ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 11-633сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника скаржника - Тульчевської Н. В.,

представника Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,

розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 7 травня 2019 року № 1303/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2019 року № 383/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 »,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2019 року ОСОБА_1 оскаржив до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП від 7 травня 2019 року № 1303/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2019 року № 383/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 »(далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення).

Вважаючи, що рішення ВРП є таким, що не відповідає дійсним обствинам справи, прийняте без повного, всебічного та безстороннього вивчення ВРП всіх обставин справи та всупереч положенням чинного законодавства, а стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку є непропорційним вчиненому, ОСОБА_1 у своїй скарзіпросить скасувати це рішення та застосувати до нього дисциплінарне стягнення, не пов`язане зі звільненням із посади.

ВРП у своєму відзиві просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги, оскільки оскаржуване рішення від 7 травня 2019 року прийнято в межах наданих повноважень, обґрунтоване та законне. Рішення ВРП містить посилання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Відповідач зазначає, що дотримався всіх вимог законодавства та застосував до судді дисциплінарне стягнення в межах передбаченого законодавством строку.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали скаргу у повному обсязі, представник ВРП заперечив проти задоволення скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Указом Президента України від 22 вересня 2005 року № 1308/2005 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Енергодарського міського суду Запрізької області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VI «Про обрання суддів», у тому числі, ОСОБА_1 обрано суддею Енергодарського міського суду Запрізької області безстроково. Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 285/2012 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Заводського районного суду м. Запоріжжя.

9 листопада 2017 року, 16 січня та 5 березня 2018 року до ВРП за вхідними

№ Т-6911/0/7-17, Т-457/0/7-18, Т-457/1/7-18 надійшли аналогічні за змістом дисциплінарні скарги ОСОБА_2 на дії судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 під час розгляду справи № 332/1975/15-ц.

На обґрунтування вказаних скарг зазначено, що суддею ОСОБА_1 18 липня 2017 року постановлено рішення, яким задоволено заяву ОСОБА_3 та незаконно скасовано за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року. ОСОБА_2 вважає, що під час розгляду заяви ОСОБА_3 , суддею ОСОБА_1 допущено численні грубі порушення норм процесуального права, а саме:

- з непередбачених законом підстав скасував рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року за нововиявленими обставинами, зокрема з тієї підстави, що позовна заява від 30 квітня 2015 року та заява про збільшення і уточнення позовних вимог від 25 травня 2015 року, подані від імені ОСОБА_2, підписані іншою особою;

- проігнорував те, що заяву про збільшення і уточнення позовних вимог було підписано представником позивача за довіреністю;

- під час проведення почеркознавчої експертизи надав експерту вказівку проводити її за наявними в матеріалах справи № 332/1975/15-ц документами, чим скаржника було позбавлено можливості надати експерту зразки підписів;

- пославшись на висновок проведеної у справі експертизи, без надання будь-якої правової оцінки, проігнорував її висновок у тій частині, яка суддю не влаштовувала для ухвалення необхідного ОСОБА_3 судового рішення;

- розглянув і задовольнив заяуа ОСОБА_3 про поворот виконання рішення та скасування всіх наявних обтяжень на майно фактично в день її надходження до суду - 18 липня 2017 року;

- судовим рішенням від 18 липня 2017 року суддя ОСОБА_1 звільнив з-під арешту все майно ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 зазначила, що вона не отримувала ні заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, ні судових повісток про розгляд указаної заяви, і також не направлялись ухвали судді: про призначення експертизи; відстрочення виконання рішення суду та про відновлення провадження у справі, що є порушенням вимог статей 74, 76, 364, 365, 381 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК; тут і далі у редакції, чинній на час розгляду справи суддею ОСОБА_1);

Надання суддею ОСОБА_1 ОСОБА_3 рішення від 18 липня 2017 року, як такого, що набрало законної сили, надало можливість останньому терміново зняти всі обтяження з нерухомого майна в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно та вже 17 серпня 2017 року переоформити право власності на нерухоме майно (квартири) на іншу особу. У зв`язку із цим скаржник просить притягнути суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу вказані скарги передано члену ВРП ОСОБА_6 .

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати (далі - ПДП) ВРП від 30 листопада 2018 року № 3665/1дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 .

8 лютого 2019 року ПДП ВРП дійшла висновку про те, що під час розгляду справи № 332/1975/15-ц суддя ОСОБА_1 допустив низку грубих порушеннь, а саме вимоги статей 2, 6, 74, 159, 169, 173, 176, 193, 204, 213, 215, 361ЦПК, статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та пункту 1 статті 6 цієї Конвенції, що кваліфіковано як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «а» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є підставою для встановлення факту вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку в розумінні частини дев`ятої статті 109 цього Закону.

Не погодившись із рішенням ПДП ВРП від 8 лютого 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив його до ВРП.

7 травня 2019 року ВРП ухвалила оскаржуване рішення, яким залишила без змін рішення її ПДП від 8 лютого 2019 року.

ВРП вважає, що застосований її ПДПвид дисциплінарного стягнення за допущені порушення суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 332/1975/15-ц є співмірним та пропорційним.

Заслухавши суддю-доповідача, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 9 січня 2013року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжним заходом суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 КАС судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення з посади.

Так, предметом оскарження до ВРП було рішення її ПДП від 8 лютого 2019 року про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до ного дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Велика Палата Верховного Суду переглядає ухвалене рішення ВРП від 7 травня 2019 року про залишення без змін рішення її ПДП від 8 лютого 2019 року у спосіб, передбачений Законом № 1798-VIII.

Підстави для оскарження спірного рішення, наведені у скарзі ОСОБА_1 , свідчать про наявність у Великої Палати Верховного Суду повної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення ВРП.

Таким чином, законодавство України надає необхідні гарантії справедливого судового розгляду справ про звільнення суддів, зокрема, при розгляді скарг на рішення ВРП, поданих до Великої Палати Верховного Суду на підставі статті 266 КАС. Якщо суд може повністю вивчити суть справи, що призвела до звільнення, тоді вважається, що суддя, стосовно якого ухвалено рішення про звільнення, отримав, у принципі, доступ до суду (пункт 113 Спільного висновку ОБСЄ/БДІПЛ і Венеціанської комісії від 16 червня 2014 року щодо проекту змін до нормативно-правової бази у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у Киргизькій Республіці).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і повинні оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів і доказів, поданих сторонами.

Ураховуючи наведені правові висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1 , ретельно дослідивши дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що у квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про стягнення в солідарному порядку заборгованості, а саме безпідставно отриманих ОСОБА_3 за розпискою від 25 квітня 2008 року коштів у сумі 32 000 доларів США за квартиру, продаж якої в подальшому не відбувся. ОСОБА_8 вважала солідарним боржником як поручителя згідно з укладеним між ними договором поруки від 25 квітня 2008 року. Також вважала, що у зв`язку з тривалим неповерненням їй указаної суми вона має право на отримання процентів, нарахованих на суму боргу, у розмірі за обліковою ставкою Національного банку України (далі - НБУ). Розрахована нею станом на 27 квітня 2015 року сума процентів становила 21 169,75 долара США.

ОСОБА_9 . звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою через ненаправлення їй вимоги протягом шести місяців з дня порушення зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 , тобто з 25 червня 2008 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_9 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 (справа № 332/1975/15-ц).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року (суддя Марченко Н. В.) позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності для подачі позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості в розмірі 53 169,75 доларів США, що на день винесення рішення за курсом НБУ відповідає 1 126 989,69 грн, з яких 32000 доларів США - безпідставно отримані кошти та 21 169,75 долара США - проценти, а також стягнуто судові витрати в сумі 3654 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 25 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2

Крім того, 17 червня 2015 року Заводським районним судом м. Запоріжжя накладено арешт на квартири: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_3 . Копію ухвали направлено до державної виконавчої служби Красногвардійського району м. Дніпропетровська.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року у цій справі скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_9 , змінено в частині правових підстав відмови в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_9 та виключено з мотивувальної частини рішення висновки про поновлення ОСОБА_4 строку позовної давності щодо заявлених нею позовних вимог до ОСОБА_3 . У задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою відмовлено. Відмовлено ОСОБА_2 в стягненні з ОСОБА_9 в солідарному порядку з ОСОБА_3 безпідставно набутих коштів на підставі недійсності договору поруки. В іншій частині рішення залишено без змін.

27 січня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилив, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року у нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2015 року залишив без змін.

23, 28, 29 грудня 2016 року та 4 січня 2017 року ОСОБА_3 були подані до Заводського районного суду м. Запоріжжя заяви про перегляд рішення цього ж суду від 26 червня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, які були розподілені суддям Безлер Л. В., Ретинській Ю. І., ОСОБА_1 та Яцуну О. С. відповідно.

Указані заяви ухвалами суддів залишалися без руху через ненадання заявником документа про сплату судового збору. Після усунення недоліків однієї із заяв за нововиявленими обставинами, провадження у справі № 332/1975/15-ц відкрито ухвалою судді ОСОБА_1 від 3 лютого 2017 року. Щодо решти заяв ОСОБА_3 огли суддями Заводського районного суду м. Запоріжжя були постановлені ухвали про залишення їх без розгляду заяви або відмову у відкритті провадження (з тих підстав, що у справі вже відкрито провадження за нововиявленими обставинами).

Ухвалою судді ОСОБА_1 від 3 лютого 2017 року справу було призначено до розгляду на 13 лютого 2017 року, про що сторонам у справі направлено відповідні повідомлення. Повідомлення, адресоване ОСОБА_2 , 8 лютого 2017 року отримала інша особа на прізвище ОСОБА_5.

13 лютого 2017 року ОСОБА_3 було подано до суду заяву про зупинення виконавчого провадження, на підставі якої цього самого дня суддею ОСОБА_1 постановлено ухвалу про відстрочення виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року до набрання законної сили рішенням суду за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Наступне судове засідання, як убачається із розписки представника заявника, було призначено на 14 березня 2017 року. Відповідне повідомлення від 16 лютого 2017 року, адресоване ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала інша особа на прізвище ОСОБА_7.

13 березня 2017 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя від ОСОБА_3 надійшла заява (уточнена) про перегляд рішення у справі № 332/1975/15-ц у зв`язку з нововиявленими обставинами, у якій зазначено, що підставою перегляду рішення є те, що договори, укладені у формі розписок від 5 березня та 25 квітня 2008 року, були підписані іншою особою, а позовна заява та заяви про збільшення і уточнення позовних вимог, подані від імені позивачки ОСОБА_2 , останньою не підписувались. У заяві висловлено прохання про перегляд рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року за нововиявленими обставинами.

Цього ж дня ОСОБА_3 подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до наявної у матеріалах справи розписки представника заявника наступне судове засідання у справі було призначено на 30 березня 2017 року. Повідомлення про призначене судове засідання на 30 березня 2017 року сторонам направлені; повідомлення, адресоване ОСОБА_2 , згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вона отримала особисто 21 березня 2017 року.

30 березня 2017 року до суду знову надійшло клопотання ОСОБА_3 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Цього ж дня суддею ОСОБА_1 постановлено ухвалу про призначення у справі № 332/1975/15-ц судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення винесено питання: ким, ОСОБА_2 або іншою особою, виконані підписи навпроти прізвища ОСОБА_2 у наданих для дослідження документах - у позовній заяві від 30 квітня 2015 року та заяві про збільшення і уточнення позовних вимог від 25 травня 2015 року.

25 квітня 2017 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя із Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист щодо організації виконання експертизи з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, у якому, зокрема, вказано на необхідності надання вільних зразків підписів ОСОБА_2 в оригіналах документів, що не відносяться до цієї справи (12-15 документів), виконаних у 2013-2015 роках, та експериментальні зразки підписів та почерку ОСОБА_2

11 травня 2017 року до Кропивницького відділення Одеського науково- дослідного інституту судових експертиз за підписом судді ОСОБА_1 направлено лист, у якому вказано, що надати вільні та експериментальні зразки підписів ОСОБА_2 не є можливим, оскільки ОСОБА_2 за викликом суду жодного разу не з`явилась; зазначено про проведення експертизи на підставі наявних у матеріалах справи документів.

30 червня 2017 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя із Кропивницького відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулися матеріали справи № 332/1975/15-ц з висновком експерта.

Згідно з указаним висновком експерта № 17-619 від 21 червня 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 у заяві про збільшення та уточнення позовних вимог від 25 травня 2015 року виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

3 липня 2017 року суддею ОСОБА_1 відновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18 липня 2017 року. У матеріалах справи наявні сформовані повістки сторонам у справі про виклик до суду, в тому числі на ім`я ОСОБА_2 , проте відсутні відомості про отримання повістки адресатом або про її вручення.

18 липня 2017 року представником заявника подано до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, а самим заявником - клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії витягу з Єдиного реєстру заборон на рухоме майно на 2 аркушах та копію витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно на 8 аркушах (не містить відмітки суду про отримання заяви та доданих до неї документів через канцелярію).

Того ж дня, 18 липня 2017 року, суддею ОСОБА_1 ухвалено рішення у справі № 332/1975/15-ц, яким задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року у цивільній справі № 332/1975/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненою. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3654 грн та зобов`язано повернути ОСОБА_3 огли всі грошові кошти, стягнуті з нього під час виконання судового рішення у зведеному виконавчому провадженні № 51880976, у тому числі й грошові кошти, отримані внаслідок реалізації з електронних торгів його майна, а саме квартири АДРЕСА_3 , в сумі 666 195 грн.

Крім того, цим рішенням звільнено з-під арешту все майно ОСОБА_3 огли:

- нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , шляхом виключення з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про обтяження;

- рухоме майно, в тому числі автомобіль марки BMW-X5, 2007 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, виключивши з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна.

У подальшому рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року, ухвалене суддею ОСОБА_1, заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Оцінюючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, ПДП ВРП керувалася тим, що:

- визнаючи зазначені у заяві ОСОБА_3 обставини такими, що є підставою для перегляду справи відповідно до статті 361 ЦПК, суддя ОСОБА_1 грубо порушив вимоги цієї норми процесуального закону, адже такі обставини не належать до предмета доказування у справі та не могли вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі;

- суддя ОСОБА_1 переглянув справу, у якій рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року було в частині скасовано та в частині змінено рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 2 листопада 2015 року, а тому Заводський районний суд м. Запоріжжя відповідно до процесуального закону не був тим судом, що міг переглядати справу № 332/1975/15-ц за нововиявленими обставинами. Отже, допущені суддею ОСОБА_1 порушення частини першої статті 361 ЦПК призвели до порушення правил щодо юрисдикції;

- у рішенні, ухваленому 18 липня 2017 року, суддя ОСОБА_1 вказав, що заявник просить звільнити з-під арешту його майно, яке належить йому на праві приватної власності та на яке було накладено арешт у спосіб забезпечення позову, а саме рухоме та нерухоме майно, проте матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 звертався до суду з таким проханням;

- рішенням у справі № 332/1975/15-ц суддя ОСОБА_1 за відсутності жодних фактичних даних, на підставі яких суд установлює обставини справи, та без будь-яких правових підстав звільнив з-під арешту рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 , яке перебувало під забороною відчуження з метою забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_2 ;

- після постановлення суддею ОСОБА_1 ухвали про відновлення провадження у справі від 3 липня 2017 року та призначення справи до розгляду на 18 липня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 було сформовано повістку про виклик у судове засідання, проте відсутні будь-які докази направлення та отримання нею цієї повістки. З огляду на зазначене ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про відновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 18 липня 2017 року. Проте суддею ОСОБА_1 у цей день розглянуто справу та ухвалено рішення, чим допущено ним порушення норм процесуального закону, зокрема статей 74, 169 ЦПК, що позбавило позивачку ОСОБА_2 можливості брати участь у справі під час її розгляду за заявою відповідача про перегляд справи за нововиявленими обставинами та реалізувати надані процесуальним законом права і виконати відповідні обов`язки;

- судове рішення прийнято із грубим порушенням статті 215 ЦПК, що призвело до вирішення питання про спір, який фактично не вирішувався цим судом (складом суду), а також про вимоги, які не заявлялися та про які у матеріалах справи відсутні будь-які дані;

- рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року в частині задоволення вимог ОСОБА_2 було виконано лише частково (після реалізації на прилюдних торгах раніше належної ОСОБА_3 на праві власності квартири). Водночас унаслідок ухвалення суддею ОСОБА_1 указаного рішення із грубим порушенням вимог процесуального закону майно, звільнене з-під арешту, було відчужено ОСОБА_3 огли 23 та 31 серпня 2017 року;

- дії судді ОСОБА_1, допущені під час розгляду справи, мали істотні негативні наслідки у вигляді унеможливлення виконання судового рішення, що набрало законної сили, на забезпечення якого й було попередньо обтяжено певну кількість майна;

- позивачку ОСОБА_2 було позбавлено можливості повернути, як встановлено відповідним судовим рішенням, належне їй майно у виді грошових коштів;

Підсумовуючи зазначене, під час розгляду справи № 332/1975/15-ц суддя ОСОБА_1 допустив грубе порушення вимог статей 2, 6, 74, 159, 169, 173, 176, 193, 204, 213, 215, 361ЦПК, порушення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та пункту 1 статті 6 цієї Конвенції.

З огляду на викладені обставини, ВРП дійшла висновку про умисність допущених суддею ОСОБА_1 порушень, наслідком яких, зокрема, стала відмова у доступі до правосуддя та істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учаснику судового процесу ОСОБА_2 реалізацію наданих їй процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1, пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У спірному рішенні ВРП зазначила, що ПДП дійшла обґрунтованого висновку про те, що характер порушень, допущених суддею ОСОБА_1 , дає підстави вважати, що він допустив поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду.

Порушення, допущені суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 332/1975/15-ц, містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого нехтування обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді в розумінні пункту 1, частини восьмої, пункту 7 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII, а саме: вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

ВРП погодилася з висновком її ПДП про те, що застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення, ніж подання про звільнення судді з посади, не буде пропорційним характеру вчиненого суддею ОСОБА_1 проступку.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1402-VIII суддя при здійсненні правосуддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Зазначені обов`язки судді є професійними стандартами, що формують ту модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Узагальнюючи порушення, допущенні суддею ОСОБА_1 під час розгляду справи № 332/1975/15-ц, ПДП ВРП вирішила притягнути його до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. З таким висновком погодилася й ВРП, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на рішення її ПДП, належним чином умотивувавши своє рішення в цій частині.

За вказаних обставин Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з доводами ОСОБА_1 про безпідставність висновку ВРП про вчинення ним істотного дисциплінарного проступкупри здійсненні ним правосуддя у справі № 332/1975/15-ц.

Щодо доводів скарги ОСОБА_1 про те, що він ухвалюючи рішення у цивільній справі з порушенням норм процесуального права діяв не умисно та не внаслідок недбалості, а помилково, були предметом перевірки та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Так, прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП про те, що застосований ПДП ВРП вид дисциплінарного стягнення за допущені суддею ОСОБА_1 під час розгляду цивільної справи № 332/1975/15-ц порушення є співмірним та пропорційним вчиненому, з огляду на всі досліджені обставини.

Оцінивши в сукупності докази у справі, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 1798-VІІІ, з дотриманням принципу пропорційності в застосуванні дисциплінарного стягнення, оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення саме у виді звільнення його з посади в розумінні частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

Отже, рішення ВРП повністю відповідає вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, а тому не підлягає скасуванню.

З огляду на встановлені обставини Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 про скасування рішення ВРП.

Керуючись статтями 266, 341, 344, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 7 травня 2019 року № 1303/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 лютого 2019 року № 383/1дп/15-19 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 » залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 7 травня 2019 року № 1303/0/15-19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко Т. О. АнцуповаН. П. Лященко С. В. БакулінаВ. В. Пророк В. В. БританчукЛ. І. Рогач Ю. Л. ВласовО. М. Ситнік М. І. ГрицівО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська