ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.003592

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий -суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Терлецький О.О.,

за участю:

представник позивача Назарко А.Р.,

представник відповідача Чубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення-

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 2711 від 07.05.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ";

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008881307 від 02.07.2019, № 0008871307 від 02.07.2019, № 0008821307 від 02.07.2019, № 0008811307 від 02.07.2019, № 0008851307 від 02.07.2019, № 0008861307 від 02.07.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008841307 від 02.07.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008831307 від 02.07.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що запит надісланий ОСОБА_1 контролюючим органом не відповідає вимогам п. 73. 3 ст. 73 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме не вказано факти порушень, які виявлено податковим органом, не зазначено в чому полягає порушення платником податків, крім того, з вказаного запиту неможливо встановити, які саме документи необхідно надати, обсяг таких документів. Відтак, у позивача були відсутні підстави для надання відповіді на такий запит, а відповідно у Головного управління ДФС у Львівській області були відсутні законні підстави для прийняття наказу № 2711 від 07.05.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ». Щодо податкових повідомлень-рішень вказує, що контролюючим органом зроблено помилкові висновки про те, що реалізація протягом 2017-2018 років ОСОБА_1 дев`яти квартир (разом з належними до них нежитловими приміщеннями - підвалами) проводилась позивачем як суб`єктом підприємницької діяльності. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте позивач здійснював продаж квартир як фізична особа, відтак у позивача не виникло підстав для оподаткування доходу, отриманого за результатами спірних операцій із продажу нерухомості за правилами Податкового кодексу України передбаченими для самозайнятих осіб та для подання декларації про доходи, одержані як суб`єктом підприємницької діяльності. Крім того, чинним законодавством не передбачено чітких кількісних критеріїв для визначення систематичності діяльності, відтак немає підстав стверджувати що така систематична діяльність є підприємницькою.

Представник відповідача, подала до суду відзив на позовну заяву від 08.05.2019 (вх. № 15685), від 18.10.2019 (вх. № 37903). Зазначає, що оскільки позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження на скерований запит Головним управлінням ДФС у Львівській області, відтак у контролюючого органу були підстави, визначені статтею 78 Податкового кодексу України, для проведення (призначення) документальної позапланової невиїзної перевірки. Відповідно до зібраної інформації, яка отримана для проведення перевірки, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримував доходи від провадження господарської діяльності, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, а саме: позивач здійснював протягом 2017 - 2018 систематичне будівництво та продаж об`єктів нерухомого майна (квартир, нежитлових приміщень - підвали) фізичним особам. Зазначає, що згідно інформації приватних нотаріусів, копії Декларації про початок підготовчих робіт ЛВ010150570481 замовником будівництва багатоквартирного 4-поверхового житлового будинку з підвальним поверхом та підземним гаражем на вул. Кондукторській. 48 у м. Львові продавались (реалізовувались) ОСОБА_1 . Відповідно, починаючи з 20.03.2017 року, тобто з моменту першого продажу нерухомості платник податків - фізична особа ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за КВЕД « 68.10» - купівля та продаж власного нерухомого майна.

09.10.2019 позивачем подано заяву про зміну підстав позову (вх. № 36447), вказує, що відповідно до п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України здійснив сплату податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 5% вартості проданих квартир. Наявність статусу фізичної особи-підприємця не свідчить про те, що з моменту реєстрації така особа діє у всіх правовідносиних як фізична особа-підприємць. Зміна видів діяльності проводиться лише за наявності відповідного наміру (волевиявлення) платника податків, який реалізується шляхом подання відповідної заяви. Заборони щодо продажу фізичними особами протягом року більше як одного об`єкта нерухомого майна законодавством не передбачено. Звертає увагу, що в акті перевірки встановлено, що квартири та нежитлові приміщення, підвали були зареєстровані на фізичну особу платника податків ОСОБА_1 на підставі приватної власності та на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 20.02.2017 (справа № 465/674/17), проте вказане рішення скасовано. Оскільки позивач здійснював продаж нерухомого майна як фізична особа з оподаткуванням відповідно до ст. 172 Податкового кодексу України, у ОСОБА_1 не виник обов`язок зареєструватись платником податку на додану вартість незалежно від суми здійсненння операцій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.03.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області скеровано запит ОСОБА_1 № 15767/10/13.7-10 про надання інформації та її документального підтвердження, відповідно до якого контролюючий орган вказує про необхідність надати інформацію про підстави набуття у власність об`єктів первинної нерухомості, земельних ділянок, документальне підтвердження повноти декларування та сплати податків щодо фактів відчуження об`єктів нерухомого майна, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 не надано запитуваної інформації 07.05.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі доповідної записки управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області від 06.05.2019 № 315/13.7-15, винесено наказ № 2711 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ».

07.05.2019 контролюючим органом скеровано повідомлення ОСОБА_1 від 07.05.2019 № 218 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відтак, Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Львівській області складено акт від 31.05.2019 № 789/13.7/3284601954, відповідно до якого встановлено порушення:

- пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16, пп. «а» п. 176.1 ст. 176. п. 177.10 ст. 177, пп. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України, а саме: неведення книги обліку доходів та витрат за 2017-2018 роки;

- пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст. 176, пп. 177.5.2, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового Кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за другий квартал 2017 року та за 2017-2018 роки;

- п. 167.1 ст. 167. п. 177.2 ст. 177, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 503189,00 грн;

- п. 292.1 ст. 292. п. 292.4 ст. 292, абз. 2 п. 293.4 ст. 293, абз. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування суми податкового зобов`язання по єдиному податку за І квартал 2017 року в сумі 359533,05 грн;

- пп. 1.2, пп. 1.3. пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 10558,58 грн;

- п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до нарахування єдиного внеску на загальну суму 104424,05 грн;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 726300,20 грн;

- пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме не подано до контролюючого органу податкові декларації по податку на додану вартість за травень - листопад 2017 року, січень- грудень 2018 року, що тягне за собою накладення штрафу.

На підставі складеного акту перевірки, 02.07.2019 Головним управління ДФС у Львівській області винесено:

- податкове повідомлення - рішення № 0008881307 за порушення п. 292.1 ст. 292, п. 292.4 ст. 292, абз. 2 п. 293.4 ст. 293, абз. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 449416,31 грн (за податковим зобов`язанням - 359533,05 грн, за штрафними санкціями - 89883,26 грн);

- податкове повідомлення - рішення № 0008871307 за порушення пп. 1.2, пп. 1.3. пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 13198,22 грн (за податковим зобов`язанням - 10558,58 грн, за штрафними санкціями - 2639,64 грн);

- податкове повідомлення - рішення № 0008821307 за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202, п. 203.1 ст.203 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 3230,00 грн;

- податкове повідомлення - рішення № 0008811307 за порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.4, п. 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 907875,25 грн (за податковим зобов`язанням - 726300,20 грн, за штрафними санкціями - 181575,05 грн);

- податкове повідомлення - рішення № 0008851307 за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177, пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 628986,25 грн (за податковим зобов`язанням - 503189,00 грн, за штрафними санкціями - 125797,25 грн);

- податкове повідомлення - рішення № 0008861307 за порушення пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст. 176, пп. 177.5.2, п. 177.5, п. 177.1 ст. 177 Податкового Кодексу України застосовано штрафні фінансові санкції на суму 510,00 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008841307 на суму 104424,05 грн відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- рішення про про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008831307 на суму 18038,18 грн, оскільки встановлено порушення п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7. п. 5 ст. 8, п. 2. п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-Vl «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що призвело до нарахування єдиного внеску на загальну суму 104424,05 грн.

Не погоджуючись із винесеним наказом про проведення перевірки, податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК україни).

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1. статті 16 ПК України встановлено обов`язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Право контролюючого органу отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом встановлене підпунктом 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналогічні положення закріплені в п. 9 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Наведені вище норми законодавства є одночасно і механізмом реалізації органами податкового контролю їхніх владних повноважень і гарантією захищеності платників податків від порушень з їхнього боку.

Судом встановлено, що у зв`язку із надходженням листа Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС України щодо можливості ухилення від сплати належних платежів платниками податків - фізичними особами, які систематично здійснюють реєстрацію/перереєстрацію об`єктів житлової нерухомості, зокрема, ОСОБА_1 , 25.03.2019 Головним управлінням ДФС у Львівській області скеровано запит Кеньо М . М. № 15767/10/13.7-10 про надання інформації та її документального підтвердження, відповідно до якого контролюючий орган вказує про необхідність надати інформацію про підстави набуття у власність об`єктів первинної нерухомості, земельних ділянок, документальне підтвердження повноти декларування та сплати податків щодо фактів відчуження об`єктів нерухомого майна, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем не заперечується те, що ним не надано відповідь на запит Головного управління ДФС у Львівській області, однак вказує, що у зв`язку невідповідністю запиту контролюючого органу вимогам п. 73. 3 ст. 73 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України:не вказано факти порушень, які виявлено податковим органом, не зазначено в чому полягає порушення, з запиту неможливо встановити, які саме документи необхідно надати, обсяг таких документів, відтак, у позивача були відсутні підстави для надання відповіді на такий запит.

Так, суд зазначає, що в запиті від 25.03.2019№ 15767/10/13.7-10 контролюючим органом дотримано всіх вимог передбачених Податковим кодексом України, вказано які порушення можуть бути вчинені платником податків та які документи необхідно подати ОСОБА_1 , окрім того в постанові від 31.07.2018 у справі № 813/1573/17 ( адміністративне провадження № К/9901/3344/17) Верховний Суд зазначає, що посилання на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Оскільки ОСОБА_1 не надано запитуваної інформації Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України правомірно винесено наказ від 07.05.2019 № 2711 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ».

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0008881307 від 02.07.2019, № 0008871307 від 02.07.2019, № 0008821307 від 02.07.2019, № 0008811307 від 02.07.2019, № 0008851307 від 02.07.2019, № 0008861307 від 02.07.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008841307 від 02.07.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008831307 від 02.07.2019 суд зазначає наступне.

Згідно з актом перевірки від 31.05.2019 № 789/13.7/3284601954 платник податку-фізична особа ОСОБА_1 систематично здійснював продаж квартир, згідно договорів купівлі-продажу.

ФОП ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується декларацією про початок підготовчих робіт ЛВ0101505/0481 замовником будівництва, рішенням Франківського районного суду м .Львова від 20.02.2017 року у справі № 465/674/17.

Перелік об`єктів нерухомого майна, яке реалізовано фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років за адресою АДРЕСА_1 нежитлове приміщення, підвал VII, дата продажу 28.03.2018, нежитлове приміщення, підвал Х, дата продажу 21.11.2017; квартира, дата продажу 26.07.2017; квартира, дата продажу 26.07.2017; нежитлове приміщення ХХІ, ХХІІ, дата продажу 26.07.2017; нежитлове приміщення ХIV, дата продажу 26.07.2017; нежитлове приміщення ХIІV, дата продажу 26.07.2017; нежитлове приміщення ХVІ, дата продажу 26.07.2017; нежитлове приміщення ХVІІ, дата продажу 26.07.2017; квартира, дата продажу 21.07.2017; нежитлове приміщення ХІХ, дата продажу 29.05.2017; нежитлове приміщення VІІ, дата продажу 29.05.2017; нежитлове приміщення ІV, дата продажу 29.05.2017; квартира, дата продажу 25.05.2017; нежитлове приміщення V, дата продажу 25.05.2017; нежитлове приміщення, підвал III, дата продажу 25.05.2017; квартира, дата продажу 28.03.2017; нежитлове приміщення VІ, дата продажу 27.03.2017; квартира, дата продажу 27.03.2017; квартира, дата продажу 27.03.2017; квартира, дата продажу 23.03.2017; квартира, дата продажу 21.03.2017; квартира, дата продажу 20.03.2017; нежитлове приміщення ХІІ, дата продажу 20.03.2017; нежитлове приміщення ІХ, дата продажу 20.03.2017; нежитлове приміщення, підвал ІХ, дата продажу 20.03.2017.

Відтак, конролюючим органом зроблено висновок, що будівництво та систематичний продаж фізичною особою нерухомога майна, у тому числі власного, з метою отримання прибутку є підприємницькою діяльністю.

Відповідно, починаючи з 20.03.2017 року, тобто з моменту першого продажу нерухомості платник податків - фізична особа ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за КВЕД « 68.10» - купівля та продаж власного нерухомого майна.

Так, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновку контролюючого органу про те, що продаж позивачем квартир свідчить про здійснення ним відповідної підприємницької діяльності з огляду на ту обставину, що така діяльність фізичної особи носить систематичний характер, відтак, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на 449416,31 грн, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 13198,22 грн; застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 3230,00 грн; збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 907875,25 грн; збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 628986, 25 грн; застосовано штрафні фінансові санкції на суму 510,00 грн; винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008841307 на суму 104424,05 грн та рішення про про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008831307 на суму 18038,18 грн.

Позивачем не заперечується факт продажу квартир та нежитлових приміщень, проте ОСОБА_1 вказує, що продаж квартир здійснювався ним як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.

Суд зазначає, що встановлені обставини справи дійсно свідчать про те, що продаж нерухомості ОСОБА_1 відбувався неодноразово за договорами купівлі-продажу, тобто, на оплатній основі з отриманням коштів за відчужуване майно. Проте, такі обставини самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про обов`язковість провадження цієї діяльності виключно в рамках підприємництва (з відповідними вимогами податкового та іншого законодавства).

Виходячи зі змісту ст.ст.24, 25, 30 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що людина може виступати учасником цивільних правовідносин як фізична особа (яка є правоздатною та дієздатною).

Зокрема, це дозволяє фізичній особі безпосередньо вчиняти будь-які дозволені правочини на свій розсуд (у тому числі продавати нерухомість). Отже, така діяльність фізичної особи презюмується правомірною. Відповідні майнові операції також тягнуть за собою необхідність справляння податків, які передбачені для фізичних осіб.

При цьому, чинне законодавство України передбачає також можливість вільного здійснення підприємницької діяльності, зокрема, й безпосередньо фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, що кореспондує засадам свободи підприємницької діяльності (ст. 3 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 6, 43 Господарського кодексу України).

Таким чином, здійснення підприємницької діяльності є правом, а не обов`язком особи і така діяльність може здійснюватися фізичною особою саме за її вільним вибором, особа вправі самостійно обирати види підприємницької діяльності, які має намір провадити, визначати спосіб здійснення такої діяльності тощо.

Чинне законодавство не містить приписів, які би можна було тлумачити як такі, що зобов`язують фізичну особу займатися підприємництвом чи виконувати якийсь певний вид підприємницької діяльності. Закон лише може обмежити можливість здійснення окремих видів підприємницької діяльності або встановити для них регламентуючі вимоги.

При цьому, суд зазначає, що не здійснюючи підприємницької діяльності або ж якогось із її видів, фізична особа не втрачає своїх прав вступати в цивільно-правові відносини.

Відтак, фізична особа є вільною у виборі форми здійснення тієї чи іншої діяльності провадити її як підприємницьку в межах спеціального статусу підприємця чи здійснювати свої цивільні права від імені правоздатної та дієздатної фізичної особи.

Фізична особа не може бути примушена здійснювати підприємницьку діяльність чи якийсь із її видів і вона самостійно обирає спосіб реалізації своїх цивільних прав, отже, вирішує питання щодо здійснення тієї або іншої діяльності чи то від імені фізичної особи, чи то від імені підприємця (окрім випадків, коли закон прямо обумовлює можливість здійснення певної діяльності, яку особа бажає виконувати, виключно в рамках господарювання), з відповідними наслідками (в тому числі й податковими).

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, операція з продажу майна передбачає оплатність і продавець у будь-якому разі, відчужуючи належне йому майно, отримує (має намір отримати) за нього плату, тобто, певний дохід. Таким чином, вчинення правочину щодо продажу квартири безумовно матиме своїм наслідком отримання доходу, що є ознакою правочину купівлі-продажу.

Однак, таке отримання фізичною особою доходу не є свідченням здійснення нею саме підприємницької діяльності.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство України не передбачає, що операція в результаті якої особа отримує певну економічну винагороду (прибуток) є виключно підприємницькою, а тому, трактування будь-яких оплатних правочинів як таких, що вчинені в рамках підприємницької діяльності, є безпідставним.

Чинне законодавство не містить також яких-небудь чітких та однозначних критеріїв, які би відносили до підприємницької діяльності ті чи інші правочини, в залежності від рівня плати за ними (тобто, від отриманого однією зі сторін правочину доходу). Також закон не забороняє фізичній особі (поза підприємницькою діяльністю) отримувати дохід понад якусь певну межу й не змушує фізичну особу за таких умов провадити підприємницьку діяльність.

Тому, ґрунтування висновків про те, що продаж квартир є підприємницькою діяльністю з огляду на отримання в результаті цього доходу є помилковим, позаяк, дохід отримується продавцем за будь-яким договором купівлі-продажу й саме по собі отримання доходу за наслідком певних операцій не свідчить про їх господарський (підприємницький) характер.

Більш того, розділ IV Податкового кодексу України, який регламентує справляння податку на доходи фізичних осіб, встановлює можливість отримання доходу фізичною особою поза межами підприємницької діяльності (у тому числі й від операцій з продажу нерухомості), оскільки прямо передбачає оподаткування таких доходів як доходів фізичної особи.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не містить також і яких-небудь чітких та однозначних критеріїв, які би відносили певну діяльність до підприємницької діяльності, в залежності від кількості (частоти) її здійснення. Закон не містить заборон фізичній особі здійснювати яку-небудь діяльність поза межами підприємницької діяльності більше певної кількості разів.

Більш того, за нормами ст. 172 Податкового кодексу України, яка регламентує оподаткування операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна, що здійснюються фізичними особами, передбачена можливість продажу нерухомості фізичною особою (не підприємцем) більше одного разу впродовж року. При цьому, Кодекс ані не відносить таку діяльність до підприємницької, ані не вказує на необхідність її оподаткування за правилами, що встановлені для підприємців, а лише визначає збільшену ставку податку для фізичної особи в разі вчинення таких операцій.

Таким чином, чинне законодавство України не встановлює кількісні критерії щодо частоти певної діяльності та рівня її прибутковості, які би дозволяли фізичній особі провадити її виключно в рамках підприємницької діяльності.

Відтак, висновок контролюючого органу про те, що неодноразове відчуження позивачем належних об`єктів нерухомості за оплатними правочинами з отриманням доходу може бути виключно підприємницькою діяльністю, не відповідає чинним нормам закону, який не забороняє фізичній особі вчиняти такі правочини від імені фізичної особи (не підприємця) та не містить чітких критеріїв (наприклад у частині доходу від продажу, кількості продажів тощо), при досягненні яких така діяльність може провадитися лише в рамках підприємницької.

Суд звертає увагу, що у п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, який передбачає, що якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого рішення може бути прийняте на користь кожної із сторін. Також відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Податкового кодексу України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Позиція щодо необхідності вирішення колізій у податковому законодавстві саме на користь платника податків сформована також і у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішеннях у справах «Щокін проти України», «Сєрков проти України» Суд дійшов висновку про необхідність дотримання вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. Європейський суд з прав людини в таких рішеннях також зазначив, що національне законодавство не є чітким та узгодженим, не відповідає вимозі «якості» закону і не забезпечує адекватність захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника, що є свідченням порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, і це призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку).

Відтак позивач, діючи відповідно до приписів чинного законодавства України, яке не містить прямих заборон на такі дії, здійснив ряд операцій із продажу нерухомого майна та оподаткував отриманий дохід за відповідною ставкою, яка визначена для фізичних осіб.

У той же час, висновки й рішення контролюючого органу щодо віднесення такої діяльності до підприємницької та необхідність оподаткування відповідного доходу за правилами, що встановлені для підприємців, не ґрунтується на чітких та безумовних критеріях, які би були визначені законом.

Щодо посилання в акті перевірки контролюючим органом на те, що ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, що підтверджується декларацією про початок підготовчих робіт ЛВ010150570481 замовником будівництва, рішенням Франківського районного суду м .Львова від 20.02.2017 року у справі № 465/674/17 суд зазначає наступне.

Згідно з витягм з саййту Державної архутектурно-будівельної інспекції ОСОБА_1 подав повідомлення про початок підготовчих робіт ЛВ010150570481 як фізична особа, а не фізична особа-підприємець.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 20.02.2017 року у справі № 465/674/17 в частині визнання права власності скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.09.2018. Постанову Апеляційного суду Львівської області від 06.09.2018 залишено без змін постановою Верховного Суду від 30.09.2019.

Враховуючи наведене, суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що позивач при продажі нерухомого майна діяв (чи повинен був діяти) саме як суб`єкт підприємницької діяльності, відтак, оскаржувані позивачем рішення суб`єкта владних повноважень, суперечать засадам свободи здійснення підприємницької діяльності, презумпції правомірності рішень платника податку та не кореспондують чітким нормам закону, а тому, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були частково, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7684,00 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008881307 від 02.07.2019, № 0008871307 від 02.07.2019, № 0008821307 від 02.07.2019, № 0008811307 від 02.07.2019, № 0008851307 від 02.07.2019, № 0008861307 від 02.07.2019, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008841307 від 02.07.2019, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0008831307 від 02.07.2019.

3. У задоволенні позовної вимоги про визнатння протиправним та скасування наказу № 2711 від 07.05.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 » - відмовити.

4. Судовий збір в розмірі 7684,00 грн стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 03.01.2020.

Суддя Костецький Н.В.