КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 року справа № №810/191/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.04.2015 (том 3 а.с. 86-87), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року, №2828/0026151703/211 від 08.09.2014, №2829/0026131703/212 від 08.09.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №2830/0026161703/213 від 08.09.2014, прийняті Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 (суддя Кушнова А.О.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/927/15, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 02.04.2015.

Крім того, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 (суддя Головенко О.Д.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/191/15, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 (суддя Головенко О.Д.) провадження у справі № 810/191/15 зупинено до надання додаткових доказів у справі. Призначено наступне судове засідання у справі на 03 березня 2015 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 (суддя Головенко О.Д.) провадження у справі № 810/191/15 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 провадження у справі №810/191/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 810/927/15 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.09.2014 №2827/0026181703/210, 2828/0026151703/211, 2829/0026131703/212, та рішення №2830/0026161703/213 від 08.09.2014 (суддя Кушнова А.О.).

У зв`язку з закінченням терміну повноважень головуючого судді Головенка О.Д., в результаті автоматичного розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 справу №810/191/15 передано для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2015 адміністративну справу №810/191/15 прийнято до провадження суддею Кушновою А.О. Провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 23 квітня 2015 року.

Враховуючи пов`язаність спорів про визнання протиправною та скасування вимоги в рамках адміністративної справи №810/191/15 та про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в адміністративній справі №810/927/15, а також з огляду на те, що справа №810/191/15, яка перебувала в провадженні судді Головенка О.Д., передана судді Кушновій А.О., а адміністративна справа №810/927/15, до вирішення якої по суті було зупинено провадження у справі №810/191/15, теж розглядається суддею Кушновою А.О., ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 об`єднано в одне провадження адміністративну справу №810/927/15 та адміністративну справу №810/191/15 з привласненням справі загального номеру №810/191/15.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 в адміністративній справі №810/191/15 витребувано докази по справі від відповідача та зупинено провадження у справі до 26.05.2015, призначивши судове засідання на 26.05.2015.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 провадження в адміністративній справі №810/191/15 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 витребувано докази по справі від відповідача, викликано для допиту в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проводили перевірку позивача та зупинено провадження у справі до 23.06.2015.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 провадження в адміністративній справі №810/191/15 поновлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 витребувано докази від відповідача та зупинено провадження у справі до 02 липня 2015 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 провадження в адміністративній справі №810/191/15 поновлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом помилково було розраховані витрати та сума одержаного чистого доходу, внаслідок чого контролюючим органом неправильно було нараховано єдиний соціальний внесок та штрафні санкції до нього, а також податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, та сума ПДВ. Також позивач не визнає встановлені контролюючим органом порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині здійснення роздрібної торгівлі за період з 29.11.2013 року по 31.12.2013 року через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій - РРО, оскільки позивач не отримувала від контролюючого органу жодних письмових повідомлень про необхідність самостійного скасування реєстрації РРО, а також попередження про примусове скасування реєстрації РРО, що унеможливлює притягнення позивача до відповідальності за порушення, допущене не з її вини. Так само позивач не визнає встановлені контролюючим органом порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незбереження фіскальних звітних чеків по двох РРО, оскільки контролюючим органом неправильно розраховано штрафні санкції.

А саме, санкція за порушення п. 9 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначається в цілому незалежно від кількості невіддрукованих (незбережених) суб`єктом господарювання фіскальних звітних чеків. Встановивши факт незбереження позивачем в періоді, охопленому перевіркою, 469 фіскальних звітних чеків, контролюючий орган здійснив нарахування 159460,00 грн. штрафних санкцій (469*20*17,00 грн.), натомість санкція за таке порушення має складати 340,00 грн. (20*17,00 грн.).

Відповідач позовні вимоги не визнав та подав до суду заперечення на адміністративний позов (том 4 а.с. 181-183, том 3 а.с. 95-99), у яких зазначив, що про проведення документальної планової виїзної перевірки позивач була поінформована письмовим повідомленням від 12.06.2014 за № 107/17-3 та копією наказу від 12.06.2014 за № 946 про проведення перевірки, які надіслані платнику податків рекомендованим листом 13.06.2014. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 324468,98 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 324468,98 грн. Так, перевіркою правильності визначення суми загального оподатковуваного доходу в сумі 27124822,00 грн. на підставі таких документів: договори, банківські виписки, книги обліку доходів та витрат, накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), періодичні звіти по реєстраторам розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій встановлено заниження доходів за 2013 рік на загальну суму 1919892,98 грн. В результаті заниження доходів на суму 1919892,98 грн. позивачем занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 1919892,98 грн., у тому числі за 2013 рік на 1919892,98 грн. та відповідно занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 324468,98 грн., в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на загальну суму 67039,04 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 67039,04 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незбереження фіскальних звітних чеків по двох РРО, а також в частині здійснення роздрібної торгівлі за період з 29.11.2013 року по 31.12.2013 року через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій - РРО.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 у справі призначено судову економічну експертизу документів та зупинено провадження у справі до одержання результатів судової економічної експертизи документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 поновлено провадження в адміністративній справі №810/191/15, провадження вважати поновленим з 06.12.2016. Призначено справу до судового розгляду на 06 грудня 2016 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 витребувано докази по справі від відповідача, провадження у справі зупинено до 16.02.2017.

16 лютого 2017 року судове засідання в адміністративній справі № 810/191/15 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

21 березня 2017 року судове засідання в адміністративній справі знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. на лікарняному.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 поновлено провадження в адміністративній справі №810/191/15, призначено справу до судового розгляду на 13 квітня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 замінено відповідача у справі - Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області та зупинено провадження у справі до 23.05.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 поновлено провадження в адміністративній справі №810/191/15.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 призначено додаткову судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено судовому експерту Наберухіну В.А. Зупинено провадження у справі до одержання результатів додаткової судово-економічної експертизи документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 поновлено провадження в адміністративній справі №810/191/15. Призначено справу до судового розгляду на 20 вересня 2017 року об 11:00 год. Провадження вважати поновленим з 20 вересня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 витребувано від позивача докази по справі та зупинено провадження у справі до 12 жовтня 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 поновлено провадження в адміністративній справі №810/191/15.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 призначено додаткову судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено судовому експерту Наберухіну В.А. Зупинено провадження у справі до одержання результатів додаткової судово-економічної експертизи документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 поновлено провадження в адміністративній справі. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Призначено підготовче судове засідання на 01.03.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 провадження у справі зупинено до 16.05.2018, у зв`язку з можливим примиренням сторін, призначено дату наступного судового засідання у справі на 16.05.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 провадження у справі зупинено до 10.07.2018, у зв`язку з можливим примиренням сторін, призначено дату наступного судового засідання у справі на 10.07.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 поновлено провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 зупинено провадження у справі до 13.09.2018 у зв`язку із клопотанням позивача про надання часу для примирення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 поновлено провадження у справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 закрито підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті одразу після закінчення підготовчого судового засідання.

В судовому засіданні 13.09.2018 позивач підтримала адміністративний позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

До Київського окружного адміністративного суду 13.09.2018 позивачем та представником відповідача подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (том 10 а.с. 61-62).

Відповідно до ч.3 чт.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані позивачем та представником відповідача клопотання, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати інших свідків чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою від 13.09.2019 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2001 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 855031 (том 1, а.с. 52) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААД № 421724 (том 2 а.с.10-11) та є платником податку на додану вартість з 07.10.2004 згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100132020 від 04.08.2008 (том 2 а.с. 12).

Позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік 15.03.2001, на даний момент перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (том 4, а.с. 46).

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Позивачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України видано ліцензію серія АВ № 553273 на роздрібну торгівлю лікарськими засобами (рішення від 17.08.2010 № 272), строк дії ліцензії з 17.08.2010 (том 1 а.с. 54).

За період, що перевірявся, позивач здійснювала роздрібну торгівлю лікарськими засобами з оплатою по готівковому розрахунку за загальною системою оподаткування, обліку та звітності та використовувала торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності серія НОМЕР_20 від 13.01.2012 (дійсний з 13.01.2012 по 31.12.2016) за адресою АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 13); серія НОМЕР_21 від 02.09.2011 (дійсний з 02.09.2011 по 31.08.2016) за адресою АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 87); серія НОМЕР_22 від 02.09.2011 (дійсний з 01.10.2011 по 30.09.2016) за адресою АДРЕСА_3 (том 2 а.с. 14); серія НОМЕР_23 від 01.02.2011 (дійсний з 01.02.2011 по 31.01.2016) за адресою АДРЕСА_4 (том 2 а.с. 15); серія НОМЕР_24 від 13.01.2012 (дійсний з 13.01.2012 по 31.12.2016) за адресою АДРЕСА_5 (том 2 а.с. 16); серія НОМЕР_25 від 13.01.2012 (дійсний з 13.01.2012 по 31.12.2016) за адресою АДРЕСА_6 (том 2 а.с. 17); серія НОМЕР_26 від 16.12.2013 (дійсний з 16.12.2013 по 30.08.2018) за адресою АДРЕСА_7 (том 2 а.с. 18); серія НОМЕР_27 від 19.09.2012 (дійсний з 19.09.2012 по 31.08.2017) за адресою АДРЕСА_8 (том 2 а.с. 19); серія НОМЕР_28 від 13.01.2012 (дійсний з 13.01.2012 по 31.12.2016) за адресою АДРЕСА_9 (том 2 а.с. 20); серія НОМЕР_29 від 13.01.2012 (дійсний з 13.01.2012 по 31.12.2016) за адресою АДРЕСА_10 (том 2 а.с. 21); серія НОМЕР_30 від 15.04.2013 (дійсний з 12.04.2013 по 31.03.2018) за адресою АДРЕСА_11 (том 2 а.с. 22); серія НОМЕР_31 від 12.07.2013 (дійсний з 12.07.2013 по 30.06.2018) за адресою АДРЕСА_12 (том 2 а.с. 23); серія НОМЕР_32 від 18.07.2012 (дійсний з 18.07.2012 по 30.06.2017) за адресою АДРЕСА_13 (том 2 а.с. 24); серія НОМЕР_33 від 23.10.2013 (дійсний з 01.11.2013 по 31.10.2018) за адресою АДРЕСА_14 (том 2 а.с. 25); серія НОМЕР_34 від 23.10.2013 (дійсний з 01.11.2013 по 31.10.2018) за адресою АДРЕСА_15 (том 2 а.с. 25).

На підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до направлень на перевірку від 27.06.2014 № 434, від 14.07.2014 № 476, виданих Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області Черновим Романом Володимировичем та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів управління доходів і зборів з фізичних осіб Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області Чуєнком Сергієм Івановичем з 27.06.2014 по 18.07.2014 було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01 2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 року № 2441/17-3/2455115846/91 (том 1 а.с. 17-32).

Перевіркою встановлено порушення позивачем наступних норм чинного податкового законодавства України:

1) п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 324468,98 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 324468,98 грн.;

2) п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27780,00 грн., у том числі за грудень 2013 року на суму 27780,00 грн.

3) п. 187.1 ст. 187, п. 197.1.3 пп.197.1.27 п. 197, п. 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено заниження задекларованих показників у рядку 5А Декларації «Операції, які звільнені від оподаткування» на загальну суму 19567123,00 грн., у тому числі за січень 2013 на суму 93704,00 грн.; за квітень 2013 на суму 2338392,00 грн.; за травень 2013 на суму 1962882,00 грн.; за червень 2013 на суму 1803534,00 грн.; за липень 2013 на суму 1995603,00 грн.; за серпень 2013 на суму 2005898,00 грн.; за вересень 2013 на суму 2244141,00 грн.; за жовтень 2013 на суму 2450793,00 грн.; за листопад 2013 на суму 2492471,00 грн.; за грудень 2013 на суму 2179705,00 грн. та завищення задекларованих показників у рядку 4А Декларації «Операції з постачання послуг за межами митної території України» на загальну суму 17642525,00 грн., у тому числі за квітень 2013 на суму 2338392,00 грн.; за травень 2013 на суму 1962882,00 грн.; за червень 2013 на суму 1803534,00 грн.; за липень 2013 на суму 1995603,00 грн.; за серпень 2013 на суму 2005898,00 грн.; за вересень 2013 на суму 2244141,00 грн.; за жовтень 2013 на суму 2450793,00 грн.; за листопад 2013 на суму 2492471,00 грн.; за грудень 2013 на суму 348811,00 грн.

4) п. 2 ч. 1 ст. 7 9 Закону України від 08 липня 2010 року № «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті з отриманого доходу, на загальну суму 67039,04 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 67039,04 грн.;

5) п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 за період з 29.11.2013 по 31.12.2013 здійснювала роздрібну торгівлю через незареєстровані у встановленому порядку РРО. Відповідальність передбачена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями;

6) п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, не забезпечено зберігання книг обліку розрахункових операцій № 1002000629 та № 1002000619. Відповідальність передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями;

7) п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків по РРО Марія-301МТМ, фіск. № 1002000629 зав. №АА1060020262 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. в кількості 366 шт., РРО Марія-301 МТМ, фіск. № 1002000619, зав. № ВЖ5400011056 за період з 20.09.2013 р. по 31.12.2013 в кількості 103 шт. Відповідальність передбачена п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.

За результатами перевірки прийняті:

- податкове повідомлення - рішення № 2827/0026181703/210 форма «С» від 08.09.2014 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8564450,22 грн. (том 1 а.с. 33);

- податкове повідомлення - рішення № 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями (том 1 а.с. 37);

- податкове повідомлення-рішення № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41677,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 27780,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13890,00 грн. (том 1 а.с. 39);

- рішення № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3351,95 грн. (том 1 а.с. 41);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703 щодо сплати єдиного внеску в розмірі 67039,04 грн. (том 4 а.с. 55).

Зазначені рішення суб`єкта владних повноважень були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

Згідно рішення Державної фіскальної служби України від 05.12.2014 № 3810/Г/99-99-10-01-07-15 Державна фіскальна служба України залишила без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо сплати єдиного внеску в розмірі 67039,04 грн. та рішення за результатом розгляду первинної скарги від 08.10.2014 № 1372/Г/10-36-10-01-04/932 ГУ ДФС у Київській області (том 4 а.с. 54).

17.10.2014 позивачем було подано до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу на податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 2828/00026151703/211; № 2829/0026131703/212; № 2827/0026181703/210; рішення № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014, прийняті Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (том 5 а.с. 109-113).

Згідно рішення Головного управління ДФС у Київській області від 21.11.2014 № 211/Г/10-36-10-01-04/1136 Головне управління ДФС у Київській області залишило без змін податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 08.09.2014 № 2828/00026151703/211; № 2829/0026131703/212; № 2827/0026181703/210; рішення № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014.

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 20.02.2015 № 1584/Г/99-99-10-01-03-14 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями; № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року, про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41677,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 27780,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13890,00 грн.; та скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2827/0026181703/210 форма «С» від 08.09.2014 року про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в частині штрафних санкцій 510,00 грн. та рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.11.2014 № 211/Г/10-36-10-01-04/1136 про результати розгляду первинної скарги в зазначеній частині (том 3 а.с. 88-92).

Натомість Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563940,22 грн. (том 3 а.с. 93).

Податкове повідомлення-рішення було направлено позивачу засобами поштового зв`язку шляхом направлення рекомендованого відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0911702778347 (том 3 а.с. 94)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563940,22 грн. суд виходить із такого.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 за період з 29.11.2013 по 31.12.2013 здійснювала роздрібну торгівлю через незареєстровані у встановленому порядку РРО. Відповідальність передбачена п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями;

- п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР із змінами та доповненнями через незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків по РРО Марія-301МТМ, фіск. № 1002000629 зав. №АА1060020262 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. в кількості 366 шт., РРО Марія-301 МТМ, фіск. № 1002000619, зав. № ВЖ5400011056 за період з 20.09.2013 р. по 31.12.2013 в кількості 103 шт. Відповідальність передбачена п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563940,22 грн. (том 3 а.с. 93).

Згідно розрахунку штрафних санкцій сума фінансових санкцій складається з:

- суми штрафних санкцій за порушення вимог п. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за проведення позивачем розрахунків через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій за період з 30.11.2013 (загальна сума проведених розрахунків 41768,34 грн.) накладено стягнення у розмірі 1,00 грн. згідно ч. 1 п. 1 ст. 17 Закону України № 265; за період з 01.12.2013 (загальна сума проведених розрахунків 55901,07 грн.) накладено стягнення у розмірі 55901,07 грн. згідно ч. 2 п. 1 ст. 17 Закону України № 265 (100 % вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за період 02.12.2013-30.12.2013 (загальна сума проведених розрахунків 1669715,83 грн.) накладено стягнення у розмірі 8348578,15 грн. згідно ч. 3 п. 1 ст. 17 Закону України № 265 (у п`ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) та всього по даному розрахунку визначено до сплати 8404480,22 грн. (том 4 а.с. 103-104).

- суми штрафних санкцій за порушення вимог ч. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операції Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000629 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в кількості 366 шт. та Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000619 за період з 20.09.2013 по 31.12.2013 в кількості 103 шт. визначено штрафну санкцію в розмірі 159460,00 грн. (469*340,00 грн.).

Стосовно встановленого перевіркою порушення позивачем п 1, 3 ст. 3 Закону № 265 суд виходить із такого.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 3 Закону № 265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 265 порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється органами доходів і зборів.

Відповідно до Закону № 265 та Податкового кодексу України розроблено Порядок реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 року № 417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1616/24148 (далі Порядок № 417, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), який поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі та використовують розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пп. 1-3 глави 4 Порядку № 417, реєстрація РРО діє до дати скасування реєстрації РРО, яке відбувається у випадках, якщо: 1) суб`єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО з купівлі-продажу іноземної валюти за формою № 4-РРОВ (додаток 4) (далі - заява про скасування реєстрації); 2) вичерпався строк служби РРО, визначений в паспорті (формулярі) РРО; 3) закінчились визначені законодавством строки експлуатації РРО; 4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром РРО; 5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО; 6) установчі документи суб`єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними; 7) наявне судове рішення про ліквідацію суб`єкта господарювання - банкрута; 8) наявне судове рішення щодо припинення суб`єкта господарювання, що не пов`язане з банкрутством; 9) припинено діяльність пункту обміну іноземної валюти за обставинами, визначеними законодавством; 10) в органах доходів і зборів наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо державної реєстрації припинення суб`єкта господарювання; 11) викрадено РРО; 12) відбулась зміна власника РРО. Скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у підпунктах 1, 11 та 12 пункту 1 цієї глави, здійснюється за заявою суб`єкта господарювання, на підставах, визначених у підпунктах 2-10 пункту 1 цієї глави, може здійснюватися за заявою суб`єкта господарювання або примусово за рішенням органу доходів і зборів за місцем реєстрації РРО. Заяву про скасування реєстрації суб`єкт господарювання подає до органу доходів і зборів за місцем реєстрації РРО. Перед скасуванням реєстрації РРО його необхідно розпломбувати в ЦСО, з яким суб`єктом господарювання укладено договір про технічне обслуговування та ремонт РРО. Разом із заявою про скасування реєстрації суб`єкт господарювання надає довідку ЦСО про розпломбування РРО (крім випадків установлення невідповідності конструкції та програмного забезпечення РРО документації виробника) та повертає органу доходів і зборів реєстраційне посвідчення.

Згідно з пунктом 5 глави 4 Порядку № 417 орган доходів і зборів за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у підпунктах 4-10 пункту 1 цієї глави, приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб`єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації та такі підстави залишилися актуальними.

Відповідно до пункту 6 глави 4 Порядку № 417 орган доходів і зборів за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених підпунктами 2 та 3 пункту 1 цієї глави, попереджає суб`єкта господарювання за місяць до настання строку про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.

Скасування реєстрації РРО проводиться органом доходів і зборів не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність), що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У даному випадку податковим правопорушенням є протиправне непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

Отже застосування відповідальності за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи можливо за умови встановлення та доведення складу такого правопорушення, наявність якого має бути обґрунтована суб`єктом владних повноважень належними та допустимими доказами.

При цьому можливість застосування до платника наслідків за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи передбачена лише за наявності його вини.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2013 року Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію чотирнадцяти реєстраторів розрахункових операцій, які належали позивачу, а саме:

- Рішенням № 29 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000495, заводський РРО ВЖ5400010722, версія програмного забезпечення М301Т3, дата скасування РРО 29.10.2013 (том 5 а.с. 97);

- Рішенням № 41 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000494, заводський РРО ВЖ5400010812, версія програмного забезпечення М301Т3, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 98);

- Рішенням № 40 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000790, заводський РРО АА1140031754, версія програмного забезпечення М301Т11, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 99);

- Рішенням № 39 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000736, заводський РРО АО1140029281, версія програмного забезпечення М301Т11, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 100);

- Рішенням № 38 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000695, заводський РРО АО1140027497, версія програмного забезпечення М301Т11, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 101);

- Рішенням № 37 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000663, заводський РРО АО1040022989, версія програмного забезпечення М301Т10, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 102);

- Рішенням № 36 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000662, заводський РРО АО1040023155, версія програмного забезпечення М301Т10, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 103);

- Рішенням № 35 від 23.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000641, заводський РРО ВЖ7403014401, версія програмного забезпечення М301Т7, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 104);

- Рішенням № 34 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000629, заводський РРО АА1060020262, версія програмного забезпечення М301Т10, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 105);

- Рішенням № 33 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000625, заводський РРО АА1060020899, версія програмного забезпечення М301Т10, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 106);

- Рішенням № 32 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000624, заводський РРО ВЖ1050019427, версія програмного забезпечення М301Т10, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 107);

- Рішенням № 31 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000620, заводський РРО ВЖ7400012626, версія програмного забезпечення М301Т7, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 108);

- Рішенням № 42 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000493, заводський РРО ВЖ5400010809, версія програмного забезпечення М301Т3, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 131);

- Рішенням № 30 від 29.11.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області у зв`язку із виявленням невідповідності модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Державного реєстру РРО, скасовано реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, фіскальний номер РРО 1002000619, заводський РРО ВЖ5400011056, версія програмного забезпечення М301Т7, дата скасування РРО 29.11.2013 (том 5 а.с. 132).

Відповідно до пункту 42.1. статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому жодних доказів надсилання позивачу або отримання позивачем вищенаведених рішень про скасування реєстрації РРО контролюючим органом не надано.

Суд не бере уваги доводи відповідача про повідомлення позивача про необхідність скасувати реєстрацію РРО з огляду на таке.

Суду надано лист Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 2228/10/10-02-18-05, яким позивач повідомлявся про вилучення з 01.01.2013 із Державного реєстру моделей РРО, які не забезпечують передачу контрольно-звітної інформації до органів Міндоходів відповідно до вимог, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 «Про затвердження вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів державної податкової служби». Роз`яснено про необхідність до 23.11.2013 скасувати реєстрацію РРО: модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000493; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000494 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000495 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000619 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000620 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000641 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000624 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000625 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000629 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000662 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000663 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000695 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000736 ; модель МАРІЯ -301МТМ, фіскальний номер 1002000750 (том 5 а.с. 94-95).

При цьому належних доказів направлення позивачу контролюючим органом листа Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 2228/10/10-02-18-05 та рішень про скасування реєстрації РРО відповідачем не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про належне повідомлення позивача про необхідність скасування реєстрації РРО шляхом направлення листа Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 2228/10/10-02-18-05 та наданий відповідачем на підтвердження його надсилання реєстр від 24.10.2013 із переліком 31 фізичної особи, на якому проставлений штамп поштового відділення Біла Церква 17 за 24.10.2013 (том 5 а.с. 96).

Відповідно до пунктів 66-68 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (у редакції, чинній на час складання від 22.10.2013 № 2228/10/10-02-18-05 та рішень від 29.11.2013) у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв`язку. До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання. Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками. Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Наданий відповідачем реєстр від 24.10.2013 із переліком 31 фізичної особи не відповідає вищенаведеним вимогам, яків пред`являються до відправляння згрупованих поштових відправлень, оскільки не засвідчений підписом відповідального працівника юридичної особи та не містить печатки податкового органу. Наданий суду реєстр неможливо ідентифікувати як список згрупованих поштових відправлень, адже він не містить ані адреси направлення поштового відправлення зазначеним у переліку особам, ані номеру кожного рекомендованого поштового відправлення, ані інших відомостей, які б дали змогу ідентифікувати кожне з зазначених у переліку рекомендованих поштових відправлень.

Отже, з огляду на неповідомлення позивача про неможливість застосування в господарській діяльності реєстраторів розрахункових операцій, відносно яких прийняті рішення про скасування їх реєстрації, а також приймаючи до уваги, що позивач не допустив протиправних дій або бездіяльності у даному випадку, навіть за умови проведення позивачем розрахунків через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій, позивач не несе відповідальності проведення позивачем розрахунків через незареєстровані у встановленому порядку реєстратори розрахункових операцій.

Стосовно встановленого перевіркою порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону № 265 суд виходить із такого.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем не було забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операції Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000629 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в кількості 366 шт. та Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000619 за період з 20.09.2013 по 31.12.2013 в кількості 103 шт.

Відповідальність за таке діяння передбачена п. 4 ст. 17 Закону № 265.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 Закону № 265, у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб`єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас суд не погоджується з розміром фінансової санкції, визначеної контролюючим органом в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року відповідачем застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в частині вказаного порушення у розмірі 159460,00 грн.

Такий розмір штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначено на підставі п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Згідно розрахунку штрафних санкцій за порушення вимог ч. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операції Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000629 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 в кількості 366 шт. та Марія-301 МТМ, фіскальний № 10020000619 за період з 20.09.2013 по 31.12.2013 в кількості 103 шт. визначено штрафну санкцію в розмірі 159460,00 грн. (469*340,00 грн.).

Отже, відповідач визначив розмір штрафних (фінансових) санкцій шляхом сумування розміру двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який становить 340,00грн. за кількістю фіскальних звітних чеків - 469 шт.

Натомість, зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб`єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Не виконуючи протягом певного періоду обов`язку щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб`єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265, відповідний орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України (№21-89а13 від 16.04.2013, №21-155а13 від 04.06.2013, №21-442а13 від 17.12.2013), аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 01.08.2019 у справі 819/2043/13-а; від 19.02.2019 у справі № 822/2039/17; від 17.12.2018 у справі №822/1134/16; від 04.12.2018 у справі №822/2450/16.

При цьому зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб`єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій, яка, в свою чергу, реєструється на кожен з наявних РРО.

Отже, за порушення, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовується санкція виходячи з кількості РРО та відповідно КОРО, по яких не виконано щоденний друк фіскального звітного чеку та/або не забезпечено легітимне збереження останнього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23.09.2019 у справі №804/1404/15.

Судом встановлено, що позивачем не було забезпечено збереження фіскальних звітних чеків по РРО Марія-301МТМ, фіск. № 1002000629 зав. №АА1060020262 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. в кількості 366 шт. та РРО Марія-301 МТМ, фіск. № 1002000619, зав. № ВЖ5400011056 за період з 20.09.2013 р. по 31.12.2013 в кількості 103 шт., отже на позивача за порушення п. 9 ст. 3 Закону № 265 підлягає накладенню фінансова санкція в розмірі 680,00 грн. (20*17,00 грн.)*2.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області щодо порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п 1, 3 ст. 3 Закону № 265 не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справі по суті, а фінансові санкції за порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону № 265 нараховані контролюючим органом неправильно, відтак податкове повідомлення-рішення № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563940,22 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563260,22 грн.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями суд виходить з такого.

Суми податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, були нараховані позивачу контролюючим органом у зв`язку із встановленням контролюючим органом порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, встановлено його заниження за 2013 рік на суму 1919892,98 грн. В результаті заниження доходів на суму 1919892,98 грн. встановлено заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню на суму 1868909,84 грн., у тому числі за 2013 рік на 1919892,98 грн., чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями.

В результаті заниження визначення доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на 1919892,98 грн. ФОП ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 324468,98 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 324468,98 грн.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року перебувала на загальній системі оподаткування шляхом сплати нарахованих авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (тут і далі в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин). Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно з пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.3. статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 177.4. статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем 05.02.2014 року до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (том 2 а.с. 26-28) та Додаток 5 до розділу 3 Податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» (том 2 а.с. 29).

Відповідно до рядка 01 Таблиці 2 «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Податкової декларації про майновий стан і доходи зазначено суму 827020,00 грн., у рядку 01.01. «у тому числі заробітна плата» зазначено суму 827020,00 грн.

Відповідно до рядка 02 Таблиці 3 «Доходи, отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» Податкової декларації про майновий стан і доходи зазначено суму 27124822,00 грн.

Відповідно до рядка 02 Таблиці 5 «Розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб» Податкової декларації про майновий стан і доходи зазначено суму 27951842,00 грн.

Відповідно до Таблиці 1 Додатку 5 до розділу 3 Податкової декларації про майновий стан і доходи у колонці 2 «назва і код виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за здійснення якого одержано дохід» зазначено «роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах 47.73; у колонці 3 «сума одержаного доходу» зазначено 27124822,00; у колонці 4 «вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» зазначено 25351460,00; у колонці 5 «витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату» зазначено 1131363,00; у колонці 6 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» зазначено 600000,00; у колонці 7 «сума чистого оподатковуваного доходу (колонка 3-колонка 4-колонка 5-колонка 6) зазначено 41999,00.

Відповідно до Таблиці 2 Додатку 5 до розділу 3 Податкової декларації про майновий стан і доходи у рядку 03 «Сума податку на доходи фізичних осіб» зазначено 6299,86.

Отже, судом встановлено, що відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік заявлено суму загального річного оподатковуваного доходу 27951842,00 грн., суму витрат, пов`язаних із господарською діяльністю - 27082823,00 грн.

Відповідно до пункту 134.1.1. статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з абз.2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом частини 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №996-ХIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (яка була чинною у період дії спірних правовідносин) підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Зі змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для віднесення витрат до складу витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи отримання позивачем протягом спірного періоду доходів від здійснення господарської діяльності та понесення витрат господарської діяльності шляхом безготівкового перерахування з/на розрахункових рахунків: № НОМЕР_15 , відкритого у ПАТ «ПлатинумБанк», дата відкриття 21.09.2011 (оборот по надходженням за 2013 рік - 9098806,58 грн., оборот по видаткам за 2013 рік - 9067705,72 грн.), про що свідчить виписка по особовим рахункам -ф.281 з 01.01.2013 по 31.12.2013 на 125 арк. (249 сторінок); № НОМЕР_16 , відкритого у ПАТ «ДельтаБанк», дата відкриття 12.11.2013 (оборот по надходженням за 2013 рік - 1028450,00 грн., оборот по видаткам за 2013 рік - 1008024,95 грн.), про що свідчить виписка по особовим рахункам ф. 281 з 10.06.2013 по 31.12.2013 (фактично з 20.11.2013 по 31.12.2013) на 26 арк.; № НОМЕР_17 , відкритого у ПАТ «ПроКредит банк», дата відкриття 19.03.2009 (оборот по надходженням за 2013 рік - 6926074,49 грн., оборот по видаткам за 2013 рік - 6892651,30 грн.), про що свідчить виписка по рахунку з 01.01.2013 по 31.12.2013 на 61 арк.; № НОМЕР_18 , відкритого у ПАТ «Кредитпромбанк», дата відкриття 14.09.2011 (оборот по надходженням за 2013 рік - 4116527,00 грн., оборот по видаткам за 2013 рік - 4116527,14 грн.), про що свідчить виписка по рахунку з 01.01.2013 по 31.12.2013 на 33 арк.; № НОМЕР_19 , відкритого у Філії «Київське головне регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБанк», дата відкриття 12.11.2012 (оборот по надходженням за 2013 рік - 6156506,63 грн., оборот по видаткам за 2013 рік - 6151743,69 грн.), про що свідчать звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 з 01.11.2013 по 31.12.2013; звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 з 01.09.2013 по 31.10.2013; звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 з 01.07.2013 по 31.08.2013; звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 з 01.05.2013 по 30.06.2013; звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку НОМЕР_19 ОСОБА_1 з 01.01.2013 по 28.02.2013.

Відповідно до виписок по рахункам ФОП ОСОБА_1 загальний обсяг руху коштів за 2013 рік склав: надходження 27326364,70 грн. (з ПДВ); видатки 27235972,80 грн. (з ПДВ).

Загальна сума надходжень в розмірі 27326364,70 грн. на банківські рахунки переважно сформувалася в результаті внесення торгівельної виручки - доходу від реалізації товару за готівку через аптечну мережу - з використанням регістрів розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1 пункту 138 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від`ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від`ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов`язань у зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов`язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов`язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці. До складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою). Витрати на оперативну діяльність можуть враховуватися залежно від цільового використання об`єкту оренди у складі загальновиробничих витрат, які включають витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (абзац «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8. статті 138 Податкового кодексу України).

З метою правильності визначення суми валового доходу позивача за 2013 рік, визначення понесених позивачем витрат у зв`язку з проведенням господарської діяльності та вирахування суми оподатковуваного доходу за 2013 рік ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 призначено судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено судовому експерту Шульзі Л.Д. На вирішення експерта поставлено зокрема питання:

1) Яку суму валового доходу отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році від проведення господарської діяльності?

2) Яку суму витрат, пов`язаних з проведенням господарської діяльності понесла фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в 2013 році?

3) Якою є сума чистого доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році?

4) Чи підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 щодо заниження податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 324468,98 грн.?

Згідно висновку експерта № 56/11/18-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2016 року (том 6 а.с. 2-155), сума валового доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році від проведення господарської діяльності складає 28834639,31 грн. без врахування податку на додану вартість. Вказана сума не підтверджується (менше) зазначеній в Акті перевірки (29044714,98 грн.) на величину 210075,67 грн.

Сума витрат, пов`язаних з проведенням господарської діяльності, яку понесла фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в 2013 році складає 28541811,65 грн. без врахування податку на додану вартість.

Сума чистого доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році складає 292827,66 грн. без врахування податку на додану вартість.

Висновком експерта № 56/11/18-16 встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 налічується близько 40 постачальників медикаментів, косметики, мінеральної води тощо. Відповідно до інформації по 5 банківським рахункам ФОП ОСОБА_1 загальний обсяг руху коштів складає: надходжень - 27326364,70 грн. (з ПДВ), видатків - 27235972,80 грн. (з ПДВ). Загальна сума надходжень в розмірі 27326364,70 грн. на банківські рахунки переважно сформувалась в результаті внесення торговельної виручки - доходу від реалізації товарів за готівку через аптечну мережу - з використанням регістрів розрахункових операцій, яка включає в тому числі й податок на додану вартість. Експертом встановлено, що вказані суми істотно різняться із наведеним в акті перевірки №2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014. За твердженням судового експерта в висновку № 56/11/18-16 слідує, що виявлені в ході дослідження розбіжності, в порівнянні із даними Акту перевірки №2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 можливо пояснити в тому числі і застосованим з боку Білоцерківської ОДПІ методом проведення перевірки банківських виписок, а саме за ступенем охоплення - вибірковий, зокрема про зазначене свідчить зміст п.1.12 акту перевірки, що призвело до необґрунтованих та безпідставних висновків в Акті перевірки про рух коштів по банківським рахункам.

Експертом у висновку № 56/11/18-16 також зазначено, що фактично відповідач не здійснив розрахунку чистого доходу, не визначив належним чином суму невідповідності податкового зобов`язання із податку з доходів фізичних осіб, чим порушив вимоги пункту 86.10 статті 86 ПК України, згідно якого в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Висновком експерта № 56/11/18-16 встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період 01.01.2013 по 31.12.2013 р. Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 щодо заниження податку з доходів фізичних осіб за 2013 р. на суму 324468,98 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

У суду немає підстав не довіряти встановленим у висновку експерта Шульга Л.Д. № 56/11/18-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2016 року обставинам та висновкам, адже судовий експерт був попереджений судом про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

В той же час в судовому засіданні 23.05.2017 позивач надав суду клопотання про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи у зв`язку з тим, що при проведенні судово-економічної експертизи у висновку №56/11/18/-16 від 10.11.2016 до складу витрат не було включено витрати по суборенді приміщення ФОП ОСОБА_5 , згідно договору суборенди №2 від 15.03.2013 за 2,3 та 4 квартал 2013 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 призначено додаткову судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено судовому експерту Наберухіну В.А.

На вирішення експерта поставлено питання: «Яку суму складає розмір податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік з урахуванням висновку експерта №56/11/18/-16 від 10.11.2016 та додатково наданих документів щодо суборенди приміщення.

Згідно висновку експерта № 1208/17-1 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 12.08.2017 (том 7 а.с. 5-10), розмір податку на доходи фізичних осіб, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік з урахуванням Висновку експерта № 56/11/18-16 та додатково наданих документів складає 6424,15 грн.

Під час дослідження судовий експерт у висновку № 1208/17-1 встановив, що з урахуванням даних, наведених у висновку №56/11/18/-16, сума витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, які понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році складає 28791811,65 грн. Відповідно, сума чистого доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році складає 42827,66 грн. (28834639,31-28791811,65=42827,66, де 28834639,31 - сума валового доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році від провадження господарської діяльності; 28791811,65 - сума витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, які понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році з врахуванням додатково наданих на дослідження документів клопотанням від 23.05.2017; 42827,66 грн. - сума чистого доходу, отриманого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в 2013 році).

В дослідницькій частині висновку № 1208/17-1 експертом встановлено, що розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу складає 3568,97 грн., а саме 42827,66 : 12 = 3568,97 грн., де 42827,66 - сума чистого доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 в 2013 році; 12 - кількість місяців, 3568,97 грн. - розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 . Якщо розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2013, а саме 11470,00 грн., ставка 17% до суми чистого доходу не застосовується. Таким чином, розмір податку на доходи фізичних осіб, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік з урахуванням висновку експерта №56/11/18/-16 та додатково наданих документів складає 6424,15 грн. (42827,66 х 0,15 = 6424,15 грн.).

У суду немає підстав не довіряти встановленим у висновку експерта Наберухіна В.А . № 1208/17-1 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 12.08.2017 року обставинам та висновкам, адже судовий експерт був попереджений судом про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з урахуванням висновку судового експерта Шульги Л.Д . № 56/11/18-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2016 року та висновку судового експерта Наберухіна В.А. № 1208/17-1 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 12.08.2017 судом встановлено, що позивачем сума податку на доходи фізичних осіб, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік визначена в розмірі 6299,86 грн. натомість, розмір податку на доходи фізичних осіб, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік з урахуванням Висновків експерта № 56/11/18-16 та №1208/17-1 та додатково наданих документів складає 6424,15 грн.

Тому висновки контролюючого органу про заниження позивачем визначення доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на 1919892,98 грн. ФОП ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження на суму 828,66 грн., відповідно висновок контролюючого органу про заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 324468,98 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 324468,98 грн. знайшов своє підтвердження на суму 124,29 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу суд також звертає увагу на суперечливі висновки Акту перевірки щодо суми заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зокрема у розділі 2.1.1. Акту перевірки контролюючим органом зазначається сума 1919892,98 грн., у розділі 2.2.3 (таблиця, значення в колонці 5) зазначається сума 1961891,98 грн.; на сторінці 14 Акту перевірки зазначається про заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, на суму 1868909,84 грн. (том 1 а.с. 23).

Також в Акті перевірки не наведено обставин існування значної розбіжності між валовим доходом та витратами на суму 1919892,98 грн., у свою чергу не міститься доказів суцільного дослідження первинних документів позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити яким чином контролюючий орган дійшов висновків про заниження позивачем суми податку на доходи фізичних осіб на суму 324468,98 грн.

Викладені обставини, свідчать про те, що Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПС України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року № 34/18772 (далі - Порядок).

Пунктом 3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, положення якого були чинними на період проведення перевірки позивача та оформлення її результатів (далі - Порядок №984), визначено, що акт документальної перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, відповідно до п. 4 вказаного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 5, 6 цього Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У пп. 5.2 п. 5 Порядку чітко наведено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

Проте, зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов встановлених ним висновків. В Акті відсутні посилання на конкретні первинні документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання. Відсутня чіткість та системність викладу обставин порушення податкового законодавства, а цифрові показники різняться між собою.

Слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб`єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо застосування контролюючим органом розмірів штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд виходить із такого.

Відповідно до розрахунку донарахованої суми податку на доходи фізичних осіб за порушення п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, штрафна санкція була визначена контролюючим органом у розмірі 50% від донарахованої суми податку у розмірі 162234,49 грн. (315801,84*50%) (том 1 а.с. 38).

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Отже, визначені статтею 123 Податкового кодексу України санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тому, повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54. Тобто, повторним у розумінні статті 123 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов`язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов`язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо. У разі повторного визначення податкових зобов`язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а згодом протягом 1095 днів через виявлення завищення суми бюджетного відшкодування) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.

Визначаючи розмір штрафних санкцій контролюючий орган посилається на донарахування позивачу за результатами податкової перевірки, оформленої актом від 27.06.2013 № 2637/17-2/105/2455115846 за період 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої донараховано, зокрема, податок на доходи фізичних осіб в розмірі 131215,99 грн.

Натомість, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 810/974/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 податкове повідомлення-рішення № 39/0003781702/4 від 16.07.2013 було скасовано.

Визначаючи позивачу розмір штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на рівні 50 відсотків від донарахованої суми податку на доходи фізичних осіб, контролюючий орган не навів належних і допустимих доказів повторності протягом 1095 днів вчинення позивачем дій, які призвели до донарахування податку на доходи фізичних осіб.

З врахуванням наведеного вище, відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції в розмірі 50 відсотків, а не 25 відсотків від суми визначених грошових зобов`язань в податковому повідомленні-рішенні 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року.

Отже, судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями підтверджуються на суму 155,36 грн., із яких 124,29 грн. за основним платежем; 31,07 грн. (124,29 грн*25%) за штрафними санкціями.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки Білоцерківської ОДПІ щодо заниження позивачем визначення доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на 1919892,98 грн., в результаті чого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 324468,98 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 324468,98 грн. не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин справі по суті, податкове повідомлення - рішення № 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 486548,11 грн., із яких 324344,69 грн. за основним платежем; 162203,42 грн. за штрафними санкціями.

Стосовно рішення контролюючого органу № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3351,95 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703 щодо сплати єдиного внеску в розмірі 67039,04 грн. суд виходить із такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464 в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 2 статті 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34.7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2465, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2013 році встановлений статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (N 5515-VI від 06.12.2012 р.) та складав з 01.01.2013 по 30.11.2013 - 1147,00 грн./місяць; з 01.12.2013 - 1218,00 грн./місяць.

При прийнятті оскаржуваних вимоги та рішення, контролюючий орган виходив з власних тверджень про необхідність збільшення позивачу чистого оподаткованого доходу за 2013 рік.

Судом встановлено, що 06.02.2014 року позивачем було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік (том 2 а.с. 167).

Згідно Таблиці 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями», ОСОБА_1 за 2013 з заявленого в податковій декларації фізичної особи-підприємця за 2013 рік доходу 41999,00 грн. було нараховано єдиний соціальний внесок у сумі 14573,63 грн. за ставкою 34,7 % (том 2 а.с. 168).

Натомість з урахуванням висновку судового експерта Шульги Л.Д . № 56/11/18-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2016 року та висновку судового експерта Наберухіна В.А. № 1208/17-1 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи від 12.08.2017 судом встановлено, що сума чистого доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2013 рік з урахуванням висновків експерта № 56/11/18-16 та № 1208/17-1 становить 42827,66 грн., відповідно сума єдиного внеску за 2013 рік має становити 14861,20 грн., натомість позивачем сума єдиного соціального внеску, що повинна була сплатити ФОП ОСОБА_1 за 2013 рік визначена в розмірі 14573,63 грн.

Оскільки відповідачем безпідставно та всупереч нормам чинного законодавства здійснено висновок про заниження позивачем у 2013 році суми доходів, отриманих від проведення господарської діяльності, висновки контролюючого органу, покладені в основу вимоги про сплату боргу (недоїмки) щодо сплати єдиного внеску за 2013 рік в розмірі 67039,04 грн. підтверджуються на суму 287,57 грн.

Стосовно визначення контролюючим органом штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд виходить із такого.

Відповідно до Розрахунку штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування з отриманого чистого доходу застосована фінансова санкція визначена в розмірі 3351,95 грн. (67039,04*1*5%).

Відповідно до абз. 3 п. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивачем своєчасно не нараховано єдиний внесок в розмірі 287,57 грн., отже розмір штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до позивача, становить 14,38 грн.(287,57*1*5%), отже висновки контролюючого органу щодо застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3351,95 грн. підтверджуються на суму 14,38 грн.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703 щодо сплати єдиного внеску в розмірі 67039,04 грн. є протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення суми боргу (недоїмки) в розмірі 66751,47 грн.

З огляду на це суд приходить до висновку, що рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3351,95 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3337,57 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41677,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 27780,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13890,00 грн. суд виходить із такого.

Винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення ґрунтувалося на висновках про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 27780,00 грн., у том числі за грудень 2013 року на суму 27780,00 грн.

В п.2.5.1. акту перевірки відповідач вказав, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2013 року суму у розмірі 27780 грн. (том 1, а.с.25).

Правове регулювання відносин справляння податку на додану вартість, об`єктів, бази та ставки оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітності, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що позивач є платником податку на додану вартість з 07.10.2004 згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100132020 від 04.08.2008 (том 2 а.с. 12).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, серед іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до положень пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 09.02.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року (том 2 а.с. 30-32). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за січень 2013 року (том 2 а.с. 33-35), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 36-37); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 38).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 від 09.02.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 188844,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 32570,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 33211,00 грн. (том 2 а.с. 30-32).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ Київської області 20.03.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2013 року (том 2 а.с. 39-41). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за лютий 2013 року (том 2 а.с. 42-45), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 46-47); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 48).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2013 від 20.03.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 190444,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 36811,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 41797,00 грн. (том 2 а.с. 39-48).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ Київської області 06.04.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року (том 2 а.с. 49-52). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за березень 2013 року (том 2 а.с. 53-56), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 57-58); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 59-60).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 від 06.04.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 223048,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 42434,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 44610,00 грн. (том 2 а.с. 49-60).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ Київської області 20.05.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року (том 2 а.с. 61-64). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за квітень 2013 року (том 2 а.с. 65-67), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 68-69); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 70).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 від 20.05.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 177733,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 29563,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 35547,00 грн. (том 2 а.с. 61-71).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ Київської області 17.06.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2013 року (том 2 а.с. 72-74). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за травень 2013 року (том 2 а.с. 75-78), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 79-80); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 81).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 від 17.06.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 166044,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 25404,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 32209,00 грн. (том 2 а.с. 72-82).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 20.07.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року (том 2 а.с. 83-86). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за червень 2013 року (том 2 а.с. 87-89), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 90-91); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 92-93).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 від 20.07.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 151516,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 20046,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 30303,00 грн. (том 2 а.с. 83-93).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 17.08.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року (том 2 а.с. 94-98). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за липень 2013 року (том 2 а.с. 99-101), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 102-103); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 104-105).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 від 17.08.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 163258,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 26777,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 32652,00 грн. (том 2 а.с. 94-105).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 19.09.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року (том 2 а.с. 106-109). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за серпень 2013 року (том 2 а.с. 110-111), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 112-113); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 114-115).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 від 19.09.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 175937,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 34750,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 35187,00 грн. (том 2 а.с. 106-115).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 19.10.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року (том 2 а.с. 116-119). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за вересень 2013 року (том 2 а.с. 120-124), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 125-126); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 127-128).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 від 19.10.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 169064,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 32724,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 33813,00 грн. (том 2 а.с. 116-128).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 20.11.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (том 2 а.с. 129-132). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за жовтень 2013 року (том 2 а.с. 133-137), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 138-139; Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 140-141).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 від 20.11.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 200671,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 40672,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 40134,00 грн. (том 2 а.с. 129-141).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 19.12.2013 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року (том 2 а.с. 142-145). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за листопад 2013 року (том 2 а.с. 146-149), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 150-151); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 152-153).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 від 19.12.2013 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 220941,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 39765,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 44188,00 грн. (том 2 а.с. 142-153).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 20.01.2014 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року (том 2 а.с. 154-157). Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість позивачем подано Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ (Д1) за грудень 2013 року (том 2 а.с. 158-162), Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (том 2 а.с. 163-164); Довідка (Д6) подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4 та/або 5 декларації та підприємствами (організаціями) інвалідів (том 2 а.с. 165-166).

Позивачем ФОП ОСОБА_1 згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 від 20.01.2014 задекларовано загальний обсяг постачання у розмірі 39381,00 грн., визначено податковий кредит у розмірі 6601,00 грн. та нараховано суму податку на додану вартість в розмірі 7876,00 грн. (том 2 а.с. 154-166).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 28.05.2014 було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2013 (том 9 а.с. 205-212).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 28.05.2014 було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 (том 9 а.с. 213-220).

Також судом встановлено, що позивачем до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київської області 28.05.2014 було подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 (том 9 а.с. 221).

За даними Податкової декларації з податку на додану вартість та Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за грудень 2013 року, платником податку ФОП ОСОБА_1 відображено реалізацію фармацевтичних товарів юридичним особам та кінцевим споживачам на загальну суму 39381,00 грн. (без врахування ПДВ) та суму ПДВ 7876,00 грн.:

юридичним особам шляхом безготівкових розрахунків на суму 7526,44 грн. (без ПДВ) та суму ПДВ 1505,28 грн.;

кінцевим споживачам шляхом готівкових розрахунків на суму 31854,19 грн. (без ПДВ) та суму ПДВ 6370,84 грн.

Суд зазначає, що з приводу зазначеного в п.2.5.1 акту перевірки порушення, з яким позивач не погоджується, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2015 про призначення судово-економічної експертизи документів, проведення якої доручено судовому експерту Шульзі Л.Д. на вирішення експерта поставлено, зокрема, питання: Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 27780,00 грн.

Згідно висновку експерта № 56/11/18-16 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 10.11.2016 року (том 6 а.с. 2-155), по п`ятому питанню документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 27780,00 грн. не представляється за можливе спростувати або підтвердити, оскільки в матеріалах справи були відсутні уточнені розрахунки по податковим деклараціям з ПДВ, на які перевіряючи посилаються в висновках акту перевірки.

В судовому засіданні 12.10.2017 позивач надав суду клопотання про призначення у справі додаткової судово-економічної експертизи у зв`язку з тим, що при проведенні судово-економічної експертизи у матеріалах справи були відсутні уточнюючі розрахунки з ПДВ за січень 2013 року та за лютий 2013 року, тому експерт у висновку №56/11/18/-16 від 10.11.2016 не зміг надати висновку в частині заниження позивачем ПДВ на суму 27780,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить долучити до справи вказані уточнюючі розрахунки та призначити з цього питання додаткову судово-економічну експертизу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 призначено додаткову судово-економічну експертизу документів, проведення якої доручено судовому експерту Наберухіну В.А. На вирішення експерта поставлено питання: "Чи підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 щодо заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року на суму 27780,00 грн.?

Згідно висновку експерта № 2301/18-1 від 23.01.2018 документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 висновки акту документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014 заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року документально підтверджується на суму 25804,00 грн. (том 10 а.с. 3-12).

При цьому у висновку експерта №2301/18-1 від 23.01.2018 із посиланням на висновок експерта №56/11/18-16 від 10.11.2016 за результатами проведення судово-економічної експертизи судовим експертом проаналізовано та досліджено надходження готівкових коштів до каси ФОП ОСОБА_1 в якості розрахунків за фармацевтичні товари. Так, сума розрахунків через регістри розрахункових операцій (згідно дослідження експерта книг обліку розрахункових операцій та z-звітів) за грудень 2013 становить 32174,29 грн.

Відповідно до пояснень, наведених позивачем у скарзі на податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 (том 5, а.с.110) ФОП ОСОБА_1 не подавала звіт по РРО за грудень 2013 року, реєстрація яких була скасована 29.11.2013 р.

Таким чином, експертом у висновку №2301/18-1 від 23.01.2018 встановлено, що різниця між сумами ПДВ, задекларованими ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року та даними, наведеними в Акті перевірки № 2441/17-3/2455115846/91 від 25.07.2014, складає 27780,00 грн. (35656,00 - 7876,00 = 27780). Різниця між сумами ПДВ, задекларованими ФОП ОСОБА_1 в податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року та даними, наведеними у висновку експерта №56/11/18-16 від 10.11.2016 складає 33679,57 - 7876,00 = 25803,57 грн.

Таким чином, суд погоджується із висновком експерта №2301/18-1 від 23.01.2018 про те, що внаслідок невідповідного відображення операцій з продажу фармацевтичних товарів із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій в грудні 2013 року до податкового органу Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів платником податку ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію з податку на додану вартість із заниженим показником ПДВ на суму 25804 грн.

Отже, судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо збільшення суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 27780,00 грн. підтверджується на суму 25804,00 грн.

Щодо застосування контролюючим органом підвищених розмірів штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, суд виходить із такого.

Згідно Розрахунку штрафних санкцій по податку на додану вартість, контролюючим органом застосовано штрафні санкції у розмірі 50 % суми недоплати податку на додану вартість та визначено суму штрафу у розмірі 13890,00 грн. (том 1 а.с. 40).

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Отже, визначені статтею 123 Податкового кодексу України санкції застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України. Тому, повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування слід застосовувати в розрізі кожного окремого з податкових порушень, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54. Тобто, повторним у розумінні статті 123 Податкового кодексу України є визначення контролюючим органом податкових зобов`язань внаслідок вчинення одного й того самого порушення: або неподання податкової декларації, або заниження податкових зобов`язань з окремого виду податку, або завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість тощо. У разі повторного визначення податкових зобов`язань за вчинення різних податкових порушень (наприклад, спочатку внаслідок виявлення заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а згодом протягом 1095 днів через виявлення завищення суми бюджетного відшкодування) підвищений розмір відповідальності застосовуватися не повинен.

Визначаючи розмір штрафних санкцій контролюючий орган посилається на донарахування позивачу за результатами податкової перевірки, оформленої актом від 27.06.2013 № 2637/17-2/105/2455115846 за період 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої донараховано, зокрема, податок на додану вартість в розмірі 64548,00 грн.

Натомість, судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 у справі № 810/974/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 податкове повідомлення-рішення № 40/0003771702/5 від 16.07.2013 було скасовано.

Визначаючи позивачу розмір штрафних санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні на рівні 50 відсотків від донарахованої суми податку на додану вартість, контролюючий орган не навів належних і допустимих доказів повторності протягом 1095 днів вчинення позивачем дій, які призвели до донарахування податку на додану вартість.

З врахуванням наведеного вище, відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції в розмірі 50 відсотків, а не 25 відсотків від суми визначених податкових зобов`язань в податковому повідомленні-рішенні № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року.

Оскільки судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на 27780,00 грн. підтверджуються на суму 25804,00 грн., то до позивача відповідно до положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України підлягають застосуванню штрафні санкції в розмірі 6451,00 грн. (25804,00 грн*25%).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41677,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 27780,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13890,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9415,00 грн., із яких 1976,00 грн. за основним платежем та 7439,00 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України №1404-VIII.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час винесення оскаржуваних рішень.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 669,90 грн. згідно платіжного доручення № 983 від 05.03.2015 року на суму 487,20 грн. (том 1 а.с. 2), платіжного доручення № 3403 від 15.01.2015 на суму 182,70 грн. (том 4 а.с.2). Витрати позивача, пов`язані проведенням судових експертиз становлять 33023,20 грн. згідно платіжного доручення № 2860 від 15.11.2017 на суму 9523,20 грн. (том 10 а.с. 68); згідно платіжного доручення № 2578 від 10.07.2017 на суму 5500,00 грн. (том 10 а.с. 67); згідно платіжного доручення № 1656 від 30.06.2016 на суму 8000,00 грн. (том 10 а.с. 66); згідно виписки за рахунком 26005300072401 на підставі платіжного доручення №2768 від 28.10.2015 на суму 10000,00 грн. (том 10, а.с.69-71).

Отже, судові витрати позивача становлять 33693,10 грн.

Предметом оскарження виступали рішення контролюючого органу на загальну суму 9163251,68 грн., розмір задоволених позовних вимог позивача становить 9129312,37 грн. (99,63 %). Отже судові витрати у розмірі 33568,44 грн. (33693,10 грн.*99,63%) підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 0007341703/219 форма «Р» від 03.03.2015 року, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563940,22 грн. в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 8563260,22 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2828/00026151703/211 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 486733,47 грн., із яких 324468,98 грн. за основним платежем, 162234,49 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 486548,11 грн., із яких 324344,69 грн. за основним платежем; 162203,42 грн. за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 25.07.2014 № Ф-19/0020421703 щодо сплати єдиного внеску в розмірі 67039,04 грн. в частині визначення суми боргу (недоїмки) в розмірі 66751,47 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2830/0026161703/213 від 08.09.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3351,95 грн. в частині визначення штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3337,57 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 2829/0026131703/212 форма «Р» від 08.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 41677,00 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 27780,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 13890,00 грн. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 9415,00 грн., із яких 1976,00 грн. за основним платежем та 7439,00 грн. за штрафними санкціями.

7. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_16 ) судові витрати у розмірі 33568,44 грн. (тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят вісім грн. 44 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39468482, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, б. 12).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2019.

Суддя Кушнова А.О.