ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019

Справа № 910/11236/19

За позовом Фізичної особи - підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича

до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод»

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський годинниковий завод»

про стягнення 123877,20 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Дудко О.В.

Від відповідача: Хілінський А.О.

Від третьої особи: не з`явились

В судовому засіданні 23.12.2019 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у розмірі 123877,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за двома договорами оренди безпідставно отримував орендну плату за користування майном, власником якого є позивач, в зв"язку з чим позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11236/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Залучено до участі у справі. В якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Київський годинниковий завод".

16.09.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, оскільки, на його думку позивач не належним чином повідомив ТОВ «КГЗ» ( третя особа без самостійних вимог на стороні позивача) про заміну кредитора в договорі оренди, за наслідком відчуження майна, укладеного між відповідачем та ТОВ «КГЗ»

20.09.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач спростовує твердження відповідача.

30.09.2019 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує на те, що грошові кошти, які є предметом спору були отримані ним на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 30/12/16/КГЗ - 2.

Ухвалою суду від 29.10.2019 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.12.2019.

20.11.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, копію Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 року по справі № 640/5124/19 та копію Ухвали Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року по справі № 640/5124/19 з додатками.

21.11.2019 від позивача надійшли пояснення з приводу підстав застосування до правовідносин між сторонами ст. 1214 ЦК України, а також, з приводу повідомлення третьої особи про зміну власника орендованого майна.

25.11.2019 від позивача надійшли пояснення з додатками. У своїх поясненнях, позивач зазначає, що на його думку Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/5124/19 від 30.10.2019 : « не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тому відповідно до вимог ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для реєстрації права власності відповідача на спірні будівлі.

05.12.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення доказу з додатком. Разом з клопотанням позивачем було долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ( актуальна інформація станом на 05.12.2019), відповідно до якого Арутюнов Рубен Оганесович є власником об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 з 19.12.2018 ( дата, час державної реєстрації).

Ухвалою суду від 05.12.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.19.

20.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

20.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 758/14867/19.

В судове засідання 23.12.2019 представник третьої особи не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.12.2019 представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, подане 20.12.2019.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Суд протокольною ухвалою 23.12.2019 відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, в зв`язку з його необгрунтованістю.

Представником позивача заявлено клопотання про долучення доказів, подане 20.12.2019.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечував.

Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання про долучення доказів, які подані суду 20.12.2019 та не буде досліджувати їх при вирішенні справи, оскільки, позивачем не обгрунтовано можливість подання доказів після закриття підготовчого провадження - на стадії розгляду справи по суті.

Представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача судових дебатах просив відмовити у позові.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 ГПК України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, з позовом у даній справі звернувся Позивач, фізична особа - підприємець Арутюнов Рубен Оганесович, з вимогами до Відповідача, Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод", про стягнення грошових коштів у розмірі 123877,20 грн., отриманих як дохід від безпідставно набутого майна, яке, на твердження Позивача, перебувало у його власності.

Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Приписами ч. 1 ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять, зокрема, відомості про право власності (довірчої власності) та суб`єкта (суб`єктів) цього права.

Згідно ч. 1 ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Таким чином, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відомості про право власності фізичної особи без зазначення статусу підприємця.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

На обґрунтування звернення з даним позовом до господарського суду Позивач зазначив, зокрема, що він здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495. Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) позивач, як фізична особа-підприємець, здійснює свою економічну діяльність згідно КВЕД 16.23 - Виробництво інших будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 - Виробництво дерев`яної тари; 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), тощо. Такі обставини підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, враховуючи статус майна (належить до будівель промисловості), суд погоджується з доводами Позивача, що таке майно може бути використане ним виключено у господарській діяльності, а не для особистих цілей (проживання, відпочинку тощо).

Виходячи з викладеного суд вважає, що за своїм суб`єктним складом спір у даній справі підпадає під дію статті 4 ГПК України, його предмет охоплюється статтею 20 ГПК України; а право (інтерес) Позивача підлягають судовому захисту у господарському суді.

