1Справа № 334/2797/17 1-кп/335/82/2019

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

процесуального прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000106 від 28 лютого 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шибено, Теофіпольського району, Хмельницької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого механіком ТОВ «Січ Альянс Груп», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за таких обставин.

Наказом голови Національної поліції України №405 о/с від 09.02.2017 року ОСОБА_4 призначено слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону, завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

В силу вимог ч. 1 ст. 8 цього Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів.

Таким чином, згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України, п. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, був службовою особою правоохоронного органу, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до статті 18Закону України«Про Національнуполіцію»,поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

На підставі п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_4 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено,що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 2 ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), слідчий уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.

Відповідно до функціональних обов`язків слідчого слідчого відділення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , затверджених заступником начальника Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області начальником слідчого відділу ОСОБА_6 , ОСОБА_4 має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному провадженні. При здійснені досудового розслідування має право: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 КПК України.

Відповідно до Пам`ятки-застереження працівника органів внутрішніх справ України про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України, з якою 26.06.2012 року ОСОБА_4 ознайомився та попереджений про відповідальність за їх порушення, працівники органів та підрозділів внутрішніх справ України, незалежно від займаної посади або спеціального звання є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, тобто представниками влади, діяльність яких пов`язана з виконанням завдань у сфері запобігання і протидії злочинності та забезпечення правопорядку. У зв`язку з цим, на працівників поширюється дія норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», якими встановлюються спеціальні обмеження, спрямовані на забезпечення протидії та запобігання корупції. Відповідно до цих вимог забороняється одержувати неправомірну вигоду.

08.02.2017 року Дніпровським ВП ГУНП в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017080050000612 за ч. 1 ст. 286 КК України внесено відомості за фактом здійснення 07.02.2017 року ОСОБА_7 наїзду на пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїзну частину з права на ліво по напрямку руху автомобіля. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав перелам лівого стегна, перелами гомілок.

Того ж дня начальником СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017080050000612 доручено слідчому зазначеного відділу поліції ОСОБА_4 .

Знаходячись на посаді слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції, у ОСОБА_4 виник умисел на одержання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження №12017080050000612 від 08.02.2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України, не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності та повернення вилученого у останнього автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З цією метою, 23.02.2017 року, у денний час, більш точний час не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті №115 Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.191, діючи умисно, із корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище та надану владу працівника правоохоронного органу, з метою одержання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_7 про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США за закриття кримінального провадження №12017080050000612 та повернення останньому вищевказаного автомобіля.

Приблизно о 12 годині 06.03.2017 року, перебуваючи біля входу у приміщення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.191, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання від ОСОБА_7 неправомірної вигоди, ОСОБА_4 під час бесіди з ОСОБА_7 повідомив, що раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США останній може передати йому у гривневому еквіваленті, а саме у розмірі 15000 гривень.

Після цього, 06.03.2017 року приблизно о 14 годині 55 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті №115 Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд.191, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання неправомірної вигоди з використанням службового становища та наданої влади працівника правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_7 раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 15000 гривень за закриття кримінального провадження №12017080050000612, не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та повернення йому транспортного засобу «ВАЗ-2106».

Отримані грошові кошти у сумі 15000 гривень ОСОБА_4 помістив до сейфу, розташованого у його службовому кабінеті №115, де останні і були виявлені під час проведення обшуку.

Таким чином, ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, який кваліфікується як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винуватим себе стосовно обставин, викладених в обвинувальному акті, не визнав та пояснив суду, що станом на час події злочину працював слідчим відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області. В його провадженні перебувало кримінальне провадження, №12017080050000612 від 08.02.2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України за фактом вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_7 . В межах цього кримінального провадження він проводив огляд місця події, направив водія на проведення огляду на стан алкогольного або наркотичного сп`яніння, у службовому кабінеті провів допит ОСОБА_7 , роз`яснив йому права, у тому числі пом`якшуючі обставини і необхідність відшкодування збитків потерпілому. Потім він допитав у лікарні потерпілого, призначив експертизу, яка зазвичай проводиться тривалий час. ОСОБА_7 просив пришвидшити проведення експертизи та пояснив, що готовий понести витрати для цього, а саме оплатити вартість експертизи по квитанціям. Близько 15 години 00 хвилин 06.03.2017 року йому подзвонив ОСОБА_7 і сказав, що привезе кошти для оплати експертизи. Пізніше він під`їхав та передав гроші у папці, яку ОСОБА_4 помістив до сейфу в своєму кабінеті. Після цього він провів ОСОБА_7 до виходу і повернувся до кабінету. Після цього раптом до кабінету увірвались працівники СБУ, які почали проводити обшук та шукати якісь кошти. Він розгубився і тому не одразу зрозумів, про які кошти йде мова. Через деякий час, коли він прийшов до тями, попросив викликати його адвоката ОСОБА_9 , однак слідчий, який проводив обшук, залишив його клопотання без реагування. Під час обшуку у сейфі працівники СБУ віднайшли папку із коштами, які дістали та переписали купюри. При цьому, двері у кабінет були зачинені, і він чув, що у коридорі знаходиться адвокат ОСОБА_10 , який прибув для надання йому правової допомоги, однак якого не допускали. Після проведення обшуку йому не надали протокол для підписання і тому він не мав змоги зазначити в ньому свої зауваження. Потім його було затримано також без участі захисника. Після того, як його вже виводили із кабінету, він побачив захисника у коридорі. Із захисником мав змогу поспілкуватися вже у прокуратурі.

Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження №12017080050000612 від 08.02.2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що станом на день його затримання законних підстав для закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_7 не було, і він не вів мову про закриття кримінального провадження за гроші, а наполягав, що ОСОБА_7 надавав йому грошові кошти саме на оплату експертизи, квитанції про оплату якої він мав намір повернути ОСОБА_7 .

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов таких висновків.

Так, сторона обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння посилалась на письмові та речові докази, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Дослідженням цих доказів встановлено, що 28.02.2017 року о 20 годині 00 хвилин слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_14 прийнято від ОСОБА_11 заяву про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), про що складено відповідний протокол (т.1 а.п.140-142). Згідно із цим протоколом, ОСОБА_11 повідомила, що працівник Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, а саме слідчий ОСОБА_4 вимагає грошові кошти за закриття кримінального провадження відносно її чоловіка ОСОБА_7 в сумі 500 доларів США.

03.03.2017 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва ОСОБА_3 винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, відповідно до якої вирішено для отримання доказів злочинної діяльності, пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди та встановлення вини ОСОБА_4 провести негласну слідчу розшукову дію контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_4 , під час якого з метою перевірки дійсних намірів вказаної особи, в діях якої вбачаються ознаки тяжкого злочину, в обстановці, максимально наближеній до реальної, необхідно здійснити спостереження за її поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину. Негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту необхідно провести з використанням фото- відеозйомки та інших технічних засобів фіксації, протягом 60 днів у період з 03.03.2017 року по 01.05.2017 року включно. Цією ж постановою дозволено застосовувати спеціальні імітаційні або заздалегідь ідентифіковані заходи та залучено до проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_15 , який в умовах спеціального слідчого експерименту здійснить передачу грошових коштів (т.1 а.п. 200202).

Цього ж дня прокурором ОСОБА_3 видано доручення № 17/2-798т слідчому ОСОБА_14 про проведення вищевказаних негласних слідчих (розшукових) дій (т.1 а.п.203204).

Постановою слідчого ОСОБА_14 від 03.03.2017 року № 17/1-796т ОСОБА_7 залучено до проведення негласної слідчої (розшукової) дії у формі конфіденційного співробітництва (т.1 а.п. 205206).

06.03.2017 року начальником слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_16 винесено постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, відповідно до якої вирішено використати під час контролю за вчиненням злочину заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби шляхом огляду, помітки (ідентифікації) та вручення працівнику правоохоронного органу грошових купюр, а проведення огляду, помітки (ідентифікації) та вручення працівнику правоохоронного органу грошових купюр доручено працівникам УСБУ в Запорізькій області (т.1 а.п. 144).

За дорученням слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_14 від 06.03.2017 року № 17/1-4725-17 (т.1 а.п.143) та відповідно до вищезазначеної постанови прокурора старшим оперуповноваженим 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_17 06.03.2017 року у період часу з 13 годин 30 хвилин до 14 годин 00 хвилин за участю понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 проведено огляд грошових коштів в сумі 15000 гривень, а саме 150 купюр номіналом 100 гривень (із зазначенням серії та номеру кожної купюри), з яких зроблено ксерокопії на 51 аркуші паперу. Вказані купюри оглянуті із застосуванням люмінісцентної лампи, в опромінюванні якої слідів свічення краски на грошових купюрах не виявлено. Для проведення обробки купюр препаратом «Промінь-1» був відібраний контрольний чистий зразок бинту. Від бинта відірваний фрагмент для сухого змиву та поміщений в поліетиленовий пакет, який укладений в паперовий конверт з пояснювальним написом «Контрольний чистий зразок бинту», з підписами понятих, співробітників ГВ БКОЗ Управління та особи, яка склала протокол. Конверт опечатаний печаткою «Для пакетів № 3 Управління Служби безпеки в Запорізькій обл.» Всі оглянуті купюри оброблені препаратом «Промінь-1» у присутності понятих, після чого оглянуті із застосуванням люмінісцентної лампи. На кожній з купюр виявлені сліди свічення люмінісцентної краски. З купюр зроблено сухий змив фрагментом бинту, з якого раніше відібрано контрольний чистий зразок. Фрагмент бинту з сухим змивом поміщений в поліетіленовий пакет та поміщений в конверт з відповідним пояснювальним написом. Оглянуті грошові кошти видані ОСОБА_7 для проведення заходу щодо документування протиправної діяльності співробітника поліції. Протокол містить підписи ОСОБА_7 , понятих та особи, яка склала протокол (т. 1 а.п. 145199).

06.03.2017 року, о 15 годині 00 хвилин, слідчим ОСОБА_14 за участі понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було затримано ОСОБА_4 в його службовому кабінеті, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 2 а.п. 1014). У протоколі зазначено підстави затримання: особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, а саме під час вимагання та отримання неправомірної вигоди.

Разом із тим, оглядом відеозаписів, що містились на DVD-R диску, який є додатком до протоколу обшуку (т. 2 а.п. 22), встановлено, що під час затримання ОСОБА_4 слідчий повідомив йому підставу затримання: «…затримано безпосередньо після вчинення злочину…».

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Отже, у протоколі затримання від 06.03.2017 року зазначена підстава затримання, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України, у той час як слідчий повідомив ОСОБА_4 підставу затримання, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Разом із тим, суду з боку сторони обвинувачення не надано доказів того, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказували на те, що саме ОСОБА_4 щойно вчинив злочин. Також в матеріалах судового провадження відсутні докази того, що уповноважені особи застали ОСОБА_4 під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

Крім того, виходячи зі змісту вищевказаного відеозапису, слідчий ОСОБА_14 на порушення ч. 4 ст. 208 КПК України не роз`яснив ОСОБА_4 право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Також, зі змісту вищевказаного відеозапису випливає, що на порушення ч. 5 ст. 208 КПК України безпосередньо після затримання не було складено протоколу затримання, копія якого була би негайно видана ОСОБА_4 та надіслана прокурору. Зі змісту саме протоколу затримання від 06.03.2017 року випливає, що його копію було надано захиснику ОСОБА_20 о 18 годині 54 хвилини, у той час як затримання відбувалось о 15 годині 00 хвилин. Натомість, відеозапис підтверджує, що одразу після затримання, слідчий не склав відповідного протоколу, а провів освідування ОСОБА_4 та в подальшому обшук його кабінету, після чого склав лише протокол обшуку.

Крім того, вищевказаний відеозапис підтверджує, що слідчим ОСОБА_14 було допущено порушення ч.ч. 1, 4 ст. 213 КПК України в частині надання затриманому ОСОБА_4 можливості негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім`ї чи інших осіб за його вибором, а також в частині повідомлення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Так, дійсно, відеозаписом зафіксовано телефонний дзвінок слідчого ОСОБА_14 можливо до вказаного органу (установи), який мав місце більше ніж через 17 хвилин після початку відеозапису, а саме у той час, коли розпочався обшук кабінету ОСОБА_4 . Однак, у протоколі затримання від 06.03.2017 року зазначено час такого повідомлення 15 годині 10 хвилин, що вочевидь не відповідає дійсності.

