ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/379/19

Провадження № 11-940заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року (суддя Рибачук А. І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

1. 15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 про визнання ОСОБА_1 таким, що не склав іспит та не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 17 липня 2019 року зазначену позовну заяву залишив без руху з установленням позивачу десятиденного строку з дати отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачеві запропоновано надати суду заяву про поновлення пропущеного місячного строку на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також копії документів, долучених до позовної заяви для відповідача.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслав заяву, у якій наголосив, що 15 червня 2019 року із доданої копії оспорюваного у цій справі рішення та витягу із додатка № 5 до нього до відзиву ВККС на позов ОСОБА_1 у справі № П/9901/232/19 про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 26 березня 2019 року про призначення іспиту для судді господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 йому стало відомо, що він не склав іспит та не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.

Позивач стверджував, що до ознайомлення з повним текстом рішення ВККС від 20 грудня 2018 року та витягами з додатків до нього йому було відомо лише про оприлюднену на сайті ВККС інформацію стосовно кількості балів за тестування, кількості балів за практичне завдання, загальної кількості балів та інформацію щодо продовження (припинення) участі в конкурсі.

З огляду на вказане ОСОБА_1 просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 серпня 2019 року на підставі положень статей 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві.

Суд першої інстанції з огляду на додані до заяви матеріали указав, що ОСОБА_1 був обізнаний з прийнятим ВККС рішенням від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18, оскільки оспорював його до Комісії, однак дій, спрямованих на отримання копії повного тексту рішення у період з 20 грудня 2018 року по 15 червня 2019 року, які залежали виключно від його волевиявлення, не вчиняв.

3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеною ухвалою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами незгоди з висновком суду першої інстанції щодо неповажності причин пропуску ним строку звернення до суду позивач називає те, що він до сих пір не отримав за своїм зверненням від 14 березня 2019 року повний текст оскарженого рішення Комісії, про його повний зміст дізнався лише з відзиву ВККС в іншій справі за його позовом, а інформація з вебсайту ВККС є неповною, не містить такий результат іспиту, як визнання позивача таким, що не склав іспит та не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді, а зазначені результати і є ,власне, предметом цього позову.

4. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року - без змін.

Відповідач вважає доводи апелянта необґрунтованими та надуманими з огляду на його обізнаність з існуванням спірного рішення ще у грудні 2018 року, можливість отримати його за особистим зверненням та в найкоротший, встановлений процесуальним законом строк звернутися до суду із цим позовом. Комісія повідомила, що про таку обізнаність прямо свідчить те, що 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до неї із заявою, в якій просив переглянути у пленарному складі спірне рішення, прийняте за результатами виконаного ним практичного завдання.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 08 жовтня 2019 року - призначила її до розгляду.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

На підставі частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

7. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

8. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 20 грудня 2018 року № 323/зп-18 про визнання ОСОБА_1 таким, що не склав іспит та не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду 15 липня 2019 року.

Суд першої інстанції за змістом позову та відповідно до долучених до нього документів установив, що копію спірного рішення ВККС надіслала позивачу 11 червня 2019 року, що підтверджується відбитком штампу поштового відділення на конверті.

У позовній заяві позивач зазначив, що копію оскарженого рішення Комісії отримав 15 червня 2019 року і в місячний строк з моменту, коли він ознайомився з його змістом, звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції з огляду на ту обставину, що у судовій справі № 9901/232/19 предметом оскарження було рішення ВККС від 29 січня 2019 року про відмову в перегляді результатів практичного завдання, за наслідками якого залишено без змін рішення ВККС від 20 грудня 2018 року, зазначив, що про спірне рішення Комісії позивачу було відомо раніше, ніж він про це указує в позовній заяві.

Наведене, на переконання суду, свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду. Між тим, заяву про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин його пропуску позивач не додав.

Покликаючись на положення частини першої статті 123 КАС України, за якими у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху, суд ухвалою від 17 липня 2019 року позов ОСОБА_1 залишив без руху з наданням десятиденного строку з дати отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (з урахуванням наведених мотивів суду).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслав заяву з мотивами, які викладено вище.

Зваживши на міркування позивача стосовно моменту його обізнаності з повним змістом спірного рішення Комісії, час, який минув з моменту його винесення, оприлюднення на вебсайті Комісії до дня звернення до суду з цим позовом Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду та ухвалою від 12 серпня 2019 року повернув позов ОСОБА_1 .

У контексті наведеної хронології обставин подання позову, часових меж з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняте відносно нього рішення до моменту його оскарження, невчинення вольових дій, спрямованих на отримання спірного рішення та своєчасне його оскарження, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду.

9. Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і причин для втручання в нього немає.

Покликання в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Інших доводів апеляційної скарги, якими обґрунтовується незаконність судового рішення і щодо яких не наведено мотивів їх відхилення, немає.

10. За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У цій справі суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень процесуального права і ухвалив законне й обґрунтоване рішення про повернення позову.

Як згадано вище у цій постанові, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 12 серпня 2019 року.

Отже, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статями 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко