Справа № 686/12105/17

Провадження № 2/686/1277/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Кшановській Є.З. за участю учасників процесу

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Хмельницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, садівничого товариства Хмельницького гарнізону пожежної охорони «Прометей» про визнання права на земельну ділянку, скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку,-

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловіку ОСОБА_4 для ведення садівництва було передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0.10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в садівничому товаристві «Прометей», що підтверджується архівним витягом Хмельницької райдержадміністрації та Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №557 від 29.10.2001 року. Кадастровий номер цій ділянці не було присвоєно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік помер та вона прийняла спадщину після його смерті.

З метою оформлення спадкових прав звернулась щодо присвоєння кадастрового номера вище зазначеній ділянці та зясувалось, що дана ділянка належить ОСОБА_2 який в свою чергу, продав її ОСОБА_3 , мешканцю с. Мазники Деражнянського району.

Позивач вважає, що видача державного акту ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є незаконною і проведене з перевищенням повноважень, наданих ст.17 ЗК України та з порушенням вимог ст.ст.118, 122, 125 ЗК України оскільки на час видачі державного акту останньому, ділянка була передана ОСОБА_4 тому просить суд, скасувати розпорядження голови Хмельницької РДА №791/11-р від 23.05.2011 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , визнати недійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки ОСОБА_3 та визнати право власності на спірну земельну ділянку.

06.11.2017 р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області направили суду заперечення на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що право позивача жодним чином не порушене.

25.07.2017 р. відкрито провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду 14.12.2017 р. по справі призначено судову земельно – технічну експертизу.

11.08.2017 р. по справі витребувано належним чином завірені матеріали нотаріальної справи щодо укладення договору купівлі – продажу та матеріали спадкової справи.

02.01.2018 року справу направлено для проведення експертизи проте, 17.01.2018 року справу повернуто до суду за клопотанням експерта щодо надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду 01.03.2018 року поновлено провадження по справі та справу призначено до судового розгляду на 16.03.2018 року, зібрано матеріали та справу відправлено для продовження експертизи.

13.04.2018 року до суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи з матеріалами справи.

Ухвалою суду 17.05.2018 року та 07.11.2018 року витребувано необхідні матеріали за клопотанням експерта.

15.11.2018 року до суду представником Держгеокадастру подано відзив на позов з належним чином завіреними документами щодо спірної ділянки.

30.11.2018 року представником ОСОБА_3 (адвокатом Терлич В.Г.) подано заперечення щодо позовних вимог у яких зазначається, що ділянка яка належить ОСОБА_4 та ділянка яка належить ОСОБА_3 є різними земельними ділянками так, як у них різні суміжні землекористувачі.

Ухвалою суду 04.12.2019 року скасовано ухвалу від 14.12.2017 р. по справі призначення судової земельно – технічної експертизи через неподання документів представником позивача, необхідних для проведення експертизи.

Позивач та представник в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Представник відповідача Держгеокадастру Головного управління у Хмельницькій області в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 для ведення садівництва було передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0.10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в садівничому товаристві «Прометей», що підтверджується архівним витягом Хмельницької райдержадміністрації та Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №557 від 29.10.2001 року. Кадастровий номер цій ділянці не було присвоєно. Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Хмельницькому.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,10 га виданий на ім`я ОСОБА_4 містить посилання на опис меж - суміжних землекористувачів спірної земельної ділянки

Від А до Б землі ОСОБА_5

Від Б до В землі ОСОБА_6

Від В до Г землі ОСОБА_7

Від Г до А землі загального користування

Рішення Хмельницької районної ради від 18.05.1995 р. №28, наявне в матеріалах справи, містить посилання на безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 в розмірі 0,12 га., а не 0.10 га. як у державному акті.

Згідно даних спадкової справи №448-2015 судом вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1075 га кадастровий номер 6825082200:04:011:0138 на ім`я ОСОБА_2 виданий 30.05.2011 р. на підставі розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 791/11 -р від 23.05.2011 р. містить посилання на опис меж - суміжних землекористувачів спірної земельної ділянки

Від А до Б землі ОСОБА_8 ( у ОСОБА_9 - ОСОБА_5 )

Від Б до В землі ОСОБА_10 (у ОСОБА_11 )

Від В до ОСОБА_12 землі ОСОБА_13 ( у ОСОБА_9 - ОСОБА_7 )

Від ОСОБА_12 до Д землі ОСОБА_14 ( у Коломієць - землі загального користування) Від Д до А землі загального користування

На підставі договору купівлі – продажу земельної діляки від 22.03.2013 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.10 га, яка розташована на території Грузевицької сільської ради Хмельницького району в садівничому товаристві «Прометей», кадастровий номер 6825082200:04:011:0138 яка належала продавцю на підставі державного акта на право власності серії ЯЛ №810522, виданого Хмельницькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації №791/11-р від 23.05.2011 року та зареєстрованого 18.07.2011 року, що вбачається з даних державного акта про право власності.

Технічна документація із землеустрою яку замовила позивач ОСОБА_1 містить посилання на кадастровий номер спірної земельної ділянки 6810100000:12:003:___, що суперечить кадастровому номері спірної земельної ділянки зазначенної в документах Зеленюка-Хребтатого - 6825082200:04:011:0138.

З наведеного вбачається, що ділянка яка належить ОСОБА_4 та ділянка яка належить ОСОБА_3 є різними земельними ділянками так, як у них різні суміжні землекористувачі.

За приписами 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами 1 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації у справі.

У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З аналізу вказаних норм у їх сукупності можна зробити висновок, що прийняття органом місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто рішення органу місцевого самоврядування є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статей 152, 155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Проте, судом не встановлено порушення прав позивача, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва серії ХМ, виданий 29 жовтня 2001 року на підставі рішення Хмельницької районної ради народних депутатів №28 від 18.05.1995 року ОСОБА_4 не є належним та допустимим доказом права валасності на ділянку площею 0,10 га, оскільки державний акт видано на земельну ділянку, яка на даний час могла змінитись в розмірах, межах та конфігурації, а відтак може бути іншим об"єктом. А тому, посилання представника позивача на те, що земельна ділянка, яка на даний час належить ОСОБА_15 , була виділена ОСОБА_2 , саме з землі яка належала ОСОБА_4 , не знайшло свого підтвердження.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільної права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та її Конституції та статті 13 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, відповідно до яких України кожна особа має право на ефективна засіб правового захисту, не заборонений законом.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

Аналіз наведених вище норм права, встановлені судом обставини справи дають підстави суду дійти висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не буде ефективним інструментом для його відновлення. Оскільки, на день подання позову будь-яке речове право позивача на спірну земельну ділянку відсутнє, а у разі скасування розпорядження голови Хмельницької РДА, позивач не поновить право власності спадкоємця на земельну ділянку.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування розпорядження голови Хмельницької РДА №791/11-р від 23.05.2011 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 .

Крім того, позивач та представник не надали суду доказів та не довели яким саме чином порушується її права, як спадкоємця майна.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , тому і не має підстав для задоволення похідних вимог про визнання недійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки ОСОБА_3 та визнання права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 тому позов є необґрунтованим тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 13, 141, 247, 263-265, 273, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Хмельницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, садівничого товариства Хмельницького гарнізону пожежної охорони «Прометей» про визнання права на земельну ділянку, скасування розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2019 року.

Суддя С. Стефанишин