ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Черкаси

справа 694/793/19

провадження № 22-ц/821/731/19

категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Скиртача Сергія Вікторовича на заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що вона у лютому 2018 року уклала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 07 лютого 2018 року, серія НОМЕР_1 . Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З грудня 2018 року сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства. ОСОБА_1 зазначає, що дитини проживає з нею і знаходиться на її утриманні.

На даний час ОСОБА_1 не працює, доглядає за дитиною, якій ще не виповнилося три роки, а єдиним її доходом є соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим матерям в сумі 860 грн. щомісяця.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дружини в твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн. щомісячно, починаючи з 15.05.2019 року, з дня подання заяви до суду, і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер не відомий, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 15 травня 2019 року з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років – до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 768 грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на час розгляду справи мала тяжкий матеріальний стан. ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги своїй дружині ОСОБА_1 , як непрацездатній особі, яка крім одноразової допомоги в сумі 860 грн. немає іншого доходу, а тому суд дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 29.10.2019 року, представник ОСОБА_2 – адвокат Скиртачем С. В., вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив його скасувати та винести постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачу взагалі не було відомо про розгляд даної цивільної справи в суді першої інстанції. Він не ставив підпис у зворотних повідомленнях про вручення поштового відправлення щодо отримання повісток/ повідомлень про розгляд справи. Таким чином, на думку скаржника, справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності учасника справи – відповідача, якого належним чином не повідомили про дату, час і місце засідання суду.

Скаржник вказує, що судом було проігноровано норму ч. 4 ст. 84 СК України, згідно якої право на утримання дружина з якою проживає дитина має за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Тобто, наявність можливості у чоловіка надавати матеріальну допомогу є обов`язковою умовою для задоволення такого позову згідно закону.

Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції невірно розтлумачив вказану норму матеріального права, оскільки ним проігноровані вимоги ч. 4 ст. 84 СК України, що є обов`язковими для застосування ч. 2 ст. 84 СК України.

Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 26 грудня 2019 року на 8:30 год. в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справ.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Згідно копії Свідоцтва про реєстрацію шлюбу Серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 , видане Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.6).

Дочка ОСОБА_4 проживає з позивачем по АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження від 14.05.2019 (а.с.7).

Крім того, в акті обстеження зазначено, що місце проживання чоловіка ОСОБА_2 , батька дитини ОСОБА_4 невідоме з січня 2019 року. Допомоги на утримання дитини від батька ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не отримує ніякої (а.с.7).

Згідно довідки від 23.04.2019 № 1470/03-29 виданої Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, ОСОБА_1 щомісячно отримує 860 грн. одноразової допомоги при народженні першої дитини (а.с.10).

Судовим наказом Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 травня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 усіх видів його заробітку щомісячно, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму, та не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 15.05.2019 (а.с. 78).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 – адвоката Скиртача С. В. підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви , з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищезазначеним нормам закону.

З матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав того, що останні перебувають у шлюбі з 07.02.2018, від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю по АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження від 14.05.2019. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги ОСОБА_1 не надає, хоча, за твердженням позивача, спроможний це робити.

Відповідно до довідки наданої в підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 щомісячно отримує 860 грн. одноразової допомоги при народженні першої дитини.

Згідно ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Частиною 2 ст. 18 СК передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Домовленості (договору) щодо сплати аліментів на утримання позивача, як убачається з матеріалів справи, між сторонами у справі немає.

Відповідно до частин 2 та 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до вимог ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині – матері незалежно від цієї обставини.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, норми права, беручи до уваги, що сторони проживають окремо, а дитина знаходиться на утриманні матері, та те, що вона на даний час не працює, а єдиним доходом є соціальна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 860 грн., колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому потребує матеріальної допомоги.

Однак, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, самі обставини справи, колегія суддів, вважає, що сума, яку просить позивач стягнути на її користь з відповідача є завищеною, а тому підлягає зменшенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду в суді апеляційної інстанції даної справи, колегією суддів було встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надала суду належних доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про місце роботи відповідача та його заробітної плати, які б давали можливість сплачувати аліменти на її утримання у розмірі 1 500 грн. у місяць, на що суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної правової оцінки даній обставині.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак скаржником також не надано суду жодного належного доказу у підтвердження того, що його матір та бабуся потребують матеріальної допомоги від нього та те, що він таку допомогу дійсно надає їм.

Крім того, скаржником не доведено існування обставин, які б спростовували його можливість сплачувати аліменти на утримання дружини.

Колегія суддів враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів – правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

За викладеного доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 не в змозі надавати матеріальну допомогу дружині, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та недоведені.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання дружини відсутні, докази неможливості такого утримання відповідачем суду не надані, клопотання щодо витребування доказів ним не заявлялись, домовленості щодо порядку утримання дружини не надано.

Тому, виходячи з принципу справедливості, розумності та з урахуванням потреб дружини, врахувавши, що відповідач за віком є молодою працездатною особою, доводів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я або ж суттєвих змін у сімейному стані, які б унеможливлювали ним сплату аліментів на утримання дружини, суду не надав, за таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції шляхом зміни розміру стягнутих судом аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку з 1 500 грн. до 750 грн. щомісячно.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів. збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема згідно до ч. 12 приведеної статті, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 грн. 60 коп., тому, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та зміною рішення суду в частині розміру аліментів, ОСОБА_2 слід частково компенсувати судові витрати за сплату судового збору у розмірі 576 грн. 30 коп. за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Скиртача Сергія Вікторовича задовольнити частково.

Заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року, в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 аліменти з 1 500 грн. до 750 грн.

Судові витрати за сплату судового збору у розмірі 576 грн. 30 коп. компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В решті заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 27 грудня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді В.Г.Бородійчук

Л.В.Нерушак