Справа № 727/13327/18

Провадження № 1-кп/727/54/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЧЕРНІВЦІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26грудня 2019року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю учасників судового провадження:

- прокурора ОСОБА_3

- обвинуваченого ОСОБА_4

- захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці кримінальне провадження №12018260040000474 від 27.02.2018р. року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України з загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше в силу вимог ст.. 89 КК України не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1.4 ст. 358 КК України, В С Т А Н О В И В:

Стороною обвинувачення, ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що 03.11.2010р. він отримав у ВРЕР ДАІ з обслуговування міста Чернівці при УДАІ УМВС в Чернівецькій області посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яким йому надано право на керування транспортними засобами категорії «В».

23.01.2017р. ОСОБА_4 був зупинений працівниками Управління патрульної поліції м. Чернівці за підозрою у керуванні транспортним засобом в стані сп`яніння у зв`язку із чим, в порядку ст. 265-1 КУпАП, цього числа працівниками патрульної поліції у нього було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_4 та передано на зберігання до УПП м. Чернівці. Надалі ОСОБА_4 у 2017 році (точна дата та час досудовим слідством не встановлені), достовірно знаючи, що посвідчення водія видається державним органом у чітко встановленому законом порядку, переслідуючи мету на підроблення офіційного документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, а саме посвідчення про право керування транспортним засобом, самостійно, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , за допомогою власного комп`ютера та принтера, самостійно виготовив посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.10.2010р. на власне ім`я розмістивши у ньому фотознімок із зображенням свого обличчя, з метою його подальшого використання для підтвердження нібито законного права керування транспортними засобами категорії «В» і такі дії ОСОБА_4 слідством кваліфіковані як підроблення посвідчення, яке видається установою і надає право, з метою використання його підроблювачем.

Судом доведено, що 26.02.2018р., обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Е-211» державний номерний знак НОМЕР_3 , на проспекті Незалежності в м. Чернівці, в порядку ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками управління патрульної поліції в м. Чернівці, за підозрою в порушенні Правил дорожнього руху. На вимогу поліцейського пред`явити документи, що посвідчують право керування транспортним засобом, обвинувачений, з метою підтвердження наявності права на керування транспортними засобами категорії «В», достовірно знаючи, що справжнє посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 03.11.2010 ВРЕР ДАІ з обслуговування міста Чернівці при УДАІ УМВС в Чернівецькій області на його ім`я, в порядку ст. 265-1 КУпАП, 23.01.2017р., було вилучено працівниками патрульної поліції за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та станом на 26.02.2018р. зберігалось в Управлінні патрульної поліції в м. Чернівці і повернуто йому не було, переслідуючи умисел направлений на використання підробленого документа, пред`явив працівникам поліції підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.10.2010р., із дозволом на керування транспортними засобами категорії «В», яке у передбаченому законом порядку ніколи не видавалося на ім`я ОСОБА_4 та відповідно до висновку експерта № 351-К-К від 14.03.2018р. посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.10.2010, що пред`явлене ОСОБА_4 працівникам поліції не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу, виготовлений струменево-крапельним способом друку з імітацією УФ та ІЧ елементів захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України не визнав і в порядку вимог ст.. 351 КПК України, суду надав показання, в яких зазначив, що дійсно у нього в січні 2017 року були вилучені працівниками УПП у Чернівецькій області посвідчення водія НОМЕР_1 видане на його ім`я, оскільки на думку працівників поліції він керував транспортним засобом в стані сп`яніння. В подальшому, він самостійно посвідчення водія з органів УПП у м. Чернівці не забирав, а попросив це зробити свого адвоката на ім.»я ОСОБА_6 , прізвище якого не пам`ятає; про те, що останнім йому було повернуто підроблене посвідчення водія він і не здогадувався, постійно керуючи належним йому транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е-211» державний номерний знак НОМЕР_3 , він пред`являв повернуте йому посвідчення водія і ніяких з боку працівників поліції зауважень не було, аж до 26.02.2018р., коли його працівники УПП в м. Чернівцях зупинили на проспекті Незалежності та попросили пред`явити права; після чого, патрульна поліцейська Ульяницька, яка напередодні його кілка разів зупиняла, йому повідомила, що посвідчення водія підроблені. В нього на той час, відбулася паніка, шок, і він не розумів, що роботи, не заперечував, що був у збудженому стані; після чого було викликано працівників слідчої оперативної групи. В показаннях зазначив, що не вчиняв злочинів, не знав, що посвідчення водія було підробленим, він з ним постійно їздив, і його використовував. Просив, його по суду за пред`явленим обвинуваченням виправдати.

В основу обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні вищенаведених кримінальних правопорушень, стороною обвинувачення покладено в якості доказів показання свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні.

Так, будучи приведеним судом до присяги, свідок ОСОБА_7 надала покази про те, що в органах поліції працює з 2014 року. 26.02.2018 році заступила на патрулювання зі своїм напарником і в цей день, точної години не пам`ятала, вони зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 , якого попросили пред`явити ряд документів, таких як посвідчення водія, страховку; пояснили причину зупинки за порушення правил дорожнього руху, якого саме не пам`ятала і що на останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначила, що при перевірці документів ОСОБА_4 було виявлено, що станом на 26.02.2018р. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, у нього вилучалося посвідчення водія та після ретельної перевірки, в системі «АРМОР» за номером посвідчення, їм наданого, було з`ясовано, що посвідчення під таким номером видано іншій особі, прізвище якої свідок не пам`ятає.

На її запитання чи відома йому людина, якій належить посвідчення водія з таким же номером, ОСОБА_4 почав знервувати та повідомив, що це його одногрупник. В подальшому ОСОБА_4 , з метою уникнути покарання просив не складати постанову, вирішити якимось чином цю ситуацію та не викликати слідчо-оперативну групу, пропонував неправомірну вигоду. Однак йому пояснили, що існують підозри про підробку цього документу та попередили про неприпустимість таких дій. На її переконання, поведінка вказувала на те, що йому було відомо, що посвідчення водія підроблене, саме тому, ОСОБА_4 не пред`являв тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. Пояснила, що було викликано слідчу оперативну групу, працівники якої провели огляд місця подій і вилучили посвідчення водія. Під час вилучення посвідчення водія були присутні двоє понятих, прізвища яких не пам`ятає. Пояснила, що була присутня на місці, однак оформленням процесуальних документів займався слідчий; вона лише забезпечувала охорону громадського порядку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , під присягою пояснив, що він випадково був присутній при затриманні ОСОБА_4 , якого знає як одногрупника, із яким навчався разом, відносини з яким є звичайними і підстав його обмовляти він не має. Як він зрозумів з обставин при затриманні, ОСОБА_4 пред`явив працівникам поліції права, які не відповідали дійсності. Пояснв, що він ніколи свої права не губив, і ні кому, в тому числі і ОСОБА_4 не давав. Не заперечував в наданих показах, що дійсно в 2010 році, він закінчував автошколу і отримав водійські права, пластикові, з голограмою в МРЕВ м. Чернівців; номер посвідчення водія свого він не пам`ятає; пояснив, що мало місце його зупинення транспортного засобу за порушення правил дорожнього руху, на нього складалися протокол і він платив штраф, в якому це було році не пригадав; пояснив, що мало місце і таке, що він забирав свої права з поліції, після того, як платив штраф. Яким чином, ОСОБА_4 міг користуватися правами, за серією і номером, які йому видані, пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_9 в засіданні, під присягою надав показання про те, що був запрошений працівниками поліції, з другом ОСОБА_10 на проспекті Незалежності в м. Чернівці бути понятими; в ході огляду місця подій, як їм пояснили, відбулося вилучення посвідчення водія, а саме у ОСОБА_11 , якого він знає з 2012-2013 року, оскільки вчились разом в одному університеті. Зазначив, що то був збіг обставин, що він знав ОСОБА_4 і був понятим; у його присутності і присутності іншого понятого поліцейські вилучили права у ОСОБА_11 , після чого, працівник поліції щось роз`яснв останньому і було викликано слідчо-оперативну групу поліції, яка прибули на місце події десь до години часу. Пояснив, що у його присутності і присутності іншого понятого слідчий складав протокол; він як понятий і ОСОБА_10 розписалися в протоколі; пояснив, що протокол прочитав в ньому було зазначено про факт вилучення посвідчення водія ОСОБА_4 , як він з обставин слідчої дії зрозумів, посвідчення було підробленим; підпис свій ставив декілька разів у протоколі та ще на якихось документах, на яких саме не пам`ятає. На запитання прокурора, вказав, що ОСОБА_4 на слідчій дії був присутній постійно, однак, чи підписував обвинувачений протокол не запам`ятав, так як пройшов час. Зауважень до працівників поліції щодо слідчої дії, у нього не було. Чи були зауваження у ОСОБА_4 він не пам`ятав; також не пам`ятав і точну кількість осіб, які були присутні, під час вилучення посвідчення водія у ОСОБА_4 .

Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_12 пояснив, що взимку 2018 року, був залучений працівниками поліції в якості понятого при вилученні підробленого посвідчення водія в особи, на яку йому вказали працівники поліції. В залі суду, в цій особі впізнав обвинуваченого ОСОБА_4 . При вилученні, йому а також іншому понятому який був з ним, працівниками поліції демонструвалося посвідчення водія, на якому було фото особи, а також інші реквізити та після завершення, він розписався в якомусь протоколі; розписався і інший понятий; як називався протокол, у якому він розписувався не пам`ятав; зміст протоколу оголосив слідчий; пояснив на запитання прокурора, що брав участь в слідчій дії, пов`язаній з вилученням посвідчення водія. Зазначив в показах, що на місці події в цивільному одязі було близько чотирьох осіб та чи були серед них інші поняті йому не відомо. Пояснив, що ОСОБА_4 бачив і чув, що саме відбувається на місці події, і яким чином проводилося вилучення посвідчення водія і будь-яких зауважень не заявляв слідчому. В залі суду, у представленому йому до огляду підтвердив свій підпис в протоколі огляду місця події.

Свідок ОСОБА_13 , будучи допитаною в режимі відеоконференції, в залі суду під присягою пояснила, що в органах поліції працювала з 2015 року. Станом на січень 2017 року працювала у відділі адміністративної практики УПП в Чернівецькій області. На вказаній посаді займалась перевіркою адміністративних матеріалів, складених інспекторами УПП, готувала матеріали для судових справ тощо. Матеріали адміністративних справах, у яких в правопорушників вилучались посвідчення водія перевірялися і опрацьовувалися саме нею. Пам`ятає, що на ОСОБА_4 неодноразово складались матеріали за керуванням транспортним засобом в стані сп`яніння та у нього було вилучено посвідчення водія.

На запитання прокурора пояснила, що при вилученні посвідчення водія, правопорушнику видається тимчасовий талон на право керування транспортним засобом. Такий талон видається безпосередньо правопорушнику терміном на 3 місяці, а вилучене посвідчення зберігається в управлінні патрульної поліції в сейфі. Однак, у випадку, якщо судом визнано особу невинною, посвідчення водія видається в приміщення патрульної поліції особисто водію, який повинен самостійно звернутись із відповідною заявою. Іншій особі, посвідчення водія не видається. Зазначила, що ОСОБА_13 або інший інспектор, який виконував обов`язки щодо повернення вилучених посвідчень, могли видати посвідчення водія особі; також міг видати посвідчення водія і начальник відділу. Пояснила, що при поверненні вилучених посвідчень водія, вона керувалась у своїй роботі КУпАП. Чи повертала безпосередньо вона ОСОБА_4 посвідчення водія не пам`ятала.

Свідок ОСОБА_14 під присягою в судовому засіданні надав показання про те, що в органах поліції працює з жовтня 2010 року, а слідчим Шевченківського ВП ЧВП ГУНП у Чернівецькій області з 2017 року по теперішній час. Пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_4 знає з лютого 2018 року, зокрема, коли виїжджав у складі СОГ на місце події по проспекту Незалежності м. Чернівців, у зв`язку з повідомлення працівників УПП про факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 , який пред`явив підроблене посвідчення водія. Зазначив в показах, що був нічний час чи дванадцята чи перша година ночі; анкетних даних осіб, які разом з ним прибули на місце події в складі СОГ він не пам`ятає. Прибувши на місце події (в районі ТЦ «Формаркет»), ним у присутності понятих було складено протокол огляду місця події, у якому було вказано, що ним вилучено посвідчення водія. На місці події були працівники УПП у Чернівецькій області. Пояснив, що в протоколі ним було вказано марку автомобіля «МЕРСЕДЕС» сірого кольору на польській чи німецькій реєстрації, точно не пам`ятав та після проведення огляду місця події, протокол підписали поняті, він як слідчий, а от чи підписував протокол ОСОБА_4 не пам`ятає; вилучене, в останнього, посвідчення водія було упаковано до сейф-пакету на якому також розписались поняті. Зазначив в показах, що понятих залучав він особисто, з числа цивільних осіб; зауважень у понятих, а також і ОСОБА_4 , який був учасником слідчої дії, щодо складання протоколу і відносно вилучення прав, не було. Процес оформлення матеріалів по протоколу огляду місця подій відбувався за участі працівників УПП від початку і до закінчення слідчої дії. ОСОБА_4 надавалась можливість висловитись з приводу факту вилучення у нього посвідчення водія.

Надалі, після оформлення протоколу і завершення усіх слідчих дій, матеріали, разом із вилученим посвідченням водія були передані до чергової частини, для реєстрації і передачі іншому виконавцю. Пояснив, що досудове розслідування за цим фактом він не проводив. На запитання прокурора, пояснив, що за результатами виїзду на місце події він складав рапорт, який був долучений до первинних матеріалів; рапорт не міг бути направлений раніше ніж зафіксований виклик СОГ, допускає технічну помилку дати, як людський фактор. Вказав, що серія та номер посвідчення водія були зазначені у протоколі огляду місця події.

Отже, суд вважає покази свідків послідовними і логічними, як було встановлено, жодний із свідків, крім ОСОБА_15 , раніше до подій, що мали місце 26.02.2018 року з ОСОБА_4 знайомі не були і підстав обмовляти його не мали; аналогічне в засіданні підтвердив і сам обвинувачений, а тому суд в основу вироку і доведеності вини останнього за ч. 4 ст. 358 КК України , кладе саме означені показання свідків.

Під час судового розгляду кримінального провадження, стороною обвинувачення і стороною захисту, достовірність показань наведених вище свідків під сумнів не ставилася

Крім наведеного, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння за ч. 4 ст. 358 КК України, також підтверджена і наступними дослідженими та проаналізованими судом письмовими доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 27.02.2018р., складеного слідчим ОСОБА_14 відповідно до якого у ОСОБА_4 було вилучено посвідчення водія № НОМЕР_2 .

