Справа № 560/3478/19

РІШЕННЯ

іменем України

27 грудня 2019 року

м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Замкова виправна колонія №58" що полягає у не виплаті належної ОСОБА_1 належної компенсації; зобов`язати Державну установу "Замкова виправна колонія: №58" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримані предмети речового майна у розмірі - 9896,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що станом на момент звільнення і до часу звернення з цим позовом йому не виплачено належних сум вартості грошової компенсації за речове майно в розмірі 9896,85 грн. Зазначає, що неодноразово звертався з заявами про видачу довідок про перелік речей за які надається компенсація, однак на подані заяви відповідач надає відповіді (відмови).

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача до суду 05.12.2019 подано відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що оцінюючи в сукупності обставини, на яких ґрунтуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, позов ОСОБА_1 є безпідставним та необґрунтованим, а державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" є неналежним відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013 року затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби: норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до п. 2 Порядку речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті.

Згідно з п.9. Порядку забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу - здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.

Відповідач вказує, що позивач, відповідно до наказу №54 о/с від 22.11.2016 Управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, з 29.11.2016 року був звільнений з посади головного інженера підприємства Замкової виправної колонії (№58).

Підприємство Замкової виправної колонії (№58), є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 08681028), на даний час перейменоване на державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)".

Враховуючи те, що позивач проходив службу на підприємстві Замкової виправної колонії (№58), у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати йому компенсації за не отримане речове майно.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

На підставі наказу начальника Державної установи "Замкова виправна колонія №58" від 22.11.2016 за № 54/OC-18 підполковника внутрішньої служби, головного інженера підприємства Замкової виправної колонії №58 ОСОБА_1 звільнено за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) згідно Закону України "Про Національну поліцію".

Згідно листа (відповіді) №6675 від 20.08.2019 Центрального західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції, встановлено, що заборгованість перед позивачем Держаного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)" складає 9896,85 грн. Також зазначено, що протягом 2018-2019 років кошти для виплати компенсації за речове майно в установу не надходили. Виплата грошової компенсації буде здійснена у разі наявності на рахунках бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі, згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби".

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" №2713-IV від від 23.06.2005 (далі - Закон №2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.24 Закону №2713-IV, фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Пунктом 1 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого 14.08.2013 постановою Кабінету Міністрів України №578 (надалі - Порядок № 578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Згідно п.22 Порядку №578 особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію. Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Відповідно до пункту 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Отже, для осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби, така компенсація виплачується у разі наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі, як то передбачено п.22 Порядку. В той же час, для осіб, які звільняються зі служби, таких застережень Порядок № 578 не містить.

Також аналіз пункту 27 Порядку № 578 дає підстави для висновку, що особи рядового і начальницького складу мають право на речове майно особистого користування, або на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що реалізується за їх бажанням, тобто шляхом подання відповідної заяви (рапорту). При цьому, особи рядового і начальницького складу після звільнення зберігають право на грошову компенсацію вартості за речове майно, яке не було ними отримано на день звільнення.

Отже, у позивача після звільнення зі служби виникло право на грошову компенсацію за неотримане речове майно, і він висловив бажання про отримання такої від відповідача у заяві від 26.02.2018.

Право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачем не заперечується. Однак, така компенсація не виплачена позивачу у зв`язку з тим, що протягом 2018-2019 років коштів для виплати компенсації за речове майно в установу не надходили, та виплати грошової компенсації буде здійснена у разі наявності на рахунках бюджетних асигнувань передбачених на ці цілі.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У п.23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача та необхідність стягнення з нього грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 9896,85 грн.

Стосовно посилання відповідача на те, що державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" є неналежним відповідачем та те, що позивач був звільнений з посади головного інженера підприємства підприємства Замкової виправної колонії (№58), а остання є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 08681028) на даний час перейменовано на ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№58)", а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо компенсації коштів, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа "Змкова виправна колонія (№58)" та Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-Виконавчої служби України (№58) мають однакову юридичну адресу, однак різні коди ЄДРПОУ, та при цьому обидві юридичні особи підпорядковані Міністерству Юстиції України.

Крім того, встановлено, що ДП "Підприємство ДКВС України (№58)" є безпосередньо виробничим підрозділом, оскільки здійснює види діяльності за КВЕД, основний з яких 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.

Одночасно з цим, ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя 84.23 за КВЕД.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.2 Порядку № 578, речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно п.9 Порядку №578, передбачено, що забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в органах і установах, де вони проходять службу або працюють.

Пунктом 10 Порядку №578 визначено, що видача предметів речового майна понад установлені норми, стороннім підприємствам, установам або організаціям чи особам, які не проходять службу чи не працюють у відповідному органі чи установі, забороняється.

Також, як було зазначено вище, відповідно до пункту 27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Отже, питання стосовно заборони видачі іншими сторонніми підприємствами, установами або організаціям чи особам, які не проходять службу чи не працюють у відповідному органі чи установі, забороняється щодо безпосередньо речового майна, однак не грошових коштів за це майно.

Відповідно до ст.5 Закону України "Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV, державна кримінально-виконавча служба України взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями відповідно до законодавства.

Частина перша статті 6 даного Закону визначає, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ст.11 Закону №2713-IV, установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, згідно ч.1 ст.13 Закону, підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що позивач не проходив службу в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)", оскільки згідно листа від 23.05.2018 №8/5245 наданого позивачу заступником начальника Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції, в якому чітко зазначено, що керівництвом цього управління було повторно надіслано лист-прохання до Міністерства юстиції України щодо виділення коштів для погашення існуючої заборгованості за неотриманні предмети речового майна. Також повідомлено, що протягом 2018 року в Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)" зазначена виплата не проводилась у зв`язку з відсутністю коштів призначених для цих цілей.

Отже, наведене вище вказує на те, що Управлінням було звернено лист-прохання саме до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" яка створена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, що зокрема й підтверджує роботу позивача в даній установі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону при невиплаті компенсації вартості за неотримане речове майно, тому позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія № 58" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Замкова виправна колонія №58" у не виплаті належної ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримані предмети речового майна у розмірі 9896 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 85 коп.

Зобов`язати Державну установу "Замкова виправна колонія: №58" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримані предмети речового майна у розмірі 9896 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 85 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Замкова виправна колонія № 58".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:

Державна установа "Замкова виправна колонія № 58" (вул. Гагаріна, 2,Ізяслав,Хмельницька область,30300 , ідентифікаційний код - 08564771)

Головуючий суддя

О.П. Шевчук