ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2019 року

Справа № 280/4466/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), третя особа – Відділ освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі – третя особа), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з 11.07.2019;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років, починаючи з 11.07.2019, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки її стаж як працівника освіти складає 31 р. 04 міс. 24 дн., що підтверджується записами у трудовій книжці та довідкою Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області. Вказує, що відповідачем протиправно не враховано роботу позивача за сумісництвом на посаді вчителя, стаж якої складає 08 р. 07 міс. 06 дн. Крім того, посилається на рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4466/19 та відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (вх. від 30.09.2019 №40395) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що у січні 2019 року ОСОБА_1 зверталася із заявою про призначення пенсії за вислугу років, проте отримала відмову, яку оскаржила у судовому порядку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №280/1179/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Враховуючи, що позивач не має достатнього стажу для призначення пенсії на підставі п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у задоволенні позову просить відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до записів у трудовій книжці працювала на таких посадах:

15.08.1987 – призначена вчителем історії Григорівської СШ;

15.08.1988 – прийнята на посаду вчителя історії Кінсько-Роздорської неповної середньої школи за переведенням;

15.08.1993 – переведена на посаду педагога-організатора;

31.08.2003 – призначена на посаду вчителя ОБЖ з неповним тижневим навантаженням;

03.09.2003 – призначена на посаду заступника директора школи з виховної роботи на 0,5 ст., залишивши години ОБЖ;

01.03.2006 – переведена на посаду заступника директора школи з навчально-виховної роботи на час декретної відпустки основного працівника;

01.04.2007 – звільнена із займаної посади у зв`язку із переведенням;

02.04.2007 – призначена на посаду методиста районного методичного кабінету;

08.01.2019 – звільнена з посади методиста районного методичного кабінету за угодою сторін.

Також, у відповідності до довідки Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 22.02.2019 №27, ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя історії за сумісництвом у такі періоди: з 01.09.2007 по 30.05.2008; з 01.09.2008 по 29.05.2009; з 01.09.2009 по 31.05.2010; з 01.09.2010 по 31.05.2011; з 01.09.2011 по 31.05.2012; з 01.09.2012 по 31.05.2013; з 01.09.2013 по 30.05.2014; з 01.09.2014 по 29.05.2019; з 01.09.2015 по 01.06.2016; з 01.09.2016 по 01.06.2017; з 01.09.2017 по 31.05.2018; з 03.09.2018 по 08.01.2019.

Рішенням Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії від 11.01.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи, а саме 26 років 6 місяців.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржила її в судовому порядку та просила суд визнати протиправними дії Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та скасувати рішення про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за № 1 від 11 січня 2019 року; зобов`язати Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за вислугою років з 11 січня 2019 року, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 280/1179/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У відповідності до даних системи «Діловодство спеціалізованого суду», рішення від 22.05.2019 у справі № 280/1179/19 позивачем не оскаржено та набрало законної сили 22.06.2019.

Позивач повторно звернулася із заявою від 11.07.2019 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просила повторно винести на розгляд комісії з проблемних питань пенсійного забезпечення розгляд її документів про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019 та призначити позивачу пенсію.

Листом від 30.07.2019 №9/З-4 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із відмовою у призначенням пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ відновлено у попередній редакції, відповідно до якої: право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Таким чином, у зв`язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 у справі №2-р/2019, на яке посилається позивач, працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови наявності необхідного спеціального стажу роботи не менше 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від досягнення певного віку.

Отже, вирішальним у даній справі є питання наявності у позивача такого стажу.

До Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 віднесено, зокрема, роботу в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі записів трудової книжки судом встановлено, що позивач працювала 02.04.2007 по 08.01.2019 на посаді методиста районного методичного кабінету, яка не передбачена згаданим переліком та не дає права на призначення пенсії на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо роботи позивача у період з 01.09.2007 по 30.05.2008; з 01.09.2008 по 29.05.2009; з 01.09.2009 по 31.05.2010; з 01.09.2010 по 31.05.2011; з 01.09.2011 по 31.05.2012; з 01.09.2012 по 31.05.2013; з 01.09.2013 по 30.05.2014; з 01.09.2014 по 29.05.2019; з 01.09.2015 по 01.06.2016; з 01.09.2016 по 01.06.2017; з 01.09.2017 по 31.05.2018; з 03.09.2018 по 08.01.2019 на посаді вчителя історії за сумісництвом слід зазначити про таке.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

В силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 280/1179/19, яке набрало законної сили 22.06.2019, встановлено, що робота ОСОБА_1 за сумісництвом не може зараховуватись до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 (справа № 442/456/17) звернула увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

У пункті 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №352/1740/16-а.

Разом із тим, з довідки Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 05.09.2019 №95 вбачається лише кількість відпрацьованих позивачем годин на посаді вчителя за сумісництвом, проте встановити обсяг роботи (не менше ніж на 0,25 посадового окладу) з даної довідки неможливо.

Звідси, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів наявності у ОСОБА_1 спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, достатнього для призначення пенсії за вислугою років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя Ю.П. Бойченко