Справа № 369/11064/17

Провадження № 2/369/2415/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25.11.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі представника позивача: Вакуленко М.Г.

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Дітранс», ОСОБА_3 третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним наказу та витребування землі з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про визнання недійсним наказу, розпорядження та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що прокуратурою Київської області під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158 від 20.03.2017 були виявлені порушення вимог земельного законодавства при відведенні земельних ділянок в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району.

Встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».

Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення зазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

Договір оренди вказаної земельної ділянки від імені Київської обласної державної адміністрації доручено укласти Києво-Святошинській районній державній адміністрації.

Так, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 в довгострокову оренду ТОВ «Рей-Марк» передано земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер: 3222457400:03:002:0074.

На підставі вказаного розпорядження між ТОВ «Рей-Марк» та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Відповідно до умов вказаного договору в оренду ТОВ «Рей-Марк» передається земельна ділянка для будівництва торгово-офісного, ресторанно-готельного комплексу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.

В подальшому, 18.01.2013 заступником прокурора Києво-Святошинського району, у зв`язку з виявленими порушеннями чинного законодавства, до ТОВ «Рей-Марк» пред`явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі.

Рішенням господарського суду Київської області від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги прокуратури задоволено.

Вказане судове рішення не оскаржувалось та 11.11.2014 набрало законної сили.

Однак, на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012138 у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства передано земельну ділянку площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032.

У зв`язку з цим 27.01.2014 за останнім на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району індексний номер: 10316311 зареєстровано право власності на зазначений об`єкт нерухомості.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2014 № 1160 зазначену земельну ділянку було відчужено на користь ОСОБА_4 .

На підставі рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щура О.І. від 10.11.2014 № 17092628 за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Перший заступник прокурора Київської області зазначив в позовній заяві, що вищезазначений наказ Головного управління Держземагентства у Київській області, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації, а також здійснена на їх підставі державна реєстрація права власності та право оренди на вказані земельні ділянки прийняті з порушенням вимог ст. ст. 20, 116, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та підлягають визнанню недійсними.

Так, відповідно до інформації КДТТ «Київгеоінформатика» та доданими до неї картографічними матеріалами установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032 повністю відведена за рахунок та накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:002:0074 площею 9 га, що перебувала в оренді ТОВ «Рей-Марк».

При цьому, як зазначено вище, рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 дана земельна ділянка повернута у власність держави з цільовим призначенням - землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Таким чином ця ділянка відноситься до категорії земель промисловості.

Факт приналежності спірної земельної ділянки до категорії земель промисловості установлено рішеннями господарського суду Київської області від 20.10.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 у справі № 911/897/13, а також підтверджується відповідною інформацією КДП «Київгеоінформатика».

Як зазначив позивач, проаналізувавши відповідні правові норми, в даному випадку повноваження власника-розпорядника земель промисловості від імені держави уповноважена здійснювати виключно Київська обласна державна адміністрація.

У зв`язку з чим, Головне управління Держземагентства у Київській області в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 122 ЗК України, перевищивши свої повноваження, передало у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку, що відноситься до категорії земель промисловості.

З огляду на викладене, в даному випадку відведення спірної земельної ділянки здійснено неуповноваженим на те органом, з перевищенням наданих законом повноважень, оскільки розпорядження землями промисловості не відноситься до компетенції Головного управління Держземагентства у Київській області.

Окрім того, при передачі Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірної земельної ділянки у приватну власність порушено порядок зміни її цільового призначення.

Так, цільове призначення переданої у власність земельної ділянки змінено з категорії земель промисловості на землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства) не уповноваженим органом влади, оскільки Головне управління Держземагентстсва не уповноважено розпоряджатися землями промисловості.

На думку позивача, оскільки наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012138 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5034 суперечить вимогам ст. ст. 20, 116, 118, 122 ЗК України, він є недійсним.

Позивач просив суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012138 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032, розташованої в адміністративних межах Чабанівської селищної ради; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації: з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,9402 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:5032, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, вартістю 1805299 гривень; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

11 жовтня 2017 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у вищезазначеній справі.

Заступник голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області направив до суду листи з проханням вирішити спірне питання відповідно до вимог чинного законодавства та розглянути справу у відсутність їх представника.

