П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2254/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

24 грудня 2019 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача: Вербицької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в якому просив: визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії з врахуванням зарплати на основній посаді в сумі 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, а всього на загальну суму 294 000 грн. (186 000 грн. + 108 000 грн.), що виплачена Мінюстом, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 і на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та її виплаті за період починаючи з 01.07.2013 по 01.10.2017; зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з врахуванням зарплати на основній посаді в 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, на загальну суму 294 000 грн., що виплачена Мінюстом, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 з донарахуванням за період з 01.06.2013 по 01.10.2017, та її виплату, а у випадку збільшення розміру, з врахування осучаснення пенсій 01.10.2017, провести також її донарахування та виплату починаючи з 01.10.2017.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову відповідача у перерахунку позивачу пенсії з врахуванням зарплати на основній посаді в сумі 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, а всього на загальну суму 294 000 грн. (186 000 грн. + 108 000 грн.), що виплачена Мінюстом, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 і на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та її виплаті за період починаючи з 01.07.2013 по 01.10.2017 та зобов`язано відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням зарплати на основній посаді в 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, на загальну суму 294 000 грн., що виплачена Мінюстом, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 з донарахуванням за період з 01.06.2013 по 01.10.2017, здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги. Так, позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог повністю. Відповідач у поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції враховуючи зарплатню в 6000 грн., за період з 17.04.2007 по 17.05.2011 не зобов`язав, відповідача врахувати за цей же період трудовий стаж, що підтверджений записами в трудовій книжці.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, інформація за період з 17.04.2007 – 17.05.2011 в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня, а відтак законних підстав для зарахування страхового стажу у відповідача не має.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача вказавши, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства України, а несплата Єдиного внеску роботодавцем позивача, не може бути підставою для неврахування спірного періоду, відтак, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення.

Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що для обчислення стажу враховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувались страхові внески, а тому поняття «трудовий стаж» для перерахунку в 2016 році взагалі не може застосовуватись.

Представник відповідача підтримала вимоги своєї апеляційної скарги в повному обсязі та просила її задовольнити, в свою чергу апеляційну скаргу позивача просила залишити без задоволення.

Позивач, в судовому засіданні подав заяву в якій зазначив, що його апеляційна скарга є некоректною і позивач не наполягає на ній, просив його апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2019 залишити без змін.

Колегія суддів дослідивши вказану заяву позивача не приймає її до уваги, оскільки її зміст не відповідає вимогам ст. 303 КАС України, а тому вона є безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та відзиви на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що на підставі постанов Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.04.2011 року у справі № 2-а-2721/11 та від 30.09.2011 року у справі №2-а-10718/11, що були прийняті судом в скороченому провадженні та скеровані для негайного виконання, Пенсійний фонд здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з врахуванням нарахованої, але не отриманої на основній посаді зарплати в 6000 грн. щомісячно за період з 17.04.2007 по 17.05.2011, на загальну суму в 294 000 грн.

Надалі, Пенсійним фондом на вказані постанови судів першої інстанції були подані апеляції, які були задоволені, а постанови скасовані Вінницьким апеляційним адміністративним судом (далі - ВААС) постановами від 30.04.2013 та від 16.07.2014.

Враховуючи постанови ВААС від 30.04.2013 у справі № 2-а-2721/11 та від 16.07.2014 у справі №2-а-10718/11, відповідачем було перераховано пенсію ОСОБА_1 в травні 2013 року в бік її зменшення. Розмір пенсії позивача зазнав змін лише після проведення в жовтні 2017 року її осучаснення.

Підставою для скасування постанов Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.04.2011 у справі № 2-а-2721/11 та від 30.09.2011 у справі №2-а-10718/11 слугувало те, що на час прийняття відповідних рішень, були відсутні наказ про звільнення позивача чи роботу в ДАК "Укррєсурси", відсутність зарплати і трудової книжки з записами ДАК "Укррєсурси" та не сплатою єдиного пенсійного внеску роботодавцем.

Не погоджуючись з постановами апеляційної інстанції, позивачем були подані касаційні скарги на судові рішення до Вищого адміністративного суду України, а також звернення до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

На виконання рішення ЄСПЛ і постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016, у справі № 802/82/16-а був встановлений факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ДАК "Укррєсурси", які згідно рішень судів, мали місце в період з 17.04.2007 по 17.05.2011.

В подальшому, виконуючи постанову ВОАС від 18.04.2016 та рішення ЄСПЛ Мінюстом Украйни було здійснено перерахунок заборгованої зарплати, в тому числі за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, з врахуванням стягнутої щомісячної зарплати в 6000,00 грн., на загальну суму в 294 000 грн., тобто за періоди, які були спірними при врахуванні пенсії позивача.