Отже, спір у даній справі відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому доводи Відповідача, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, судом відхиляються як безпідставні.

19.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний механічний завод» (продавець) а Арутюнов Рубен Оганесович (покупець) укладено договір купівлі - продажу нежилих будівель, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 2322. Відповідно до предмету договору, продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі будівлі в літері З, А, Н, М, І, И, П. Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, відчужувані нежилі будівлі належать «Покупцю» на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2009 року по справі № 2 - 3141/09, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі № 14 з - 140 за реєстровим № 844 - з від 10 серпня 2009 р.

Відповідно до п. 1.5. згідно довідки - характеристики № 1428595, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 09.03.2009, інвентаризаційна вартість відчужуваної нежилої будівлі - будівлі дільниці товарів широкого вжитку, гаражу в літері З, загальною площею - 1611,50 кв. м, що складає 19/100 частин від нежилих будівель площею - 8588, 90 кв. м. становить 115269 гривень 85 копійок.

Відповідно до п. 2.1. - 2.2. договору, продаж здійснюється за ціною 3822397, 98 грн., яку «продавець» та «покупець» вважають вигідною для себе, її розмір не пов`язаний із збігом якихось важких для «продавця» та «покупця» обставин і повністю задовольняє їх. Сторони домовились, що цей договір купівлі - продажу укладається з відкладальною умовою, а саме : сплата суми грошей, яка зазначена в п. 2.1. цього договору, відстрочується до 19 січня 2010 року. Розрахунок згідно п. 2.1. цього договору може бути проведений у будь - який спосіб визначений сторонами, який не протирічить чинному законодавству України, у будь - який день після укладання цього договору купівлі - продажу, але не пізніше 19 січня 2010 року. Повний розрахунок має бути здійснений у місті Києві з наступним підтвердженням цього факту письмовою заявою «продавця», що є невід`ємною частиною цього договору. Справжність підпису на заяві засвідчується в нотаріальному порядку. Заява повинна бути нотаріально засвідчена не пізніше наступного дня, після дня здійснення повного розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, «продавець» стверджує, що вказані нежилі будівлі до теперішнього часу нікому не продані, не подаровані, в спорі та під забороною не перебувають, судового спору щодо них а також прав у третіх осіб, як у межах, так і за межами України немає, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не внесене. Відсутність заборони на вищевказані нежилі будівлі підтверджується Витягом з Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна № 25039807, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. 19 жовтня2009 року ( бланк серія ОС № 416008 - 416010).

Відповідно до п. 4.1. договору, «продавець» зобов`язується: звільнити вищевказані нежилі будівлі до 19 січня 2010 року; передати «покупцю» відчужувані нежилі будівлі в тому стані, в якому вони були на момент огляду, без недоліків та дефектів, які перешкоджали б їх використанню за призначенням, та без будь - яких обтяжень, передбачених чинним законодавством, та оформити передачу відповідним актом приймання - передачі до 19 січня 2010 року.

Відповідно до п. 4.3. «покупець» зобов`язується сплатити ціну обумовлену в договорі та прийняти нежилі будівлі в терміни, обумовлені п. 4.1. цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору, право власності на вищевказані відчужувані нежилі будівлі «покупець» набуває з моменту державної реєстрації відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України, після повної сплати ціни продажу, зазначеної в п. 2.1. цього договору у порядку, передбаченому п. 2.2. цього договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами у присутності нотаріуса.

23.08.2016 приватним нотаріусом Скульською Т.А. внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 31071341).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі №826/2421/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до приватного нотаріуса Скульської Тетяни Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31071341 від 23.08.2016 року нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, та про скасування запису, внесеного до Реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни, в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 826/2421/18 залишено без змін.

19.12.2018 державний реєстратор Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" Подоляка Іван Павлович повторно вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на Будівлю (номер запису про право власності: 29550024).

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі № 826/2421/18 залишені без змін.

