Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 р. Справа№200/12283/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. за участю секретаря Котова С.Ю., розглянувши в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а) в особі Слов`янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 84100, м. Слов`янськ, вул. Університетська, 58) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

за участі сторін:

від позивача – не з`явився,

від відповідача – Орлатий В.М. за довіреністю

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області, Слов`янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки позивачу, зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховною Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без використання цифрового ідентифікатора (без від цифрованого підпису особи, без від цифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, тощо.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15 листопада 2019 року.

14 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача.

15 листопада 2019 року судом відкладено розгляд справи до 04 грудня 2019 року.

04 грудня 2019 року судом відкладено розгляд справи до 11 грудня 2019 року.

09 грудня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 23.12.2019 року.

В судове засідання позивач не з`явився, надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях.

Враховуючи положення ст. 205 КАС України суд дійшов висновку про розгляд справи без участі позивача.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 11.09.2019 року звернувся до структурного підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області - Слов`янського районного відділу із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у зв`язку із втратою раніше виданого паспарту.

При зверненні до відповідача позивач заявив про відмову від оформлення і отримання паспорта у формі картки через власні релігійні переконання та висловив прохання видати паспорт громадянина України без присвоєння йому будь-яких ідентифікаторів особистості та висловив незгода із обробкою його персональних даних в порядку ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних». Також позивач пропонував вести облік щодо нього за раніше встановленими формами : ім`я, прізвищем та по батькові, місцем проживання, дати народження і таке інше.

Листом від 14.09.2019 року вих. № 58-9658 Слов`янський районний відділ Головного управління ДМС України в Донецькій області відмовив позивачу у видачі паспорта у формі книжечки із посиланням на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», у зв`язку із запровадженням з 1 січня 2016 року карткової форми паспорта громадянина України.

Відповідач наддав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилався на те, що позивач раніше отримував паспорт громадянина України у формі ID-картки, при звернені до відповідача позивач не надав заяву встановленої форми, свідоцтво про народження та фотокартки. У зв`язку з чим, за позицією відповідача не існує предмету спору. Крім зазначеного, відповідач посилався на вимоги Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), згідно якого оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником реєстру та виготовляється лише у формі картки. Також, відповідач зазначив, що на правовідносини, яки склалися між сторонами по справі, не розповсюджуються правові висновки, які зроблені у постанові Великої Палати Верховного суду у зразковій справі №806/3265/17.

9 грудня 2019 року, позивач надав суду відповідь на відзив, в якої зазначив, що у зв`язку із знищенням його паспорту у формі книжечки, який ним був поданий до органів міграційної служби для вклеювання фотографії, він протягом декількох місяців намагався отримати паспорт у формі книжечки замість запропонованого паспорту у формі ID-картки. Відсутність паспорту призвела до обмеженості у користуванні банківським послугами, обмеженість в пересуванні тощо. У зв`язку з чим був отриманий паспорт у формі ID-картки. Як зазначає позивач, весь час користування паспортом у формі ID-картки він перебував у тяжкому моральному стані, тому що його релігійні переконання не дозволяють йому погодитися з тим, що його імені, підпису, відбиткам пальців присвоєно цифрове значення, які використовується у процедурах ідентифікації та верифікації його особи. 7.09.2019 року паспорт у формі ID-картки був втрачений позивачем, як він зазначає, за його власною необачністю та розсіяністю. 11.09.2019 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки та отримав безапеляційну відмову у вигляді листа від 14.09.2019 року вих. № 58-9658, в якому відповідач посилався на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України , затверджений наказом МВС України від 6.06.2019 року № 456. Отримання відмови, у тому числі у зв`язку із необхідність отримання рішення суду стосовно видачі паспорта у формі книжечки, за позицією позивача нівелювало його сподівання на отримання позитивного вирішення питання інакше ніж шляхом захисту права у суді. Також позивач зазначив, що відносини сторін розповсюджуються правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Головне управління ДМС у Донецькій області є юридичною особою (ЄДРПОУ 37841728), виконує покладені на нього Державною міграційною службою України обов`язки, в тому числі, здійснення оформлення і видачі громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство

11.09.2019 року позивач звернувся до структурного підрозділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області - Слов`янського районного відділу із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, у зв`язку із втратою раніше виданого паспарту у формі ID-картки. У заяві позивач зазначив про відмову у оформлені та видачі йому паспорту з безконтактним електронним носієм у вигляді пластикової картки.

Відповідач листом від 14.09.2019 року вих. № 58-9658 відмовив відповідачу у видачі паспорта у формі книжечки із посиланням на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456, та зазначив, що паспорт у формі книжечки може бути виданий тільки у разі подання заявником документів, перелік яких встановлений Тимчасовим порядком та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем до матеріалів справи долучена копія заяви позивача від 17.09.12019 року ідентична за змістом із заявою від 11.09.2019 року. У відповіді на заяву, яка оформлена листом № 58-9208 від 24.09.2019 року відповідач, посилаючись на ті ж самі законодавчі акти, повідомляє про неможливість видачі паспорта у формі книжечки без заяви, складеної по формі, свідоцтва про народження, фотокарток та рішення суду, яке вступило в законною силу.

Враховуючи приписи ст.9 КАСУ, суд розглядає справу в межах позовних вимог, заявлених позивачем у позові.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначаються Законом № 5492-VI.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі - постанова КМУ № 302).

Згідно з п. 3, 8 постанови Верховної Ради України № 2503-XII від 26.06.1992 «Про затвердження положень про паспорт громадянина України» (далі – постанова № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно з п. 3 постанови КМУ № 302 державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

На виконання п.3 Постанови КМУ № 302, наказом Міністерства

внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі Порядок). Тимчасовий порядок визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

У відповідності до розділу VI Порядку для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає:

1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку;

2) рішення суду;

3) заяву;

4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;

5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта).

Таким чином, запроваджений порядок отримання паспорту у формі книжечки передбачає надання заявником , крім документів , визначених пп. 1,3-5 п.1 розділу VI Порядку та п.13 Постанови № 2503-XII, рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Відсутність рішення суду стала однією з підстав відмови у задоволені заяви позивача від 11.09.2019 року. Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача, відносно того, що незалежно від того, якими нормами користувався відповідач при висловленні позиції щодо відмови у видачі паспорту у вигляді книжечки, його позиція, була дуже зрозумілою, офіційною та нівелювала всякі сподівання позивача на отримання позитивного вирішення його питання інакше ніж шляхом отримання рішення суду про зобов`язання видати паспорт у формі книжечки.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи викладене, суд вважає що у даному випадку формальний підхід у визнанні правомірною відмову відповідача у видачі паспарту у зв`язку із ненаданням заяви по формі, свідоцтва про народження та фотокарток, призведе до порушення Конституційних та Конвенційних принципів судового захисту, оскільки , в умовах дії Постанови КМУ № 302 та Тимчасового порядку, надання позивачем зазначених документів без рішення суду не призведе до відновлення порушених прав позивача.

У зв`язку з викладеним, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача щодо відсутності предмету спору.

Щодо права позивача на отримання паспорту у формі книжечки, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У відповідності до ст. 32 Конституції, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22).

Визнаючи найвищою соціальною цінністю людину та її права, держава, запроваджуючи обмеження або встановлюючи нові правила поведінки, повинна в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

У постанові Великої Палата Верховного Суду у справі № 806/3265/1 від 19.09.2018 р. зазначено, у вирішенні питання щодо форми ( ID-карта, книжечка) паспорту відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду, сформовано правовий висновок, за яким визначено порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона згоди на таку обробку не надає.

Посилаючись на Конвенцію про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифіковану Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства», Велика Палата зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи, у тому числі отримання та використання паспорту у традиційній формі - у вигляді книжечки.

Стосовно застосування у цієї справі постанови Великою Палати у справі № 806/3265/17, суд зазначає.

За змістом ст. 4 КАСУ типові адміністративні справи це справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. За змістом ст. 290 КАСУ у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає ознаки типових справ.

У постанові по справі № 806/3265/17, Велика Палата зазначила, що ознаками цієї типової справи є:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних данних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Проаналізувавши доводи позивача, зміст спірних відносин, суд зазначає про необхідність та правомірність застосування в межах цієї справи висновків Великої Палати, викладених у постанові по справі 806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновки належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

За змістом ст. 2 Закону України « Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» терміни "обробка персональних даних" застосовується у значенні, наведеному в Законі України "Про захист персональних даних".За змістом Закону обробка персональних даних передбачає будь-які дії або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

У відповідності до Закону України « Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 3 вказаного Закону верифікацією є порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності. Тобто верифікацією є порівняння (співпоставляння ) особи з документами та інформацією з Реєстру.

Отже, обробка персональних даних передбачає збір інформації щодо особи на стадії первісного збору інформації, наступне накопичення , використання, ідентифікацію особи через порівняння електронної (цифрової) інформації, імплантованої у бланк документа на електронному носії із даними Реєстру. Таким чином обробка персональних даних є триваючим, постійно відновлюваним процесом.

У свою чергу, протягом життя особа може змінювати власні погляди, переконання, у зв`язку з чим суд, враховуючи попередні висновки щодо Конвенційних та Конституційних вимог щодо прав людини на охорону особистого життя, зазначає, що незалежно від раніше наданих згод на обробку даних, особа не позбавлена права у наступному не давати згоду на обробку її персональних даних.

Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати по справі № 806/3265/17, суд зазначає, що незалежно від наявності будь-якої інформації про позивача в Єдиному державному демографічному реєстрі, він має право вимагати недоторканості особистого життя та відмовлятися від обробки його персональних даних та ідентифікації із застосування відцифрованих персональних даних, та вимагати традиційних методів ідентифікації – порівняння його особи із даними паспорту у формі книжечки.

Враховуючи відмову позивача від отримання паспорту у формі ID-картки, суд керуючись ст.ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, Конституцією України, правовими висновками Великою Палати Верховного суду по справі № 806/3265/17, зазначає про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 244, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а, ЄДРПОУ 37841728) в особі Слов`янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 84100, м. Слов`янськ, вул. Університетська, 58) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (в особі Слов`янського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області) (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а, ЄДРПОУ 37841728) оформити та видати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

В іншій частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку загального позовного провадження 26 грудня 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 28 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова