Провадження № 22-ц/811/2549/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 42

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року в складі судді Головатого Р.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про визнання недійсним кредитного договору,-

встановила:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТзОВ «СС ЛОУН» про визнання недійсним кредитного договору.

Вимоги обґрунтовував тим, що у лютому 2019 року дізнався про укладення договору про надання коштів у позику з ТОВ «СС ЛОУН» № 157726-А від 14.12.2017 року, копію якого отримав від відповідача наприкінці лютого 2019 року. Разом з тим, вказаний договір не був підписаний зі сторони позивача, у позивача відсутнє підтвердження, що гроші кредитодавцем йому передавалися. Кошти в сумі 36250,20 грн. внесені позивачем помилково, оскільки він вважав, що такі вносяться за іншим, не припиненим зобов`язанням. Крім цього, сторони не домовилися про всі істотні умови договору, що свідчить про те, що договір взагалі не укладено згідно із ст. 638 ЦК України. Також, договір містить умови, а саме: п. 4.6, 5.4 щодо розміру пені, які є несправедливими згідно із п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлюють непропорційно велику суму компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором. Крім цього, суперечить вимогам ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», встановлена у п. 4.8 умова договору про черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями. Враховуючи наведене, а також те, що умови договору суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, при цьому правочин здійснений відповідачем з використанням нечесної підприємницької практики, вважає, що таке є підставою для визнання договору недійсним.

Просив визнати недійсним п. 4.6 та п. 5.4 договору та визнати договір у формі заяви-приєднання №157726-А від 14 грудня 2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 недійсним в цілому.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними пункти 4.6 та 5.4 договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, №157726-А від 14 грудня 2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 червня 2019 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» в дохід держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Не погоджується з висновком суду про те, що оскаржуваний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відтак вважається таким, що за правовими наслідками приррівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, тому суд безпідставно не взяв до уваги доводи про те, що договір не підписувався.

При цьому, суд не зазначив, яким саме цифровим ідентифікатором позивач підписав договір та де такий зазначений, як такий надсилався позивачу та якими докази підтверджується його отримання і використання, тому висновок суду про укладення договору є передчасним.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не надав оцінку доводам позивача про те, що код «7454990» зазначений у розділі 11 договору неможливо вважати одноразовим цифровим ідентифікатором з огляду на те, що він не містить жодного елементу алфавіту та не відповідає вимогам до одноразового ідентифікатора.

Стверджує, що витяг з реєстру виданих позик від 23.04.2019 року не може бути належним та допустимим доказом виконання договору у зв`язку з невідповідністю його вимогам до первинних документів.

Крім цього, незрозуміло яким чином суд встановив, що рахунок 4323* НОМЕР_1 належить саме позивачу.

Звертає увагу, що в договорі не зазначено строк дії, конкретний спосіб надання кредиту, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту, не вказано порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту.

При цьому, законодавство імперативно встановлює обов`язок кредитора надати відповідну інформацію споживачу у чітко встановленій формі, однак кредитодавець не виконав встановлені законом вимоги, що в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів», розглядається як нечесна підприємницька практика, відтак ненадання інформації закон пов`язує з недійсністю правочину.

Покликається на те, що не підписував текст Правил, які розміщені на сайті, отже з ними не погоджувався.

Звертався з клопотанням про витребування доказів, які б змогли довести обставини, на які посилаються сторони, однак суд таке залишив без розгляду.

Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки (а.с. 251), в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, не повідомив суд про причину неявки.

Представник відповідача ТзОВ «СС ЛОУН» викликався в судове засідання та не з`явився, 23.12.2019 року звернувся з клопотанням про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що на адресу відповідача не направлено копію апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що супровідними листами від 09.08.2019 року та від 05.11.2019 року апеляційним судом направлено на адресу відповідача м. Київ, Кловський узвіз, буд. 7 літера А, а також на адресу АДРЕСА_1 Київ АДРЕСА_2 . АДРЕСА_2 74 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, проте конверти повернуто без вручення.

Крім цього, 21.12.2019 року на електронну адресу представника відповідача ОСОБА_2 направлено копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 .

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що у разі невиконання позивачем зобов`язань за договором, останній зобов`язаний сплатити компенсацію, що максимально становить 180% суми кредиту, тобто перевищує п`ятдесят відсотків вартості продукції, тому суд дійшов переконання про те, що обґрунтованими є доводи позивача щодо недійсності п. 4.6 та п. 5.4 договору №157726-А від 14.12.2017 року, оскільки такі є несправедливим та суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків, порушує права позивача як споживача послуг банку, а тому позовні вимоги про визнання таких недійсними підлягають задоволенню

При цьому, суд врахував постанову Верховного Суду, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, від 06.03.2018 року у справі №487/7824/15-ц.

Поряд з цим, суд зазначив, що оспорюваний договір № 157726-А від 14.12.2017 року укладався шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Витягом з реєстру виданих позик від 23.04.2019 року підтверджується надання позивачу 14.12.2017 року кредиту, шляхом перерахування коштів на його платіжну картку.

Про укладення договору та отримання коштів свідчить і внесення позивачем на рахунок відповідача коштів в сумі 36250,20 грн., при цьому згідно довідки №1330 від 25.04.2019 року у позивача не було жодних зобов`язань щодо сплати будь-яких коштів на користь відповідача, крім зобов`язань за оспорюваним договором.

Також, суд вважав безпідставними посилання позивача на здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, у зв`язку з ненаданням йому всупереч вимогам ст. 4, 9 ЗУ «Про захист прав споживачів» необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки вся вказана інформація міститься, як в умовах договору, так і в Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «СС ЛОУН», зі змістом яких позивач мав можливість ознайомитися без обмежень у часі, а у випадку незгоди з такими – відмовитися від отримання кредиту та вийти з інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.

Оскільки позивач не обґрунтував, що саме відповідач отримав від нього на виконання п.п. 4.6, 5.4 договору, суд не знайшов підстав для застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України, судова колегія враховує таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах з участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги розумності та справедливості.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що 14.12.2017 року між сторонами укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 157726-А, відповідно до п. 2.1 якого кредитодавець надає позичальникові кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, а позичальник зобов`язується повернути кредит та проценти за користування кредитом у розмірі 1,33% в день, річна відсоткова ставка становить 478,8%, сума кредиту - 7000 грн., термін платежу 11.01.2018 року, сукупна вартість кредиту становить 9699,9 грн. (а.с. 72-82).

Згідно п.п. 2.1.3 плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33% в день, річна відсоткова ставка становить 478,8 %.

Підпунктом 2.2. Кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п.п. 2.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми платежу на платіжну картку позичальника).

Сукупна вартість кредиту для позичальника, з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням кредитного договору, складає 135,91% від суми кредиту 8 154,6 грн. (п.п. 2.3.2.).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору, розміщується в особистому кабінеті та надається Позичальнику Кредитодавцем разом із договором (п.п. 4.2.).

Згідно із п.п. 4.5. у разі продовження строку дії Договору Позичальником – нарахування процентів за Договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк Договору, на суму кредиту, що не сплачена позичальником в термін платежу.

Підпунктом 4.6. передбачено, що у разі неповернення строкової заборгованості за Договором до дня терміну платежу, нарахування процентів за користування кредитом припиняється. З дня, наступного за днем терміну платежу, нараховується пеня в розмірі 3% від суми кредиту, що не сплачена позичальником в термін платежу, за кожний день прострочення.

За п.п. 4.8., 4.8.1., 4.8.2., 4.8.3. при надходженні на поточний рахунок Кредитодавця грошових коштів для виконання зобов`язань Позичальника та/або у разі наявності простроченої заборгованості, Кредитодавець направляє такі грошові кошти на погашення заборгованості в наступній черговості: у першу чергу – сума нарахованої пені; у другу чергу – нараховані проценти за користування кредитом; у третю чергу – сума кредиту.

Відповідно до п.п. 5.3 Договору, у випадку прострочення терміну платежу, вказаного в п.п. 2.1.2 Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю пеню, яка нараховується відповідно до п.п. 4.6. Договору.

У п.п. 5.4 Договору зазначено, що пеня нараховується протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з першого дня прострочення терміну платежу. При цьому, сумарна кількість днів нарахування пені за Договором не перевищує 60 (шістдесяти) днів включно.

Відповідно до п. 3.4.5., п. 10.5. договору позичальник зобов`язаний визнавати електронні документи, складені кредитодавцем і позичальником (заявки, договори, акти та інше) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», як документи, складені в простій письмовій формі відповідно до законодавства України; сторони підтверджують, що даний електронний договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі.

Відповідно до п. 4.5. у разі продовження строку дії договору позичальником - нарахування процентів за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк договору, на суму кредиту, що не сплачена позичальником в термін платежу.

Згідно із п. 10.7., 10.8. позичальник підтверджує, що усвідомлює та підтверджує, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також позичальник підтверджує, що під час укладання договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Підпунктом 10.5. Кредитного договору визначено, що сторони підтверджують, що даний електронний Договір та всі додатки до нього має таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі.

Підпунктами 10.7., 10.8. підтверджується, що Позичальник усвідомлює та підтверджує, що умови Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також Позичальник підтверджує, що під час укладання Договору не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

Згідно із п.п. 6.5. зміна умов Договору можлива виключно за згодою сторін та оформляється шляхом підписання сторонами Додаткової угоди до Договору.

Розпорядженням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13.04.2017 року № 1127 відповідачу ТОВ «СС ЛОУН» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 43-44).

Наказом ТзОВ «СС ЛОУН» № 0906-1 від 09.06.2017 року затверджені «Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН»; примірний договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та примірний графік платежів (а.с. 45-71).

Зазначені Правила перебувають в загальному доступі, оскільки опубліковані на сайті.

Пунктом 4 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СС ЛОУН» встановлений порядок надання кредиту (а.с. 56).

Договір про надання кредиту укладається в Особистому кабінеті. Заявник здійснює вхід на Сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету. Заявник підписує договір накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно п. 5 Правил шляхом введення одноразового ідентифікатора в спеціально відведене поле в особистому кабінеті.

Починаючи з 01.09.2018 року сторони укладали Додаткові угоди до Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №157726-А від 14.12.2018 року, якими сторони домовлялись про продовження строк дії оспорюваного Договору.

Таким чином, сторони уклали 64 Додаткові угоди (а.с. 110-173).

У зв`язку з укладанням додаткових угод були складені графіки платежів.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за спірним Договором № 157726-А від 14.12.2018 року станом на 22.04.2019 року заборгованість складає по тілу кредиту 6779,3 грн., проценти 1532,72 грн. (а.с. 174).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТзОВ «СС ЛОУН»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборо ту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як беззаперечно встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2017 року між ТзОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №157726-А за допомогою веб-сайту шляхом ідентифікації ОСОБА_1 та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п. 1.2) для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В цьому контексті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договір № 157726-А від 14.12.2017 укладався шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що спростовує доводи позивача в цій частині.

Більше того, витягом з реєстру виданих позик від 23.04.2019 року, здійснених за допомогою сервісу ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», підтверджується надання позивачу 14.12.2017 року кредиту, шляхом перерахування коштів на його платіжну картку (а.с. 87).

Остаточний строк дії Договору, з врахуванням Додаткових угод, зокрема № 64 від 28 грудня 2018 року, визначений до 07 січня 2019 року (а.с. 173).

Як вбачається із п. 1.2 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СС ЛОУН», затверджених наказом Директора ТОВ «СС ЛОУН» № 0906-1 від 09.06.2017, ці правила розроблені відповідно до вимог ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, затверджених Постановою КМУ від 07.12.2016 №913 та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів (преамбула цього Закону).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону).

Аналіз наведених положень спірного Кредитного договору та норм законодавства дає підстави для висновку, що оспорюваний договір був укладений з ОСОБА_1 як зі споживачем у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», тобто як із фізичною особою, яка отримала відповідний кредит для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з його підприємницькою діяльністю.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п?ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши, що підпунктами 4.6, 5.3, 5.4 Кредитного договору встановлена відповідальність за невиконання умов договору у вигляді пені у розмірі 3% від суми кредиту, що не сплачена позичальником в термін платежу, за кожний день прострочення, є несправедливими, оскільки такі умови Договору встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов`язань за спірним Договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Зокрема, пеня нараховується протягом 60 календарних днів з першого дня прострочення терміну платежу, сумарна кількість днів нарахування пені за Договором не перевищує 60 днів включно, відтак у разі невиконання позивачем зобов`язань за договором, останній зобов`язаний сплатити компенсацію, що максимально становить 180% суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів погоджується з районним судом стосовно того, що позивач не обґрунтував, що саме відповідач отримав від нього на виконання п. 4.6, 5.4 договору, тому підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, відсутні.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ч. 1 ст. 217 ЦК України).

Інші докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції дотримані норми матеріального та процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06 червня 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2019 року.

Головуючий : А.В. Ніткевич

Судді : С.М. Бойко

С .М. Копняк