Наявною у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що починаючи з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806528980000, Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 8016.1, Опис: будівля дільниці товарів широкого вжитку, гараж (літера "З") площею 1611,50 кв.м., адміністративний корпус (літера "А") площею 2549,60 кв.м., склад матеріалів і лісу (літера "М") площею 563,90 кв.м., склад електромеханічного відділення (літера "І") площею 332,00 кв.м., будівля відділення для зарядки електротранспорту (літера "И") площею 33,30 кв.м., склад "модуль" (літера "П") площею 79,60 кв.м., контрольно-пропускний пункт (літера "Й") площею 48,00 кв.м., будівля компресорної (літера "О") площею 131,10 кв.м., склад будівельних матеріалів (літера "Л") площею 390,20 кв.м., трансформаторний кіоск (літера "Е") площею 164,70 кв.м., трансформаторна підстанція (літери "У", "Ф") площею 30,60 кв.м., будівля цеху номер 8 (літера "Т") площею 1038,60 кв.м., будівля складу матеріалів цеху номер 8 (літера "К") площею 1043,00 кв.м. (літ. "Н" склад готової продукції площею 572,80 кв.м. знесений відповідно до довідки від 18.11.2015 року №15047 (И-2015) виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності)., адреса: АДРЕСА_1"), належить на праві приватної власності Арутюнову Рубену Оганесовичу (номер запису про право власності: 29550024).

В якості підстави виникнення такого права власності вказано: "акт приймання-передачі нерухомого майна, до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, серія та номер: б/н, виданий 29.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; договір купівлі-продажу, серія та номер: 2322, виданий 19.10.2009, видавник: Пестич Л.В. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; Акт зарахування зустрічних однорідних вимог, серія та номер: б/н, виданий 27.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"/ Арутюнов Рубен Огенесович; Довідка про повну сплату, серія та номер: 45/01, виданий 28.07.2016, видавник: ПАТ "Експерементальний механічний завод"".

Вказана інформація є актуальною станом на час розгляду справи.

Як пояснює позивач, тривалий час, а саме: з 16.12.2016 по 19.12.2018 нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_1, без достатніх правових підстав перебували у власності відповідача. Ці обставини встановлено судом у постанові Вищого адміністративного суду України у справі № 826/20057/16 від 08.08.2017 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018.

З відкритих відомостей, що розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 було відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" та Арутюнова Рубена Оганесовича про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 910/18467/16 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16в редакції даної постанови, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/18467/16 залишено без змін.

Отже, Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 19.10.2009, який визначено підставою для реєстрації права власності позивача на Будівлю є дійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Водночас, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України на підтвердження його доводів про те, що у період з 28.12.2018 по 16.05.2019 Будівля перебувала у власності Відповідача.

При цьому суд вважає безпідставним посилання Відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 640/5124/19, оскільки така постанова не є рішенням суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для реєстрації права власності відповідача на Будівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідачем не надано суду документів, на підставі яких згідно вимог ст. 328 ЦК України набувається право власності та на підставі яких згідно ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, Позивачем надано суду відповідні докази, а наявна в матеріалах справи Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна підтверджує, що Позивач з 19.12.2018 був власником Будівлі та станом на час розгляду справи продовжує бути її власником.

Таким чином, судом визнаються встановленими обставини, які є предметом доказування у даній справі, а саме: обставини перебування Будівлі, в тому числі, Приміщення в її складі, в період з 19.12.2018 та станом на час розгляду справи у власності Позивача; обставини володіння, користування та розпорядження Відповідачем майном, яке на праві власності належить Позивачу; обставини обізнаності Відповідача (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави, з огляду на більшу вірогідність доказів, наданих позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в період з 01.01.2019 по 30.04.2019, за двома договорами оренди безпідставно отримував орендну плату за користування майном, власником якого є позивач, в зв"язку з чим позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В підтвердження даних обставин, позивачем до матеріалів справи додано договір оренди нежилого приміщення № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016 та договір оренди нежитлового приміщення № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019 укладені між Публічним акціонерним товариством « Експериментальний механічний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський годинниковий завод».

Відповідно до п. 1.1. договору № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016, орендодавець ( ПАТ «Експериментальний механічний завод») надає, а орендар приймає в оренду об`єкт нежилого фонду, надалі «Приміщення», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літера «З» на першому та другом поверхах будівлі дільниці товарів широкого вжитку на строк 6 ( шість) календарних місяців, яке надається для використання його як нежилого приміщення для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.2. Об`єктом оренди являється приміщення загальна площа якого складає 310 кв.м., з яких: - 284,1 кв.м. - офісні приміщення; - 25,9 кв.м. - місця загального користування.

Відповідно до п. 1.3. договору, при зміні власника приміщення умови даного договору перегляду не підлягають, і до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю приміщення по акту - прийому - передачі не пізніше 01.01.2017 року. Вказаний акт додається до даного договору ( додаток № 1 ) та являється його невід`ємною частиною. В акті прийому - передачі вказується технічний стан приміщення на момент його передачі в оренду.

Відповідно до п. 3.2. - 3.3. договору, розмір орендної плати за 1 календарний місяць складає : за орендоване приміщення ( 284,1 кв.м.), призначені для офісу - ціна з 1 метр квадратний складає 85 грн.. 00 коп., та сума ПДВ 17 грн.. 00 коп., що разом становить 102 грн. 00 коп. Загальна сума, яка підлягає до сплати 28978 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 4829 грн. 70 коп.; за орендоване приміщення (25,9 кв.м.), призначені для загального користування ціна за 1 метр квадратний складає 69 грн. 00 коп, в т.ч. сума ПДВ 11 грн. 50 коп. Загальна сума, яка підлягає до сплати 1787 грн. 10 коп, в т.ч. ПДВ 297 грн. 85 коп. Орендар зобов`язаний перерахувати орендну плату за користування приміщенням за перший місяць оренди авансом протягом 3 - х днів з моменту отримання рахунку, але не раніше дати підписання договору. Орендна плата за наступні місяці сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця за поточний місяць не пізніше 10 - го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата рахунків за компенсацію комунальних послуг, виставлених орендодавцем здійснюється орендарем не пізніше 3 - х банківських днів з дня надання орендодавцем відповідних рахунків. Оплата рахунків, виставлених орендодавцем за користування електроенергіє. Та опалення, проводиться орендарем попередньо, на підставі показників споживання за попередній період, протягом 3 - х банківських днів з моменту виставлення рахунків, але не пізніше 29 числа поточного місяця за наступний місяць. Місяць проводиться на підставі розрахунків комунальних послуг не пізніше 10 числа місяця, за звітнім.

Відповідно до п. 7.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30.06.2017, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до додатку № 1 від 01.01.2017 до договору № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016 ПАТ «Експериментальний механічний завод» передав, а ТОВ «Київський годинниковий завод» прийняв в тимчасове платне користування приміщення що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літера «З» на першому та другому поверхах будівлі дільниці товарів широкого вжитку, загальна площа якого складає 310 кв.м., а саме, - 284.1 кв.м. офісні приміщення та 25,9 кв.м. місця загального користування, відповідно до умов договору оренди нежилого приміщення № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016. Акт ( додаток № 1 ) містить підписи та печатки сторін.

Додатком № 1.1. від 01.01.2017 року до договору № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016 було внесено зміни до п. 1.2. договору, а саме : «Об`єктом оренди являється приміщення загальна площа якого складає 312 кв.м., з яких: - 286,1 кв.м. - офісні приміщення; - 25,9 кв.м. - місця загального користування.»

Відповідно до додатку № 1.2 від 01.01.2017 до договору № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016 ПАТ «Експериментальний механічний завод» передав, а ТОВ «Київський годинниковий завод» прийняв в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею: 2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літера «З» . Акт ( додаток № 1.2 ) містить підписи та печатки сторін

Додатковою угодою № 1 від 29.06.2017 до договору № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016, сторонами було погоджено продовжити дії договору до 28.02.2019.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019 орендодавець ( ПАТ «Експериментальний механічний завод») надає, а орендар ( ТОВ «Київський годинниковий завод») приймає, в порядку та на умовах, визначених договором, у тимчасове платне користування ( оренду) майно, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря.

Відповідно до п. 1.2. договору, за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно: частину нежитлового приміщення загальною площею: 286,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З»; частину нежитлового приміщення загальною площею: 25,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З».

Відповідно до п. 2.3. договору, майно вважається переданим в оренду або повернутим з оренди з дати підписання сторонам відповідного акта прийому - передачі або відповідного акта прийому - передачі майна з оренди.

Відповідно до п. 3.1. розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначається в додатку № 4 до договору орендодавець нагадує орендарю про необхідність сплати щомісячного платежу за оренду шляхом надання рахунку - фактури на сплату місячного платежу. Акти наданих послуг орендар отримує у орендодавця за адресою оренди майна безпосередньо у представник орендодавця або у поштовій скриньці № 10, що закріплена за орендарем та знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі орендодавця. Поштова скринька є власністю орендодавця, а орендар користується поштовою скринькою лише у період дії договору. Вартість користування поштовою скринькою та плата за землю включена до вартості майна котре орендодавець передає в оренду орендарю, згідно з п. 3.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.5. не отримання орендарем рахунку - фактури та/або актів наданих послуг не звільняє орендаря від сплати орендної плати.

Відповідно до п. 3.10 орендар щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця, сплачує орендну плату за поточний місяць, зазначену в п. 3.1. договору, орендодавцю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, зазначений в п. 9 цього договору. Починаючи з 6 числа, орендодавець маж право нарахувати пеню згідно умов договору.

Відповідно до п. 4.1.6 договору, орендодавець зобов`язується повідомити орендаря за 30 календарних днів до запланованої дати відчуження майна, що орендується по даному договору, або про проведення ремонту в орендованому майні та / або майні орендодавця, яке є майном загального користування шляхом вивішування оголошень на першому поверху адміністративної будівлі орендаря та з обов`язковим письмовим повідомленням орендаря.

Відповідно до п. 6.1. цей договір набирає чинності з 01.03.2019 року і діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині взаємних розрахунків та відповідальності сторін - до повного виконання умов цього договору.

Відповідно до акту прийому - передачі майна в оренду ( додаток № 1 ) від 01.03.2019 до договору № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019: 01.03.2019 ПАТ «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) передав, а ТОВ «Київський годинниковий завод» (орендар) прийняв в порядку та на умовах, визначених договором, в тимчасове платне користування майно, визначене в договорі, за плату та на обумовлений строк для використання його у господарський діяльності орендаря. За цим договором орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення загальною площею: 286,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З»; частину нежитлового приміщення загальною площею: 25,9 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З». Акт ( додаток № 1 ) містить підписи та печатки сторін.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 від 28.02.2019 до договору № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019 розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначається в цьому додатку до договору та становить : - без ПДВ - 25807,75 грн; - ПДВ - 5161,55 грн.; - разом з ПДВ - 30 969, 30 грн.

Відповідно до рахунків на оплату № 1301 від 10.12.2018 на суму 30969,30 грн, № 9 від 25.01.2019 на суму 30969,30 грн, №78 від 21.02.2019 на суму 30969,30 грн, виставлених ПАТ «Експериментальний механічний завод», за договором 30/12/16/КГЗ від 30.12.2016, ТОВ «Київський годинниковий завод» мав сплатити на рахунок відповідача грошові кошти, за оренду нежитлових приміщень передбачених договором, у розмірі 92907,90 грн.

Відповідно до актів наданих послуг № 19000015 від 31.01.2019 на суму 30969,30 грн ( рахунок № 1301), №19000076 від 28.02.2019 на суму 30969,30 грн (рахунок № 9), №1900332 від 31.03.2019 на суму 30969,30 грн (рахунок № 78), №19000387 від 30.04.2019 на суму 30969,30 грн (за рахунком № 132), за договором № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016, сторонами в якому є ТОВ «Київський годинниковий завод» та ПАТ «Експериментальний механічний завод», відповідачем було виконано робіт на загальну суму 123877,20 грн. Акти містять підписи та печатки ТОВ «Київський годинниковий завод» та ПАТ «Експериментальний механічний завод».

Відповідно до платіжних доручень № 77 від 24.01.2019 на суму 15969,30 грн, № 192 від 26.02.2019 на суму 15000,00 грн, № 236 від 07.03.2019 на суму 15969,30 грн, № 298 від 26.03.2019 на суму 15000,00 грн, № 379 від 08.04.2019 на суму 15969,30 грн, № 419 від 19.04.2019 на суму 15000,00 грн, № 454 від 26.04.2019 на суму 15969,30 грн, № 532 від 21.05.2019 на суму 15000,00 грн ТОВ «Київський годинниковий завод» за оренду майна, передбаченого договорами № 19 - 25277725010 - ОР від 28.02.2019 та № 30/12/16/КГЗ - 2 від 30.12.2016, перерахував на рахунок ПАТ «Експериментальний механічний завод» грошові кошти у загальному розмірі 123877,20 грн.

За своєю правовою природою вказаний Договір є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Отже матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем від третьої особи грошових коштів у розмірі 123877,20 грн в період з січня 2019 року по травень 2019 року за оренду майна, власником якого в цей період був позивач.

Як вище встановлено судом, Будівля, в тому числі Приміщення у її складі, в спірний період 01.01.2019 - 31.05.2019 перебувала у власності Позивача, а Відповідач був обізнаним (міг дізнатися та дізнався не пізніше 19.12.2018) про те, що він володіє Будівлею без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Тобто обов`язок зі сплати орендної плати закон покладає на орендаря, а право на отримання орендної плати закон надає орендодавцю.

Разом з тим, 19.12.2018 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29550024 про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до Арутюнова Рубена Оганесовича .

Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, позивач є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, а отже виходячи з приписів ст. 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі шляхом передання його в оренду іншим особам.

При цьому, позивач спірне майно в оренду не передавав та нікого, в тому числі і відповідача, не уповноважував на передачу цього майна в оренду.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що майно, передане відповідачем в оренду третій особі, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно, що свідчить про наявність у позивача як законного власника майна підстав вимагати у відповідача відшкодування доходів, що були фактично отримані чи могли бути отримані з цього майна за заявлений позивачем період.

Частиною першою статті 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, оскільки позивач з 19.12.2018 є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, то відповідно - майно, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно. Відтак, позивач має право вимагати у відповідача відшкодування доходів від орендної плати за період з січня 2019 по травень 2019, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Посилання Відповідача на те, що Позивач повинен був письмово повідомити орендаря (Третю особу) про заміну сторони у зобов`язанні починаючи з 19.12.2018, тоді як відсутність такого повідомлення свідчить про безпідставність позовних вимог, судом відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є відшкодування доходу, отриманого Відповідачем від володіння, користування та розпорядження майном, що належить на праві власності Позивачу, а спірні правовідносини регулюються приписами статті 1214 Цивільного кодексу України, яка таких дій від Позивача не вимагає.

Також судом відхиляються заперечення Відповідача щодо права Позивача претендувати на отримання спірної суми коштів, оскільки договір оренди був та є діючим, та суд зазначає, що дія договору оренди не є перешкодою для застосування ст. 1214 ЦК України до спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що в суму грошових коштів, одержану відповідачем у спірний період, увійшли 20 % податку на додану вартість, що не є доходом у розумінні приписів статей 14 та 136 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки положення даних норм закону регулюють питання податкових правовідносин, що є відмінним від правовідносин цивільного характеру щодо безпідставно набутих коштів, тому такі доводи відхиляються (аналогічний висновок Верховного Суду, сформульовано у постанові Касаційного господарського суду по справі № 910/11210/16).

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано наведених позивачем обставини, а також, враховуючи докази додані до матеріалів справи позивачем та приписи чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів 123877,20 грн. отримані як дохід від безпідставно набутого майна підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи - підприємця Арутюнова Ребуна Оганесовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 123877 (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 20 коп. отримані як дохід від безпідставно набутого майна та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 28.12.2019

Суддя І.В.Усатенко