П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 826/19065/16

Провадження № 11-446апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Євробанк» (далі - уповноважена особа, Фонд, ПАТ КБ «Євробанк» відповідно) Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року (суддя Бояринцева М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року (судді Кучма А. Ю., Аліменко В. О., Безименна Н. В.) у справі № 826/19065/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Кононця Вадима Валерійовича, третя особа - Фонд, про визнання дій протиправними й зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до уповноваженої особи, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «Євробанк», оформленого наказом від 12 грудня 2016 року № 237-ОД (згідно з додатком № 1);

- зобов`язати відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладниці, яка має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН.

2. Позов мотивовано тим, що уповноважена особа протиправно прийняла рішення про визнання нікчемним правочину щодо поповнення рахунку та не включила позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 липня 2018 року позов задовольнив повністю.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року залишив без змін.

5. Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не довів належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним правочину щодо внесення ОСОБА_1 коштів на картковий рахунок та, як наслідок, наявність правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ КБ «Євробанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відшкодування.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, уповноважена особа у касаційній скарзі зазначила, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

7. На думку скаржника, спір щодо дійсності правочину, відсутності підстав його нікчемності та застосування наслідків його нікчемності охоплюється питанням цивільної юрисдикції, а не юрисдикції адміністративного суду.

8. Скаржник також зазначив, що правочин, стороною якого є позивачка, був виявлений як нікчемний у зв`язку з тим, що він був вчинений 15 червня 2016 року, коли діяли встановлені рішенням Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» обмеження щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

9. Крім того, оскільки термін проведення перевірки вкладників - фізичних осіб на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивачки до суду не сплинув, то вимоги до уповноваженої особи є передчасними.

10. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на касаційну скаргу Фонд зазначив, що вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та підтримує їх у повному обсязі, відтак просить задовольнити касаційну скаргу уповноваженої особи, скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

12. На час розгляду справи позивачка відзиву на касаційну скаргу не надіслала.

Рух касаційної скарги

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 24 квітня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судові рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

15. 15 червня 2016 між ПАТ КБ «Євробанк» і ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ».

16. Того ж дня позивачка поповнила власний депозитний рахунок на суму 176 300 грн, що підтверджується заявою на переказ готівки від 15 червня 2016 року № 240055 та не заперечується відповідачем. Факт внесення коштів визнається відповідачем і в листах до позивачки.

17. На підставі рішення Правління НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 червня 2016 року № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

18. Згідно із цим рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня до 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В. В. уповноваженою особою та делеговано йому всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк».

19. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07 липня 2016 року № 1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» до 16 серпня 2018 року включно і повноваження уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк». Відповідно до цього рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В. В.

20. У зв`язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 16 серпня 2016 року № 1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» Фонд з 19 серпня 2016 року розпочав виплати коштів вкладникам вказаного банку.

21. У зв`язку з невиплатою позивачці коштів, які обліковувались на її рахунку, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

23. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

25. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

27. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» та зобов`язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладниці, яка має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі вказаного договору.

28. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

29. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

30. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

31. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

32. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

33. На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

34. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

35. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

36. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо складання переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

37. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.

38. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

39. Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

40. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

41. У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

42. Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема:

- уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

- Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному вебсайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України».

43. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

44. Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.

45. Саме тому на банки не поширюється дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ), що встановлено частиною восьмою статті 36 Закону № 4452-VI.

46. Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, але процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.

47. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку.

48. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

49. З огляду на викладені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень Фонду та уповноваженої особи щодо виконання покладених на них владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону № 2343-ХІІ відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону № 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.

50. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

51. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18) та від 30 січня 2019 року у справі № 820/4270/16 (провадження № 11-1351апп18).

52. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору стосовно правомірності дій уповноваженої особи щодо невключення позивачки до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

53. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

54. Як зазначалося вище, згідно з частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

55. У разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на день початку ліквідації банку, з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).

56. На підставі частин першої та другої статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

57. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

58. Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 26 травня 2016 року № 823; далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI.

59. Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

60. Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI.

61. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

62. Пунктами 2-4 розділу ІІІ Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною в додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

63. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

64. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

65. На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду останній розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 тис. рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

66. Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

67. При цьому уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку в межах гарантованої суми відшкодування.

68. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

69. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

70. Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

71. Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

72. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15 (провадження № 11-1403апп18).

73. Суди попередніх інстанцій установили, що 15 червня 2016позивачка уклала з ПАТ КБ «Євробанк» договір банківського вкладу (депозиту) № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ».

74. 15 червня 2016 позивачка внесла 176 300 грн, що підтверджується заявою на переказ готівки від 15 червня 2016 року № 240055 та не заперечується відповідачем. Факт внесення коштів визнається відповідачем і в листах до позивачки.

75. На підставі рішення Правління НБУ від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня до 16 липня 2016 року включно, призначено Кононця В. В . уповноваженою особою та делеговано йому всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк».

76. Таким чином, оскільки вклад ОСОБА_1 був розміщений на рахунку ПАТ КБ «Євробанк» до запровадження тимчасової адміністрації, то позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

77. Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язані забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

78. Станом на дату укладення між ПАТ КБ «Євробанк» і ОСОБА_1 договору банківського вкладу частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

79. На підставі наведених вище положень статей 37 та 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

80. Як установили суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) ПАТ КБ «Євробанк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, уповноважена особа повідомила ОСОБА_1 про нікчемність правочину, а саме договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» з підстав, передбачених пунктами 7 та 9 частини третьої статті 38 вказаного Закону.

81. Проте зі змісту цієї норми вбачається, що пункти 7 та 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не можуть застосовуватися до договору, укладеного між ПАТ КБ «Євробанк» і ОСОБА_1 , оскільки на підставі цього договору у позивачки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, умови цього договору не передбачають обов`язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачці. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановили, що вказаний договір був укладений саме з порушенням норм законодавства.

82. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ КБ «Євробанк» за рахунок Фонду на підставі вказаного вище договору від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН.

83. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «Євробанк», оформленого 12 грудня 2016 року наказом № 237-ОД (згідно з додатком № 1), з огляду на таке.

84. Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

85. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати їх нікчемними.

86. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ КБ «Євробанк» і видане згадане рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

87. Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

88. Оскільки вказане рішення є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), жодні права яких не можуть порушуватися унаслідок прийняття цього рішення. Тобто права позивачки в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

89. Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги провизнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «Євробанк», оформленого 12 грудня 2016 року наказом № 237-ОД (згідно з додатком № 1), не можуть розглядатися в судах (у тому числі господарських).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

90. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

91. На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

92. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

93. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу в частині позовних вимог з порушенням норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі у відповідній частині позовних вимог.

94. Водночас указані судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладниці, яка має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН, - підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, викладених вище.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Євробанк» Волкова Олександра Юрійовича задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 15 червня 2016 року № ДВ-28592/UАН з правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ», укладеного між ОСОБА_1 і Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Євробанк», оформленого 12 грудня 2016 року наказом № 237-ОД (згідно з додатком № 1), - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

3. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв