Справа № 420/5570/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою та стягнення моральної шкоди у сумі 37 550,00 грн.,-

І. Суть спору:

ОСОБА _1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив:

1. Визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №К-13512/0-2790/0/37-19 від 08 травня 2019 року видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) – протиправними.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно – розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення – за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 37 550,00 грн.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

02.10.2018 р. позивач направив відповідачу заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До заяви позивач надав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію реєстраційного номера облікової картки платника податків, копію посвідчення ГУНГУ про те, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій та копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідач листом відмовив позивачу на підставі того, що зазначена земельна ділянка наказом від 12.09.2018 р. №77 Головного управління Держземагентства в Одеській області (саме в день коли вичерпано строк для надання відповіді заявнику), включена у перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, яка зазначена у заяві позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 р. по справі №420/1046/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, а саме:

-визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2018 № К-13512/0-7677/0/37-18 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

-зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання від 02.10.2018 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду.

Відповідач на виконання рішення суду, направив на адресу позивача лист №К-13512/0-2790/0/37-19 від 08.05.2019 р. про розгляд повторно клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність , - відмовою у задоволенні клопотання на підставі того, що відповідач з`ясував, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тому числі і на бажану до відведення позивачем земельну ділянку.

Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними, підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є такими, що відповідають законодавству України.

Крім того, позивач зазначив, що він протягом тривалого часу вимушений неодноразово звертатися та відвідувати суди щодо поновлення своїх порушених прав, отже моральну шкоду заподіяну бездіяльністю відповідача оцінює в розмірі 37 550,00 грн.

15.10.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

11.11.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно. Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

01.11.2019 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив в якому він просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/1046/19 Головне управління повторно розглянуло клопотання позивача та надало листом відповідь від 08.05.2019 р. за № К-13512/0-2790/0/37-19 в якому зазначено наступне.

При повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тому числі і на бажану до відведення земельну ділянку.

Враховуючи викладене, Головне управління відмовляє у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Між Головним управлінням та Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» укладено договір від 04.03.2019 р. №34 на підготовку лотів.

На виконання вказаного договору наказом Головного управління «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), розмір земельної ділянки -198,00 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також представник відповідача зазначив, щодо зобов`язання Головного управління ухвалити наказ організаційно-розпорядчого характеру за заявою позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), суд не може зобов`язати, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління, що є неприпустимим.

Також посилався на те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, нічим не підтвердженні.

Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що 02.10.2018 р. позивач направив відповідачу заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До заяви позивач надав графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорта та копія реєстраційного номера облікової картки платника податків, копія посвідчення ГУНГУ про те, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій та копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідач листом відмовив позивачу на підставі того, що зазначена земельна ділянка наказом від 12.09.2018 р. №77 Головного управління Держземагентства в Одеській області (саме в день коли вичерпано строк для надання відповіді заявнику), включена у перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, яка зазначена у заяві позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 р. по справі №420/1046/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, а саме:

-визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2018 № К-13512/0-7677/0/37-18 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів);

-зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання від 02.10.2018 про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду.

Відповідач на виконання рішення суду, направив на адресу позивача лист №К-13512/0-2790/0/37-19 від 08.05.2019 р. (а.с.32), яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.

Відмова у листі обґрунтована тим, що при повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в тому числі і на бажану позивачем земельну ділянку.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 року (далі – ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, індивідуального дачного будівництва, індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або місцевої ради та необхідний перелік документів.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Частиною 7 ст.118 ЗК України встановлено, що за результатами розгляду клопотання громадянам надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмова в його наданні. Підставою відмови є невідповідність місця розташування місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Так суд, встановив, що відповідач прийняв наказ №15-1255/13-19-а від 11.03.2019 р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту), розмір земельної ділянки 198,00 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.65).

Однак, відповідач не надав жодного доказу, що надано дозвіл саме на ту земельну ділянку, яку бажає отримати позивач. Зокрема, відповідач не надав кадастровий номер земельної ділянки, тобто номер земельної ділянки не сформований.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідаючи на клопотання позивача, листами “Про надання відповіді”, а не приймаючи відповідного наказу – діяло не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Тобто, лист відповідача з відмовою у задоволенні вимог позивача не є рішенням організаційно- розпорядчого характеру по суті заяви

Крім того, згідно з правовою позицією, висловленої у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 р. в справі №815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 р. в справі №545/808/17 суд, зазначив, що подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки не є законною підставою для відмови у наданні такого дозволу іншій особі. Більш того законодавством не визначеного такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення», а отримання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зазначає, що відповідач уклав договір на розроблення проекту землеустрою для підготовки до торгів, а ніяким чином на передачу у власність чи користування.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області “Про доповнення переліку земельних ділянок” від 12.09.2018 № 219 прийнято рішення доповнити перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно Додатку №1, затвердженого наказом Головного управління Держземагенства в Одеській області “Про затвердження переліку земельних ділянок” № 77 від 18.09.2014, земельними ділянками, визначеними Додатком № 1 цього наказу.

Так, згідно з Додатком 1 до наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області “Про доповнення переліку земельних ділянок” від 12.09.2018 № 219 земельна ділянка, право оренди на яку виставляється на земельні торги за лотом № 1862, знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5125081600:01:001.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано у відзиві відповідачем, кадастровий номер зазначеної земельної ділянки не сформований, а є номером кадастрового кварталу, про що свідчить відсутність чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу.

Відповідно до п.п. 29, 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі.

Частиною 4 ст. 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е)встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Таким чином, земельна ділянка, право оренди на яку виставляється на земельні торги за лотом №1862 та яка знаходиться за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, (Дивізійська сільська рада, за межами населеного пункту) орієнтованою площею 200,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва фактично є несформованою до земельних торгів у порядку, встановленому діючим законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.

Відтак, перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, є однією зі складових рішення організатора проведення земельних торгів.

Доказів щодо прийняття рішення про проведення земельних торгів Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області не надано.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Згідно матеріалів справи, позивач є особою, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та має статус учасника бойових дій.

Відповідно п.14 ч.1 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій передбачено першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Згідно п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р “Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками” зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) та про доцільність її задоволення.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі №815/6094/17 від 25 вересня 2019 року.

Щодо стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 37 550,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як роз`яснено у п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема , суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження вчинення йому моральної шкоди (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо). Також позивач не підтвердив жодним чином розмір суми моральної шкоди.

З огляду на зазначені обставини, суд робить висновок, що позовна вимога позивача стосовно відшкодування моральної шкоди не належить до задоволення з підстав її необґрунтованості, недоведеності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Позивач є учасником бойових дій та у відповідності до п.13 ст.5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій у справах пов`язаних з порушенням їх прав від сплати судового збору звільняються.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 255, 264 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

1. Визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №К-13512/0-2790/0/37-19 від 08 травня 2019 року видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) – протиправними.

2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно – розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення – за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

6. Позивач- Кучерявенко ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 адреса для листування: АДРЕСА_2 / реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області адреса: вул. Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871.

Суддя : О.Я. Бойко

.