- висновком експерта № 351-К-К від 14.03.2018, згідно з яким посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.10.2010, що пред`явлене ОСОБА_4 працівникам поліції не відповідає зразку бланку даного виду, що перебуває в офіційному обігу та виготовлений струменево-крапельним способом друку з імітацією УФ та ІЧ елементів захисту.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , під присягою, пояснив, що він проводив 14.03. 2018р., технічну експертизу посвідчення водія серії № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , та відповідно складав висновок. В показах, зазначив, що в ході експертизи ним було встановлено, що бланк посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_4 , не відповідає установленому зразку даного виду, який перебуває в офіційному обігу, при цьому наголосив, що зміни первинного змісту документу, шляхом підчистки, дописування, змивання, травлення виявлено не було. Посвідчення було виготовлено струменево-крапельним друком, тобто на копіювально-множинній техніці, а саме на струменевому принтері, що знаходиться у вільному обігу і який можливо придбати у відповідному магазині електротехніки. Пояснив, що посвідчення водія являється офіційним документом і як офіційний документ виготовляється, іншим способом друку, на відповідній техніці консорціуму ЄДАПС Україна; натомість на дослідженому ним посвідченні водія на ім.»я ОСОБА_4 серії № НОМЕР_2 ним була виявлена часткова імітація захисних елементів, а саме герб як з лицьової сторони бланку, так і зі зворотної. Бланк люміністсує синім кольором, а герби зеленим кольором, що є нетиповим для таких бланків. Тобто, на посвідчення була нанесена люмінісцентна фарба. Пояснив, чи можливо це зробити в домашніх умовах йому не відомо, однак, фарбу можна нанести приладом струменевим-крапельним шляхом друку і роздрукувати на принтері. Вказав в поясненнях, що посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_4 серії № НОМЕР_2 поступило на експертизу запаковане в сейф пакеті, підписане слідчим та понятими та після проведення експертизи посвідчення було запаковане у сейф-пакет експертної служби та повернуте слідчому.

Крім наведеного, судом також установлено, що інформацією начальника регіонального сервісного центру в Чернівецькій області №31/24/08-2965 від 20.09.2018р., відповідно до якої ОСОБА_4 03.11.2010р. отримав посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорії «В» в ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Чернівці в Чернівецькій області.

- витягом з ІАС «АРМОР» від 12.09.2018 згідно з яким посвідчення водія серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_17 .

- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №236672 від 23.01.2017р., складеного інспектором УПП в м. Чернівці ОСОБА_18 стосовно ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, відповідно до якого у ОСОБА_4 тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 виданого 03.11.2010р., та надано йому тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом № НОМЕР_4 .

- інформацією УПП в Чернівецькій області від 18.09.2018р. №12625/41/29/03-2018, згідно з якою посвідчення водія ОСОБА_4 , яке 23.01.2017р., в нього було тимчасово вилучене, станом на 18.09.2018р. зберігалося в УПП по вул. Заводській, 22 м. Чернівці.

- заяви ОСОБА_4 на ім`я начальника УПП в Чернівецькій області від 21.09.2018р., відповідно до якої останній просив повернути йому вилучене в нього 23.01.2017р. посвідчення водія серії НОМЕР_1 .

- посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 03.11.2010р. (копії), яким надано ОСОБА_4 право на керування транспортними засобами категорії «В».

- тимчасового дозволу на керування транспортним засобом №668902 від 23.01.2017р. , виданого ОСОБА_4 , інспектором УПП ОСОБА_18 та тимчасового дозволу на керування транспортним засобом №063782 від 27.04.2017р. виданого старшим інспектором ВАП УПП ОСОБА_13 (в копіях).

Розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , в межах пред`явленого йому обвинувачення, що було роз`яснено учасникам процесу в судовому засіданні.

За змістом ст.370 КПК України, визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення; убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу; вмотивованим рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Керуючись вимогами ст.. 94 КПК України, суд, оцінюючи докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за обставин, установлених судом.

Суд, вірно кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідома підробленого документу.

Доводи обвинуваченого, в його інтересах захисника, в частині, недопустимості як доказу рапорту слідчого ОСОБА_14 від 27.02.2018, у зв`язку з його реєстрацією в Шевченківському ВП ЧВП ГУНП 26.02.2018р., суд зважає на наступне.

Згідно інформації Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області вбачається, що 26.02.2018р. о 23:18 за адресою: Шевченківський район м. Чернівці, просп. Незалежності буд.68, поліцейські екіпажу № 110 виявили при пред`явлені їм (т.б. використанні) посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_4 за № НОМЕР_2 видане 10.10.2010р. з ознаками підроблення, і те, що дане посвідчення було видано на ім.»я іншої особи. Вказане повідомлення зареєстровано було 26.02.2018р. в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Шевченківського ВП за №4016.

Як було установлено в судовому засіданні, і дане вбачається з показів, відповідно свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , виїздом на місце події слідчо-оперативної групи було встановлено, що працівниками УПП по проспекту Незалежності, 68 м. Чернівці, було зупинено автомобіль марки «Merсedes» 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 , (Німеччина), під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який на вимогу патрульних поліцейських пред`явив їм посвідчення водія, серії № НОМЕР_2 видане 10.10.2010р., яке містило ознаки підроблення. Виїжджали СОГ Шевченківського ВП у складі слідчого Болфачука та оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Варгоцького В. На підставі вказаних матеріалів слідчим, Шевченківського ВП ЧВП ГУНП у Чернівецькій області, ОСОБА_14 27.02.2018р. було внесено відомості до ЄРДР за №12018260040000474 за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 358 КК України (а.с. 5 т. 2).

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом МВС України № 1377 від 06.11.2015р., повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, отримані оператором телефонної лінії «102», вносяться до робочого зошита, в якому зазначаються відомості про дату та час надходження повідомлення, хто повідомив (П.І.Б., місце проживання/місцезнаходження, телефон), стислий зміст заяви. Уся отримана інформація про кримінальні правопорушення та інші події після її внесення до робочого зошита відразу передається до органів поліції для реагування, про що робиться відмітка в робочому зошиті (кому передано повідомлення, номер реєстрації в журналі ЄО органу поліції).

Пунктом другим та п`ятим цього розділу визначено, що уповноважений працівник чергової частини органу поліції, отримавши заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, відразу реєструє її (його) в журналі ЄО та направляє на місце події слідчо-оперативну групу чи групу реагування.

Про наявність письмових заяв про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до чергової частини органу поліції, та повідомлень, що надійшли усно, у яких наявні відомості, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в журналі ЄО уповноважений працівник чергової частини доповідає начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу поліції.

Згідно з пунктом восьмим Інструкції датою подання заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події до органів поліції вважається дата реєстрації такої заяви чи повідомлення в журналі ЄО органу поліції.

Отже, достеменно установлено виїзд в складі СОГ 27.02.2018р., що підтверджується протоколом огляду місця події від 27.02.2018 та часом його складання в період з 00:30 год. до 00:50 год. (а.с. 20 т.2), складання рапорту т. 2 а.с. 19). Проведення огляду місця подій за участю слідчого у присутності ОСОБА_4 було підтверджено і понятими, допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_12 . Крім того, досліджений в засіданні рапорт (т.2 а.с. 19), лише підтверджує достовірність використання протоколу огляду місця події у кримінальному провадження, а також факту наявності у слідчого підстав для внесення відомостей в ЄРДР та початку розслідування за вищевказаним фактом. Що стосується в рапорті проставленої дати 26.02. 2018 року, дане, як було з`ясовано в засіданні, вказує на те, що 26.02. 2018 року мало місце повідомлення від оператора 102 про зупинку ОСОБА_4 та виявлення в нього посвідчення водія з ознаками підроблення.

Наведене підтверджено і рапортом від 26.02. 2018 року інспектора роти № 3 батальйону УПП в м. Чернівцях ОСОБА_19 (т. 2 а.с. 25) і постановою про накладення адміністративного стягнення від 26.02. 2018 року на ОСОБА_4 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУПАП (т. 2 п.с. 26).

Окрім того, за заявленим клопотанням стороною захисту відносно недопустимості як доказу протоколу огляду місця подій (т.2 а.с. 20 21), суд вважає, доводи захисника в інтересах обвинуваченого і самого обвинуваченого ОСОБА_4 безпідставними з огляду на таке.

На клопотання захисника в інтересах обвинуваченого, прокурором в суді озвучені заперечення, у яких він спростовуючи доводи сторони захисту, просив, клопотання сторони захисту залишити без задоволення.

Отже, суд при дослідженні вказаних доказів і їх перевірки зважає на наступне.

Частина перша ст. 86 КПК України вказує, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому стаття 87 кодексу визначає випадки при яких доказ є недопустимим внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до вимог ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підставі ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

Рішенням Конституційного Суду України № І2-рп/2011 від 20.10.2011 року надано офіційне тлумачення положення першого речення ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, необхідно розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності».

З дослідженого в судовому засіданні протоколу огляду місця подій (т. 2 а.с. 20), вбачається, що вилучення посвідчення слідчим зафіксовано у даному протоколі, в якому вказано дату та час початку та завершення слідчої дії, прив`язку до місця вилучення, а саме по вул.. - проспекту Незалежності, 68 в м. Чернівці, залучених понятих, вказано серію посвідчення водія та дату, як такою, що вилучено за результатами цієї слідчої дії, в протоколі, наявні підписи понятих на сейф-пакеті, у який було упаковано вказане посвідчення; в протоколі наявними значаться підписи понятих і слідчого (а.с. 21 т.2). Окрім того, допитані в залі суду, під присягою та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, свідки, відповідно ОСОБА_20 та ОСОБА_12 підтвердили, що 27.02. 2018р. вони були запрошені працівником поліції і перебували на місці події при вилученні у ОСОБА_4 посвідчення водія; підписували протокол огляду та бирку на упаковці в яку поміщено було вилучене посвідчення, їм було відомо у якості кого та у зв`язку із якими подіями вони залучались в якості понятих. Дані показання свідків узгоджуються і з показами і самого обвинуваченого ОСОБА_4 , який чітко вказав дату, час його зупинки транспортного засобу, перевірки документів і приїзду на місце зупинки працівників слідчої оперативної групи, за участі слідчого ОСОБА_14 , яким і було вилучено процесуально в ході огляду місця подій, надане ним працівникам УПП посвідчення водія від № НОМЕР_2 видане 10.10.2010р., не заперечуючи при цьому і того, що він дійсно нервував і перебував у збудженому стані при вилучені даного посвідчення; не заперечував і того факту, що від початку і до кінця слідчої дії був присутній при проведенні огляду місця подій 27.02. 2018 року; пояснити, чому він не підписав вказаний протокол, суду не зміг.

А, отже, суд, критично визнає покази обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що йому не було відомо факту використання ним завідомо підробленого документу, а саме посвідчення водія серії № НОМЕР_2 від10.10.2010р., які ніби то йому на його прохання приніс адвокат на ім.»я ОСОБА_6 і які, як він не заперечував працівникам УПП можливо належать його одногрупнику, з яким він навчався ОСОБА_21 (а.с. 67 т.2)

Сукупністю досліджених доказів, вищенаведених і з показів свідків, пояснень обвинуваченого, чітко установлено, що вилучення посвідчення водія серії № НОМЕР_2 від 10.10.2010р. мало місце при проведенні слідчої дії огляду місця подій 27.02. 2018 року, а отже, в частині доводів сторони захисту про те, що вказане посвідчення водія взагалі не вилучалося, є не обгрунтованми і такими, що спростовуються вищеозначеними, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами.

Не заслуговують на увагу і є такими, що спростовуються дослідженими в засіданні доказами і доводи захисника в інтересах обвинуваченого і самого обвинуваченого в частині отримання, всупереч вимог КПК, висновку експерта №351-К від 14.03.2018р., який слідчим ОСОБА_22 не був оглянутий і не направлявся не експертизу. Як пояснив в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 , він проводив 14.03. 2018р., експертизу посвідчення водія серії № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 , підтримав в засіданні складений ним висновок. Чітко зазначив в показах, що посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_4 серії № НОМЕР_2 , поступило на експертизу запакованому у сейф пакеті вигляді, підписано було слідчим та понятими, І саме, він, після проведення експертизи посвідчення упакував, в сейф-пакет експертної служби посвідчення серії № НОМЕР_2 та повернуте слідчому.

А отже, в судовому засіданні під час дослідження речового доказу (т. 2 а.с. 36) було вскрито сейф пакет НДКЦЕ оформлений експертом ОСОБА_16 та досліджено посвідчення водія серії № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно протоколу огляду речей від 14.09.2018 року ( т.2 а.с. 37) проведеного слідчим ОСОБА_22 , об`єктом огляду являлося посвідчення водія серії № НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що узгоджується і з дослідженими даними інформаційної системи «Армор» на ОСОБА_4 ( т. 2 а.с. 40 49) та саме яке, слідчим було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні ( т.2 а.с. 38).

Що ж стосується мотивів неналежності постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18.06.2018р. суд, дані доводи вважає не обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Вищевказана постанова, а також інші судові рішення, ОСОБА_4 були подані разом із заявою від 21.09.2018р., як додаток, на адресу начальника УПП у м. Чернівцях ОСОБА_23 в якій зазначав, про повернення йому посвідчення водія, яке 23.01.2017р. в нього було вилучено працівниками УПП, під час складання адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП (а.с. 74 87 т.2). Наведені обставини щодо недопустимості доказів в цій частині обвинуваченим, спростовуються його ж показами в засіданні, які підтверджують обізнаність ОСОБА_4 щодо порядку повернення тимчасово вилученого посвідчення водія з органів поліції та спростовують його версію, що він не знав про фіктивність посвідчення водія № НОМЕР_2 , яке він пред`являв працівникам патрульної поліції, в той час, як його справжнє посвідчення водія, станом на 26.02.2018р. зберігалось в УПП м. Чернівці, що суду дає підстави критично в цій частині поставитися до показів обвинуваченого. Судом звертається, при цьому увага, що під час досудового розслідування, ОСОБА_4 надавалася правова допомога адвокатом ОСОБА_24 (т. 2 а.с. 88 91), тобто право на захист ОСОБА_4 , як підозрюваного, порушено не було. Останнім власноручно слідчому була подана написана заява про допуск до участі в справі на захист його інтересів адвоката ОСОБА_24 (т. 2 а.с. 102). Окрім того, 01.10. 2018 р. слідчому було представлено і ордер, як повноваження на захист інтересів підозрюваного ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 109) за договором від 29.09. 2018р. (т. 2 а.с. 110).

