Постанова

Іменем України

28 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 408/3214/17-ц

провадження № 61-37200св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у складі судді Соболєва Є. О. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», товариство) про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він з 30 грудня 2011 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК «Сверловантрацит». 20 березня 2017 року його звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, але у порушення вимог статті 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.

Посилаючись на наведене, просив суд стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на його користь заборгованість зі сплати заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 4 458,29 грн, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 5 572,86 грн, вихідну допомогу у зв`язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 20 062,30 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у трудових відносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем, з

13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, в період існування яких відповідач з незалежних від нього причин позбавлений можливостей виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та наявності вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про помилковість застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 617 ЦК України, вказавши, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини, а тому ураховуючи, що позовні вимоги стосуються виплати заробітної плати та компенсацій у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум при звільненні, тобто свого роду відшкодування майнової шкоди, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення як трудового так і цивільного законодавства. Посилання позивача на можливість отримання судом від компетентного Управління Пенсійного фонду України довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу) із відомостями щодо позивача та про сплачені страхові внески з березня 2016 року по березень 2017 року є необґрунтованими, оскільки згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23 січня 2018 року

№ 821/05-01, заробітна плата ОСОБА_1 за березень 2017 року не нараховувалась, страхові внески не сплачувались, що не спростовує правильність висновків суду першої інстанції. Посилання заявника на те, що відповідач мав можливість здійснити нарахування та виплату належних йому коштів при звільненні так як значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд відхилив, оскільки судом першої інстанції встановлено, що виробничі потужності відповідача - шахти з видобування кам`яного вугілля та інші структурні підрозділи розміщенні на тимчасово не підконтрольній Україні території, облік робочого часу, нарахування заробітної плати, ведення трудових книжок, особові картки працівників форми П-2 знаходяться за місцем розташування виробничих потужностей підприємства, до яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» фактично втратило доступ, що підтверджується витягом з кримінального провадження та висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року

№ 2369/2/21-10.2. Надані позивачем копії розрахункових листів за вересень - листопад 2016 року та січень - лютий 2017 року не можуть слугувати належними та допустимими доказами, оскільки вони містять інформацію щодо нарахованої заробітної плати позивачу за конкретний місяць, і не містять інформації щодо кількості невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку грошової компенсації. Вимоги позивача про стягнення на його користь вихідної допомоги у зв`язку із порушенням відповідачем законодавства про працю у розмірі тримісячного середнього заробітку, суд вважав безпідставними, оскільки позивач був звільнений з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, яка не передбачає обов`язку роботодавця здійснити таку виплату.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області 10 травня 2018 року, ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що право на оплату праці є конституційним, а тому його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України. Судами неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. Відкриття кримінального провадження у м. Києві за статтею 206 КК України за заявою відповідача щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою у м. Сєвєродонецьк, відповідач не був позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату належних йому грошових коштів при звільненні. Судами було застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а тому оскаржувані рішення не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України. Зазначив про зловживання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» своїми процесуальними правами, в тому числі щодо надання доказів.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законним і обгрунтованим, оскільки 13 березня 2017 року товариство, що є розташованим на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області, було захоплено терористичним угрупуванням. У зв`язку з цим, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило можливість здійснення виробничої, торговельної, фінансової та іншої (в тому числі кадрової) діяльності у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, а тому відсутня вина товариства у порушенні його трудових прав. Виплата заробітної плати здійснюється за виконану роботу, а не за сам факт перебування у трудових відносинах, тоді як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним трудових обов`язків у березні 2017 року, згідно умов трудового договору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», працюючи гірничим робочим підземним на відокремленому підрозділі «Шахтоуправліня Червонопарзинаське».

20 березня 2017 року наказом № 04-к ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» позивача звільнено з підприємства на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

За змістом статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина першою статті 9 ЦК України передбачено, що зазначена норм застосовується до врегулювання правовідносин, які виникають, в тому числі з трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня

2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені аналогічні правовідносини та подібні фактичні обставини.

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада

2014 року № 1085-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Головним управлінням Національної поліції у місті Києві відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення 13 березня 2017 року невстановленими особами майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статтею 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).

24 липня 2017 року Торгово-промисловою палатою України наданий науково-правовий висновок № 2369/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 13 березня 2017 року.

Втрата контролю і доступу ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, унеможливлює виконання ним зобов`язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Ураховуючи наведене, а також встановивши, що у трудових правовідносинах між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема

ОСОБА_1 , з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо позивача, суди попередніх інстанцій, дійшли обгрунтованих висновків про те, що вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Посилання у касаційній скарзі на зловживання ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» процесуальними правами не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали, що є правом, а не обов`язком суду.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками судів, власного тлумачення заявником характеру спірних правовідносин та оцінки судами наявних у справі доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень касаційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 14 листопада

2017 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко