open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2019 року

Київ

справа №310/4817/17 (2-а/310/156/17)

адміністративне провадження №К/9901/15745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Жука А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №310/4817/17 (2-а/310/156/17)

за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в м. Кривому Розі лейтенанта поліції Бабан Анатолія Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 серпня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Прінь І.П.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Щербака А.А., суддів: Чабаненко С.В., Баранник Н.П.)

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспектора роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі лейтенанта поліції Бабан Анатолія Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БР №809729 від 25 липня 2017 року за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що мопед не є механічним транспортним засобом, тому вимоги розділу 2 ПДР, пунктів 2.1.а), 2.9.в) не поширюються на нього та його транспортний засіб.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 , керуючи мопедом «Suzuki» рама НОМЕР_1, 25 липня 2017 року о 10-00 год. рухався по пр. Східному в м. Бердянськ не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а транспортний засіб був без номерного знака.

3.1. Вказане правопорушення було кваліфіковане інспектором роти №2 батальйону №3 УПП в м. Кривому Розі лейтенанта поліції Бабан А.В. за частиною 1 статті 126, частиною 6 статті 121 КУпАП як порушення п.2.1, 2.9 Правил дорожнього руху.

3.2. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, про що складено постанову серії БР №809729 від 25 липня 2017 року, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

4.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірна постанова про адміністративне правопорушення складена уповноваженою особою у відповідності до вимог статті 276 КУпАП, у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

6. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідач своїм рішенням (постановою, винесеною без дотримання процедури, регламентованої КУпАП) порушив законні та конституційні права позивача. Зокрема, скаржник зазначає, що розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, в скороченому форматі відповідач суттєво порушив права позивача. Також, скаржник наголошує на тому, що мопеди, у випадку використання на автомобільних дорогах (недержавного значення) реєстрації не підлягають.

7. Відповідач у запереченні на касаційну скаргу посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

10. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, транспортний засіб-пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

13.1. мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

14. Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

15. Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака.

16. Згідно абзацу 2 пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

17. Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371 (1371-2009-п) "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання, за встановленою цим Порядком процедурою.

18. Постановою Кабінету Міністрів № 511 від 20 травня 2009 року затверджено нову редакцію Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, зокрема, мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

19. Згідно з Законом України від 17 листопада 2008 року №586-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху" з 1 січня 2010 року передбачена обов`язкова реєстрація мопедів.

20. Згідно з частиною 6 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

21. Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

22. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

22.1. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Аналізуючи доводи касаційної скарги та висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

26. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, що Постановою Кабінету Міністрів № 511 від 20 травня 2009 року затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

27. Законом України від 17 листопада 2008 року № 586-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» з 1 січня 2010 року передбачена обов`язкова реєстрація мопедів.

28. Таким чином, з 01 січня 2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів як транспортних засобів та отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування чи на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення.

29. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію статті 121 та статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

30. Щодо посилань скаржника на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого на такий розгляд, що позбавило його можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне.

31 .Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

32. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

33. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

34. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

35. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

36. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

37. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

38. Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

39. У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

40. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

41. Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

42. У частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

43. За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

44. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).

45. Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

46. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними твердження скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП.

47. Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справах № 286/648/17 (постанова К/9901/23930/18 від 07 грудня 2018 року), № 489/1525/16-а (постанова К/9901/5974/18 від 31 січня 2018 року) та № 681/972/17 (постанова К/9901/17506/18 від 17 травня 2018 року)

48. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

49. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

50. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VIІ. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

А.В. Жук ,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 86717796
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку