Постанова від 18.12.2019 по справі № 759/15553/14-ц Велика Палата Верховного Суду

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 18.12.2019 по справі № 759/15553/14-ц Велика Палата Верховного Суду

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

вп

Справа № 759/15553/14-ц

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № 759/15553/14-ц

Картка справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 759/15553/14-ц

провадження № 14-579цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанови старшого державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Домбровського Романа Анатолійовича щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, прийняту у складі суддів Іванової І.В., Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування скарги

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанови державного виконавця Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва (далі - державний виконавець, ДВС) від 23 жовтня 2018 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

2. Скарга мотивована тим, що 13 липня 2018 року державний виконавець прийняв постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 330 494 грн 90 коп. та про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій.

3. Посилаючись на те, що основна заборгованість із ОСОБА_1 не стягнута, тому державний виконавець не мав підстав для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Короткий зміст судових рішень

4. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії та постанови державного виконавця щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Зобов`язано державного виконавця усунути порушення.

5. Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.

6. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та не можуть бути предметом перегляду в порядку ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 74 Закону України «Про виконавче прровадження» та практику Великої Палати Верховного Суду відносно юрисдикції спорів щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій. Заявник вважає, що оскільки оскаржувані ним постанови державний виконавець прийняв у межах виконавчого провадження за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва, тому і їх перегляд повинен проводитись за правилами цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду

9. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

10. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

11. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

12. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

13. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

14. Згідно зі статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, що діє на момент звернення скаржника до суду) (далі - Закон № 1404-VІІІ») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Відповідно до частини другої статті 63 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

16. Судами встановлено, що постановами державного виконавця від 13 липня 2018 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 330 494 грн 90 коп. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 6 тис. грн.

17. За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

18. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

20. Частиною 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

21. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

22. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), і підстав для відступлення від неї не вбачається.

23. Враховуючи викладене вище, скарга ОСОБА_1 на постанови державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатися адміністративним судом. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

24. За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

25. З огляду на викладені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

26. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко

Т.О. Анцупова В.С. Князєв

С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко

В.В. Британчук Н.П. Лященко

Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко

М.І. Гриців Л.І. Рогач

Д.А. Гудима В.Ю. Уркевич

Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська

О.С. Золотніков

Джерело: ЄДРСР 86877192

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!