Справа № 487/7033/19

Провадження № 2/487/2353/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Кузьменко В.В., за участю секретаря судового засідання Рафальської Т.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2019 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,0690 га за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_4 , посилаючись на те, що вона, як спадкоємець, набула права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті її батька - ОСОБА_3 . Вказаний будинок він отримав на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2003 р. від ОСОБА_2 , яка в свою чергу отримала вказаний будинок в порядку спадкування від свого батька ОСОБА_4 . Разом з тим, під час оформлення права на спадщину останньою, оформлено лише право власності на будинок, та не оформлено на земельну ділянку площею 690 кв.м., яка належала померлому ОСОБА_4 , на підставі рішення Виконкому Великорениської селищної ради №14/17 від 13.04. 1993 року, та державного акту на землю. У звязку із чим, в порядку ст. 120, 125 ЗК України, Позивач просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, оскільки воно нерозривно пов`язано із нерухомим майном – житловим будинком.

Ухвалою від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача - адвокат Родіонова В.Є.. у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надала згоду на ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачів.

В судове засідання відповідачі Миколаївська міська рада та ОСОБА_2 , не з`явилися, про час, дату і місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення та позивач проти такого вирішення справи не заперечував.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 ), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 18.07.2019 року, яке отримано в порядку спадкування за заповітом, що підтверджується свідоцтвом про прав на спадщину за заповітом від 18.7.2019року.

Об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме : житловий будинок літ. А , загальною площею 39,6кв.м, житловою 25,6 кв.м., літня кухня літ. Е, сарай літ. Д, вбиральня літ. З, огорожі 4,7, споруди 6,1.

Вказане нерухоме майно належало батькові ОСОБА_5 - спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2003 року, укладеному з ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу від 09.09.2003 року належним чином зареєстровано в Миколаївському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом №1671456 від 08.10.2003 року.

Відповідно до п. 1 умов зазначеного договору, вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 690 кв.м. житлового будинку літ. А , житловою площею 25,6 кв.м., літня кухня літ. Е, сарай літ. Д, вбиральня літ. З, огорожі - 4,7, споруди -6,1.

Пунктом 2 умов договору встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2003 року, зареєстрованого Миколаївським бюро технічної інвентаризації, від 08.10.2003 року за реєстровим №378 в книзі 3.

У п. 9 договору, зазначено, що нотаріусом роз`ясненно сторонам правові наслідки ст. 120 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України, передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування, тобто право на володіння земельної ділянкою належить особі, яка має на праві власності будівлю та/або споруду.

Вказана норма кореспондується із ст. 377 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти.

Відповідно до довідки №01-326д від 22.07.2019 року, виданою Управлінням земельних ресурсів ММР, повідомлено що гр. ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Великорениська селищної ради №14/17 від 13.04.1993 року отримав у власність шляхом приватизації земельну ділянку 690 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 . До довідки надано копію державного акту на право власності на землю на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 від 26.05.1994 №262.

Станом на 1993 рік, земельним ділянкам не передбачалось присвоєння кадастрового номеру. У зв`язку з чим відсутній кадастровий номер на ділянку.

Отже, до ОСОБА_2 правомірно перейшло право власності на земельну ділянку, яка належала на праві власності ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .

Разм з тим під час укладення договору купівлі-продажу від 09.09.2003 року, ОСОБА_2 , через юридичну необізнаність, не мала оригіналу державного акту на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_4 , а тому, договір купівлі продажу земельної ділянки не можливо було укласти. Проте нотаріусом було роз`яснено вимоги ст.120 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.09.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , до мого батька ОСОБА_5 - ОСОБА_3 перейшло право власності на земельну ділянку розміром 690 кв.м

Із змісту ст. 120, 125 ЗК України випливає, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є прийняття спадщини, передбачене п."г" ч. 1 ст.81 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, що передбачено чч.1 ,2 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до п. 20 правової позиції ВССУ за 2015 рік зазначено, що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави що спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно - і право розпорядження ним.

Суд приходить до висновку, оскільки земельна ділянка площею 690 кв.м по АДРЕСА_1 була правомірно отримана ОСОБА_4 , а саме на підставі рішення Виконкому Великорениської селищної ради №14/17 від 13.04. 1993 року, виготовлено технічний паспорт з погодженням меж сусідніх землекористувачів, отримано державний акт на землю, тому правомірно перейшло право власності до ОСОБА_2 , також під час укладення договору купівлі продажу від 09.09.2003 року, до ОСОБА_3 перейшло право власності на земельну ділянку, та під час оформлення спадщини після спадкодавця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 перейшли усі права, які належали спадкодавцю, однак не були оформлені у відповідності до вимог законодавства

Пунктом 1 ч. 3 ст.152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема і шляхом визнання права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема визнання права власності.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України в разі відсутності документів на право власності, власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.

На підставі викладеного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 263-265,280ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,0690 га за адресою: АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за законом померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , як правонаступником ОСОБА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2019 року.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва: В.В. Кузьменко