Ухвала

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 459/274/17

провадження № 61-25576св18

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Висоцької В. С.

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,

розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, стягнення пені за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області

від 23 травня 2017 року у складі судді Рудакова Д. І. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державна казначейська служба України,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, стягнення пені.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2014 року скасовано постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 25 червня 2012 року у справі № 2а-1327/2012 та визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області в частині недоплати щорічної разової грошової допомоги до дня 05 травня за 2010 рік, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до дня 05 травня за 2010 рік з урахуванням виплачених сум.

Незважаючи на відкриття виконавчих проваджень відповідно до постанов від 24 червня 2014 року ВП № 43807470 та від 30 вересня 2015 року ВП № 48859368, Управлінням праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області рішення суду не виконано.

На неодноразові звернення до Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради щодо виплати йому заборгованості, позивач отримував лише відповіді про відсутність грошових коштів з Державного бюджету України.

У зв`язку із довготривалим порушенням його права, він був змушений неодноразово звертатися до суду, у зв`язку з чим поніс значні фінансові витрати на оплату послуг адвокатів та на відновлення погіршеного стану здоров`я.

Майнову шкоду позивач оцінив у 5 723, 06 грн, що підтверджено чеками за медичне лікування. З 07 грудня 2011 року, тобто моменту звернення до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом у справі № 2а-1490/11, до звернення до суду з цим позовом позивач часто хворів, відчував фізичні та душевні страждання, що обмежувало його можливість вести звичайний спосіб життя та принижувало його особисту гідність. Погіршення стану його здоров`я пов`язано із довготривалою протиправною бездіяльністю відповідача.

Також зазначив, що у зв`язку з невиконанням рішення суду у адміністративній справі позивач має право на стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області пені за період з 05 травня 2010 року до 05 травня 2017 року у розмірі 527, 35 грн.

Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року провадження у справі № 459/274/17 у частині позову

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії закрито.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області

від 23 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 . 4 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів факт заподіяння йому протиправною бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області моральної шкоди у виді душевних страждань, які полягають у необхідності неодноразово звертатись до відповідача із заявами, він тривалий час відчував себе непочутим, оскільки рішення суду у частині виплати допомоги не виконано, тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку, враховуючи тяжкість та глибину заподіяння, тривалість моральних страждань та їх характер, суд першої інстанції оцінив у 4 000 грн.

При цьому, суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між протиправністю дій Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області та витрачанням коштів на лікування, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення 5 723, 06 грн майнової шкоди.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області задоволено. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 .

4 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позовній вимозі ОСОБА_1 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позову про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зробив висновок, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідальність за невиконання рішення суду має нести не Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області, а Державна казначейська служба України, оскільки рішення судів про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Оскільки Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області не погоджувалося з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, апеляційним судом оскаржуване рішення в іншій частині не перевірялося.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить повністю або частково скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій; або скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення; або змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позовні вимоги пред`явлені до трьох відповідачів, зокрема, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Натомість суди розглянули позов лише до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні вимог позову про відшкодування майнової шкоди за наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості цих вимог.

Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За положеннями статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (частина перша статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

За положеннями статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з висновком, наведеним у Рішенні Конституційного Суду України від 03 жовтня 2001 року № 12/рп-2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Отже, під час розгляду справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, судам необхідно враховувати, що відповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Такі ж висновки щодо застосування норм матеріального права викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 336/3056/18 (провадження № 61-10291св18).

В оцінці належного відповідача у таких правовідносинах Верховний Суд враховує, що зобов`язальною стороною з приводу виконання рішення суду є саме держава в особі Державної казначейської служби України, а не Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області, такий обов`язок з виконання рішення суду, за яким боржником є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України відповідно до спеціального Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Доводи заявника про те, що позовні вимоги заявлялись також і до Державної казначейської служби України, спростовуються заявленими позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 просив стягнути відшкодування майнової та моральної шкоди, а також пені з Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради Львівської області, такі вимоги безпосередньо до Державної казначейської служби України чи її органів не заявлялись. При цьому, ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня

2017 року закрито провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Відділу примусового виконання рішень територіального управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Зважаючи на наведене, доводи ОСОБА_1 про те, що позовні вимоги про відшкодування шкоди пред`явлені у тому числі і до Державної казначейської служби України, є помилковими.

Одночасно Верховний Суд встановив наявність інших, відмінних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Зокрема, таким прикладом формулювання іншого правового висновку є висновок, викладений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. У наведеній постанові встановлено, що відповідно до підпункту 2 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому боржники в контексті пункту 2 Порядку - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18) зробив висновок, що завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована винною особою - боржником за правилом пункту 2 Порядку (управлінням органу місцевого самоврядування), а на Державне казначейство України покладається функція з виконання рішення суду щодо стягнення коштів з боржника на підставі виконавчого документа (пункт 3 Порядку). Переглядаючи згадану справу у касаційному порядку, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду іншим чином врахував положення про те, хто має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди (відповідно до правил статті 1173 ЦК України, статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), завданої державними органами.

Отже, судом касаційної інстанції під час перегляду оскаржуваних судових рішень констатується наявність різного за змістом застосування положень статті 1173 ЦК України та статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у подібних правових ситуаціях.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 310/5390/16-ц (провадження № 61-7351св18), відповідно до якого належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої бездіяльності державного органу, має бути саме управління органу місцевого самоврядування, а не Державна казначейська служба України.

Згідно частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, стягнення пені за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 травня 2017 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

В. М. Сімоненко

М. Є. Червинська