Зважаючи на вищенаведені обставини, позивач вважає, що в нього наявне право на перерахунок його пенсії з врахуванням зарплати на основній посаді в сумі 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, а всього на загальну суму 294 000 грн. (186000 грн. + 108000 грн.), що виплачена Мінюстом, згідно постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 і на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та її виплату за період починаючи з 01.07.2013 по 01.10.2017.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що пенсія позивача підлягає перерахунку з врахуванням зарплати на основній посаді в сумі 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, а всього на загальну суму 294 000 грн. (186 000 грн. + 108 000 грн.), що виплачена Мінюстом, згідно Постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 і на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та її виплаті за період починаючи з 01.07.2013 по 01.10.2017, а позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню. Також, як похідна, підлягає задоволенню й позовна вимога позивача щодо проведення перерахунку пенсії позивача та її виплати з донарахуваннями за період з 01.06.2013 по 01.10.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.

Разом з тим, позовні вимоги щодо проведення донарахування та виплати пенсії позивача у випадку збільшення її розміру, з врахуванням осучаснення пенсії 01.10.2017, починаючи з 01.10.2017 задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) встановлено порядок звернення та призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду.

За приписами пункту 4 статті 45 Закону №1058 у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до пункту 4 статті 42 Закону №1058 застрахована особа, яка після призначення пенсії продовжувала працювати має право на перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Згідно з статтею 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж страховий внесок.

Таким чином, підставою для перерахунку пенсії є дані персоніфікованого обліку: обрахування періодів стажу (якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу за формулою пропорційно сплати страхових внесків; врахування заробітної плати за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року обов`язково.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що на виконання рішення ЄСПЛ і постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 (далі - ВОАС), у справі №802/82/16-а, роботодавцем позивача - ДАК "Укррєсурси" був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 , а також оформлена та видана трудова книжка. Отже, наведені обставини з повній мірі засвідчують факти трудових відносин між позивачем та ДАК "Укррєсурси" в період з 17.04.2007 по 17.05.2011. Відповідні обставини не заперечувались й стороною відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В силу вимог частини 1 статті 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Згідно частини 3 статті 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах (частина 3 статті 24 Закону №1058).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на наведене і додані докази усунуті причини, що були підставами відмови позивачу у перерахунку пенсії.

Разом з тим, стосовно тверджень відповідача на несплату Єдиного внеску, варто зазначити, що його сплата є обов`язком роботодавця - власника, та не може обмежувати право позивача на отримання пенсійних виплат у розмірах, що відповідають його трудовому та страховому стажу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за несплату його роботодавцем внесків до Пенсійного фонду, та втрачати своє конституційне право (ст. 46 Конституції України) на належне пенсійне забезпечення.

При цьому, рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко проти України" зобов`язано Державу, серед іншого, виконати зобов`язання по зміні дати наказу про звільнення позивача та видати належно оформлену трудову книжку.

У зв`язку із виконанням вказаного рішення у позивача виникло ряд спорів, пов`язаних із захистом пенсійних прав.

В контексті вищенаведеного суд також звертає увагу, що поновлення пенсійних прав є наслідком усунення порушень трудових прав позивача, які були встановлені рішенням Європейського суду з прав людини.

Разом з тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.06.2014, у справі між ОСОБА_1 та УПФ, стосовно перерахунку пенсії позивача з 18.05.2011, право на перерахунок пенсії, останній отримав не на підставі Закону, а на підставі рішень суду, що набрали законної сили, які з огляду на ст.124 Конституції України є обов`язкові для виконання, а тому, відмова Пенсійного фонду у перерахунку пенсії, на підставі рішень суду, що набули законної сили, є протиправною і незаконною.

При аналізі наведеної правової позиції Вищого касаційного суду у справах між цими ж сторонами, яка є аналогічною цій справі і є з того ж предмету спору і тих же підстав, але за інші періоди, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що відмова в перерахунку є протиправною. Отже, у разі наявності правових підстав, перерахунок пенсії здійснюється і за рішенням суду, адже правовідносини між сторонами щодо перерахунку пенсії врегульовані Законом, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на зазначені обставини є необґрунтованими та не відповідають пенсійному законодавству.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсія позивачу підлягає перерахунку з врахуванням зарплати на основній посаді в сумі 6000 грн. щомісячно, за періоди з 17.04.2007 по 17.05.2011, а всього на загальну суму 294 000 грн. (186 000 грн. + 108 000 грн.), що виплачена Мінюстом, згідно Постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 і на виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 та її виплаті за період починаючи з 01.07.2013 по 01.10.2017, а позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню. Також, як похідна, підлягає задоволенню й позовна вимога позивача щодо проведення перерахунку пенсії позивача та її виплати з донарахуваннями за період з 01.06.2013 по 01.10.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо проведення донарахування та виплати пенсії позивача у випадку збільшення її розміру, з врахуванням осучаснення пенсії 01.10.2017, починаючи з 01.10.2017 оскільки такі є передчасними.

Метою та завданням адміністративного судочинства є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Отже, лише порушене право підлягає захисту, а не ті права та інтереси, які, можливо, у майбутньому будуть порушені. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Відтак, у разі збільшення розміру пенсії позивача після проведення її перерахунку, з врахуванням осучаснення пенсії 01.10.2017, у позивача виникне право, а в Пенсійного фонду обов`язок щодо проведення перерахунку та послідуючої виплати пенсії позивачу з відповідними донарахуваннями починаючи з 01.10.2017.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2019 року.

Головуючий

Боровицький О. А.

Судді

Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.