19 лютого 2018 року до суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру України у Київській області. Вказав, що відповідно до розпорядження Київської районної державної адміністрації від 26.06.2009 року №529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування « Чабани » вилучено земельну ділянку та площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».

Зокрема, пунктом 3 цього розпорядження змінено цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

На підставі того ж розпорядження між ТОВ «Рей-Марк» та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією був укладений договір оренди земельної ділянки від 09.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

18.01.2013 року заступником прокурора Києво-Святошинського району у зв`язку з виявленими порушеннями законодавства, до ТОВ «Рей-Марк» пред`явлено позовну заяву про розірвання вищевказаного договору оренди та повернення землі.

Рішенням господарського суду Київської області позовна вимога прокурора задоволена в частині розірвання вищезазначеного договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки до державної власності. В подальшому, ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 118 ЗК України звернулась до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Чабанівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, додавши при цьому всі необхідні документи. Підстав для відмови надання дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок не було. Представник відповідача зазначив про відсутність законних підстав для вилучення спірних земельних ділянок із власності громадян. Крім того, представником було зазначено, що наказ Головного управління щодо надання земельної ділянки у власність є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронних законом інтересів, а тому останній вичерпав свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючому документі. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

05 вересня 2018 року до суду надійшла уточнена заява. Вказали, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку ОСОБА_7 . Останній в подальшому на підставі договору купівлі-продажу 14 липня 2018 року відчужено ОСОБА_6 тому на даний час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_6 .

Просили суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012138 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032, розташованої в адміністративних межах Чабанівської селищної ради; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації: з незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 1,9402 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:5032, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, вартістю 1805299 гривень; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

07 травня 2019 року до суду надійшла уточнена заява. Позивач зазначив, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку ОСОБА_7 . Останній в подальшому на підставі договору купівлі-продажу 14 липня 2018 року відчужено ОСОБА_6 тому на даний час власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_6 Також ОСОБА_7 відчужив земельну ділянку ТОВ «Дітранс».

Просили суд визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його, захистивши право; визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/00012138 про передачу у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032, розташованої в адміністративних межах Чабанівської селищної ради; витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації: з незаконного володіння ТОВ «Дітранс»земельну ділянку площею 1,9402 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:5032, розташовану в адміністративних межах Чабанівської сільської ради, вартістю 1805299 гривень; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

ТОВ «Дітранс» подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив про безпідставність та помилковість посилання позивача на встановлені у рішенні господарського суду у справі №911/897/13 обставини, зокрема, щодо повернення земельної ділянки площею 9 га, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074, розташована в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, з цільовим призначенням - землі промисловості, оскільки у справі №911/897/13 не встановлювались обставини щодо категорії спірної земельної ділянки та її цільового призначення. Так, в рішенні чітко зазначається, що суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2009 року, укладеного між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та ТОВ «Рей-Марк» у відповідності до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі». Враховуючи ту обставину, що договір оренди землі від 08.09.2009 року розривається в судовому порядку, що в силу приписів Закону України «Про оренду землі», є підставою для його припинення, суд зазначив, що в даному випадку як наслідок, позовна вимога прокурора щодо зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню. З огляду на викладене у п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 у справі № 911/897/13 зобов`язано ТОВ «Рей-Марк» повернути земельну ділянку площею 9 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради в державу. Будь-яких інших підтверджень щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель промисловості позивачем до позовної заяви не долучено. Згідно Державного акта на право постійного користування землею (І-КВ № 003452 від 14 квітня 1996 року) ДГ «Чабани» було надано у постійне користування 253,68 га землі для сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка знаходилась єдиним масивом за населеним пунктом смт. Чабани. І згідно розпорядження Київської обласної державної адміністрації №529 від 26.06.2009 саме з цієї земельної ділянки вилучалась частина площею 9 га для передачі її в оренду ТОВ «Рей-Марк». ТОВ «Дітранс» є добросовісним набувачем та власником земельної ділянки, повністю покладався на легітимність добросовісних дій державних органів під час виділення майна в приватну власність фізичних осіб та належним чином отримав оскаржувану земельну ділянку у власність. Можлива помилка ГУ Держземагентства у Київській області під час прийняття оскаржуваного наказу від 13 січня 2014 року не може впливати на його права як власника. Ризик помилки ГУ Держземагентства у Київській області повинен покладатися виключно на державу і не може виправлятись за рахунок ТОВ «Дітранс».

Крім того, обґрунтовуючи поданий відзив на позовну заяву, відповідачем зазначено про пропуск строку позовної давності та подано заяву про застосування строку позовної давності. ТОВ «Дітранс»просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перший заступник прокурора Київської області подав до суду відповідь на відзив за № 31992, вказавши що Київській обласній державній адміністрації, яка відповідно до закону є розпорядником спірних земель про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного наказу відомо не було, оскільки інформація про відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель промисловості у загальнодоступних базах даних була відсутня. Про порушення інтересів держави Київській обласній державній адміністрації стало відомо лише після пред`явлення прокурором даної позовної заяви у 2018 році. У свою чергу, прокуратурі про факти порушення вимог чинного законодавства стало відомо у квітні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000158 та за результатами опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика». Заступник прокурора зазначив про поважність причин пропуску строку позовної давності та наявність суспільного інтересу у даній справі. Просив задовольнити заявлений позов.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник ТОВ «Дітранс» заперечував проти задоволення позову.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у передбачений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» вилучено земельну ділянку площею 9 га, що розташована в межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району, змінено її цільове призначення та передано в оренду ТОВ «Рей-Марк».

Серед іншого, пунктом 3 зазначеного вище розпорядження змінено цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення, а надану в оренду земельну ділянку віднесено до земель промисловості.

У подальшому від імені Київської обласної державної адміністрації розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 03.09.2009 № 1103 передано в оренду ТОВ «Рей-Марк» земельну ділянку площею 9,0 га, розташовану в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, кадастровий номер 3222457400:03:002:0074. На виконання зазначеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009, державну реєстрацію якого здійснено 14.12.2009 за № 040994700055.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2014 № 911/897/13 позовні вимоги прокурора задоволено в повному обсязі, договір оренди земельної ділянки від 08.09.2009 - розірвано, ТОВ «Рей-Марк» зобов`язано повернути спірну земельну ділянку на користь держави. Це судове рішення не оскаржувалося та відповідно до інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набуло законної сили 11.11.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також під час розгляду справи № 911/897/13 Головне управління Держземагентства у Київській області своїм наказом від 13.01.2014 № КИ/3222457400:03:002/0001238 передало у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,9402 га з кадастровим номером 3222457400:03:002:5032, на підставі чого та рішення реєстратора реєстраційної служби Києво-Святошинського району зареєстровано право власності на земельну ділянку.

У подальшому право власності на земельну ділянку відчужено ОСОБА_6 та проведено відповідну реєстраційну дію. Також спірну земельну ділянку було відчужено ТОВ «Дітранс», яке є наразі власником земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.116 ЗК України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом «в» частини третьої ст. 116 ЗК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку в межах, визначеним законом. Разом з тим, відповідно до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 26.06.2009 № 529 «Про вилучення, зміну цільового призначення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ «Рей-Марк» із постійного користування ДГ «Чабани» цільове призначення земельної ділянки змінено із земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на землі промисловості. Вказане розпорядження станом на час розгляду справи чинне та в судовому порядку не скасовувалося, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, під час прийняття спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області спірна земельна ділянка відносилася до земель промисловості.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За таких обставин, оскільки ГУ Держземагентства у Київській області на момент прийняття оскаржуваного наказу не мало відповідних повноважень, позаяк земельна ділянка не відносилась до земель сільськогосподарського призначення, а тому наказ ГУ Держземагентства у Київській області не відповідає вимогам закону унаслідок відсутності в суб`єкта його видання повноважень на вчинення таких дій.

Разом з цим, суд приходить до висновку про необхідність застосування строків позовної давності до вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

У разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідалася або могла довідатися особа, право якої порушене, чи прокурор, уповноважений звернутися до суду в інтересах держави за захистом такого права, якщо прокурор довідався чи міг довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, раніше, ніж особа, право якої порушене. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 та від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц.

У зв`язку з наведеним вище, до позовних вимог позивача, як особи право якої порушене, позовна давність починається обчислюватися з моменту, коли він довідався або міг довідатися про порушення своїх прав, тільки якщо органи прокуратури не довідалися про це раніше.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Такий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15.

Моментом, коли Київська обласна державна адміністрація, могла довідатися про порушення своїх прав, є дата прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства - 13 січня 2014 року. Так, позивач є уповноваженим органом держави на розпорядження землями промисловості, що перебувають у державній власності, та зобов`язаний знати про стан своїх майнових прав.

Пунктом 8 Положення про головне управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 травня 2012 року № 258, що діяло на момент винесення оскаржуваного наказу, встановлено, що головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території області. Також, згідно зі п. 11.14 вказаного Положення, начальник Головного управління підзвітний та підконтрольний відповідному голові місцевої державної адміністрації з питань здійснення повноважень місцевих держадміністрацій.

Отже, позивач в силу своїх функціональних прав та обов`язків, в тому числі щодо здійснення контролю за станом та порядком виділення земельних ділянок на відповідних територіях, міг та повинен був дізнатися про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства з моменту його винесення (13.01.2014), з цього моменту в нього з`явилося право на позов. Тому перебіг позовної давності позивача почався 13 січня 2014 року, а закінчився 14 січня 2017 року. Протягом цього строку позивач свої позовні вимоги не заявляв, внаслідок чого його право на подання позову припинилося 14 січня 2017 року.

Таким чином, доводи заступника прокурора, що про порушення вимог земельного законодавства, наведених у позовній заяві, органам прокуратури стало відомо тільки у квітні 2017 року під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017110000000156, а тому перебіг позовної давності за позовною заявою повинен починатися саме з квітня 2017 року, є хибними, оскільки позивач міг дізнатися про порушення своїх прав раніше за органи прокуратури, тобто ще 13 січня 2014 року.

Аналогічні висновки були неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 6 червня 2018 року в справі № 372/1387/13-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач (відповідний орган), а не прокурор. Такі ж висновки зроблено в постанові Верховного суду від 27 лютого 2019 року в справі № 910/23062/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 648/2419/13-ц.

Крім того, станом на дату прийняття оскаржуваного наказу Держземагенства (13.01.2014) діяв Закон України «Про прокуратуру» у редакції від 12 жовтня 2013 року, ч. 1 ст. 1 якого передбачала прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами, що здійснювався Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 12 жовтня 2013 року предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів була відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Також вказівки щодо проведення прокурорського нагляду органами прокуратури були передбачені відомчими актами Генерального прокурора України, зокрема наказами від 19.09.2005 № 3гн, від 18.10.2010 № 3гн та від 07.11.2012 № 3гн, де містяться такі вказівки до прокурорів: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Отже, органи прокуратури також могли та мали об`єктивну можливість довідатися про порушення прав Київської обласної державної адміністрації з моменту прийняття оспорюваного наказу Держземагенства (13.01.2014), оскільки на той час у них був прямий обов`язок та можливість здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законодавства при прийнятті актів органами влади, у тому числі ГУ Держземагенством у Київській області. Тому в будь-якому випадку строк позовної давності повинен рахуватися з 13 січня 2014 року.

Посилання Першого заступника прокурора Київської області на правові висновки, відповідно до яких положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються, у цій справі не беруться до уваги, оскільки у більш пізній практиці Верховного Суду, зокрема в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року в справі № 910/4715/16, зроблений остаточний висновок щодо необхідності застосування позовної давності до вимог за статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

Суд окремо звертає увагу на той факт, що пропуск позовної давності прямо визнається представником позивача у відповіді на відзив, де представник позивача зазначає, що він пропущений з поважних причин, разом з цим, належним чином не пояснюється в чому полягає поважність пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованими заяви відповідачів про необхідність застосування строків позовної давності щодо позовних вимог позивача та вбачає наявність підстав для застосування наслідків спливу трирічної позовної давності при зверненні до суду з позовом прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації у відповідності до положень статей 261, 267 ЦК України, та відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

Щодо інших тверджень сторін, письмових доказів, суд зазначає, що вони, були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до п. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 122 Земельного кодексу України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 158, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю «Дітранс», ОСОБА_3 третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним наказу та витребування землі з чужого незаконного володіннявідмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2019 року.

Суддя