У діях ОСОБА_4 , суд не вбачає відсутності суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4ст. 358 КК України. З суб`єктивної сторони цей злочин характеризується виною у формі прямого умислу. Відповідно до ч. 2ст. 24 КК Українипрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Як встановлено в судовому засіданні і дане вбачається з показів свідків ОСОБА_25 та відповідно свідка ОСОБА_14 , при повідомленні ОСОБА_4 після пред`явлення ним посвідчення водія відомостей щодо ознак підробленого посвідчення, останній став нервувати, поводити себе неадекватно, викрикувати і висловлювати погрози. І, як видно з показів свідка ОСОБА_26 , навіть пропонувати їй неправомірну вигоду з метою не викликати слідчу оперативну групу. Така поведінка ОСОБА_4 , за аналізом, відповідно показів свідків, свідчить про те, що обвинувачений усвідомлював протиправний характер свого діяння, а саме те, що він використовував посвідчення водія підроблене; про це він не міг не знати, так як на той час достеменно знав, що належне йому посвідчення водія ще знаходиться в Управлінні УПП м. Чернівців, як таке, що було раніше вилучене, внаслідок керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння; про дане свідчать і досліджені протоколи в справі про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_4 (т.2 а.с. 76 78), т.б. ОСОБА_4 передбачав наслідки, зокрема, при приїзді СОГ виявлення ознак підробленого посвідчення, яке він використовував.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року (зі змінами, внесеними згідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.1993 р., № 12 від 03.12.1997 р. та № 6 від 30.12.2008 р.), в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні.

При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених уст. 368 КПК України.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларує, зокрема, що кожен має право на справедливий розгляд справи належним і безстороннім судом, який повинен установити обгрунтованість, будь-якого висунутого проти особи кримінального обвинувачення.

В рішенні по справі №47287/99 «Перес проти Франції» від 12.04.2004 р. Європейський Суд вказав, що «...дія ст. 6 Конвенції полягає і в тому, щоб серед іншого, зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи».

Отже, за оцінкою аналізу наведених в клопотанні сторони захисту доводів щодо недопустимості вищеозначених доказів, аналізу досліджених судом доказів в їх сукупності та враховуючи вимоги ст.ст.86-87 КПК України, суд не вбачає підстав для визнання доказів, наведених в клопотанні захисника в інтересах обвинуваченого, підтриманих ОСОБА_4 недопустимими, з підстав істотного порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій і з порушенням його суттєвих умов.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та його дії, вірно кваліфікує за вказаною нормою закону по пред`явленому обвинуваченню.

Разом з цим, суд вважає, що органом досудового розслідування не здобуто доказів за пред`явленим ОСОБА_4 обвинуваченням за ч. 1 ст. 358 КК України, а саме підробленні посвідчення, яке видається установою і надає право, з метою використання його підроблювачем, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 374 КПК Україниу мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Згідно з вимогамист. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Відповідно до вимогст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до змістуст. 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.

Частиною 1 ст.2 КПК України визначено, що завданнями кримінального судочинства є, зокрема застосування до кожного учасника кримінального провадження належної процедури.

Згідно ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, саме на прокурора та слідчого, відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правилами ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеного та сукупності досліджених доказів, стороною обвинувачення не доведено в суді час, місце, спосіб та інші обставини вчинення ОСОБА_4 підроблення посвідчення водія серії № НОМЕР_2 , виданого на його ім`я 10.10.2010 р., зокрема, не встановлено і знаряддя на якому ОСОБА_4 виготовив посвідчення струменеві -крапельним друком, на копіювально-множинній техніці, а саме на струменевому принтері.

Як було установлено в судовому засіданні з дослідженого протоколу обшуку (а.с. 145 т.2), проведеного слідчим ОСОБА_22 , за участю понятих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.11. 2018 року, за участю підозрюваного ОСОБА_4 та інших учасників слідчої дії, було виявлено в останнього за місцем проживання АДРЕСА_1 , ноутбук марки АСУС (серійний номер 97noas420136308, шнур та мишка сірого кольору і жорсткий диск, які упаковані в сейф пакет № 4389441 та вилучені; протокол підписаний усіма учасниками слідчої дії, з зауваженнями ОСОБА_4 . Отже, як видно за обставинами дослідженого протоколу обшуку, копіювально-множинної техніки - принтера струменевого виявлено за місцем проживання ОСОБА_4 не було, а відповідно і не було вилучено; така техніка не була і предметом огляду речей проведеного слідчим 14.11. 2018 року (т.2 а.с. 151 154). Окрім того, з протоколу огляду від 14.11. 2018 року, чітко вбачається, що в ході проведення огляду ноутбука інформації, яка б представляла інтерес для слідства, а саме наявних бланків посвідчення водія і т.п. виявлено не було; даного не зафіксовано і при проведенні фотографування під час огляду на фото таблиці (т. 2 а.с. 153 154).

При цьому, також суд звертає увагу, що виявлені і вилучені в ході обшуку ноутбук марки АСУС (серійний номер 97noas420136308, шнур та мишка сірого кольору і жорсткий диск, які упаковані в сейф пакет № 4389441 та були предметом огляду за постановою слідчого від 14.11. 2018 року з долученою флеш картою до протоколу обшуку (а.с. 150 154 т.2) не були визнані в кримінальному провадженні речовими доказами, як такі, що мають доказове значення і відповідною розпискою (а.с. 162, 163 т.2) були повернуті слідчим ОСОБА_4 . 23. і 26.11. 2018р.

