ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006345

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області про зобов`язання вчинити дій,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА _1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далы - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить зобов`язати відповідача сформувати та подати до управління держаної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 25161,80 грн. сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №2702340005 від 23.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між позивачем та Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» 23.03.2016 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального органу Павлишин О.В. та зареєстрований в реєстрі за №798. При укладенні вищевказаного договору позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становив 25161,80 грн. Оскільки позивач придбала житло вперше, покликається на п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» та вважає, що сплатила такий збір безпідставно. У зв`язку із цим звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково зарахованих до бюджету коштів. Однак, у відповідь отримала відмову, мотивовану тим, що Пенсійний Фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції. На думку позивача, така відмова є необґрунтованою та такою, що порушує її права та інтереси. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Ухвалою судді від 04.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області.

Відповідач 19.12.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідач не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно, а також йому не відомо чи позивач придбав таке житло вперше. Також відповідач зазначає, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду, відтак питання звільнення від сплати збору повинно було з`ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. При цьому, позивачем перевищено визначений п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України строк подачі заяви про повернення надміру сплачених до бюджету грошових зобов`язань. З цих підстав вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Крім цього, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, клопотання про поновлення пропущеного строку не подано, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Третя особа - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області подала пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Відповідно до переліків кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів до бюджету 24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» закріплено за органами Пенсійного фонду України. Тому повернення такого збору органами Казначейства здійснюється на підставі подання органів Пенсійного фонду України.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

23.03.2016 між ДП«Інтергал-Буд» ТзОВ«Фірма «Інтергал» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Павлишин О.В та, відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України, право власності на квартиру зареєстровано за позивачем в реєстрі за №798.

Згідно з п.1.1. договору ДП «Інтергал-Буд» ТзОВ «Фірма «Інтергал» передало у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 59,3 кв.м., загальною площею 105,5 кв.м., а ОСОБА_1 купила і оплатила за неї ціну відповідно з умовами цього договору. Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 2 516 175,00 грн. (п.2.1. договору).

Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу квартири позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла – 25161,80 грн., підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи квитанція №2702340005 від 23.03.2016.

06.11.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 25161,80 грн.

15.11.2019 за результатами розгляду цієї заяви відповідач надав відповідь, викладену в листі №31230/05-78, якою відмовив позивачу у поверненні запитуваних коштів, мотивуючи тим, що Пенсійний Фонд України та його органи не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а видача довідок щодо звільнення від сплати збору осіб, які придбавають майно вперше, не належить до його компетенції. У разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом, до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору. Оскільки на даний час такого органу не існує, обставини щодо придбання особою житла вперше, слід встановлювати в судовому порядку.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача вона не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР, оскільки придбала житло вперше, а тому збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений нею при укладанні договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №400/97-ВР).

Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР об`єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, згідно із Законом №400/97-ВР, врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі – Порядок №1740).

Відповідно до п.15¹ Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з п.15³ Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.18 Порядку №1740 Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Водночас, повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування проводиться в порядку, визначеному законодавством, що регулює порядок надходження коштів до бюджету та їх повернення.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі – Порядок №787).

Відповідно до абз.абз.1, 2 п.5 вказаного Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Згідно з абз.абз.5, 8 п.5 Порядку №787, подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Згідно з п.10 Порядку №787 заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що умовою повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів є воля самого платника, яка виражається у подачі заяви про таке повернення.

Відповідно до підп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність можливості в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати у встановленому законом порядку запит на отримання такої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки відсутність порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у даних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №819/1498/17), 31.01.2018 (справа №819/1667/17), 14.02.2018 (справа №826/23087/15), 20.02.2018 (справа №819/1730/17), 20.03.2018 (справа №819/1249/17), 19.06.2018 (справа №607/14722/16-а, 21.08.2018 (справа №819/963/17), 10.09.2018 (справа №819/1012/17), 28.11.2018 (справа №813/1126/17), 13.12.2018 (справа №813/969/17).

Як встановив суд, факт придбання позивачем квартири у власність за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 23.03.2016, посвідченим в нотаріальному порядку та зареєстрованим в реєстрі за №798.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрованим на підставі договору купівлі-продажу за позивачем, об`єктом нерухомого майна є квартира АДРЕСА_4 , за придбання якої нею сплачено спірний пенсійний збір у розмірі 25161,80 грн.

Відповідачем не надано суду доказів придбання позивачем іншого житла.

Отже, судом встановлено, що позивач 23.03.2016 вперше придбала нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_2 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в сумі 25161,80 грн.

Тобто, після сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, позивач набула право на повернення помилково сплачених коштів до бюджету.

Водночас, суд зазначає, що таке право не є безумовним. Повернення помилково чи надміру сплачених коштів до державного чи місцевого бюджету відбувається відповідно до Порядку №787. Цей порядок передбачає, що повернення коштів відбувається на підставі заяви зацікавленої особи та відповідного подання органу Пенсійного фонду України, які надаються такою особою до органу Державної казначейської служби.

При цьому, в п. 11 Порядку №787 вказано, що заява та подання або ухвала суду повертаються відповідними органами Казначейства надавачам без виконання, зокрема, у випадку перевищення встановлених законодавством строків подання заяви та подання до органу Казначейства.

Таким чином, подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, помилково або надміру зарахованого до бюджету, формується органом Пенсійного фонду України за заявою платника, видається такому платнику, який подає його разом з заявою до органу Державної казначейської служби України. При цьому, обов`язок перевірити дотримання заявником строку звернення з заявою про повернення такого платежу покладено саме на орган Казначейства.

Тобто, орган ПФУ при формуванні подання лише перевіряє надходження коштів до бюджету та наявність права в особи на їх повернення. Оскільки повернення помилково чи надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування безпосередньо не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України, такий орган не вправі відмовляти у формуванні подання про повернення збору, з підстав пропуску строку звернення за таким.

Тоді як орган Казначейства перед безпосередньою виплатою коштів зобов`язаний перевірити дотримання зацікавленою особою строку звернення за поверненням помилково чи надміру сплачених коштів та може відмовити у виплаті таких у разі пропуску визначеного законодавством строку.

З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо перевищення позивачем строків давності при зверненні до ГУ ПФУ у Львівській області з заявою про формування подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 25161,80 грн. під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 23.03.2016, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача сформувати подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є обґрунтованою та такою, що слід задовольнити.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача скерувати подання про повернення ОСОБА_1 збору у сумі 25161,80 грн. до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівській області. Суд вважає, що відповідно до положень п.5 глави I Порядку № 787 такий обов`язок у відповідача відсутній. Відповідач видає заявниці подання, а вже вона звертається до місцевого органу Казначейства та надає йому подання разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа, який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає, що з заявою про формування подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування позивач звернулась до відповідача 06.11.2019, відмовлено їй 15.11.2019, тоді як до суду позивач звернулась 29.11.2019, тобто з дотриманням визначеного КАС України строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. сплачений відповідно до квитанцій №27975 від 26.11.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) сформувати подання про повернення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 23.03.2016 у розмірі 25161 (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят одну) грн. 80 коп., сплаченого згідно з квитанцією №2702340005 від 23.03.2016.

В задоволенні позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 29.12.2019.

Суддя Р.І. Кузан