Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 р. Справа№200/12619/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач , ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати бездіяльність Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправною та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №525 від 02.08.2019 року,

- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: перебування у відпустці без збереження заробітної плати 1 день у листопаді 1999 року, 2 дні у березні 2006 року, 1 день у грудні 2008 року, 2 дні у квітні 2009 року, 3 дні у грудні 2011 року, 9 днів у 2012 році, 1 день у квітні 2014 року, 4 дні у 2016 році, 3 дні у 2017 році, неявки у зв`язку з АТО – 01.08.2014 по 28.11.2014 року, з 28.11.2014 року по 04.11.2015 року, легка праця (охорона) з 18.05.2004 року по 18.08.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 26.07.2019 року він звернувся до Торецького ОУ ПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням управління №525 від 02.08.2019 року було відмовлено у призначенні пенсії. Рішення вмотивоване тим, що відповідно до наданих документів для призначення пенсії його загальний стаж складає 23 роки 00 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж 23 роки 09 місяців 28 днів, з них на провідних роботах 18 років 03 місяці 06 днів, інші підземні роботи 01 рік 00 місяців 22 дні, кратність обчислення пільгового стажу 04 роки 06 місяців 00 днів. Відповідачем не зараховано до пільгового стажу наступні періоди роботи: перебування у відпустці без збереження заробітної плати 1 день у листопаді 1999 року, 2 дні у березні 2006 року, 1 день у грудні 2008 року, 2 дні у квітні 2009 року, 3 дні у грудні 2011 року, 9 днів у 2012 році, 1 день у квітні 2014 року, 4 дні у 2016 році, 3 дні у 2017 році, неявки у зв`язку з АТО - 01.08.2014 по 28.11.2014, з 28.11.2014 по 04.11.2015, легка праця (охорона) з 18.05.2004 по 18.08.2004.

Позивач вважає рішення відповідача таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/12619/19-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом, відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що під час розрахунку стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, управлінням не враховано до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах періоди роботи: у структурному підрозділі «Шахта ім. В.І. Леніна» Державного підприємства «Артемвугілля» перебування у відпустці без збереження заробітної плати 07.11.1999 року (1 день), з 20.03.2006 року по 21.03.2006 року (2 дні), 31.12.2008 року (1 день), з 20.04.2009 року по 21.04.2009 року (2 дні), з 24.12.2011 року по 26.12.2011 року (3 дні), 11.01.2012 року (1 день), з 17.01.2012 року по 21.01.2012 року (5 днів), 24.01.2012 року ( 1день), з 28.05.2012 року по 29.05.2012 року (2 дні), 24.04.2014 року (1 день); перебування у відпустці без збереження заробітної плати в зв`язку з призупиненням виробничої та господарської діяльності ДП «Артемвугілля» та його структурних підрозділів на час проведення АТО (неявка у зв`язку з АТО) з 01.08.2014 року по 28.11.2014 року та з 28.11.2014 року по 04.11.2015 року; легка праця (охорона) з 18.05.2004 року по 18.08.2004 року; у відокремленому підрозділі «Шахта «Північна» Державного підприємства «Торецьквугілля» перебування у відпустці без збереження заробітної плати 30.10.2016 року (1 день), 17.11.2016 року (1 день), з 20.11.2016 року по 21.11.2016 року (2 дні); у відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Державного підприємства «Торецьквугілля» перебування у відпустці без збереження заробітної плати 21.04.2017 року (1 день), 08.07.2017 року (1 день), 20.07.2017 року (1 день), оскільки статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пільги по пенсійному забезпеченню надаються за умови, що робота, передбачена списками №1 та №2 виконувалась постійно та протягом повного робочого дня. Також, посилався на Постанову Верховного суду від 19.03.2019 року по справі №295/8979/16-а, якою підтверджуються висновки щодо правомірності не зарахування відпуски без збереження заробітної плати до пільгового стажу оскільки особа не проводить під землею повний робочий день.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ц-Міським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 19 травня 1998 року), внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 17 вересня 2018 року №18767 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42170475) - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою №1621 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02.08.2019 року № 525, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявник на момент звернення не має необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років. До пільгового стажу не зараховано періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати: 1 день у листопаді 1999 року, 2 дні у березні 2006 року, 1 день у грудні 2008 року, 2 дні у квітні 2009 року, 3 дні у грудні 2011 року, 9 днів у 2012 році, 1 день у квітні 2014 року, 4 дні у 2016 році, 3 дні у 2017 році, неявки у зв`язку з АТО - 01.08.2014 по 28.11.2014, з 28.11.2014 по 04.11.2015, легка праця (охорона) з 18.05.2004 по 18.08.2004 згідно п. 2 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383.

Відповідно наданих документів для призначення пенсії загальний стаж складає: 23 роки 00 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж згідно частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 23 роки 09 місяців 28 днів, з них на провідних роботах – 18 років 03 місяця 06 днів, на інших підземних роботах - 01 рік 00 місяців 22 дні, кратність обчислення пільгового стажу 04 роки 06 місяців 00 днів.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Згідно пунктів 2, 3, 7,10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі № 686/19687/14а.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1028 від 09.12.2015 року пункт 20 вище наведеного Порядку доповнено новим абзацом, яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Горлівка Донецької області. Відповідно до наказу міністерства енергетики та вугільної промисловості України №841 від 25.11.2014 року "Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях" виробнича та фінансово-господарська діяльність ДП "Артемвугілля" та його структурних підрозділів повністю припинена на час проведення антитерористичної операції з 28.11.2014 року. В свою чергу ДП “Артемвугілля” з 08.12.2014 року перереєстроване за адресою: м. Святогірськ, вул. Кубишева, 66.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до пільгового стажу окремих періодів роботи та/або навчання.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом було встановлено, що позивачу не зараховано до пільгового стажу період неявки у зв`язку з АТО - 01.08.2014 по 28.11.2014, з 28.11.2014 по 04.11.2015 та переведення позивача на легку працю (охорона) з 18.05.2004 по 18.08.2004 року, на що суд зазначає наступне.

Однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. Пунктом 10 відповідного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці можуть подаватись уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Виключно записами в трудовій книжці не може бути підтверджено, чи був зайнятий працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. А тому для підтвердження даної обставини відповідач правомірно вимагає від працівника надання відповідних уточнюючих довідок.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2019 року (справа №295/8979/16-а), а відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що позивача переведено на легку працю (охорона) з 18.05.2004 по 18.08.2004 року, суд вважає, що відповідачем правомірно було не зараховано до пільгового стажу зазначений період, оскільки однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

Окрім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача у позовній заяві на те, що записами у його трудовій книжці підтверджується спірні періоди роботи на «Шахті ім. В.І. Леніна» Державного підприємства «Артемвугілля», оскільки саме в довідці від 07.04.2017 року №0704/02, виданої ДП «Артемвугілля» зазначено всю необхідну інформацію: анкетні дані особи на ім`я якої видано довідку, найменування підприємства де особа працювала повний робочий день під землею, професію (посаду), вид робіт, яку виконувала особа, період виконання робіт та додаткові відомості (про перебування особи в безоплатній відпустці, переведення на легкий труд), які необхідно враховувати при призначенні пенсії.

Судом також встановлено, що у формі ОК-5 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), містяться відомості про нараховану заробітну плату та спецстаж за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року на ДП «Артемвугілля» (ЄДРПОУ 32270533).

Разом з цим, у зазначених відомостях міститься також і запис про працевлаштування ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «Чернівціжитлобуд» (ЄДРПОУ 31289632) в жовтні 2014 року (відпрацьовано 22 дні). На зазначеному підприємстві, позивач працював по листопад 2015 року (відпрацьовано 19 днів).

Між тим, ані позивачем, ані відповідачем, не надано жодних пояснень з приводу даної обставини, як і не надано жодних доказів в підтвердження цієї обставини. Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у формі ОК-5 стосовно спірного періоду працевлаштування позивача.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить жодного посилання відповідача на ту підставу, що позивач був працевлаштований до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна фірма «Чернівціжитлобуд» з жовтня 2014 року по листопад 2015 року, як і не досліджено відповідачем те, що у формі ОК-5 містяться відомості про нараховану заробітну плату та спецстаж за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 року на ДП «Артемвугілля», що свідчить про формальний підхід відповідача до документів, наданих позивачем та недотримання принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб`єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування такого рішення.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати: 1 день у листопаді 1999 року, 2 дні у березні 2006 року, 1 день у грудні 2008 року, 2 дні у квітні 2009 року, 3 дні у грудні 2011 року, 9 днів у 2012 році, 1 день у квітні 2014 року, 4 дні у 2016 році, 3 дні у 2017 році, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Державного підприємства «Артемвугілля» від 07.04.2017 року №0704/02 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати: 07.11.1999 року, 20, 21.03.2006 року, 31.12.2008 року, 20, 21.04.2009 року, 24, 25, 26.12.2011 року, 11.01.2012 року, 17.01.2012 року по 21.01.2012 року, 24.01.2012 року, 28, 29.05.2012 року, 24.04.2014 року.

Також, згідно довідок Державного підприємства «Торецьквугілля» від 16.07.2019 року №5-71/1836 та від 26.07.2019 року №5-71/1908 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати за власним бажанням: 30.10.2016, 17.11.2016, 20.11.2016, 21.11.2016 та 21.04.2017, 08.07.2017, 20.07.2017.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 року N 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 періоди, зокрема, знаходження в відпустці без збереження заробітної плати, автобус, держобов`язки, гірничорятувальна команда працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, зараховуються до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

За таких обставин, період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків.

До аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22 травня 2018 року справі №607/6447/17-а (адміністративне провадження №К/9901/32448/18).

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати: 1 день у листопаді 1999 року, 2 дні у березні 2006 року, 1 день у грудні 2008 року, 2 дні у квітні 2009 року, 3 дні у грудні 2011 року, 9 днів у 2012 році, 1 день у квітні 2014 року, 4 дні у 2016 році, 3 дні у 2017 році.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Змістом зобов`язань за ст. 13 Конвенції вимагається щоб захист був "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

У рішенні «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73), Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним): визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02 серпня 2019 року № 525 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 липня 2019 року №1621 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції суду викладеної в рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 30.09.2019 року № 45 за подання до суду адміністративного позову до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 384,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 02 серпня 2019 року № 525 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42170475, юридична адреса: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26 липня 2019 року №1621 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції суду викладеної в рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42170475, юридична адреса: 85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 28 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова