ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11377/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житомирський прикордонний загін про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України в якому просив:

- визнати відмову відповідача щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги протиправною та скасувати рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби з питань призначення одноразової грошової допомоги №175 від 01.10.2019;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2019, у зв`язку із встановленням йому 04.03.2019 інвалідності 2 групи з 18.02.2019 (довічно) внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975;

- стягнути з Відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 відсотків від суми належної Позивачу одноразової грошової допомоги, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2019;

- у разі задоволення позовних вимог адміністративного позову зобов`язати Відповідача подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про його виконання (згідно рекомендації Вищого адміністративного суду України «Інформаційний лист від09.01.2013 №28/12/13-13»).

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до довідки МСЕК №054881 від 09.08.2004 при первинному освідуванні, з 28.07.2004 встановлено 2 групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з аварією на ЧАЕС, у зв`язку з чим йому у 2005 було виплачено компенсацію, передбачену ст.26 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» в сумі 22031 грн. 59 коп., відповідно до Постанови КМУ від 02.06.2004 №731. Вказує, що згідно з довідкою МСЕК № 548089 від 04.03.2019, позивачу повторно з 18.02.2019 встановлено 2 групу інвалідності (довічно), причина інвалідності: травма, так пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Зі спірного питання в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, позивач звернувся до відповідача, однак отримав відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Вказує, що у Рішенні №175 від 01.10.2019 зазначено, що між першим зверненням Позивача до МСЕК (2004) і другим (повторним - 2019) пройшов дворічний термін, а тому правові підстави для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні. Вважає таку відмову протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відділом документального забезпечення суду 25.11.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що у 2005 році позивачу було виплачено компенсацію у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з аварією на ЧАЕС. При повторному огляді у 2019 році позивачу було змінено причину інвалідності, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся із заявою та пакетом документів для виплати одноразової грошової допомоги, однак отримав відмову з посиланням на та, що після первинного встановлення позивачу інвалідності минуло більше двох років. Вважає відмову у виплаті грошової допомоги обґрунтованою, а дії відповідача правомірними.

До суду 27.11.2019 надійшли пояснення третьої особи.

У період із 13.12.2019 по 28.12.2019 головуюча суддя перебувала у відпустці, а із 30.12.2019 по 01.01.2020 - вихідні дні, а тому відповідь на відзив та заява про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 20.12.2019, було передано головуючому судді 02 січня 2020 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №507-ос від 30.12.2004, підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а наказом начальника 9 прикордонного загону 455-ос від 31.12.2004 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. (а.с. 14)

Медико-соціальною експертною комісією 09.08.2004 вперше проводився огляд ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою до акта огляду медико- соціальною експертною комісією серія МСЕ 054881 від 09.08.2004, за результатами якого встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання пов`язане з аварією на ЧАЕС (а.с. 19).

На підставі акта огляду медико-соціальною експертною комісією МСЕК 054881 від 09.08.2004, наказом 346 від 24.05.2005, за підписом начальника Житомирського прикордонного, позивачу, відповідно до Порядку призначення та проведення компенсаційних виплат у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ 731 від 02.06.2004, п. 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України 652 від 08.09.2004, рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України № 27 від 18.04.2005, виплачено у 2005 році одноразову грошову допомогу в розмірі 22031,59 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ 548089 від 04.03.2019 ОСОБА_1 при повторному огляду із 18.02.2019 встановлено II групу інвалідності. Причина інвалідності: травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (а.с. 31).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся із клопотанням до начальника Житомирського прикордонного загону у якому просив розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. До клопотання додав заяву від 18.03.2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок травми, так, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. (а.с. 32, 33)

На заяву ОСОБА_1 від 18.03.2019 до Житомирського прикордонного загону щодо розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, позивачем отримано лист 109/11/44/5/13-27 від 25.10.2019, яким повідомлено, що рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України №175 від 01.10.2019 у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено. (а.с. 35). До листа додано копію рішення №175 від 01.10.2019 у якому вказано, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звернувся до МСЕК вперше в 2004 році, а вдруге (повторно) в 2019 році і між даними зверненнями пройшов дворічний термін, відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки відсутні правові підстави. (а.с. 36)

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 20.12.1991 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон 2011), та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 975.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 2011-XII (далі - Закон №2011 ) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону №2011. Так, ключовим правовим питанням при вирішенні даної справи є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону №2011.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону №2011статтею 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців").

Частиною 4 статті 16-3 Закону №2011 визначено, що у разі якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З метою реалізації норм статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише починаючи з 01.01.2014.

Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі 295/3091/17, від 22.08.2019 у справі 806/2180/18, від 30.10.2019 у справі 806/815/16, від 24 грудня 2019 року у справі 826/11299/18, від 17 грудня 2019 року у справі 641/5360/16-а.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на правові висновки викладені у рішеннях Черкаського окружного адміністративного суду, Вінницького апеляційного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що первинно інвалідність позивачу встановлено у 2004 році, а зміна причин інвалідності відбулась у 2019 році, то обмеження дворічним строком до таких правовідносин не застосовується.

Отже, є протиправною відмову відповідача щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, а тому підлягає скасуванню рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби з питань призначення одноразової грошової допомоги №175 від 01.10.2019.

Однак, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, однак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача вирішити питання про можливість призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Щодо моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною другою цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, судом має бути встановлено всі складові цивільно-правової відповідальності за моральну шкоду. При цьому, щодо:

1. наявності шкоди - Позивач не підтвердив доказами її наявність;

2. протиправності діяння її заподіювача - відповідачі діяли в межах своєї компетенції та відповідно до чинного законодавства;

3. наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями її заподіювача - неможливо встановити без виявлення шкоди і доведення протиправності діяння відповідачів.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України №175 від 01.10.2019 "Про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", підполковнику у відставці ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26,м. Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601, код ЄДРПОУ 00034039) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18 березня 2019 року та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук