КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Київ справа № 320/4602/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу № Ф-452450-54 від 30 листопада 2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не є платником ЄСВ. Вказує, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення. Зазначає, що не має статусу фізичної особи-підприємця, є найманим працівником і за неї єдиний внесок сплачує роботодавець, з яким вона перебуває у трудових відносинах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

18 жовтня 2019 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29 вересня 2004 р. Стверджує, що лише 9 серпня 2019 р. державним реєстратором припинено державну реєстрацію позивача. Згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснено наступні нарахування по ЄСВ: за 2017 р. – 704 грн. 00 коп. х 12 місяців = 8 448 грн. 00 коп.; за І квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 квітня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 липня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп.; за ІІІ квартал 2018 р. (граничний термін сплати 19 жовтня 2018 р.) – 819 грн. 06 коп. х 3 місяці = 2457 грн. 18 коп. У зв`язку з наявністю боргу у позивача з єдиного внеску відповідачем на підставі ст. 25 Закону виставлено та направлено вимогу № Ф-452450-54 від 30 листопада 2018 р. про сплату боргу в сумі 15 819 грн. 54 коп.

18 жовтня 2019 року до суду від представника Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву. В цьому відзиві заявлено також клопотання про заміну відповідача по справі на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 р. замінено відповідача у цій справі – Головне управління ДФС у Київській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Київській області та вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

22 листопада 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що викладені доводи відповідача у відзиві не спростовують доводи позивача, які викладені у позовній заяві. Зазначає, що за позивача єдиний внесок сплачує роботодавець, так як вона перебуває у трудових відносинах.

22 листопада 2019 р. сторони у судове засідання не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 березня 1972 року народження, є фізичною особою, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , який виданий Вишнівським МВС ГУ МВС України в Київській області.

Судом встановлено, що з 29 вересня 2004 р. позивач була зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Із 9 серпня 2019 р. позивачем припинено підприємницьку діяльність (за власним рішенням), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30 листопада 2018 р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-452450-54 на загальну суму 15 819 грн. 54 коп.

22 червня 2019 р. листом від Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області позивача повідомлено про сплату боргу по вимозі у виконавчому провадженні № 59096405, сума заборгованості позивача становить 15 819 грн. 54 коп.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі – ПК України) та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 р. № 449. (надалі по тексту - Інструкція)

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 6 грудня 2016 р. № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 р., зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21 грудня 2016 р. № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 – 3200 грн. 00 коп., з 1 січня 2018 року – 3723 грн. 00 коп.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Ураховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 9 лютого 2018 р. за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8448 грн. 00 коп.). З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 р., зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 р. всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 р. № 2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн. 00 коп. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп.. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:

- до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. – 2457 грн. 18 коп.;

- до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. – 2457 грн. 18 коп.;

- до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018 р. – 2457 грн. 18 коп.

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 р. № 449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону та пункту 3 Розділу VI Інструкції “Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Ураховуючи наведене, на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15 819 грн. 54 коп., оформлену вимогою № Ф-452450-54 від 30 листопада 2018 р.

До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 8448 грн. 00 коп.; єдиний внесок за І квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 грн.; єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 коп.; єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457 грн. 18 коп.

У цій справі необхідно встановити, чи є позивач платником ЄСВ і чи відповідають надані відповідачем відомості щодо позивача про те, що він є фізичною особою – підприємцем і, відповідно, платником ЄСВ.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29 вересня 2004 р. позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець. 9 серпня 2019 р. позивачем припинено свою діяльність як фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що за позивача сплачувалися податки (ЄСВ, ПДФО та військовий збір) її роботодавцями. Так, на підтвердження цієї обставини позивачем надано довідку з Пенсійного фонду України щодо позивача форми ОК-5 та копію трудової книжки. Як убачається з цієї довідки, позивач з січня 2017 р. по березень 2017 р. була працевлаштована в Товаристві з обмеженою відповідальністю «БІО-ТЕХ БУД ГРУПП», відповідно до довідки з Пенсійного фонду України форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату та цим товариством було сплачено за позивача всі податки і збори.

Згідно з наданою позивачем довідкою від 3 грудня 2019 р. № СМ000000018 у період з квітня 2017 р. по листопад 2018 р. позивач працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТВОРЮЙ МАЙБУТНЄ» на посаді заступника головного бухгалтера та за цей період за неї були сплачені податки (ЄСВ, ПДФО та військовий збір).

Відповідно до довідки від 3 грудня 2019 р. № 3/12 у період з грудня 2018 р. по листопад 2019 р. позивачка працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «КАЗАХДОРСТРОЙ» та надає послуги бухгалтера. Отже, відповідно до цих документів позивач є найманим працівником і, відповідно, не є платником ЄСВ.

Таким чином, наявність у позивача статусу платника ЄСВ та, як наслідок, пов`язаного з ним боргу по сплаті єдиного соціального внеску не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що вимога про сплату єдиного соціального внеску приймається лише на підставі документальної перевірки, за результатами якої складається акт та приймається рішення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону, а відповідно до ст.25 цього ж закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із зазначеного слідує, що обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Фіскальний орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - у фіскальному органі.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою) фізичній особі, якщо, зокрема, її вручено особисто такій фізичній особі.

Таким чином, відповідачем було сформовано спірну вимогу у встановленому порядку та дотримано положення щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачеві, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивача зі сплати єдиного внеску було визначено контролюючим органом на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням ПК України та Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі – Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатом Фещенко Миколою Леонідовичем та ОСОБА_2 Тамарою Миколаївною укладено договір про надання правничої допомоги № 15 від 20 серпня 2019 р.

20 серпня 2019 р. між Адвокатом Фещенко Миколою Леонідовичем та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 15 від 20 серпня 2019 р.. Відповідно до п. 1 цієї додаткової угоди, сторони за цієї додатковою угодою домовились, що адвокат на виконання умов основного договору про надання правової допомоги зобов`язується надати позивачу наступні послуги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година – 1000 грн., а саме:

- консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви, гонорар – 1000 грн. 00 коп., час витрач. година – 1 година, термін виконання – до 1 вересня 2019 р.;

- написання та оформлення позовної заяви в Київський окружний адміністративний суд, подання до суду, гонорар – 1200 грн. 00 коп., час витрач. година – 1 год. 12 хв., термін виконання до 1 вересня 2019 р.;

- підготовка (написання заперечення) та присутність на судових засіданнях (одне), яке має бути призначено суддею, гонорар – 1000 грн. 00 коп., час витрач. година – 1 година, термін виконання – за датою визначеною в ухвалі судді. Загальна вартість послуг становить 3 200 грн. 00 коп.

На підтвердження понесення виплат позивачем додано наступні документи: меморіальний ордер № П1428 від 5 вересня 2019 р. на суму 1600 грн. 00 коп.; квитанцію № П1475 від 5 вересня 2019 р. на суму 1 600 грн. 00 коп.; платіжне доручення № 18312493 від 30 вересня 2019 р. на суму 1600 грн. 00 коп.

18 жовтня 2019 р. відповідачем подано заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Вказане заперечення обґрунтоване тим, що оскаржувана вимога виставлена на суму 15 819 грн. 54 коп., а розмір витрат на правничу допомогу становить 3200 грн. 00 коп. Відповідач зазначає, що вважає витрати на правничу допомогу не співмірними з розміром позовних вимог та складністю справи. У зв`язку з цим, вважає необґрунтованою суму 3 200 грн. 00 коп., в якості витрат на правничу допомогу.

Дослідивши всі наявні документи в матеріалах справи, суд вважає, що доводи відповідача щодо витрат на правничу допомогу є безпідставними і не ґрунтуються на наявних у справі доказах, наявність і розмір цих витрат позивача обумовлений протиправними діями та рішеннями самого відповідача, а тому клопотання щодо повернення коштів за правничу допомогу підлягає задоволенню. Так, за надання правничої допомоги позивачу необхідно повернути витрачені ним кошти в сумі 3200 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-452450-54 від 30 листопада 2018 р. в сумі 15 819 грн. 54 коп., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що винесена відповідачем вимога є протиправною. Право позивача порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 23 серпня 2019 р. № ПН430874 позивачем сплачено судовий збір на суму 768 грн. 40 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області № Ф-452450-54 від 30 листопада 2018 р. на суму 15 819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 54 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) витрати на правову допомогу в сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ - 43141377) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України, адреса: вул. Народного Ополчення, 5а, м. Київ,03151, код ЄДРПОУ - 43141377.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 27 грудня 2019 року.