ІВАНО -ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. справа № 300/2049/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі – відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна - дизель та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 05.02.2019 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 5800,00 EUR. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують факт сплати коштів за вказаний автомобіль. Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 5800,00 EUR до 7566,00 EUR порушує права позивача. ОСОБА_1 в первинній позовній заяві просив суд визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 21.10.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки та подав до суду позовну заяву від 11.10.2019, в якій уточнив позовні вимоги. Так, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 (а.с.35-39).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

27.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Івано-Франківської митниці ДФС від 25.11.2019 № 1227/09-70-10-24 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначила, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не подано документів, що підтверджують сплату коштів за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. Під час проведення митних формальностей автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, автоматичною системою аналізу і управління ризиками визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. На підставі наведеного посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант надав рахунок-фактуру, рахунок-проформу, експортну декларацію та повідомив про неподання інших документів. Представник відповідача вказує на те, що в графі 14 експортної декларації зазначені відомості про декларанта, що підтверджує факт понесення додаткових витрат у вигляді послуг на брокерську винагороду за кордоном, однак такі витрати не включені до митної вартості. За вказаних обставин, Івано-Франківська митниця ДФС визначила митну вартість автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску за резервним методом в розмірі 7566,00 EUR. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 та рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019 такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.46-50).

Також 27.11.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник Івано-Франківської митниці ДФС подала клопотання від 25.11.2019 № 1288/09-70-10-24 про розгляд справи № 300/2049/19 в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.45).

Ухвалою від 28.11.2019 суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці ДФС від 25.11.2019 № 1228/09-70-10-24 про розгляд в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи № 300/2049/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261.

05.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив від 02.12.2019. У відповіді на відзив позивач зазначив, що представниками Івано-Франківської митниці ДФС не зазначено ні в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, ні в рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019, ні у відзиві на позов жодних обґрунтувань чи пояснень на основі чого визначена митна вартість автомобіля в розмірі 7566,00 євро, якими даними чи розрахунками така вартість підтверджується, які вихідні дані вводилися в систему АСАУР.

Щодо заяви позивача від 31.10.2019 року про поновлення строку звернення до суду, то суд дійшов висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орхідея» в інтересах позивача, подала до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 206080/2019/401202 від 18.02.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, тип двигуна – дизельний, кількість місць для сидіння, включаючи місце водія - 9, бувший у використанні (а.с.52).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме: рахунку-фактури від 05.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом – ОСОБА_2 за ціною 5800,00 євро.

На підставі рахунку-фактури (Kaufvertrag fur ein gebrauchtes Kraftfahrzeur – договір купівлі продажу вживаного транспортного засобу) від 05.02.2019 (надалі – рахунок-фактура від 05.02.2019) ОСОБА_1 придбав в нерезидента – Harvart Viktor транспортний засіб: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, за ціною 5800,00 євро (а.с.10-11).

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією № 206080/2019/401202 від 18.02.2019 було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактуру від 05.02.2019 (а.с.10-11); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14.02.2019 (а.с.20); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.02.2019 (а.с.12-16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.02.2019 (а.с.17-19); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СС НОМЕР_4 від 18.11.2000 (а.с.40); копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0178594 від 13.02.2019 (а.с.21).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, інспектор Івано-Франківської митниці ДФС дійшов висновку, що декларантом подано неповний перелік первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, зокрема не подано документ про сплату коштів у розмірі 5800,00 євро.

Так, представник відповідача вказав, що з оцінки відомостей зазначених в електронній митній декларації № 206080/2019/401202 від 18.02.2019 в митного органу виникли обґрунтовані сумніви через спрацювання ризиків бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 206080/2019/401202 від 18.02.2019 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206080/2019/00261. Згідно Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п`ять (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: ризик згенерований АСАУР 105-2, 106-2 “Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами: VF3XDAHZ4CZ058206, валюта – EUR, вартість – 7566,00”. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с.8).

У зв`язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7566,00 (а.с.9).

Не погоджуючись із відмовою в митному оформленні товару на підставі митної декларації № 206080/2019/401202 від 18.02.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 18.02.2019 до митного оформлення документи (декларація митної вартості, рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що позивач не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску.

Суд вважає таку позицію Івано-Франківської митниці ДФС помилковою та зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури від 05.02.2019, ОСОБА_1 придбав в нерезидента – Harvart Viktor транспортний засіб: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, за ціною 5800,00 євро (а.с.10-11). Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця – Harvart Viktor та покупця – ОСОБА_1 , їх особисті підписи. Рахунок-фактура від 05.02.2019 містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу – марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску. Також рахунок-фактура від 05.02.2019 містить запис про ціну вказаного автомобіля – 5800,00 євро.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини 2 статті 53 МК України.

На переконання суду, рахунок-фактура від 05.02.2019 містить відомості щодо придбаного автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20920/2019/02415 від 14.02.2019 (а.с.20), свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 06.02.2019 (а.с.12-16), свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 14.02.2019 (а.с.17-19), митній декларації країни відправлення № 19PL402010E0178594 від 13.02.2019 (а.с.21).

Так, рахунок-фактура від 05.02.2019 містить запис: «Умови оплати: готівка», «Цей договір купівлі-продажу зобов`язує покупця впродовж 4 тижнів. Договір купівлі-продажу вважається прийнятим, якщо він не був відхилений продавцем протягом цього часу». Отже, суд звертає увагу, що сам зміст рахунку-фактури та подані позивачем до розмитнення документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт автомобіля) НОМЕР_2 від 06.02.2019 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (свідоцтво про право власності на транспортний засіб) ZBI210113385 від 14.02.2019 підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання по передачі продавцю за автомобіль готівкових коштів в розмірі 5800 євро, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення транспортного засобу: автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у рахунку-фактурі від 05.02.2019, отриманих в установленому законом порядку.

В спірному випадку у суду відсутні підстави для висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату – "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом, мова не йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за № 1118 (надалі – Правила № 1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою від 05.02.2019, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил № 1118 підтверджує митну вартість товару, та є одними із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Розрахунок через фінансову установу не мав місце, а тому обґрунтованими є доводи представника позивача про відсутність будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач при митній консультації.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Окрім цього, суд ухвалою від 28.11.2019 зобов`язав Івано-Франківську митницю ДФС надати суду: належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обставини, визначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, такі як: ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів"; ''митна вартість визначена в сумі 7566,00 EUR''; ''проведено консультації з декларантом''.

Відповідач вимоги ухвали від 28.11.2019 не виконав, жодних доказів щодо проведення консультацій з декларантом позивача, в тому числі фактів формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що позивач повідомив Івано-Франківську митницю ДФС про неподання запитуваних документів не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльність покладється на відповідача.

Згідно з частиною 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно з частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, зазначено, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 та рішенні відповідача про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019 не вказав які конкретно обставини обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа № 809/278/17.

У відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи додатково правомірність винесення оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, представник відповідач вказує на наявність розбіжностей в документах стосовно сплаченої вартості за придбаний автомобіль.

Так, в митній декларації країни відправлення вказано фірму декларанта «Vega Sp. z.o.o», а тому, на думку представника відповідача, витрати понесені на брокерську винагороду за кордоном мають включатись в заявлену митну вартість автомобіля.

Суд звертає увагу на те, що підставою винесення оскаржених картки відмови та рішення відповідачем зазначено факт неподання позивачем платіжних документів, які містили б ідентифікуючі ознаки транспортного засобу, та беручи до уваги висновок суду про безпідставність і необґрунтованість сумніву митного органу в правильності визначення митної вартості товару виключно з цих обставин, то, на переконання суду, доводи щодо не включення позивачем до митної вартості витрат на брокерську винагороду, про що вказано представником відповідача у відзиві на позовну заяву, а не під час митного оформлення відповідачем ввезеного позивачем транспортного засобу, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, та не підтверджують правомірність дій та рішень відповідача.

При цьому, суд відзначає позицію з даного приводу Верховного Суду, сформованої у вигляді правового висновку в постанові від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, зокрема, "…колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на невключення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу 2 частини 2 статті 77 КАС України, Митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення".

Відтак, в силу вимог пункту 5 частини 1 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові Верховного Суду, та зазначає про безпідставне і необґрунтоване посилання у розгляді даної справи на обставини необхідності додавання до митної вартості витрат на транспортування товару.

Окрім цього, суд зазначає, що дійсно за змістом підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються всі витрати (складові митної вартості).

Втім, як свідчить оскаржувані рішення, митний орган не здійснював коригування митної вартості із її збільшенням на відповідну вартість за брокерські послуги, а виходив із інших фактичних даних, визначених на основі програмно-інформаційного комплексу АСАУР, про протиправність застосування якого зазначено нижче по тексту рішення суду.

В той же час, в силу вимог підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 53 МК України коментовані витрати повинні включаються до митної вартості за умови, якщо вони фактично понесені покупцем (декларантом).

При цьому, за змістом абзацу 2 частини 8, частин 9 і 21 статті 53 МК України додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно з цією статтею, робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати позивачем вищевказаних витрат на брокерські послуги. Згідно пояснень позивача такі витрати позивачем не понесені.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом з цим, суд зазначає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зокрема, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та ціну товару.

Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 17.12.2013 по справі № 21-439а13.

Як встановлено судом, обставини щодо включення позивачем до митної вартості всіх її складових, в тому числі витрат на брокерські послуги не були предметом оцінки відповідача під час митного оформлення автомобіля та не враховані відповідачем в оскаржених картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261. Враховуючи наведене, суд не уповноважений переймати на себе повноваження митного органу в частині визначення митної вартості автомобіля.

Щодо підставності та обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206080/2019/00261 з визначенням митної вартості за резервним методом в розмірі 7566 євро, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (надалі – Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000252/2 від 18.02.2019, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь-які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржена картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що такий розрахунок робився інспектором у зв`язку із "спрацюванням системи ризиків АСАУР". В даному випадку, при введені VIN-коду, система, поряд з іншим, вибрала конкретне числове значення (7566,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 684 від 31.07.2015 (надалі – Порядок № 684), свідчить, що положення останнього не містить будь-яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, а також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС/Митниці або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об`єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 має запис "…валюта – EUR, вартість – 7566,00".

Безпосередній зміст картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019 року свідчить, що саме спрацювання АСАУР стало підставою для висновку - "вартість транспортного засобу нижча митної вартості ідентичних товарів". При цьому, не вказано будь-якого обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризиків ''спрацювання АСАУР "105-2", "106-2" (а.с.8-9).

Також суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а.

Незважаючи на викладене, суд з власної ініціативи витребував ухвалою від 28.11.2019 у відповідача: належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують обставини, визначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261, такі як: ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів"; ''митна вартість визначена в сумі 7566,00 EUR''; ''проведено консультації з декларантом''; письмові пояснення: за допомогою чого визначено митну вартість транспортного засобу в сумі 7566,00 EUR; детальний розрахунок суми 7566,00 EUR та його нормативне обґрунтування.

Однак таких доказів, в тому числі щодо детального розрахунку скоригованої суми митної вартості в розмірі 7566,00 євро, з посиланням на джерела інформації, в тому числі зовнішні, та з методикою розрахунку, суду не подано.

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206080/2019/00261 з визначенням митної вартості за резервним методом саме в розмірі 7566,00 євро є необґрунтованою. Суд вважає, що у відповідача були документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Щодо доводів відповідача про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, окрім резервного методу, то суд вказує на таке.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача не подано доказів.

По-перше, поданий представником відповідача витяг з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів сформований лише за період з 19.12.2018 року по 18.02.2019 року (а.с.72). Чому такий пошук здійснено саме за такий період до митного оформлення, та чому неможливо здійснити пошук ТЗ за відповідними подібними характеристиками за більш тривалий період часу, до прикладу 6 чи 12 місяців, яке законодавче обмеження конкретного періоду відстеження схожого (подібного, аналогічного) товару визначено нормативно-правовими актами, відповідач суду не пояснив.

По-друге, із вказаного відстеження неможливо зробити висновок, чи здійснено пошук аналогічного, чи ідентичного товару за фактичними обставинами, так як пошук здійснено автомобіля за "кодом товару" – 870332903, в той час як у графі 33 "кодом товару" митної декларації № 206080/2019/401202 від 18.02.2019 – 87033290. Суд не виключає, що вказані розбіжності могли вплинути на результати пошуку відповідача з Центральної бази даних щодо митної вартості подібних транспортних засобів (а.с. 52, 72).

По-третє, відповідач не пояснив, як за обставини спрацювання програмного забезпечення АСАУР із ризиком - "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів", митний орган не в змозі надати конкретні докази, у відношенні до яких здійснено порівняння ТЗ позивача із ідентичним/подібним товаром, втім за нижчою ціною, в тому числі інформації із зовнішніх джерел. Причини неможливості подання таких доказів відповідач не вказав.

Також суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду будь-яких доказів про врахування працівниками Івано-Франківської митниці ДФС технічного стану автомобіля марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, під час використання системи управління ризиками з метою визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд констатує, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 прийнята відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00261 належить задовольнити в повному обсязі.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Федеративної Республіки Німеччини відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Harvart Viktor транспортного засобу: легковий автомобіль марки Peugeot, модель Expert, номер кузова – НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1997 см3, 2012 року випуску, на підставі рахунку-фактури (Kaufvertrag fur ein gebrauchtes Kraftfahrzeur – договір купівлі продажу вживаного транспортного засобу) від 05.02.2019, а також несплати ОСОБА_1 готівкових коштів саме в розмірі 5800,00 EUR та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини 6 статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача подано суду квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі № 0.0.1510118118.1 від 31.10.2019 в розмірі 768,40 грн. (а.с.36). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA206080/2019/00261 від 18.02.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39640261, місцезнаходження: вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, ідентифікаційний код - 39640261, вулиця Короля Данила, 20, місто Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.