ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019

(судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 914/1221/17

за позовом Державного підприємства "Бродівське лісове господарство"

до:

1) Закарпатської митниці;

2) Львівської митниці Державної фіскальної служби України;

3) Державної казначейської служби України

про стягнення збитків у сумі 201 810, 01 грн,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року Державне підприємство "Бродівське лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1) та Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) про стягнення 201 810,01 грн матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідачів по затриманню вантажу на станції Чоп позивачу було завдано збитків, які полягали в оплаті Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 201 628, 81 грн та оплаті на користь Львівської митниці ДФС за отримання радіологічних сертифікатів для замитнення лісоматеріалів 90,60 грн, у зв`язку з чим ДП "Бродівське лісове господарство" просило стягнути з відповідача 1 шкоду в сумі 201 719, 41 грн та з відповідача 2 шкоду в сумі 90,60 грн

У процесі розгляду справи Господарським судом Львівської області було залучено Державну казначейську службу України в якості відповідача 3 та передано справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справа розглядалась судами неодноразово. При новому розгляді справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з Державного Бюджету України 117841,63 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС України.

Під час розгляду заявлених позовних вимог, судами встановлено, що 28.12.2012 між позивачем - Державним підприємством "Бродівське лісове господарство", як замовником, та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як виконавцем, було укладено договір №2230/1234-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) якого виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Пунктом 9.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №3 від 01.12.2015) встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків.

01.04.2016 між Державним підприємством "Бродівське лісове господарство" (продавцем) та FK Invest Kosice a.s. (покупцем) укладено контракт №10316, згідно з п. 1 якого продавець продає, а покупець купує товар в якості валютної угоди. Контрагентами визначено, що об`єктом продажу є деревина паливна з листових порід. Загальна кількість контракту становить 8000 м3. Загальна сума контракту становить 224 000 євро. У пункті 5 вказаного контракту сторонами було погоджено базис поставки DAP залізничний прикордонний перехід Чиєрна над Тисою. Контракт вступає в силу з 01.04.2016 у разі підписання обома сторонами та діє до 15.01.2017.

Судами встановлено, що на виконання умов контракту №10316 позивачем здійснено завантаження лісопродукції 12.05.2016 до вагону №65235830 та 16.05.2016 до вагону №32261802, вагони було замитнено, про що складено вантажні митні декларації №209050000/2016/001467 та №209050000/2016/001516 відповідно.

Організація перевезень товару у вказаних вагонах здійснювалась Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" у відповідності до умов договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012.

Вказані вагони пройшли замитнення на Львівській митниці та були направлені для транспортування деревини за маршрутом Броди-Чоп.

Однак вагони №65235830 та №32261802 не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею на станції Чоп, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказує, що внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці із затримання вантажу на станції Чоп позивачу завдані збитки, які полягають в оплаті ПАТ "Українська залізниця" додаткових зборів в сумі 117 841,63 грн

За результатами нового розгляду справи Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 03.04.2019, яким позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України (Державна казначейська служба України) на користь Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" збитки у розмірі 117 841, 63 грн, заподіяні неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС. У задоволенні заяви про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва №914/1221/17 від 12.06.2018 щодо стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 (судді Козир Т.П., Яковлєв М.Л., Скрипка І.М.) скасовано п.4 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018, заяву про поворот виконання рішення суду задоволено частково: в поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2018 стягнуто з Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" на користь Закарпатської митниці ДФС України повернення примусово стягнутих 2500 гривень судових витрат. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій, Закарпатська митниця ДФС України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та на порушення норм процесуального права, вважає, що позивачем не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці; не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача 1 та сплатою позивачем коштів перевізнику; відсутні судові рішення, якими була б встановлена неправомірність дій митниці; позивач своїми діями спряв затягуванню вирішенню питання здійснення митного контролю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджується факт перерахування коштів саме за затримку вагонів №№32261802, 65235830, при цьому протиправність дій митниці підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/2237/16.

Переглянувши в касаційному порядку правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, причиною виникнення спору у даній справі стали обставини понесення позивачем витрат, пов`язаних із затриманням двох вагонів із вантажем на станції Чоп, які він вважає шкодою, завданою неправомірними діями Закарпатської митниці ДФС України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також встановлено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, у тому числі, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди наведено, зокрема, у ст. ст. 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Досліджуючи заявлені позовні вимоги, суди обох інстанцій правильно зазначили, що ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Судами обох інстанцій з`ясовано, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017, визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці щодо затримки залізничних вагонів, у тому числі й вагонів Державного підприємства "Бродівське лісове господарство" №65235830, №32261802. Зобов`язано Закарпатську митницю завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України, у тому числі й залізничних вагонів позивача № 65235830, № 32261802.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про недоведеність протиправності його дій під час затримки вагонів, адже вказаними судовими рішеннями встановлено, що Закарпатською митницею не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, у тому числі й вагонів позивача, через державний кордон України у строк, встановлений ст. 199 Митного кодексу України. Митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях.

