Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 639/6343/17

провадження № 61-31946св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.

Заявник на обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_2 працював на заводі «Світло Шахтаря», отримав професійне захворювання «пневмоконіоз». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Згідно з висновком МСЕК від 06 червня 2017 року, причина смерті - «пневмоконіоз». З 07 листопада 1975 року вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі. На день його смерті їй виповнилося 64 роки, вона є пенсіонером за віком, не працює. Розмір її пенсії на день смерті чоловіка складав 1 553, 00 грн. Її чоловік отримував пенсію за віком та страхові виплати втраченого заробітку від Фонду соціального страхування України. Розмір пенсії ОСОБА_2 складав 2 130, 00 грн. Крім того від Фонду соціального страхування він отримував щомісячну виплату втраченого заробітку 2 251, 18 грн. Фактично вона знаходилася на повному утриманні чоловіка, а також постійно доглядала за ним.

Стислий виклад заперечень заінтересованої особи

Заінтересована особа вважала подану заяву необґрунтованою та такою, у задоволенні якої необхідно відмовити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про встановлення факту, керувався тим, що ОСОБА_2 проживав разом із ОСОБА_1 та отримував пенсійні й страхові виплати, що є значно більшими, ніж розмір пенсії за віком, що виплачується заявниці, тобто, ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі - Управління) задоволено. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 грудня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що заявницею не надано доказів на підтвердження своїх вимог. Факт сумісного проживання з ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом, що заявниця перебувала на його утриманні та отримувала допомогу, що має постійний характер. Згідно з довідкою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») у квартирі були зареєстровані подружжя ОСОБА_1 та їх сини. Здійснення догляду за померлим та ведення спільного господарства, на які посилалася ОСОБА_1 як на підтвердження своїх вимог, не доводить, що доходи ОСОБА_2 були основним джерелом засобів до існування заявниці, враховуючи отримання нею особисто пенсії.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , не погодившись із ухваленим рішенням апеляційного суду, у травні 2018 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив наявні у матеріалах справи докази, дійшовши висновку, що нею не підтверджений факт, який просив встановити заявник. Суд не врахував, що старший син заявниці є інвалідом та має двох дітей, а молодший син не працює, отже вони не могли надавати їй утримання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві Управління просило касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 листопада 1975 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

За життя ОСОБА_2 отримував пенсію за віком у сумі 2 130, 00 грн, а також щомісячні страхові виплати у розмірі 2 251, 18 грн.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку та розмір її пенсії складає 1 553, 41 грн.

Відповідно до довідки КП «Жилкомсервіс» від 02 червня 2017 року у квартирі зареєстровані подружжя ОСОБА_1 та їх сини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За правилом частини першої статті 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок з утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги зі сторони померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги, що письмовими доказами підтверджено, що разом із заявником та її померлим чоловіком проживали два повнолітні сини, дійшов висновку, що заявник не довела належним чином ті обставини, на які вона посилалася як підставу своєї заяви, а саме, що утримання, надаване заявнику ОСОБА_2 було постійним і основним джерелом засобів її існування.

Доводи касаційної скарги про те, що старший син заявниці є інвалідом та має двох дітей, а молодший син не працює та не отримує доходів, отже вони не могли надавати їй утримання, не підтверджено матеріалами справи, у яких відсутні докази наведених обставин, зазначені обставини не були встановлені у суді першої або апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга у цілому фактично зводиться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом враховано, що заявниця, розпоряджаючись своїми процесуальними правами щодо предмета заяви на власний розсуд, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо перебування на утриманні її померлого чоловіка ОСОБА_2 .

Верховний Суд встановив, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Під час розподілу тягаря доведення під час розгляду цієї категорії цивільних справ суд апеляційної інстанції обґрунтовано констатував, що саме на заявника покладається обов`язок з доведення тих обставин, що можуть слугувати підставою для задоволення поданої нею заяви. Недоведення існування обставин, що мають принципове значення для вирішення справи, має наслідком відмову у задоволенні такої заяви судом.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко