Справа №639/7497/18

Провадження №2/639/770/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кузнецової А.О., Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 року представник позивача Харківської міської ради звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності про АДРЕСА_1 у сумі 728 719,62 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_1 з 15.10.2010 зареєстровано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2007 у справі № 2-4228/07. Вказані об`єкти нерухомого майна станом на теперішній час зареєстровані за відповідачем. Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 14.04.2017 № 19-20.08-3-1406/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 05.07.2018 № 4593/0/225-18 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (під зазначеним об`єктом нерухомого майна) не зареєстровані. Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,2418 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Відповідач у період з 01.12.2015 по 30.11.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збереженого майна у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 . Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 14.03.2018 року здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,2418 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2», право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 визначена шляхом здійснення топографо-геодезичної зйомки відповідно до меж фактичного використання. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_1 набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою. Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує саме наявністю підстав для застосування ст. ст. 1212-1214 ЦК України у зв`язку з наступним. Згідно з чинним законодавством України зобов`язання за своїми підставами поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними. Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки виключає договірні зобов`язання. Відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання. Так, фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі не вважається правопорушенням. Так, ч. 3 ст. 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001, котра раніше забороняла «приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації» була виключена Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить. Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків у тому числі упущеної вигоди, адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт - правопорушення. Таким чином, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставного набутого майна становить 728 719,62 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, звернувшись до суду з даним позовом.

19.02.2019 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.02.2019 року заяву про забезпечення позову представника позивача Харківської міської ради у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задоволено. Заборонено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження у будь-який спосіб нежитлової будівлі літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.02.2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів. Призначено підготовче засідання.

19.03.2019 року на адресу суду за вх. №7266 від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Зокрема, представник відповідача посилається на те, що земельна ділянка під нежитловою будівлею літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_1 не сформована як об`єкт цивільних прав у встановленому законом порядку, тому не може бути предметом орендних та інших правовідносин. Також представник позивача не погоджується з твердженням позивача про наявність у відповідача кондиційних зобов`язань відповідно до ст.ст. 1212-1214 ЦК України за відсутності для цього всіх необхідних складових.

27.03.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що діє за довіреністю, про скасування заходів забезпечення позову.

01.04.2019 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №639/7497/18 за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів- відмовлено.

30.05.2019 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката Гудименко Ю.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.04.2019 року - залишено без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.04.2019 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

На адресу суду 03.04.2019 року за вх. №8971 та 17.05.2019 року за вх. №13579 від представника позивача ХМР надійшли письмові пояснення, в яких представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав деталізацію розрахунку позовних вимог з посиланням на нормативні акти.

У судовому засіданні представники позивача ХМР позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином за адресою реєстрації його місця проживання, а також за допомогою вручення судової повістки ОСОБА_2 - представнику відповідача за довіреністю, яка є чинною. З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність передбачених ст. 223 ЦПК України підстав для розгляду справи у відсутність відповідача та його представника, які виклали свою позицію у відзиві і не надали суду жодних доказів на підтвердження поважності причин неодноразової неявки в судові засідання.

Судом, на підставі досліджених письмових доказів встановлені такі фактичні обставини і визначений зміст спірних правовідносин.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.02.2018 № 114509480 та від 26.12.2018 № 151109330 право власності на нежитлову будівлю літ. «В-2» загальною площею 3 768,5 кв.м. по АДРЕСА_1 з 15.10.2010 зареєстровано за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.07.2007 у справі № 2-4228/07 (а.с.25-29).

Відповідно до листа заступника голови комісії з ліквідації Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 14.04.2019 року, станом на 29.12.2012 року в управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку, яка зазначена на доданій до листа схемі по АДРЕСА_1 . Крім того, з 01.01.2013 року набули чинності зміни до ст. 126 Земельного Кодексу України та до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до яких державну реєстрацію прав на земельні ділянки здійснюють суб`єкти державної реєстрації прав. Також повідомлено, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року №835 (зі змінами та доповненнями) надання територіальними органами Держгеокадастру відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку віднесено до адміністративної послуги (а.с.30).

З відповіді заступника директора Департаменту земельних відносин ХМР від 05.07.2018 року вбачається, що Департаментом земельних відносин розглянуто лист Департаменту територіального контролю від 06.06.2018 року № 12696/0/226-18 (вх. № 3555/0/224-18 від 06.06.2018) щодо надання інформації стосовно оформлення права користування земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 . За результатом розгляду повідомлено, що інформація щодо укладених договорів оренди землі на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , в Департаменті земельних відносин відсутня. Земельні ділянки за зазначеною адресою в Департаменті земельних відносин на оформленні не перебувають, рішень щодо продажу земельних ділянок за запитуваними параметрами Харківською міською радою не приймалось. Звернень від ФО-П ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 до Департаменту земельних відносин з 10.07.2013 року по цей час не надходило (а.с.31).

Разом з тим, Головне управління ДФС у Харківській області на запит від 23.10.2018 року №21168/0/226-18 (вх. 28959/9 від 24.10.2018 року) повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області (Новобоварський район) як платник земельного податку. На підставі наданих податкових декларацій з плати за землю ОСОБА_1 нараховує та сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,2038 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У період 01.01.2015 - 31.12.2015 року згідно з наданою податковою декларацією з плати за землю та інтегрованою карткою платника податків за 2015 рік (ІКП) платником нараховано та сплачено земельного податку у сумі 62026,20 грн. У період 01.01.2016 - 31.12.2016 року згідно з наданою податковою декларацією з плати за землю та інтегрованою карткою платника податків за 2016 рік (ІКП) платником нараховано та сплачено земельного податку у сумі 88 883,54 грн. У період 01.01.2017 - 31.12.2017 року згідно з наданою податковою декларацією з плати за землю та інтегрованою карткою платника податків за 2017 рік (ІКП) платником нараховано та сплачено земельного податку у сумі 94216,55 грн. У період 01.01.2018 - 30.09.2018 року згідно з наданою податковою декларацією з плати за землю та інтегрованою карткою платника податків за 2018 рік (ІКП) платником нараховано 94 216,55 грн. та сплачено земельного податку у сумі 70662,41грн., відповідно до діючого законодавства (термін сплати щомісячно протягом 30 календарних днів, що настає за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Станом на 01.11.2018 року заборгованість по плати за землю відсутня (а.с.32-33).

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 14.03.2018 року за участю інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено обстеження, визначення меж площі та конфігурації земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці про АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «В-2» загальною площею 3768,5 кв.м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Останній з 15.10.2010 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,2418 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст 125,126 ЗК України для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В-2». Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,2418 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. Визначені за результатами геодезичної зйомки координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі для подальшого отримання розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки. До вказаного акту складено додатки - план меж фактичного користування земельною ділянкою, ситуаційна схема її розміщення та фото земельної ділянки і будівель (а.с.39-43).

Позивачем складено розрахунки безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 в результаті користування вищезазначеною земельною ділянкою як різниці між розміром плати за землю, яка повинна була надійти до місцевого бюджету та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, згідно розрахунків за період з 01.12.2015 року по 30.11.2018 року безпідставно збережені кошти складають загальну суму в розмірі 728 719,62 грн. (а.с.34-38).

Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано жодними доказами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст.126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, або договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.

Питання захисту прав на землю регулюються Главою 23 ЗК України.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Матеріали справи свідчать про те, що набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Отже до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України

В постанові від 12 квітня 2017 року по справі № 922/207/15, Верховний Суд України зазначив, що правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Законодавством передбачено виникнення обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з часу виникнення права оренди після переходу права власності на нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Норми статей 1212 ЦК підлягають застосуванню в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту.

Частиною 2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача та його представника на неможливість застосування до спірних правовідносин ст. ст. 1212-1214 ЦК України є безпідставними.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Згідно з п. 34, 35 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; зокрема, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з положеннями ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки, крім випадків визначення орендаря на конкурентних засадах.

За змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст.13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 27 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК України.

У разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, змінюється річна сума податкового зобов`язання по земельному податку та орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку на підставі досліджених доказів судом встановлено, що відповідно до ст.189 ЗК України Харківська міська рада здійснює самоврядний контроль за використанням та охороною земель за адресою: АДРЕСА_1 ., однак, з наданої суду інформації вбачається, що між Харківською міською радою та відповідачем не укладено договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача та його представника щодо того, що розміри спірної земельної ділянки є невизначеними, спростовуються матеріалами справи. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради складено відповідний акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким земельна д ілянка площею 0,2418 га використовується громадянином ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитловоих будівель літ. «В-2».

Доказів на спростування зазначених висновків відповідачем суду не надано, також ОСОБА_1 не було заявлено і клопотань про призначення експертизи для визначення площі земельної ділянки.

Отже суд, приймаючи зазначений акт в якості доказу та зважаючи на надані позивачем розрахунки, які також не спростовані відповідачем, приходить до висновку що грошові кошти, що є предметом позову у даній справі в розмірі 728 719,62 грн. є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.12.2015 року по 30.11.2018 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, отже відповідачем безпідставно збережені кошти у вигляді неодержаної орендної плати за землю, оскільки саме цю суму не отримав позивач, але міг би отримати в разі укладення між ним і відповідачем договору оренди, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 89, 133, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 7, 13, 41 Конституції України, ст. ст. 22, 1166, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст. 15, 80, 93, 120, 122, 123, 125, 141, 152, 156, 157, 206 ЗК України, ст. ст. 14, 288, 289 ПК України, ст. ст. 2, 4, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування з Україні», ст. ст. 25, 26, 28 Закону України «Про землеустрій», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 728 719 (сімсот двадцять вісім тисяч сімсот дев`ятнадцять) гривень 62 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у сумі 10 930 (десять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 79 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, буд.7, ЄДРПОУ 04059243, р/р31419611020002, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО:899998, код платежу:24062200;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 09.01.2020 року.

Суддя Н.В. Баркова