П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП, -

за участю особи, яка притягнута

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Козаренка Є.В.

прокурора Сеник В.Г.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника cекретаріату Вищої ради правосуддя, як суб`єкт, визначений у підпункті «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на якого поширюється дія цього Закону, під час проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України, який відбувався в період з 17 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року, всупереч вимогам частини першої статті 43 Закону «Про запобігання корупції» використав інформацію з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень. З метою успішного складення іспиту під час перевірки рівня володіння іноземною мовою, успішного проходження конкурсного відбору ОСОБА_1 у своїх особистих інтересах як кандидат на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України, конкурс на яку відбувся 15 лютого 2019 року, незаконно використав інформаційні матеріали для перевірки кваліфікаційної вимоги «Володіння іноземною мовою» кандидатів на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України в рамках реалізації Договору від 18 жовтня 2018 року №12-К, укладеного між Національним агентством України з питань державної служби та Вищою радою правосуддя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість висновків суду, а також на їх невідповідність нормам КУпАП, просить оскаржувану постанову скасувати, провадження за ст. 172-8 КУпАП щодо нього закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції в своїй постанові не зазначив конкретних обставин його неправомірної поведінки, оскільки з постанови неможливо зробити висновок, що і коли неправомірно зробив апелянт, окрім підписаних в межах його повноважень Договору та Акту до нього.

Також, особа, яка подала апеляційну скаргу, звертає увагу суду, що судом першої інстанції не встановлено об`єктивну та суб`єктивну сторону інкримінованого адміністративного правопорушеннята не враховано показання свідків, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зазначали про отримання ними конфіденційної інформації та про відсутність правильних відповідей на тестові завдання з англійської мови, незважаючи на їх зазначення у Договорі від 18 жовтня 2018 року №12-К та Акту до нього.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Козаренка Є.В., прокурора Сеник В.Г., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, не виконав в повній мірі вимоги ст. 280 КУпАП та ухвалив рішення, яке є невмотивованим, а викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Диспозиція статті 172-8 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи, на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції», за незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових повноважень.

Отже, зміст вказаної норми Закону зводиться до того, що об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції, а предметом правопорушення є інформація, яка стала відома посадовій особі у зв`язку з виконанням нею службових повноважень.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною ст. 172-8 КУпАП виражається у незаконному розголошенні або використанні в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням службових повноважень, а суб`єктивною стороною даного правопорушення, виходячи з прямої вказівки Закону України «Про запобігання корупції», є виключне вчинення такого діяння умисно.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника секретаріату Вищої ради правосуддя підписав Договір №12-К про конфіденційність і нерозголошення інформації від 18 жовтня 2018 року між Національним агентством України з питань державної служби та Вищою радою правосуддя, умовами якого передбачено, що Національне агентство України з питань державної служби передає з метою належного виконання цього Договору Вищій раді правосуддя інформаційні матеріали для перевірки кваліфікаційної вимоги «Володіння іноземною мовою» кандидатів на зайняття посад державної служби категорії «А».

Також 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 був підписаний Акт приймання-передачі Конфіденційної інформації за Договором про конфіденційність і нерозголошення інформації від 18 жовтня 2018 року №12-К між Національним агентством України з питань державної служби та Вищою ради правосуддя.

Підпунктом 3.2 пункту 3 додатку до наказу Голови Вищої ради правосуддя від 22 серпня 2018 року №90/0/1-18 щодо розподілу повноважень між посадовими особами Вищої ради правосуддя та секретаріату Вищої ради правосуддя визначено, що керівник секретаріату Вищої ради правосуддя на виконання повноважень, визначених Положенням про секретаріат Вищої ради правосуддя, підписує, зокрема, договори щодо закупівлі товарів, робіт, послуг тощо.

Отже, лише факт підписання ОСОБА_1 Договору №12-К про конфіденційність і нерозголошення інформації від 18 жовтня 2018 року та Акту приймання-передачі Конфіденційної інформації до нього не свідчить про використання ним інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень, оскільки останній мав підписати Договір та Акт за посадою.

Також, підписання ОСОБА_1 зазначених документів, не було пов`язане з проведенням конкурсу на зайняття посади Голови Державної судової адміністрації України, оскільки конкурс на вакантну посаду було оголошено 17 січня 2019 року, що набагато пізніше від дати підписання Договору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що судом першої інстанції в оскаржуваній постанові не встановлено об`єктивну та суб`єктивну сторону інкримінованого адміністративного правопорушення та не зазначено конкретних обставин його неправомірної поведінки, оскільки з постанови неможливо зробити висновок, що і коли неправомірно зробив апелянт, окрім підписаних в межах його повноважень Договору та Акту до нього.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Приписами ст. 256 КУпАП регламентовано питання, пов`язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення, який є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог закону, і зокрема ст.256 КУпАП, формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Як свідчать матеріали справи, в протоколі № 31-03/264 про адміністративне правопорушення від 02.07.2019 року щодо ОСОБА_1 не викладено всіх обставин правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП, а саме: не зазначено, де і від кого він отримав інформацію з обмеженим доступом.

Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, а судовий розгляд повинен провадитися в межах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення.

Так, у справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

Крім того, судом апеляційної інстанції допитано свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які, будучи повідомленими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, зазначили про отримання ними конфіденційної інформації та про відсутність правильних відповідей на тестові завдання з англійської мови, незважаючи на їх зазначення у Договорі від 18 жовтня 2018 року №12-К та Акту до нього.

Свідок ОСОБА_3 , завідувач відділу з питань кадрового забезпечення органів системи правосуддя управління по роботі з персоналом Вищої ради правосуддя, зазначила, що вона особисто, як представник Вищої ради правосуддя, одержала від Національного агентства України з питань державної служби конфіденційну інформацію, визначену пунктом 1 Договору на флеш-носії, якій в подальшому зберігався в сейфі, доступ до якого був у неї та начальника управління по роботі з персоналом Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 . На виконання вимог підпункту 2.1.2.1 пункту 2 Договору ОСОБА_3 надала письмове зобов`язання про нерозголошення відомостей, що становлять Конфіденційну інформацію (із попередженням про відповідальність (дисциплінарну відповідальність або інший вид юридичної відповідальності) за розголошення відомостей, що становлять Конфіденційну інформацію) у двох примірниках.

Свідок ОСОБА_2 , начальник управління по роботі з персоналом Вищої ради правосуддя, зазначив, що, наказом Голови Вищої Ради правосуддя Бондаренко Н.Є. було призначено адміністратором Комісії, тому вона особисто отримала завдання з метою забезпечення подальшої роботи Комісії. Після отримання, інформація з обмеженим доступом зберігалась в сейфі, в управлінні по роботі з персоналом секретаріату Вищої ради правосуддя, доступ до якого був у нього особисто та у ОСОБА_3 .

Також свідки наголосили на тому, що до них, з проханням отримати чи повідомити зміст конфіденційної інформації, ОСОБА_1 ані особисто, ані через інших осіб не звертався.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст. 251 КУпАП, які б вказували на факт використання ОСОБА_1 інформації з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Презумпція невинуватості розповсюджується також при доведені винуватості у справах про адміністративні правопорушення.

Під час апеляційного розгляду справи не отримані нові докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді керівника секретаріату Вищої ради правосуддя, як суб`єкт, визначений у підпункті «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на якого поширюється дія цього Закону, під час проведення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «А» у Державній судовій адміністрації України, який відбувався в період з 17 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року, всупереч вимогам частини першої статті 43 Закону «Про запобігання корупції» використав інформацію з обмеженим доступом, що стала йому відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень. В той же час, інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП та які б спростовували доводи апеляційної скарги, матеріали справи не містять.

За таких обставин, рішення районного суду є необґрунтованим та невмотивованим, відтак воно підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене та відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП апеляційний суд вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 172-8 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-8 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Р.Трясун