

73. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

74. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ВРП задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна В. В. Пророк

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Ю. Л. Власов О. М. Ситнік

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О. Г. Яновська