Зазначені обставини не підлягають доказуванню згідно з частиною четвертою ст. 75 ГПК України, а отже, протиправність поведінки Закарпатської митниці є доведеною.

Щодо другого елементу складу цивільного правопорушення, а саме - наявності шкоди, то як вірно встановлено судами на підставі листа філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" №ЦТЛ-19/1421 від 10.08.2017 та доданого до нього розрахунку, затримка вагону:

- № 32261802 відбулась в період з 19.05.2016 по 28.07.2016, у зв`язку з чим ПАТ "Українська залізниця" нарахувало позивачу до сплати за надані послуги 96 133,14 грн; з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 18.06.2016 по 28.07.2016 затримки вагону №32261802 загальну суму 55650,44 грн, яка складається з таких показників: користування вагоном - 32 891,00 грн, за маневрову роботу - 2020,80 грн, зберігання вантажу - 11 808,70 грн, надання інформації про вантажні роботи - 373,60 грн, подання на забирання вагону - 1033,00 грн, зважування вагону при затримці - 325,50 грн, вантажно-розвантажувальні роботи - 2645,04 грн, а також тариф - 3 570,00 грн та вагонна складова 982,80 грн за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп - Мукачево Львівської залізниці;

- № 65235830 відбулась в період з 15.05.2016 по 28.07.2016, у зв`язку з чим ПАТ "Українська залізниця" нарахувало позивачу до сплати за надані послуги 106302,57 грн; з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення за період з 14.06.2016 по 27.07.2016 затримки вагону №65235830 загальну суму 62 191,19 грн, яка складається з: користування вагоном - 37 016,10 грн, маневрову роботу - 2 020,80 грн, зберігання вантажу - 15 441,80 грн, надання інформації про вантажні роботи - 122 грн, подання на забирання вагону - 1 438,70 грн, зважування вагону при затримці - 325,50 грн, вантажно-розвантажувальні роботи - 3 182,29 грн, а також тариф - 2644 грн за маршрутом Чоп - Батьово - Чоп Львівської залізниці.

Згідно з пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Пунктом 4 (абз. 20) Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому, за змістом п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.2009 (далі - "Збірник тарифів") за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під`їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам`яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292, 60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Таким чином обов`язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, не залежить від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, а також від тих чи інших причин виконання відповідних операцій.

Як встановлено судами, позивачем оплачено нараховану Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" вартість наданих послуг згідно з платіжним дорученням №106 від 17.01.2017 на суму 105495,67 грн та платіжним дорученням №152 від 23.01.2017 на суму 96133,14 грн. У призначеннях платежів вказаних платіжних доручень зазначено: "Оплата зг. рах. №2230/1234-2012р. від 28.12.2012 про надання послуг з орган, перевез. вантажів у власних напівваг. та провед. розрах.".

В листі № ЦТЛ-19/1432 від 14.08.2017 філією "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підтверджено, що згідно з платіжними дорученнями № 106 від 17.01.2017 та № 152 від 23.01.2017 здійснено перерахування коштів саме за затримку вагонів № 6523583 та № 32261802.

За висновками судів обох інстанцій сукупність наданих позивачем доказів підтверджує факт списання грошових коштів відповідно до укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" договору №2230/1234-2012 від 28.12.2012 та виставлених листів-вимог Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" від 10.01.2017 року №ЦТЛ-19/31 та №ЦТЛ-19/32, у яких зазначалось про необхідність забезпечення в необхідному розмірі наявність коштів на особовому рахунку по вищевказаному договору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про доведеність позивачем належними і достатніми доказами факту завдання йому шкоди неправомірними діями відповідача 1, а також наявності прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці та завданою шкодою, тобто наявності всіх елементів складу правопорушення у діях відповідача 1, які необхідні для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди.

Таким чином висновки судів щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 117 841, 63 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій Закарпатської митниці ДФС України, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи, що доводи скаржника зводяться фактично до власної оцінки наявних у справі доказів, не спростовують висновків судів та не підтверджують неправильність застосування судами норм матеріального або процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень, тому залишає касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 у справі № 914/1221/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.