Предметом злочину передбаченого ч.1 ст. 358 КК України є - підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвічується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут. Посвідчення - це документ, який містить відомості про володільця і офіційно посвідчує його особу та (або) правовий статус. Необхідними реквізитами посвідчення, як правило, є фотографія, підпис керівника відповідної установи, підприємства чи організації, який скріплюється їхньою печаткою, а також особистий підпис володільця документа (посвідчення: особи моряка, інваліда, водія….тощо). Об`єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) підроблення посвідчення або іншого документа з метою використання його як самим підроблювачем, так і іншою особою…Під підробленням документа потрібно розуміти як повне виготовлення сфальсифікованого документа, так і часткову фальсифікацію змісту справжнього документа. В останньому випадку (так звана переробка) перекручення істини відбувається шляхом внесення у документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографій, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо).

Згідно з приміткою дост. 358 КК України,під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

В правових позиціях Верховного Суду (справа 760/20768/15к) від 10.04. 2019р., Касаційний кримінальний суд, роз`яснив, що системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

За змістом ч. 3ст. 62 Конституції України,обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до цієї ж норми Основного Закону, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Вказана позиція викладена також і у п. 146 справи «Барбера, Мессегує и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, де Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, що виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Трактування поняття презумпції невинуватості міститься зокрема в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Грабчук проти України», «Презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону (п. 42). Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року, тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

В контексті проголошених статтями3,8 Конституції Українипринципів гуманізму та верховенства права за наявності будь-яких сумнівів щодо тлумачення та застосування норм права, ці сумніви мають вирішуватися на користь людини.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, наведених вимог Основного Закону, а також законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано достатніх та безсумнівних доказів щодо підроблення ОСОБА_4 посвідчення водія, т.б. за пред`явленим обвинуваченням - ч.1 ст. 358 КК України і суд дійшов висновку про необхідність виправдання по суду, ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, у зв`язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад даного кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до п. 2 ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 358 КК України, який згідност. 12 КК України, відноситьсядо категоріїзлочинів середньоїтяжкості, судвраховує особувинного,який замісцем постійноїреєстрації проживання характеризуєтьсязадовільно (скаргвід сусідівне поступало),на облікуу лікарянарколога тапсихіатра незнаходиться,його молодийвік,його відношеннядо скоєного;судом враховуютьсяі іншіобставини,а саме,незадовільний станздоров`я батькаобвинуваченого ОСОБА_29 ,який має2групу інвалідностівнаслідок війни,є інвалідомі учасникомбойових дій,те,що раніше ОСОБА_4 притягувався докримінальної відповідальності,за ч.2ст.186КК Українивироком Шевченківськогорайонного судум.Чернівці,був звільненийвід призначеногосудом основногопокарання ів силувимог ст..89КК Українивважається несудимим;не працює,не одружений (дані, що характеризують особу обвинуваченого т. 2 а.с. 176 186).

Обставин, які б пом`якшували, а також обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, а також характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України, дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст.75КК України на певний строк та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України;враховуючи прицьому те,що однимз проявівверховенства праває положенняпро те,що правоне обмежуєтьсялише законодавствомяк однієюз йогоформ,а включаєй іншісоціальні регулятори.Справедливість -одна зосновних засадправа іє вирішальноюу визначеннійого якрегулятора суспільнихвідносин,одним іззагальнолюдських вимірівправа.Дана позиціяґрунтується нарішенні КонституційногоСуду Українивід 02.11.2004N15рп/2004у справіN1-33/2004. Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно дост. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, а тому, на думку суду, саме таке покарання, обвинуваченому буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Процесуальні витрати, в загальному розмірі 1144.00 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого з огляду на таке. Відповідно до вимог ч. 2 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, слід зазначити, що дана норма закону не передбачає можливості стягнення таких витрат на користь конкретної експертної установи, оскільки такі витрати згідно з ч. 2 ст.122КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з державного бюджету України.

Долю речових доказів вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , судом не застосовувався. Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого, під час судового розгляду, і за відсутності заявленого, відповідно клопотання прокурором, підстав, передбачених ст.ст.176,177 КПК України, для застосування щодо останнього запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.100, 124, 368,370,374,377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та виправдати по суду, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК Українита призначити покарання за даною нормою закону у вигляді обмеження волі на строк - один рік

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком на один рік, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну фактичного місця проживання, роботи (у разі працевлаштування), а також обов`язку визначеного п. 2 ч. 2 ст.76КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ, за постановою слідчого від 14.09 2018 року посвідчення водія серійний номер НОМЕР_2 від 10.10.2010р. на ім.»я ОСОБА_4 залишити в матеріалах кримінального провадження №12018260040000474 від 27.02.2018р. (т. 2 а.с. 38);

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта (по проведеній технічній експертизі № 351-К від 14.03. 2018р.) в розмірі 1144.00 грн. (довідка про витрати т. 2 а.с. 31, 32)

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного судучерез Шевченківський районний суд м. Чернівці, протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається стороні обвинувачення, стороні захисту.

Суддя ОСОБА_1