ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10891/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,

представника позивача Бєлановського В.П.,

представника відповідача Іванського В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" та Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.000734 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Лунь З.І., повний текст рішення складено та підписано 13.09.2019) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" до Головного управління ДФС у Львівській області (тепер Головне управління ДПС у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" 14.02.2019 звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0014881401 від 10.09.2018 в частині нарахування штрафної санкції в сумі 128601,34 грн та №0019631401 від 22.11.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 272838,75грн, а саме: за податковими зобов`язаннями, збільшено на 218271,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54567,75 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що висновки в акті перевірки ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" містять відомості про виявлені порушення, факт існування яких не підтверджений належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафних санкцій на суму 144770,64 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.11.2018 №0019631401 в частині суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 94553,00 грн та за штрафними санкціями на суму 23638,37 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" та ГУ ДПС у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Львівській області просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дослідив обставин щодо правомірності (протиправності) податкових повідомлень у частині інкримінованого позивачу порушення, що стосується списання протермінованих та бракованих товаро-матеріальних цінностей у період з 01.01.2015 по 31.03.2018 на витрати на рекламу парфумерної продукції та щодо правомірності (протиправності) штрафу щодо відсутності реєстрації податкових накладних стосовно даних ТМЦ, а також стосовно не нарахування податкових зобов`язань при списанні товарів за результатами інвентаризації ТМЦ. Вважає, що в даному випадку судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме підпункт «г» п. 198,5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

ГУ ДПС у Львівській області апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вважає, оспорювані рішення правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством, а тому не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог.

ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна" подало відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області, в якому зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх аргументів, не згадуються такі докази й в акті перевірки, на підставі якого винесені спірні ППР. Усі тези акту перевірки, апеляційної скарги відповідача та інших заяв і пояснень базуються виключно на припущеннях щодо можливості протиправних дій позивача у сфері оподаткування. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

ГУ ДПС у Львівській області подало відзив (заперечення) на апеляційну скаргу ТзОВ "Бі-Ес Косметікс Україна", в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивачу.

Крім того, скаржником подано клопотання про заміну у справі відповідача його правонаступником, а саме відповідача з Головного управління ДФС у Львівській області на належного відповідача (правонаступника) - Головне управління ДПС у Львівській області. До вказаного клопотання додано копії наказу Державної податкової служби України №14 від 12.07.2019 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», витягу з Положення про Головне управління ДПС у Львівській області, витягу з ЄДРПОУ.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи наведене, а також постанову Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», суд приходить до висновку про необхідність заміни Головного управління ДФС у Львівській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

У судовому засіданні представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги товариства.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, який підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА зареєстроване 22.11.2008 Львівським міським управлінням юстиції за №14151020000021282, код ЄДРПОУ: 36248873, місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 79019, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, 121.

На підставі направлення, виданого ГУ ДФС у Львівській області від 03.07.2018 №№6379, 6380, 6381, 6382, проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА податкового законодавства за період роботи з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено акт №2041/13-01-14-01/36248873 від 20.08.2018 Про результати документальної планової виїзної перевірки перевірка ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА податкового законодавства за період роботи з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018) (далі-акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що позивач порушив:

-методичні рекомендацій №433; наказу №897; п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік - у сумі 57512,00грн., за 2017 рік 55498,00грн. та за І квартал 2018 року - у сумі 255498,00грн.;

- п.185.1 ст.185; п.187.1 ст.187; п.188.1 ст.188; п.189.1 ст.189; п.п.192.1.1 п.192.1 п.192.3 ст.192; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст.198; п. 198.5 г; п.198.6, ст.198; п.200.1, ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 475473,60грн, в тому числі за вересень 2015року - у сумі 28,20грн., за жовтень 2015 року - у сумі 99,05грн, за жовтень 2016 року - у сумі 82668,32грн, за листопад 2016 року - у сумі 3702,23 грн, за грудень 2016року - у сумі 4906,82грн, за січень 2017 року - у сумі 29735,16грн, за березень 2017 року - у сумі 9475,51грн, за травень 2017 року - у сумі 14548,5 грн., за червень 2017 року - у сумі 4774,02грн, за липень 2017 року - у сумі 3684,09грн, за серпень 2017року у сумі 3709,08грн, за вересень 2017року - у сумі 4901,64грн, за листопад 2017року - у сумі 192872,40грн, за грудень 2017 року - у сумі 41812,52грн, за січень 2018року - у сумі 61595,28грн, за лютий 2018 року - у сумі 16 960,71грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року у сумі 3891,12грн;

- п.201.10 ст.201 ПК України - підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні всього у сумі 384863,02 грн, в тому числі за січень 2017 року - у сумі 29735,16грн, за лютий 2017 року -у сумі 2017року 5346,97 грн, за березень 2017 року - у сумі 4128,54грн, за квітень 2017 року - у сумі 7749,22 грн, за травень 2017 року - у сумі 4015,28грн, за червень 2017 року -у сумі 4774,02грн, за липень 2017 року - у сумі 3684,09 грн, за серпень 2017 року - у сумі 3709,08грн, за вересень 2017 року - у сумі 4901,64 грн, за жовтень 2017 року - у сумі 77191,14грн, за листопад 2017 року - у сумі 115377,01грн, за грудень 2017 року - у сумі 41812,52 грн, за січень 2018 року - у сумі 61595,28грн, за лютий 2018 року - у сумі 16955,37 грн, за березень 2018 року - у сумі 3887,70грн;

-п.п.39.2.1.1, п.п.39.2.1.4, п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1, п.39.2 ст.39 ПК України -підприємством не задекларовано в повному обсязі у звіті про КО за 2016рік - проведення контрольованих операцій з URODA POLSKA Sp. z о.о. у сумі 319826,90грн;

-п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14; п.п. 164.2.17 г п.164.2 ст.164; п.167.1 ст.167; п.п.168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 68; п.171.2 ст.171; п. 176.2 а ст.176 ПК України, в результаті підприємством за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 не утримано і не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 4026,04грн з додаткового блага (продаж автомобіля за ціною, нижчою від залишкової вартості), наданого гр.Окунь ОСОБА_1 ;

-п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 ПК України п.п.1.5 п.п.1.6 п.161 підр.10 ХХ Перехідних положень ПК України - підприємством не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 80,36грн з додаткового блага (продаж автомобіля за ціною, нижчою від залишкової вартості), наданого гр. Окунь ОСОБА_1 ;

-п.51.1 ст.51; абз. б п.176.2 ст.176 ПК України - підприємством за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 в Податковому розрахунку за формою 1ДФ відомості за ознакою доходу 101, 157 відображено з помилками та не відображено відомості про суми доходів за ознакою доходу 126.

До таких висновків відповідач дійшов, аналізуючи фінансово - господарські відносини позивача з ТзОВ ГундТрейд (код ЄДРПОУ 41375738) та ТзОВ Грейнсід (код ЄДРПОУ 41461753).

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ ГундТрейд перебуває на податковому обліку в КовельськійДПІ ТУ ДФС у Волинській області (м. Ковель) з 04.04.2018, попереднє місце обліку Маріупольська ОДПІ ТУ ДФС у Донецькій області, стан 0 - платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Дата державної реєстрації 06.06.2017. Кількість працівників - 1 особа.

Також, в акті перевірки зазначено, що:

- в проваджені СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження від 01.06.2017 №42017040000000645 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. В ході досудового розслідування аналізом господарської діяльності ТОВ ГундТрейд встановлено, що підприємство здійснює діяльність транзитно-формуючого підприємства, яке шляхом заміни номенклатури товару в податкових накладних здійснює створення незаконної податкової вигоди для підприємств реального сектору економіки.

- в проваджені СВ ФР ДПІ у Новокадацькому районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області у стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження 11.10.2017 №32017040650000060 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. В ході слідства встановлено проведення фінансово-господарських операцій по нібито реалізації товару підприємствам з ознаками фіктивності, зокрема ТОВ ГундТрейд.

Відповідно до вищенаведених фактів перевіркою не встановлено реалізації ТОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК УКРАЇНА ТМЦ для вищезазначених контрагентів-покупців, а лише, оформлення первинних документів. Отже, товарно-матеріальні цінності, які відсутні на залишках ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА станом на 31.03.2018, використані не в господарській діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомленнярішення (також ППР) від 10.09.2018:

- №0014861401 на суму 475473,60грн податку на додану вартість і 118868,40грн штрафних санкцій;

-№0014871401 щодо завищення від`ємного значення по податку на додану вартість на суму 3891,00грн;

- №0014881401 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 255498,00грн;

-№0014891401 на суму 192431,51грн штрафних санкцій.

26.09.2018 позивач подав скаргу за вих.№54799/6 про перегляд податкових повідомлень-рішень від 10.09.2018 №0014861401, №0014871401, №0014881401, №0014891401 до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 16.11.2018 №37303/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скаргу ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014861401, №0014871401 в частині взаємовідносин скаржника з ТОВ ГундТрейд та ТОВ Грейнсід скасовано, а в іншій частині зазначені повідомлення-рішення №0014891401 та №0014881401, яким згідно з ст.120-1 ПК України, застосовано до позивача штраф у сумі 192431,51грн, тобто 50% від суми 384863,02грн залишено без змін.

Також на підставі акта перевірки та рішення ДФС України від 16.11.2018 №37303/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем винесено податкове повідомленнярішення №0019631401 від 22.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 272838,75грн, а саме: за податковими зобов`язаннями збільшено на 218271,00грнта за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54567,75грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування ППР відповідача від 22.11.2018 №0019631401 в частині суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 94553,00грн та за штрафними санкціями на 23638,37грн; про визнання протиправним та скасування ППР відповідача від 10.09.2018 №0014881401 в частині суми штрафних санкцій в сумі 144770,64 грн (128601,34+16169,30).

Щодо ППР від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафної санкції на суму 16169,30 грн за порушення щодо реєстрації податкових накладних в господарських операціях щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції, рівно ж як і ППР від 22.11.2018 №0019631401 за порушення щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції на суму за основним платежем 94553,0 грн та штрафними санкціями 23638,37 грн суд визнав протиправними та такими, що підлягають скасуванню, враховуючи, що відповідачем не доведено, що відбулося постачання спірних товарів, а посилання відповідача у відзиві на підпункт 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України не спростовує аргументів позивача.

Щодо встановленого відповідачем порушення про не нарахування позивачем податкових зобов`язань на суму перевищення балансової вартості автомобіля над фактичною ціною його постачання, то суд встановив, що позивач в цій частині щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 892,92 грн не заперечив.

Щодо податку на додану вартість у зв`язку з господарськими відносинами між ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна (замовник) із ТОВ Райз Логістик, то суд встановив, що оскаржуване ППР в частині порушень щодо розбіжностей згідно з даними системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок (завищення податкового кредиту на суму 1146,0грн та заниження податкового зобов`язання на суму 2784,0 грн) є правомірним.

Щодо оскаржуваних ППР про нарахування в частині встановлених порушень щодо списання нестач товарів за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ та щодо списання протермінованої та бракованої продукції суд визнав правомірними, погоджуючись із неспростованими запереченнями відповідача, які обґрунтовані тим, що якщо нестача на складі позивача мала місце лише через неточності в бухгалтерському обліку, то чому така нестача була списана на витрати підприємства, внаслідок чого підприємство зменшило об`єкт оподаткування податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою, другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04, від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява №49684/99, від 27 вересня 2001 року, пункт 30).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Як встановлено судом, відповідач в акті перевірки зробив висновок про заниження ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 475473,60грн. за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року у сумі 3891,12грн. за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, внаслідок того, що підприємством безпідставно сформовано податковий кредит по ПДВ за результатами правовідносин з ТзОВ ГундТрейд та ТзОВ Грейнсід. Проте, 26.09.2018 позивач подав скаргу до ДФС України за вих.№54799/6 про перегляд податкових повідомлень-рішень від 10.09.2018 №0014861401, №0014871401, №0014881401, №0014891401, за наслідками розгляду якої рішенням ДФС України від 16.11.2018 №37303/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014861401, №0014871401 в частині встановлених актом перевірки порушень щодо взаємовідносин скаржника з ТОВ ГундТрейд та ТОВ Грейнсід скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

Таким чином, визнаючи протиправним та скасовуючи ППР від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафної санкції в сумі 128601,34грн суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач всупереч рішенню ДФС від 16.11.2018 за №37303/6/99-99-11-01-01-25 протиправно розрахував суму штрафної санкції у розмірі 128601,34грн.

Надаючи правову оцінку доводам скаржників та винесеним відповідачем податковому повідомленню рішенню №0019631401 від 22.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму грошового зобов`язання 272838,75грн, а саме: за податковими зобов`язаннями збільшено на 218271,00грнта за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54567,75грн, а також податковому повідомленню-рішенню від 22.11.2018 №0019631401 за порушення щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції на суму за основним платежем 94553,0грн та штрафними санкціями 23638,37грн, колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІКС УКРАЇНА з метою реклами власної продукції на території України у періоді з 01.01.2015 по 31.03.2018 списано на витрати на рекламу безоплатно роздані взірці новинок та тестери парфумерної продукції, які були ввезені на митну територію України на виконання умов Контракту купівлі- продажу від 15.01.2009 №1-ЗЕН, укладеного з фірмою URODA POLSKA Sp. z о. о. Польща).

Вартість безоплатно розданих взірців новинок та тестерів парфумерної продукції склала 481063,64грн.

Вартість безкоштовно розданих взірців новинок та тестери парфумерної продукції включена до складу витрат на збут у 2015 році - у сумі 59273,92грн., у 2016 році - у сумі 258531,73грн., у 2017 році - у сумі 123073,44грн., у І кварталі 2018 року - у сумі 40184,55грн.

Списання вартості безоплатно розданих товарів за даними бухгалтерського обліку відображено наступними проведеннями: Дт 84 Інші операційні витрати Кт 281 Товари на складі, Бт 93 Витрати на збут Кт 84 Інші операційні витрати, ДТ 791 Фінансові результати, ДТ 791 Фінансові результати Кт93 Витрати на збут - списано на фінансовий результат витрати на рекламу (взірці) на суму 481063,64грн.

Стаття 1 Закону України від 03.07.1996 №270/96-ВР Про рекламу визначає, що рекламою є інформація про особу чи товар, поширена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати чи підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару; заходами рекламного характеру - є заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший; споживачі реклами - це невизначене коло осіб, на яких спрямовується така реклама, а товар - будь- який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об`єкти права та інтелектуальної власності, щодо яких така реклама надається.

За змістом листів ДФС від 12.09.2106 №19612/6/99-99-15-03-02-15, від 01.02.2018 №391/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 22.03.2018 №1162/6/99-99-15-03-02-15/ІПК необхідно зробити висновок, що у разі якщо вартість товарів (послуг), придбаних/виготовлених для проведення маркетингових/рекламних заходів (у т. ч. для безоплатного розповсюдження) безпосередньо заявником або через інших осіб, включається до вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, то вважається, що такі товари (послуги) призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, а тому податкові зобов`язання з ПДВ під час здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів (послуг) маркетингового/рекламного призначення відповідно до п.185.1 ст.185 та п.198.5 ст.198ПК України.

Враховуючи таке, маркетингові/рекламні заходи є операціями у межах господарської діяльності платника податків, при цьому ДФС використовується термін вартість продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів

Згідно абз. 1 та п. 188.2 ст. 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Таким чином, термін вартість продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, необхідно розуміти як (договірну/контрактну) вартість товарів, до якої включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг (ст. 188 ПК України), а тому вказані два терміни за свої змістом є тотожними.

Відтак суд першої інстанції вірно зазначив, що саме виходячи з вартості продажу готової продукції (товарів/послуг), які використовуються в оподатковуваних операціях, пов`язаних з отриманням доходів, а не собівартості, як вважає відповідач, визначається база оподаткування ПДВ, у розумінні ст. 188 ПК України. Так, у п. 188.1 ст. 188 ПК України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Крім того, згідно підпункту 2 статті 3.8 п. 23 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, що затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 №145, витрати щодо вартості зразків товарів (продукції), які передані безпосередньо покупцям або посередницьким організаціям відповідно до контрактів і угод безоплатно і які не підлягають поверненню, відносяться до витрат на проведення маркетингових заходів, а витрати на проведення маркетингових заходів за правилами п. 23 Методичних рекомендацій відносяться до витрат на збут.

Згідно п. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, витратами на збут є витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

З врахуванням наведеного помилковими є доводи відповідача щодо віднесення позивачем вартості пробників до витрат на збут, а не на собівартість продукції.

Підпунктом 14.1.13. "а" п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Постачання товарів за визначенням пп. 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на підпункт 14.1.191 п. 14.1. ст. 14 ПК України, стверджуючи, що при проведенні маркетингових/рекламних заходів позивачем здійснювалося постачання товарів (у розумінні вказаної норми ПК України), використаних для проведення даних маркетингових/рекламних заходів.

Разом з тим, судом встановлено, що тестери парфумерної продукції та пробники використовувались позивачем при проведенні маркетингових/рекламних заходів, а саме презентацій, демонстрованих показів та інших ознайомчих заходів, через працівників позивача без передачі даного товару покупцю, що спростовує твердження відповідача, що відбулося постачання спірних товарів.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 10.09.2018 №0014881401 в частині штрафної санкції на суму 16169,30грн. за порушення щодо реєстрації податкових накладних в господарських операціях щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції, також податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №0019631401 за порушення щодо безкоштовної роздачі взірців новинок та тестерів парфумерної продукції на суму за основним платежем 94553,0грн та штрафними санкціями 23638,37грн судом першої інстанції вірно визнані протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем в періоді, за який проводилася перевірка, відбулася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей.

Згідно акта перевірки на підставі розпорядчого документа позивача від 25.12.2015 №1-Ін виконано зняття фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунках 281 (товари на складі) та зберігаються на складі станом на 31.12.2015. За результатами інвентаризації встановлено надлишки та нестачі та складені відповідні акти, а саме: оприбуткування товарів №47 від 31.12.2015 всього найменувань 201, кількість - 5079 шт., сума 106 203,26 грн; акт про списання товарів № 151 від 31.12.2015 всього найменувань 268, кількість - 8492 шт., сума 128 068,23 грн. На підставі розпорядчого документа від 25.12.2016 №1-Ін виконано зняття фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунках 281 (товари на складі) та зберігаються на складі станом на 03.01.2017.

Представником позивача долучено до матеріалів справи інвентаризаційний опис запасів станом на 03.01.2018. За результатами інвентаризації встановлено надлишки та нестачі та складені відповідні акти (т.1, а.с.233-251) .

Як видно з акта перевірки, виявлені при інвентаризації ТМЦ надлишки зараховані на баланс підприємства з одночасним відображенням доходів та у бухгалтерському обліку відображені наступним бухгалтерським проведенням: ДТ 281 Кт 719 - на суму 450 341,40грн.

Встановлені за наслідками проведених інвентаризацій недостачі у бухгалтерському обліку відображені наступними бухгалтерськими проведеннями: Дт 84 Інші операційні витрати Кт 281 Товари на складі; Дт947 Нестачі і втрати від псування цінностей Кт 84 Інші операційні витрати; ДТ 791 Фінансовий результат Кт 947 Нестачі і втрати від псування цінностей списано на фінансовий результат суму нестач, виявлені при проведенні інвентаризації на суму 364191,10грн.,Дт949 Інші витрати операційної діяльності Кт 281 Товари на складі; ДТ 791 Фінансовий результат Кт 949 Інші витрати операційної діяльності фінансовий результат суму нестач, виявлені при проведенні інвентаризації на суму 54518,60грн.

Згідно з пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарі в/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б)в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 п.197.1 ста.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 цього Кодексу);в)в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;г)в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно з пп. 189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отож, як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі якщо підприємством здійснюється списання нестач, в зв`язку з чим така продукція не може бути реалізована покупцям та визнається такою, яка не може бути використана в межах господарської діяльності платника ПДВ, то на підставі п.198.5 ст. 198 ПК України не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається її списання, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України. На суму таких податкових зобов`язань платник повинен скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), які визнані такими, що використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У підсумку наведеного податкові зобов`язання повинні бути нараховані на реально існуючий товар, а оскільки недоїмка виникла згідно доводів позивача внаслідок помилки ведення бухгалтерського обліку, то такі зобов`язання не нараховуються, бо товару насправді не існувало. Разом з тим, зазначене твердження позивача суперечить іншому його доводу, зокрема те, що на складі були надлишки товару, котрі були оприбутковані підприємством.

З урахуванням встановленого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування за результатами перевірки в частині встановлених порушень щодо списання нестач товарів за результатами проведеної інвентаризації ТМЦ та щодо списання протермінованої та бракованої продукції суд першої інстанції законно визнав правомірними.

Таким чином, спростовуються доводи позивача про те, що судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме підпункт «г» п. 198,5 ст. 198 ПК України.

Щодо встановленого відповідачем порушення про не нарахування позивачем податкових зобов`язань на суму перевищення балансової вартості автомобіля над фактичною ціною його постачання, то як встановлено судом, позивач в цій частині щодо заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 892,92грн не заперечив.

Отже, в порушення вимог п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст.189 ПК України, ТОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна внаслідок не нарахування податкових зобов`язань на суму перевищення балансової (залишкової) вартості автомобіля над фактичною ціною його постачання, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 892,92грн, а тому в цій частині відповідачем правомірно винесене податковеповідомлення-рішення.

Щодо податку на додану вартість у зв`язку з господарськими відносинами між ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна (замовник) із ТОВ Райз Логістик, то як встановлено судом першої інстанції, між ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна (замовник) та ТОВ Райз Логістик (Експедитор) укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень від 16.03.2015 № 70932. У березні 2017 року ТОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна здійснено поставку парфумерної продукції для ТОВ Райз Логістик на суму 274478,74 грн, в тому числі ПДВ 45747,96 грн. У травні 2017 року та липні 2017 року ТОВ Райз Логістик повернуто ТОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна придбаний у березні 2017 року товар на загальну суму 43424,70грн, в тому числі ПДВ 7 237,45 грн. Податкові накладні на поставку товару ТОВ Райз Логістик у березні 2017 року та розрахунки коригування до даних податкових накладних у зв`язку із поверненням товару зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (сума коригування ПЗ за основною ставкою (-) (+)7237,45 грн).

ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна у Розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1) до декларації з податку на додану вартість за травень 2017 році (вх. від 20.06.201 7JV: 9117365915) відображено коригування податкових зобов`язань по податкових накладних березня 2017року, виписаних для ТОВ Райз Логістик на загальну суму 44401,25грн, з них ПДВ 8880,25 грн.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ІС Податковий блок наявні розбіжність по заниженню податкового зобов`язання ТзОВ БІ-ЕС КОСМЕТІК Україна по взаємовідносинах з ТОВ Райз Логістик за березень 2017 року в сумі 2784,06грн.

На підставі встановленого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване ППР в частині порушень щодо розбіжностей згідно з даними системи автоматизованого співставлення ІС Податковий блок (завищення податкового кредиту на суму 1146,0грн та заниження податкового зобов`язання на суму 2784,0 грн) є правомірним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає, що відповідач свою позицію перед судом в частині прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень, в якій вони підлягають скасуванню, не доказав та не обґрунтував правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень. У свою чергу позивач не довів в повній мірі обставини, на яких ґрунтуються його висновки. Відтак, на підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування ППР відповідача від 22.11.2018 №0019631401 в частині суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на суму 94553,00 грн та за штрафними санкціями на 23638,37 грн; про визнання протиправним та скасування ППР відповідача від 10.09.2018 №0014881401 в частині суми штрафних санкцій в сумі 144770,64 грн.

Беручи до уваги з`ясовані обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правомірність прийнятого рішення, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-Ес Косметікс Україна" та Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.000734 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій О. О. Большакова Повне судове рішення складено 26.12.2019