ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/432/19

Провадження № 11-923заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року (судді Тацій Л. В., Коваленко Н. В., Стеценко С. Г., Чиркін С. М., Шарапа В. М.) в адміністративній справі № 9901/432/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними та скасування рішень та

ВСТАНОВИЛА:

1. 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просив:

визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1276/ко-18 щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту, відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області;

визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 25 вересня 2018 року № 2983/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Краснокутського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 серпня 2019 року визнав неповажними причини пропуску строку звернення до Верховного Суду із цим позовом, залишив його без руху із наданням десятиденного строку з моменту отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів.

На виконання вимог указаної ухвали позивач 20 серпня 2019 року подав заяву, у якій наголошував на поважності причин пропуску строку звернення до суду, добросовісному користуванні ним своїми процесуальними правами, оскарженні ним спірного рішення ВККС з часу його отримання представником та оприлюднення на офіційному сайті Комісії. Відлік строку має починатися з часу виявлення ним підстави для оскарження рішень з приводу кваліфікаційного оцінювання судді, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Такою обставиною називає інформацію про звільнення члена ВККС ОСОБА_2

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 серпня 2019 року позовну заяву з посиланням на положення частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув позивачеві.

Суд виходив із того, що позивач подав позовну заяву з приводу незаконності рішення ВККС після закінчення строків на звернення до адміністративного суду та що початок перебігу строку не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі фактичні чи юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Про поважність пропуску строку оскарження рішення ВРП позивач не навів доводів та не надав доказів існування обставин, які були об`єктивно непереборними, істотними та не давали можливості своєчасно звернутися до суду.

3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеною ухвалою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відкрити провадження у справі.

Позивач вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано та несправедливо визначив дату постановлення рішення ВККС початком перебігу строку звернення до суду, ігноруючи названі ним підстави для оскарження акта суб`єкта владних повноважень. Не дав оцінку суд також доводам щодо оприлюднення 12 липня 2019 року інформації про звільнення члена ВККС ОСОБА_2 , який був у складі колегії Комісії, на підставі якої фактично у позивача виникло право на звернення до суду.

У відзиві ВККС вважає, що позивач не надав належних доказів та не навів переконливих обґрунтувань, які б достовірно підтверджували неможливість звернення до суду протягом року. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

ВРП у своєму відзиві наводить подібні міркування та вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 листопада 2019 року призначила розгляд справи у порядку письмового провадження.

5. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

6. З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Комісії про визначення результатів кваліфікаційного іспиту, відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання, визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області, а також оскаржує рішення ВРП про звільнення його з посади судді цього ж суду.

Викладені в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи пунктів 1, 4 частини третьої статті 88, пункту 6 частини шістнадцятої статті 94 Закону № 1402-VIII, а також тим, що наказом від 27 червня 2019 року № 471/к Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 звільнено з посади члена ВККС. Оскільки названа особа була у складі колегії при постановленні рішення від 20 липня 2018 року № 1276/ко-18, вважає це рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішення ВРП від 25 вересня 2018 року № 2983/0/15-18 про звільнення судді за результатами кваліфікаційного оцінювання підлягає також скасуванню, оскільки ухвалене за наслідками розгляду незаконної рекомендації ВККС.

ОСОБА_1 з цими позовними вимогами звернувся до суду лише 08 серпня 2019 року. Позов до суду подав з пропуском установленого статтею 122 КАС України місячного строку звернення до суду. Цієї обставини позивач не заперечує та заявив клопотання про поновлення цього строку.

Прохання мотивує тим, що відомості про звільнення члена ВККС ОСОБА_2 йому стали відомі лише 12 липня 2019 року, тобто з часу оприлюднення на офіційному сайті ВККС відповідного наказу від 27 червня 2019 року № 471/к Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини. Про те, що ОСОБА_2 був у складі колегії Комісії, яка ухвалила рішення від 20 липня 2018 року № 1276/ко-18 щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту, відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді судді Краснокутського районного суду Харківської області, позивачу стало відомо 15 липня 2019 року із відповіді Комісії на адвокатський запит.

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у поновленні строку на звернення до суду, а на твердження позивача про поважність причин його пропуску послався на такі заперечення.

Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваних рішень.

Невжиття ним активних дій протягом майже року (від часу постановлення рішення ВККС до направлення на адресу Комісії адвокатського запиту) не свідчить про пасивність поведінки у здійсненні захисту прав.

Посиланням на положення Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16, наголошував на можливості ОСОБА_1 ознайомитися з матеріалами суддівського досьє та зошитом для виконання практичного завдання. Звернув увагу, що до направлення адвокатського запиту від 01 липня 2019 року позивач не вживав жодних заходів для отримання від ВККС інформації, пов`язаної із проходженням кваліфікаційного оцінювання судді.

8. Вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання Комісії про звільнення судді. За результатами розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення щодо кар`єри судді, яке є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку. Рішення ВККС від 20 липня 2018 року містило висновок не тільки щодо рекомендації про звільнення, а також і щодо визначення результатів кваліфікаційного іспиту, тому оспорюване рішення ВРП могло бути оскаржене в окремому порядку. При цьому позивач відносно цього рішення взагалі не навів доводів та не надав доказів існування таких обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

9. Суд першої інстанції у справі, що розглядається, дійшов висновку, що наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного строку не можуть бути визнані судом поважними, і залишив позов без руху. З огляду на те, що позивач не повідомив про інші, ніж ті, що висловлені ним у попередній заяві про поновлення строку, причини, які б указували на поважність пропуску строку звернення до суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду оскаржуваною ухвалою повернув позовну заяву позивачеві.

При цьому наголосив, що поважними визнаються обставини, які об`єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

10. Велика Палата Верховного Суду оцінила дії позивача та пов`язані з ними міркування останнього про поважність причин пропуску строку, і відзначає, що ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 55 Конституції України і статті 5 КАС України реалізував своє право на звернення за судовим захистом. Його право на звернення до суду ніким не було обмежено.

Велика Палата Верховного Суду ще раз повторює загальновідомий постулат про те, що право на звернення до суду не є абсолютним чи безмежним, а може бути регламентованим. ОСОБА_1 був вільним у виборі способу захисту свого порушеного права і за бажанням міг скористатися правом на оскарження актів ВККС та ВРП у строк, передбачений нормативними процесуальними положеннями.

Факт звільнення члена ВККС ОСОБА_2 , причиною якого була невідповідність кваліфікаційним вимогам щодо зайнятої посади, не може водночас визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до належного суду з позовом.

У сенсі наведеного треба визнати, що суд першої інстанції правильно оцінив наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду як неповажні для його поновлення.

ОСОБА_1 як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не навів об`єктивних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку.

Отже, суд першої інстанції, зважаючи на відсутність поважних причин для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини другої статті 123 КАС України.

11. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд прийняв правильне процесуальне рішення, тому підстав для втручання й скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року немає.

Керуючись статтями 122, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко