КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року № 320/5846/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю представника позивача - Акберова А.Е., представника відповідача - Мартиновського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду і контролю,

встановив:

Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Світанок" з вимогою застосувати заходи реагування до ПСП "Агрофірма "Святанок", а саме: тимчасово зупинити виробництво (виготовлення продукції), виконання робіт, надання послуг підрозділом ПСП "Агрофірма "Світанок" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чепеліївка, вул. Паркова, 31 до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимого позивач зазначив, що за результатами позапланової перевірки відповідача, виявлено ряд порушень вимог санітарного законодавства. На думку позивача, ПСП «Агрофірма «Світанок», здійснюючи свою виробничу діяльність не дотримуючись встановлених санітарних правил і норм, створює несприятливі та небезпечні умови для життєдіяльності людини і може негативно впливати на здоров`я людини, шкідливий вплив якого створює загрозу здоров`ю та життю населення. Зазначив, що виробництво, виконання робіт та надання послуг підрозділом відповідача слід тимчасово зупинити до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідач проти позову заперечив, до суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про відокремлений підрозділ ПСП "Агрофірма "Світанок" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чепеліївка, вул. Паркова, 31. На думку відповідача, позивачем порушена процедура позапланової перевірки та акт перевірки дотримання норм вимог санітарного законодавства на промислових підприємствах №10-04.1-17/50 від 12.09.2019 (далі – Акт, Акт перевірки) не відповідає вимогам та виданий з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПСП «Агрофірма «Світанок» зареєстроване 23.11.2000 (дата запису до реєстру: 28.09.2005) №13331200000000447. Види господарської діяльності підприємства: код КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); код КВЕД 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.19 вирощування інших однорічних і дворічних культур; код КВЕД 01.24 вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; код КВЕД 01.30 відтворення рослин; код КВЕД 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; код КВЕД 01.46 Розведення свиней; код КВЕД 01.50 змішане сільське господарство; код КВЕД 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 01.63 післяурожайна діяльність; код КВЕД 01.64 оброблення насіння для відтворення; код КВЕД 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура); код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; код КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Місцезнаходження юридичної особи: 08652, Київська обл., Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 1. Відокремлений підрозділ юридичної особи: структурний підрозділ ПСП «Агрофірма «Світанок» підприємство «Смак», (код ЄДРПОУ: 26475083), місцезнаходження: 08652, Київська області, Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 10.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання доручення Прем`єр-міністра України Гройсмана В.Б. від 24.07.2019 №25127/1/1-19 до листа Київської облдержадміністрації від 19.07.2019 №11-12/4579/01/28.01-2019 що надійшло через Держпродспоживслужбу (лист від 01.08.2019 № 12.1-14/5135) Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області на підставі ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно наказу від 10.09.2019 №2322-Д та направлення від 10.09.2019 №2322 Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області здійснено позапланову перевірку господарської діяльності відносно приватного сільськогосподарського відокремленого підрозділу підприємства «Агрофірма «Світанок» за адресою: Київська область. Білоцерківський район, с. Чепиліївка. вул. Паркова, 31.

За результатами позапланової перевірки складено Акт перевірки в якому зафіксовані порушення вимог санітарного законодавства, а саме:

- не встановлено розміри санітарно-захисних зон для об`єктів ПСП «Агрофірма «Світанок», що є джерелами виробничих шкідливостей, їх розміщення та достатність розмірів цих зон не підтверджено за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів, що є порушенням вимог п. 5.5 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 24.07.1996 № 379/1404 (далі - ДСП 173-96);

- територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована. Відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони, що є порушенням вимог п. 5.13 ДСП 173-96;

- концентрації та рівні шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, перевищують їх гігієнічні нормативи (ГДК), що є порушенням вимог п. 5.4 ДСП 173-96.

Відповідно до протоколу випробування повітря населених місць ДУ «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України» № 1751-15 від 05.06.2019 визначено, концентрація хімічної речовини (аміак) перевищує ГДК згідно «Гранично-допустимих концентрацій хімічних і біологічних чинників в атмосферному повітрі населених місць», затверджених Т.в.о. Головного державного санітарного лікаря України від 03.03.2015.

- не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства ПСП «Агрофірма «Світанок» в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного Підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні), що є порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 №4004-ХІІ (далі – Закон №4004-ХІІ), п. 5.14 ДСП 173-96.

З огляду на вказані обставини та встановлені порушення ПСП «Агрофірма «Світанок» вимог законодавства, враховуючи норми статей 4 та 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V), Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначені статтею 4 Закону №877-V.

За приписами ч. 4 цієї статті виключно законами встановлюються:

- органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

- види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю);

- повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

- вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності;

- спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю);

- санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Відповідно до ч. 5 цієї статті, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Пунктом 7 цієї статті передбачено, що у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Згідно вимог п. 11 цієї статті, плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України №348 від 29.03.2017 на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба) покладено завдання і функції з реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та із здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників).

За приписами ч. 7 ст. 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Пунктом "л" статті 41 Закону №4004-ХІІ передбачено, що головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям, на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) надаються повноваження застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

Стаття 42 цього Закону (імперативна норма) містить вичерпний перелік застосування заходів для припинення порушення санітарного законодавства та підстави їх застосування, зокрема пункти «а» та «в»:

а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;

в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної, реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд застосувати захід реагування до відповідача саме "тимчасово зупинити виробництво (виготовлення продукції)", тобто застосувати захід, передбачений п. "в" ст. 42 Закону №4004-ХІІ, до моменту розроблення та узгодження з Держпродспоживслужбою проекту організації санітарно-захисної зони (вимоги ст. 15 Закону №4004-ХІІ) та отримання позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (вимоги ст. 11 Закону №4004-ХІІ).

Суд звертає увагу на те, що за п. "в" ст. 42 Закону №4004-ХІІ для застосування цього заходу реагування необхідна наявність однієї з таких умов, як відсутність зареєстрованої гігієнічної регламентації використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи, а також якщо ці фактори визнано шкідливими для здоров`я людей.

Гігієнічна регламентація і державна реєстрація небезпечних факторів нормативно врегульована ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положенням про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.

Відповідно до Акту перевірки, який став підставою звернення до суду, в розділі "Питання, що підлягають перевірці" в п. 5.3 "Використання небезпечних факторів хімічної та біологічної природи здійснюється за наявністю сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію" стоїть відмітка, що "Не перевірялося на даному підприємстві/об`єкті", а в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" відсутні відомості щодо порушень вимог ст. 9 Закону №4004-ХІІ та Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 №420.

Отже, аналіз зазначених правових норм та обставин дає підстави зробити висновок про відсутність підстав для застосування до відповідача такого засобу реагування як тимчасова заборона виробництва (виготовлення продукції) до моменту виконання вимог ст.15 та ст.11 Закону № 4004-ХІІ.

Крім того, в позовній заяві вказано, що відповідачем не виконані вимоги, які містяться у припису посадових осіб щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою.

Судом встановлено, що жодних приписів Держпродспоживслужбою відповідачу не надавалося та до перевірки, яка проведена 11.09.2019-12.09.2019, інших перевірок не здійснювалося.

Дані обставини підтверджуються розділом "Дані щодо останніх проведених перевірок" Акту перевірки, де зазначено, що планових та позапланових перевірок "не було взагалі".

Окрім цього, в позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем вимог ст.11 Закону №4004-ХІІ, а саме на відсутність позитивних висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на діючі об`єкти.

Суд наголошує на тому, що особи які здійснювали перевірку, не були уповноважені перевіряти дотримання відповідачем вимог ст. 11 Закону №4004-ХІІ і не перевіряли їх.

Дані обставини підтверджуються посвідченням (направленням) №2322 від 10.09.2019, де в розділі "Предмет здійснювання заходу" перераховано питання, що підлягають перевірці, та Актом перевірки, де в розділі "Питання, що підлягають перевірці" в п.5.4 та п.5.5 стоїть відмітка, що "Не перевірялося на даному підприємстві/об`єкті", а в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" відсутні відомості щодо порушень вимог ст. 11 Закону №4004-ХІІ.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4004-ХІІ, рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби приймалося рішення про необхідність та періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів позивача за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чепеліївка, вул. Паркова, 31.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173 (далі - ДСП 173-96), а саме перевищення гігієнічних нормативів концентрації та рівнів шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової забудови, встановленої на підставі протоколу випробування повітря населених місць ДУ "Київський обласний лабораторний центр МОЗ України" №1751 від 05.06.2019.

Однак, перевірка відповідача здійснювалася 11.09.2019-12.09.2019 за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чепеліївка, вул. Паркова, 31, без проведення лабораторних досліджень, про що свідчать дані Акту перевірки.

У той же час як лабораторні дослідження якості атмосферного повітря відповідно до протоколу №1751-15 від 05.06.2019 проводилися 04.06.2019 за адресою вул. Жовтнева, 7, с.Чепиліївка, Білоцерківський район, Київська область, а точки відбору з 1 та по 17 знаходяться в інших населених пунктах. При цьому, жодне місце відбору проб повітря, вказані в протоколах лабораторних досліджень, не межує з санітарно-захисною зоною об`єкту, який перевірявся, і відбір проб повітря проводився без представників відповідача, що є порушення імперативних вимог ч. 11 ст. 4 Закону №877-V.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів вимірювальної техніки позивач встановив, що саме з 11.09.2019 по 12.09.2019 (в дні проведення перевірки) на зовнішній межі санітарно-захисної зони виробничої зони об`єкту, який перевірявся, встановлено перевищення гігієнічних нормативів концентрації та рівнів шкідливих факторів, а саме перевищення хімічних речовин (аміак).

У той же час, суд зазначає, що в наказі від 10.09.2019 №2322-Д ГУ Держпродспоживслужби в Київській області наказано залучити фахівців ДУ "Київський ОЛЦ МОЗ України" для проведення відповідних лабораторних досліджень. Однак, позивач не надав доказів того, що він звертався до ДУ "Київський ОЛЦ МОЗ України" для надання відповідних фахівців.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідачем порушено вимоги п. 5.4 ДСП 173-96.

Також, в позовній заяві позивач вказує, що в результаті перевірки виявлено порушення п. 5.5 ДСП 173-96, а саме не встановлено розмірів санітарно-захисних зон для об`єктів відповідача, що є джерелами виробництва шкідливостей, їх розміщення та достатність цих зон не підтверджено за Методикою ОНД-86 з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

За п. 5.6 ДСП 173-96, розміри санітарно-захисних зон та санітарних розривів від сільськогосподарських підприємств і виробничих комплексів слід приймати відповідно до вимог законодавства та ДБН Б. 2.2-12:2018 "Планування і забудова територій" (додаток №5).

Додатком №5 до ДСП 173-96 встановлено розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів. Тому, розміри санітарно-захисних зон від виробничих комплексів відповідача до житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів встановлено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173.

З приводу їх розміщення, а саме невитримання розмірів санітарно-захисних зон, то суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів їх невитримання.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.5 ДСП 173-96.

У позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.13 ДСП 173-96, а саме територія санітарно-захисної зони не розпланована та не упорядкована, також відсутній план та проект озеленення санітарно-захисної зони.

Позивач залишив поза увагою, що п. 5.13 ДСП 173-96 не містить вимог щодо обов`язкової наявності плану та проекту озеленення санітарно-захисної зони, а лише визначає мінімальну площу її озеленення.

З приводу нерозпланування, неупорядкування та недотримання мінімальної площі озеленення санітарно-захисної зони, то в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, які підтверджують на підставі яких досліджень та використання яких засобів позивач це встановив, так як він не надав жодних належних та допустимих доказів, які б це підтверджували.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги п. 5.13 ДСП 173-96.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону №4004-ХІІ та п. 5.14 ДСП 173-96, а саме не розроблено та не узгоджено проект організації санітарно-захисної зони підприємства відповідача в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) даного підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Суд зазначає, що позивач залишив поза увагою, що проект організації санітарно-захисної зони підприємства розробляється лише в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) будівель та споруд даного підприємства і є його складовою.

Будь-яких доказів того, що відповідач розробляв проект будівництва (реконструкції) будівель та споруд, де розміщено його виробництво, матеріали справи не містять та таких доказів не було надано позивачем під час розгляду справи.

Разом з цим, відповідно до абз. 2 п. 5.5 ДСП 173-96, у тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач змінював виробництво, суд приходить до висновку, що розробка нового проекту організації санітарно-захисної зони підприємства, з його узгодження, не є обов`язковим для відповідача.

Окрім цього, позивач не надав суду належні докази, що відповідач розробляв, виготовляв і використовував нові машини, механізми, устаткування, інші засоби виробництва та впроваджував нові технології, а тому суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для розробки нового проекту(ів) організації санітарно-захисної зони підприємства та погодження його в органах державної санітарно-епідеміологічної служби.

Отже, наведене свідчить, що позивач дійшов передчасного висновку, що відповідач порушив вимоги ст. 15 Закону №4004-ХІІ та п. 5.14 ДСП 173-96.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад: документи, фактичні розміри, фактичний стан, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Водночас, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд звертає увагу на те, що особи, які проводили перевірку, в Акті перевірки в розділі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки" в колонці "Детальний опис виявленого порушення":

1) в рядку № 1 - не зазначали, які діючі об`єкти розміщені з порушенням розмірів санітарно-захисної зони, не вказали, на якій відстані вони знаходяться від зовнішньої межі цієї зони та чим це підтверджується;

2) в рядку № 2 - не вказали, що саме не розплановано та не упорядковано на території санітарно-захисної зони та чим це підтверджується;

3) в рядку № 3 - не вказали, які концентрації та рівні шкідливих факторів на зовнішній межі санітарно-захисної зони об`єктів відповідача, зверненої до житлової забудови, в день здійснення перевірки, перевищували їх гігієнічні нормативи та чим це підтверджується;

4) в рядку № 4 - не зазначили, які відповідач розробляв, виготовляв і використовував нові машини, механізми, устаткування, інших засоби виробництва та впроваджував нові технологій, будував об`єкти нерухомого майна, щодо яких не розроблено та не узгоджено проекту організації санітарно-захисної зони, і розміщення якого виробництва не відповідає розмірам санітарно-захисних зон, та не вказали чим це підтверджується.

Отже, наведене свідчить, що позивачем порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так як ним не встановлено, які порушення санітарного законодавства вчинені відповідачем та чим це підтверджується, що свідчить про поверхневе проведення перевірки.

Відповідно до абз. 6 ст. 3 Закону №4004-ХІІ, одним з основних принципи державного нагляду (контролю) є об`єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №4004-ХІІ, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю): зобов`язані повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно ч. 15 ст. 4 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

У відповідності до п. 3.3. Наказу МОЗ України №287 від 10.04.2013 "Про затвердження уніфікованих форм актів, які складаються за результатами перевірок суб`єктів господарювання у частині дотримання вимог санітарного законодавства", під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) здійснювати перевірку виключно тих питань, що є підставою для здійснення такої позапланової перевірки та які зазначені у відповідному наказі про проведення позапланової перевірки.

Однак, в наказі позивача від 10.09.2019 №2322-Д "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" відсутній перелік питань, що є підставою для здійснення такої позапланової перевірки.

Наведене свідчить, що позапланова перевірка була проведена також без дотримання вимог п. 3.3 Наказу МОЗ України №287 від 10.04.2013.

Крім того суд зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПСП «Агрофірма «Світанок» знаходиться за адресою: 08652, Київська обл., Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 1 та має відокремлений структурний підрозділ ПСП «Агрофірма «Світанок» підприємство «Смак», (код ЄДРПОУ: 26475083), місцезнаходження якого: 08652, Київська області, Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 10.

Відомості в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про підрозділом ПСП "Агрофірма "Світанок" за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Чепеліївка, вул. Паркова, 31, відсутні. Позивачем ненаданні жодні докази стосовно того, що за вищезазначеною адресою здійснюється будь-яка діяльність ПСП «Агрофірма «Світанок».

Однак, позивач без належного з`ясування того, що саме виробнича діяльність ПСП «Арофірма «Світанок» призвела до підвищеної концентрації та рівнів шкідливих факторів в місті Узин, та того, що Узинська міська рада та Київська обласна державна адміністрація у своїх зверненнях до Прем`єр-міністра України вказували на декількох можливих порушників санітарного законодавства, які призвели до значних негативних впливів на здоров`я людини, прийняв рішення про застосування до відповідача відразу крайньої міри реагування, а не виніс припис про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів у відповідність з вимогами санітарного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що застосування до відповідача заходів реагування, заявлених у позові, є протиправними та відсутні будь які підстави для застосування таких заходів реагування.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

В той же час, всупереч вказаному позивач як суб`єкт владних повноважень не навів жодних переконливих доводів та не надав доказів на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу реагування у вигляді тимчасового зупинення виробництва (виготовлення продукції), надання послуг, виконання робіт на ПСП «Агрофірма «Світанок».

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 13 грудня 2019 р.