Слід також зауважити, що ОСОБА_4 на початку затримання заявив клопотання про залучення йому захисника, однак це клопотання слідчим ОСОБА_14 було проігноровано.

Далі, безпосередньо після затримання слідчий ОСОБА_14 зачитав постанову прокурора про проведення освідування ОСОБА_4 , із якою ознайомив ОСОБА_4 . Після цього розпочалася процедура освідування, а саме з рук ОСОБА_4 були взяті змиви.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 КПК України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

За вимогами ч. 2 ст. 241 КПК України, освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участі судово-медичного експерта або лікаря.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті, перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

Згідно з ч. 5 ст. 241 КПК України, про проведення освідування складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

Разом із тим, з оглянутого відеозапису (т. 2 а.п. 22) випливає, що ОСОБА_4 було оголошено слідчим постанову прокурора про проведення освідування, із якою ОСОБА_4 ознайомився під підпис. Натомість, слідчий ОСОБА_14 не повідомив прізвища, імені та по батькові експерта або лікаря, за участю якого проводилася дана слідча дія, хоча такий брав участь у її проведенні, а саме відбирав змиви з рук ОСОБА_4 . Крім того, на відеозаписі відсутня інформація про складання протоколу за наслідками освідування та ознайомлення із протоколом ОСОБА_4 . Навпаки, відеозапис підтверджує, що одразу після затримання ОСОБА_4 розпочалось його освідування, після якого одразу розпочався обшук, та наприкінці відеозапису було оголошено лише про складання протоколу обшуку, який слідчий зачитав та запропонував висловити учасникам обшуку свої зауваження. Також в судовому засіданні прокурором не було надано для дослідження суду ані постанови прокурора про проведення освідування, ані протоколу освідування ОСОБА_4 , що дає підстави суду вважати встановленими порушення слідчим ОСОБА_14 вищенаведених вимог статті 241 КПК України.

Далі, 06.03.2017 року після освідування ОСОБА_4 слідчим ОСОБА_14 , до постановлення ухвали слідчого судді, проведено обшук службового кабінету № 115 за адресою: м. Запоріжжя пр. Соборний, буд.191, в ході якого у сейфі при вході зліва на верхній полиці виявлено та вилучено папку із грошовими коштами 150 купюр номіналом по 100 грн., а також інші речі, грошові кошти та документи, опис яких наведено у протоколі обшуку від 06.03.2017 року. Час проведення обшуку в цьому протоколі вказано з 16 години 00 хвилин до 17 години 17 хвилин (т. 2 а.п. 1522).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2017 року, тобто наступного дня слідчому надано дозвіл на проведення обшуку вказаного кабінету з метою підтвердження допустимості доказів, виявлених в ході проведення обшуку 06.03.2017 року, а вилучені речі та предмети в ході обшуку визнані такими, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути доказами під час судового розгляду (т.2 а.п. 28-29).

Відповідно до протоколу огляду від 24.04.2017 року вказані грошові кошти, речі та предмети були оглянуті слідчим в присутності понятих (т. 2 а.п. 30-34). Разом із тим, виходячи зі змісту відеозапису, що є додатком до протоколу обшуку від 06.03.2017 року, вказані грошові кошти оглядалися учасниками обшуку саме в процесі обшуку, оскільки кожна з купюр була поміщена на підлогу та проведено їх освітлення спеціальною ультрафіолетовою лампою.

Також, змістом протоколу обшуку від 06.03.2017 року та відеозапису даної слідчої дії встановлено, що захисник до проведення даної слідчої дії не залучався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що 06.03.2017 року він був запрошений співробітниками СБУ у якості понятого під час затримання і обшуку у міському відділенні поліції. Зі слів слідчого, ОСОБА_4 вимагав 15000 гривень за закриття справи. Під час затримання та обшуку ОСОБА_4 двічі просив залучити адвоката, але йому було відмовлено. На початку обшуку ОСОБА_4 пропонувалось добровільно видати гроші, але він сказав, що в нього коштів немає. Коли гроші було знайдено, вони світились в ультрафіолеті. Колега ОСОБА_4 інший слідчий, що був присутній під час обшуку, зробив зауваження, що ОСОБА_4 не було залучено захисника. ОСОБА_4 відмовився від підписання протоколу обшуку. Зазначив, що йому як понятому були роз`яснені його права. Чи переривався відеозапис, він не пам`ятає. Коли всі виходили з кабінету свідок побачив адвоката ОСОБА_5 , проте на той час він не знав її прізвища. Також у коридорі були інші співробітники поліції та СБУ. Інших адвокатів він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що 06.03.2017 року був запрошений працівниками СБУ у якості понятого під час затримання та обшуку в Дінпровському ВП ГУНП в Запорізькій області. Перед початком слідчих дій йому роз`яснили його права, також проводився відеозапис. На його думку, відеозапис проводився постійно. Обшук та затримання проводились в кабінеті ОСОБА_4 . Після проведення обшуку було складено протокол, у нього зауважень не було. Зазначив, що ОСОБА_4 просив залучити адвоката при затриманні і при обшуку, однак адвоката не залучили. Що саме зазначив слідчий з приводу захисника, свідок не пам`ятає. На зазначену обставину звернув увагу колега ОСОБА_4 , який був присутній під час даних слідчих дій. Під час обшуку вилучили грошові кошти 15000 гривень купюрами по 100 гривень. Коли виходив з кабінету після обшуку, побачив у коридорі адвоката ОСОБА_20 . Також у коридорі були співробітники поліції.

Крім того, в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_21 .

Так, свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що з 2002 року є адвокатом. У березні 2017 року, точної дати не пам`ятає, йому зателефонували колеги та родичі ОСОБА_4 та повідомили, що у службовому кабінеті слідчого проводиться обшук, і запропонували йому бути присутнім під час даної слідчої дії в якості захисника. Він з цією метою прибув до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, зайшов всередину та підійшов до кабінету, в якому відбувався обшук. Біля кабінету стояли два працівники СБУ. Він пояснив, що є захисником та прибув з метою участі при проведенні обшуку, однак працівники СБУ, повідомивши про це слідчого, зазначили, що його до кабінету не допустять. Він неодноразово намагався потрапити до кабінету, але безрезультатно. Він перебував біля кабінету приблизно 30 хвилин. Після цього прийшла адвокат ОСОБА_5 , і тоді він пішов з приміщення відділення поліції.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що він працює слідчим у Дніпровському ВП ГУНП в Запорізькій області. На початку березня 2017 року, точної дати не пам`ятає, він після обіду перебував в своєму кабінеті № 115. До кабінету увійшов ОСОБА_4 , а після цього до кабінету увірвались чоловіки, які почали проводити обшук та шукати якісь гроші. На ОСОБА_4 одягли кайданки. Під час обшуку проводилася відеозйомка. У сейфі ОСОБА_4 знайшли грошові кошти. ОСОБА_4 під час обшуку казав, що йому потрібен захисник. Крім того, свідок чув, що за дверима кабінету був начальник відділу ОСОБА_22 та адвокат ОСОБА_10 , яких свідок упізнав за голосом, та яких до кабінету не допускали. Також пізніше свідок чув у коридорі голос адвоката ОСОБА_5 . Крім того, зазначив, що ОСОБА_4 та понятим не були роз`яснені їх права. Безоплатного захисника також не залучали. Він зазначив свої зауваження під відеозапис.

Також, у протоколі обшуку від 06.03.2017 року (т. 2 а.п. 1522) наявне зауваження ОСОБА_21 щодо не допуску захисника до проведення обшуку за клопотанням ОСОБА_4 .

Зі змісту оглянутого в судовому засіданні DVD-диску з відеозаписом камер внутрішнього спостереження першого поверху будівлі Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з 14 по 19 годин 30 хвилин 06.03.2017 року встановлено, що до приміщення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області 06.03.2017 року о 16 годині 15 хвилин прибув адвокат ОСОБА_10 , та о 16 годині 46 хвилин до цього приміщення прибула адвокат ОСОБА_5 (т. 3 а.п. 107).

Крім того, за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні було оглянуто копію DVD-RW диску з відеозаписом камер внутрішнього спостереження Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області з 17 години 00 хвилин до 19 години 25 хвилин 06.03.2017 року, яким встановлено, що адвокат ОСОБА_10 пішов від службового кабінету вказаного відділення поліції 06.03.2017 року о 17 годині 12 хвилин, а адвокат ОСОБА_5 знаходилась біля цього кабінету 06.03.2017 року у період часу з 17 години 12 хвилин до 17 годин 45 хвилин.

Відтак, з урахуванням змісту протоколу обшуку, долученого до протоколу відеозапису цієї та інших слідчих дій, показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , що залучались до проведення слідчих дій як поняті, показань свідка ОСОБА_21 , який був присутній у кабінеті під час проведення обшуку, показань свідка ОСОБА_10 , який прибув до приміщення відділення поліції з метою участі у проведенні обшуку в якості захисника, а також змісту відеозаписів з камер внутрішнього спостереження відділення поліції, суд доходить висновку, що дійсно слідчим ОСОБА_14 не було допущено захисників до участі у проведенні обшуку службового кабінету ОСОБА_4 , незважаючи на клопотання ОСОБА_4 та фактичне прибуття адвокатів до приміщення відділення поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установленихчастиною третьоюцієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК України, слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Отже, допуск адвоката до участі у проведенні обшуку є процесуальним обов`язком слідчого, якого у даному випадку слідчий ОСОБА_14 не дотримався, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 236 КПК України.

Крім того, відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 13.03.2017 року, складеного слідчим ОСОБА_14 , слідчий ОСОБА_4 06.03.2017 року приблизно о 14 годині 55 хвилин отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 15000 гривень за закриття кримінального провадження в службовому кабінеті № 115 Дніпровського ВП за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191 (т. 1 а.п. 207208). Протокол підписано лишеслідчим ОСОБА_14 .

Однак, ч. 1 ст. 271 КПК України передбачено, що контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.

У відповідності до ч. 4 ст. 271 КПК України, якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол в присутності такої особи.

Як зазначалось судом вище, 03.03.2017 року прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва ОСОБА_3 винесено постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, відповідно до якої вирішено для отримання доказів злочинної діяльності, пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди та встановлення вини ОСОБА_4 провести негласну слідчу розшукову дію контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_4 , під час якого з метою перевірки дійсних намірів вказаної особи, в діях якої вбачаються ознаки тяжкого злочину, в обстановці, максимально наближеній до реальної, необхідно здійснити спостереження за її поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину. Негласну слідчу (розшукову) дію контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту провести з використанням фото- відеозйомки та інших технічних засобів фіксації, протягом 60 днів у період з 03.03.2017 року по 01.05.2017 року включно. Цією ж постановою дозволено застосовувати спеціальні імітаційні або заздалегідь ідентифіковані засоби та залучено до проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_15 , який в умовах спеціального слідчого експерименту здійснить передачу грошових коштів (т. 1 а.п. 200202).

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту 06.03.2017 року закінчився відкритим фіксуванням затриманням та освідуванням ОСОБА_4 , проведенням обшуку його службового кабінету із вилученням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів в сумі 15000 гривень, що підтверджується вищезазначеними протоколами затримання та обшуку від 06.03.2017 року із долученим відеозаписом.

Відповідно до дослідженого судом протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 13.03.2017 року, складеного слідчим ОСОБА_14 , 06.03.2017 року на виконання постанови прокурора про використання заздалегідь ідентифікованих засобів були застосовані заздалегідь ідентифіковані засоби грошові кошти в кількості 150 купюр номіналом по 100 грн. кожна на загальну суму 15000 гривень. Зазначені грошові кошти були оглянуті в присутності понятих та з них зняті ксерокопії. Далі зазначені грошові кошти вручені ОСОБА_7 для документування протиправної діяльності слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 . 06.03.2017 року приблизно о 14 годині 55 хвилин слідчий ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 15000 гривень за закриття кримінального провадження, в службовому кабінеті № 115 Дніпровського ВП за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.191. Далі слідчий у протоколі зробив висновок, що в ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, здобуто відомості про отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди у сумі 15000 гривень (т.1 а.п. 207208).

Таким чином, за результатами проведення контролю за вчиненням злочину, слідчим було складено відповідний протокол лише 13.03.2017 року, тобто лише через шість днів з дня закінчення негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням вимог ч.3 ст.252 КПК України.

Крім того, незважаючи на те що негласна слідча дія закінчилась відкритим фіксуванням, вказаний протокол складено у відсутність особи, відносно якої здійснювався контроль за вчиненням злочину ОСОБА_4 , чим грубо порушено право на захист обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

За вимогами пп. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, порушення права особи на захист, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд встановив такі порушення вимог КПК України слідчим ОСОБА_14 :

- ст.ст. 208, 213 КПК України під час затримання ОСОБА_4 в частині не роз`яснення останньому права мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування, а також порушення порядку повідомлення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, не складення протоколу затримання безпосередньо під час затримання та зазначення у цьому протоколі підстави затримання, що не відповідала фактичним обставинам затримання;

- ст. 241 КПК України щодо порядку проведення освідування в частині не зазначення особи (судово-медичного експерта або лікаря), яка була залучена до його проведення, не складання протоколу освідування особи, не ознайомлення із цим протоколом ОСОБА_4 ;

- ст. 236 КПК України в частині порушення права ОСОБА_4 на захист у вигляді не залучення захисника до проведення обшуку його службового кабінету;

- ст.ст. 271, 252 КПК України в частині порушення права ОСОБА_4 на захист під час контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, що завершився відкритим фіксуванням у вигляді складання протоколу лише через шість днів після закінчення цієї негласної слідчої дії у відсутність ОСОБА_4 .

Тому, в силу вищенаведених вимог ст. 87 КПК України, усі докази, отримані слідчим внаслідок зазначених слідчих дій, зокрема і вилучені під час освідування змиви з рук ОСОБА_4 , та вилучені із сейфа грошові кошти розміром 15000 гривень в якості предмета неправомірної вигоди підлягають визнанню судом недопустимими доказами, які в силу ч. 2 ст. 86 КПК України не можуть бути використані при ухваленні цього вироку.

Крім того, постановою слідчого ОСОБА_14 від 09.03.2017 року у даному кримінальному провадженні була призначена судово-хімічна експертиза, на вирішення якої, зокрема, були поставлені питання щодо наявності на наданих для дослідження 150 купюрах НБУ номіналом по 100 гривень, виявлених в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_4 слідів спеціальної хімічної речовини, а також щодо наявності таких слідів на змивах з правої та лівої долоней рук ОСОБА_4 отриманих 06.03.2017 року. При цьому, на дослідження експерту слідчим надано, у тому числі, чорний поліетіленовий пакет з грошовими коштами в сумі 15000 гривень, а також конверти зі змивами з рук ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 206207). Отже, при проведенні цієї експертизи були використані грошові кошти, здобуті слідчим як докази під час обшуку, а також змиви з рук ОСОБА_4 , здобуті слідчим як докази під час проведення його освідування, тобто використані докази, здобуті із порушенням процесуального порядку для їх отримання, що вище визнані судом недопустимими та очевидно недопустимими.

Відповідно до висновку експерта № 6-79 від 03.03.2017 року судової хімічної експертизи на наданих ста п`ятидесяти купюрах номіналом по 100 гривень виявлена спеціальна хімічна речовина люмінофор, якої не виявлено на контрольних чистих тампонах, на наданих фрагментах марлі зі змивами з рук ОСОБА_4 спеціальна хімічна речовина люмінофор не виявлена (в межах чутливості використаних методів дослідження), на внутрішній поверхні наданої паперової папки на зав`язках виявлена спеціальна хімічна речовина люмінофор, якої не виявлено на контрольних чистих тампонах, люмінофори на наданих ста п`ятдесяти купюрах номіналом по 100 гривень, внутрішній поверхні наданої паперової папки на зав`язках, мають спільну родову належність з наданим зразком люмінофору (т. 2 а.п. 210216).

Звертає на себе увагу той факт, що датою проведення вказаної експертизи зазначено 03.03.2017 року, при тому, що вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину відбувалось 06.03.2017 року, тобто дата проведення вказаної експертизи зазначена за три дні до вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, недопустимість доказів, що були використані під час проведення експертизи, обумовлює і недопустимість висновку експерта № 6-79 від 03.03.2017 року згідно доктрини «плодів отруєного дерева».

Так, доктрина «плодів отруйного дерева»(fruit of the poisonous tree)сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.

Зокрема, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» Європейський суд з прав людини застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено кримінальну відповідальність, зокрема за одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Згідно з приміткою 2 до статті 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

При цьому, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.

Таким чином, ОСОБА_4 , який відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області від 09.02.2017 року № 405 о/с (т. 1 а.п. 240), послужного списку (т. 1 а.п. 218226) обіймав посаду слідчого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Дніпровського відділу поліції, є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Тому, суд вважає необґрунтованою позицію сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_4 повноважень на закриття кримінального провадження.

Разом із тим, задля визнання особи винною у вчиненні злочину сторона обвинувачення повинна довести перед судом наявність усіх елементів складу відповідного злочину, зокрема його об`єктивної сторони.

У даному випадку, оскільки суд визнав недопустимими доказами предмет неправомірної вигоди розміром 15000 гривень як такий, що одержаний із порушенням права ОСОБА_4 на захист, та, відповідно висновок експерта № 6-79 від 03.03.2017 року, яким встановлено наявність на вказаних грошових коштах спеціальної хімічної речовини люмінофору, тому, відповідно, відсутні підстави вважати, що одержання ОСОБА_4 зазначених грошових коштів утворює об`єктивну сторону інкримінованого йому діяння.

Слід зауважити, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких інших належних та допустимих доказів наявності у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що після ДТП у відношенні її чоловіка ОСОБА_7 було відкрито кримінальне провадження. Потерпілий подав заяву про відмову від будь-яких претензій до чоловіка, оскільки він надав потерпілому матеріальну допомогу. Також вона оплатила послуги адвоката потерпілому. Проте, від її чоловіка вимагали гроші за закриття кримінального провадження. Вказане провадження розслідував ОСОБА_4 . Свідок безпосередньо з ОСОБА_4 не спілкувалась. Про те, що ОСОБА_4 вимагав гроші їй було відомо зі слів чоловіка. Вона звернулась до прокуратури із заявою про вимагання грошових коштів від її чоловіка у розмірі 15000 гривень, у зв`язку із чим працівники СБУ видали чоловіку грошові кошти у вказаному розмірі, які він передав ОСОБА_4 . Справу відносно її чоловіка закрили 16.06.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_11 , яка і була заявником у даному кримінальному провадженні, фактично дізналась про вимагання грошових коштів обвинуваченим від її чоловіка безпосередньо зі слів чоловіка.

Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 95 КПК України, особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Таким чином, показання ОСОБА_11 , які вона надала в судовому засіданні, є показаннями з чужих слів у розумінні вищезазначених вимог КПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов`язаний врахувати, серед іншого, співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання, та можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення (пп. 6, 7 ч. 2 ст. 97 КПК України).

У даному випадку ОСОБА_11 є дружиною ОСОБА_7 , тобто особою, заінтересованою у результаті провадження. Своєю чергою сам ОСОБА_7 був учасником кримінального провадження за фактом ДТП, що розслідував ОСОБА_4 , а також безпосередньо був залучений органами досудового розслідування до конфіденційного співробітництва в межах цього кримінального провадження та здійснював надання неправомірної вигоди. При цьому, ОСОБА_7 був допитаний судом в судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням даних обставин, суд доходить висновку, що показання ОСОБА_11 з чужих слів, а саме зі слів її чоловіка у частині вимагання в останнього з боку ОСОБА_4 неправомірної вигоди не можуть бути визнані допустимими доказами.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 97 КПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

У даному випадку будь-які інші допустимі докази на підтвердження показань ОСОБА_11 , крім показань самого ОСОБА_7 , відсутні.

Так, свідок ОСОБА_7 , будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що ним 07.02.2017 року на Прибережній магістралі м. Запоріжжя було скоєно ДТП, внаслідок якого було травмовано пішохода. За даним фактом було порушено кримінальне провадження. Слідство проводив ОСОБА_4 . Оскільки свідок повністю відшкодував шкоду потерпілому, потерпілий надав йому розписку про відсутність претензій. Проте, ОСОБА_4 почав вимагати від нього еквівалент у доларах 15000 грн. за закриття кримінального провадження та повернення йому транспортного засобу. З цього приводу він разом із дружиною звернулись до СБУ. Крім того, свідок просив ОСОБА_4 зменшити суму, проте він не погодився. Грошові кошти, які йому надали в СБУ, де помітили спеціальною фарбою та переписали номери купюр, він передавав ОСОБА_4 у його кабінеті, які поклав до пустої папки, яку ОСОБА_4 сховав до сейфу. Зазначив, що ОСОБА_4 йому не погрожував, а звернутися до СБУ йому порадив адвокат. Для кого саме ОСОБА_4 вимагав гроші йому не відомо, він вважав, що це гроші для його керівництва.

На підтвердження показань ОСОБА_7 стороною обвинувачення були надані такі докази, крім тих, що вище визнані судом недопустимими.

Так, 02.03.2017 року слідчий ОСОБА_14 звернувся до голови Апеляційного суду Запорізької області із клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в якому просив надати дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператору мобільного зв`язку «МТС» НОМЕР_2 , який використовує ОСОБА_4 , а також спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів та аудіо- відеоконтролю особи терміном на 2 місяці (т. 1 а.п. 209211).

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 03.03.2017 року надано дозвіл на проведення вищезазначених негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_4 терміном 60 днів (т. 1 а.п. 212213).

Крім того, 02.03.2017 року слідчий ОСОБА_14 звернувся до голови Апеляційного суду Запорізької області із клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в якому просив надати дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператору мобільного зв`язку «МТС» НОМЕР_3 та «Лайф» НОМЕР_4 , який використовує ОСОБА_7 , а також спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів та аудіо- відеоконтролю особи терміном на 2 місяці (т. 3 а.п. 6567).

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 03.03.2017 року надано дозвіл на проведення вищезазначених негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 терміном 60 днів (т. 1 а.п. 6970).

Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.03.2017 року з доданим до нього CD-R диском, які були досліджені в судовому засіданні (т. 2 а.п. 13), містять інформацію про телефонні розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , під час яких вони домовляються про зустріч. Проте, жодної інформації щодо обставин вчинення злочину ці розмови не містять, оскільки у цих розмовах не обговорювалася мета зустрічі.

Протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 07.03.2017 року встановлено наявність у телефоні даних про вхідні та вихідні виклики на мобільний телефон, що використовувався ОСОБА_4 (т. 2 а.п. 8696).

Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії аудіо- відеоконтролю особи від 24.03.2017 року з доданими до нього CD-R дисками, які були досліджені в судовому засіданні (т. 2 а.п. 49), містять інформацію про прибуття ОСОБА_7 до службового кабінету ОСОБА_4 , обговорення між ними питання щодо проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні та безпосередньо опис обставин проведення слідчого експерименту, а також обговорення питань щодо проведення експертиз у кримінальному провадженні. Після того, як ОСОБА_7 покинув приміщення відділення поліції, на вулиці між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відбулася розмова, у якій ОСОБА_7 зазначає, що в нього не вистачає коштів, і він має у наявності десять тисяч гривень. Однак, мету, з якою ці кошти необхідні ОСОБА_7 , він не пояснює. Після цього аудіо- та відеоконтроль ОСОБА_4 зупинено. Після відновлення аудіо- відеоконтролю зафіксована розмова між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з приводу заповнення заяв та повернення транспортного засобу. Також, на відео зафіксовано передачу папки. Однак, зі змісту цього відео не зрозуміло, чи є передача цієї папки ОСОБА_4 саме передачею неправомірної вигоди, оскільки ця передача відповідними висловлюваннями не супроводжувалась. Суд зауважує, що зміст цього відеозапису також не спростовує версію ОСОБА_4 , а саме те, що передача грошових коштів ОСОБА_4 з боку ОСОБА_7 мала місце на оплату витрат на проведення експертизи.

Протокол за результатами проведення негласної слідчої дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.03.2017 року з доданим до нього CD-R диском (т. 3 а.п. 7778) та протокол за результатами проведення негласної слідчої дії аудіо-, відеоконтролю особи від 24.03.2017 року з доданими до нього CD-R дисками, які були досліджені в судовому засіданні (т. 3 а.п. 7176), які складені за наслідками проведення відповідних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_7 , містять аналогічну вищезазначеним протоколам за наслідками проведення відповідних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 інформацію.

Долучені до матеріалів провадження копії Книг відвідувачів та запрошених до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за період часу з 25.02.2017 року по 07.03.2017 року та з 22.02.2017 року по 24.02.2017 року та протокол їх огляду від 26.04.2017 року свідчать про те, що ОСОБА_7 відвідував приміщення Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області (т. 2 а.п. 3538, 4163, 6681).

Протоколом огляду копій матеріалів кримінального провадження № 12017080050000612 від 07.02.2017 року щодо вчинення ОСОБА_7 дорожньо-транспортної пригоди 07.02.2017 року, під час якої він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 встановлено, що відомості до ЄРДР 08.02.2017 року внесено слідчим ОСОБА_4 та цього ж дня розпочато досудового розслідування. Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявна інформація щодо проведення слідчим слідчих дій. Після огляду проведено фотокопіювання матеріалів кримінального провадження (т.2 а.п.97164). Дослідженням копій матеріалів даного кримінального провадження встановлено, що у них відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_7 , а також будь-які заяви від нього та потерпілого з приводу закриття кримінального провадження.

Матеріали службового розслідування, проведеного ГУНП в Запорізькій області за фактом відкриття кримінального провадження № 42017080000000106 за ч. 3 ст. 368 КК України не містять інформації щодо обставин даного кримінального провадження. Зокрема, у висновку за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 в порушення ст. 28, ч. 4 ст. 38, ч. 1 ст. 40 КПК України у період з 13.02.2017 року до 01.03.2017 року не провів жодної слідчої дії, не вжив заходів щодо встановлення свідків дорожньо-транспортної пригоди, неналежним чином та з порушенням методики розслідування кримінальних проваджень про дорожньо-транспортні пригоди провів додатковий огляд місця пригоди за участі водія ОСОБА_7 , а також використав бланк, який не відповідає вимогам вказівки ГСУ МВС України від 31.03.2015 року № 13/4/4-6631 (т. 3 а.п. 2648). Проте, зазначені обставини не вказані в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 в якості викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, вищевказані докази достовірно не підтверджують показання свідка ОСОБА_7 з приводу вимагання у нього слідчим ОСОБА_4 неправомірної вигоди, оскільки зміст розмов між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за телефоном та за їх особистої присутності не містить жодних ознак вимагання та обговорення необхідності передачі ОСОБА_4 саме неправомірної вигоди та саме з метою закриття кримінального провадження або повернення ОСОБА_7 належного останньому транспортного засобу.

Суд також звертає увагу на неконкретність викладу у цій частині обставин в обвинувальному акті, які прокурор вважав встановленими. Зокрема, в обвинувальному акті вказано, що «… ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність сплати неправомірної вигоди у розмірі 500 доларів США за закриття кримінального провадження №12017080050000612 та повернення останньому вищевказаного автомобіля…». Далі в обвинувальному акті вказується про те, що «… ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 раніше обумовлену неправомірну вигоду у розмірі 15000 гривень за закриття кримінального провадження №12017080050000612, не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та повернення йому транспортного засобу «ВАЗ-2106». Отже, в обвинувальному акті взагалі не розкрито, в чому полягало вимагання з боку ОСОБА_4 грошових коштів, а вказується про те, що ОСОБА_4 «повідомив про необхідність сплати» грошових коштів. Крім того, зміст вищевказаних обставин, що зазначені в обвинувальному акті, є суперечливим, оскільки слідчим зазначається про те, що неправомірна вигода вимагається за закриття кримінального провадження та повернення транспортного засобу, однак отримується вже за закриття кримінального провадження, не притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності та повернення транспортного засобу. В той же час, у заяві ОСОБА_11 йшлося про вимагання грошових коштів лише за закриття кримінального провадження.

При цьому, враховуючи визнання недопустимими судом низки доказів, зокрема і предмету неправомірної вигоди, є неможливим доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України лише на підставі показань свідка ОСОБА_7 та відеозапису за наслідками негласної слідчої дії аудіо- відеоконтролю особи.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

За вимогами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ч. 1ст.92КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частини другої цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках на потерпілого.

Згідно з положеннями статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

За приписами ч.ч. 2, 4 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року (із змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши і проаналізувавши під час судового розгляду всі фактичні обставини даного кримінального провадження, оцінивши надані сторонами докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонувалось стороною обвинувачення, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Так, в межах судового розгляду даного кримінального провадження суд встановив, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вимагання та одержання ОСОБА_4 саме неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_7 певної дії з використанням наданої йому влади та службового становища, не конкретизовано цієї дії, не доведено факту вчинення ОСОБА_4 вимагання. Тому, з урахуванням недопустимості низки наданих прокурором доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України підлягає виправданню за недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності такого елемента складу цього злочину як об`єктивна сторона.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2017 року по справі № 335/3282/17 1-кс/335/2228/2017 (т. 3 а.п. 54-55), під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження накладено арешт на майно, яке, в тому числі належить ОСОБА_4 , а саме:

-грошові кошти у сумі 15000 гривень;

-мобільний телефон «Prestigio» в корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_5 та ІМЕІ-2 НОМЕР_6 ;

-паливні талони WOG A-92 на 10 літрів у кількості 2-х одиниць, А-95 на 10 літрів у кількості 6 одиниць, А-92 на 20 літрів у кількості 4 одиниці, один талон бензину ZOG A-92 на 10 літрів;

-службове посвідчення ОСОБА_4 ;

-флеш-носій сірого кольору з написом VERICO 04;

-особисті грошові кошти ОСОБА_4 в сумі 2960 гривень.

Крім того, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2017 року по справі № 335/3311/17 1-кс/335/2250/2017 (т. 3 а.п. 60-61), під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме:

- автомобіль марки SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_7 ;

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,1298 га, кадастровий номер 2324286800:09:010:0160, реєстраційний номер 978072823242, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Запорізька область, Пологівський район, Тарасівська сільська рада;

- житлове приміщення (кімнату) в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності, серії та номер НОМЕР_8 , виданий 19.01.2016 року, видавник: районна адміністрація Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району.

Зі змісту ухвал слідчого судді випливає, що арешт на вказане майно було накладено з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 368 КК України.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тому з огляду на положення ч. 4 ст. 174 КПК України арешт з вищезазначеного майна ОСОБА_4 підлягає скасуванню.

Крім того, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2017 року обвинуваченому обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 22.10.2017 року (т.1 а.п.118119). В подальшому клопотань щодо продовження строку дії цього запобіжного заходу прокурором не заявлялось. Отже, строк дії запобіжного заходу сплинув. Законні підстави для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання законної сили вироком суду, відсутні.

Згідно довідки, що міститься на аркуші провадження № 209,

т.2, судові витрати у цьому кримінальному провадженні за проведення експертизи № 6-103 від 13.03.2017 року складають 880 гривень 40 копійок, хоча ця довідка фактично є додатком до висновку експерта № 6-79 від 03.03.2017 року.

Разом із тим, з урахуванням, що судом визнано недопустимим доказом вказаний висновок експертизи, а також у зв`язку із виправданням ОСОБА_4 судові витрати на проведення цієї експертизи з останнього стягненню не підлягають.

Цивільні позови у даному кримінальному провадженні не заявлялись.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі ст.ст. 368, 373, 374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати за недоведеністю, що в діянні ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2017 року по справі № 335/3282/17 1-кс/335/2228/2017, на наступне майно:

- грошові кошти у сумі 15 000 гривень, а саме: 150 (сто п`ятдесят) купюр номіналом 100 (сто) гривень кожна: ГБ 4115419; ЕЯ 1900553; МА 7222119; КГ 7930452; БП 3833060; МИ 2706630; БА 4065001; КГ 8196418; МК 7848811; КФ 6922343; СА 5536998; ЕЮ 5442752; МЗ 3742231; ЗФ 8288276; ВИ 9388550; КЕ 2985471; ЗХ 4736134; СД 6986563; ЗД 6026170; КЙ 5911609; ВЛ 6399227; ЕЦ 5526622; СА 8457203; ЗФ 0807719; КА 4122494; ЗГ 4652482; МА 2216603; ГК 0012164; ЕА 9734393; КВ 2195711; ЕБ 2532185; КУ 1672944; КР 0238149; КР 2246631; АЖ 2112564; КБ 2759654; СЗ 2538349; ВЄ 2651610; ЕЦ 1157099; КТ 2847034; СИ 0049329; ЕЄ 6960943; ЕБ 1860120; ЕЗ 7291697; КФ 0728287; МБ 5269460; ГГ 3899741; КБ 5015786; ЕА 2159123; КТ 5808329; ЗБ 1763547; БЛ 5049164; ЗХ 8680337; МА 2833612; ВЛ 9573017; МВ 6677561; ЗБ 9342879; ЗБ 3431187; ВЧ 3431580; КМ 3474486; ЗЄ 4124510; ВЦ 1071918; ЗЗ 0239613; ВЧ 2958021; ЗГ 5402237; БА 5350338; ЗГ 8551301; ЗБ 0741145; МП 5510012; КН 5135503; КН 9136845; МЕ 9341535; КФ 3651427; МР 5228732; АЕ 0060158; МИ 3607223; МЄ 0737440; ЗЗ 3961386; ЕЯ 6849817; СЕ 2611618; КБ 7159163; КЄ 9196484; МА 1241612; КГ 5209827; МК 3250531; ГЕ 4580294; ЗЗ 0945454; ВИ 3274690; КМ 4132052; КЛ 4775685; КЗ 8366846; ЄА 4419369; ЗВ 3782719; БМ 8689425; ВД 4527195; КИ 5513509; КН 0854302; КЕ 6139298; КГ 5269940; МК 6024128; ЗБ 7555654; ГХ 3364344; КС 1722893; ГЦ 6346120; КЛ 8798563; КП 5032056; КУ 0331551; КР 5648391; ЗИ 1320237; ЗХ 6891060; МН 0079645; МЕ 3626482; ЕЄ 8376610; ЗЄ 3719451; ЗФ 4902448; ЗГ 9546458; ВД 7538970; КЛ 0008549; МИ 5376884; ЕА 4850834; ЕЦ 4190756; СЗ 3432214; КТ 0718409; ЗА 2221351; ЕХ 0248621; МЗ 3224687; ЗФ 5757812; ЕХ 5736193; КВ 2233390; ЗЗ 9716004; ВЄ 7064403; ЗА 9476278; МЕ 8526214; КВ 6043142; КЛ 5623432; КЄ 4078314; ВЗ 0595297; ЕЗ 5585598; КУ 6387168; ЗИ 1338981; КП 2985780; КН 5935441; СЕ 8460781; ЕЯ 2038735; КК 3190536; КЛ 3916749; ЕЄ 4321820; ЕЧ 7957749; КЄ 6653898; СЗ 7350900;

- мобільний телефон «Prestigio», ІМЕІ НОМЕР_5 , ІМЕІ 2 НОМЕР_6 ;

- паливні талони WOG А-92 на 10 літрів у кількості 2-х одиниць, А-95 на 10 літрів у кількості 6 одиниць, А- 92 на 20 літрів у кількості 4 одиниці, один талон бензину ZOG А-92 на 10 літрів; службове посвідчення ОСОБА_4 ; флеш носій сірого кольору з написом VERICO 04.

- грошові кошти номіналом 200 гривень в кількості 5 купюр: ПГ 6186897; ПЕ 2163942; МА 2147986; КН 8323635; ЕЕ 6575274, грошові кошти номіналом 100 гривень в кількості 10 купюр: ЕЄ 4910277; МИ 3451688; СЗ 9234885; АД 6892637; ВЛ 4289098; КЕ 1075139; АВ 9814024; КД 8220625; КК 2844208; МП 5740323, грошові кошти номіналом 50 гривень в кількості 15 купюр: КП 9476405; ТЕ 0096146; СД 3693849; ПД 7742811; СЄ 3129880; УК 5403855; ТД 3401430; ФЄ 5951257; ФЄ 7478431; УН 6044495; ТА 3979924; КЗ 8128238; СД 1702451; ПЄ 7752969; ФЄ 3464015, грошові кошти номіналом 20 гривень в кількості 6 купюр: ПГ8372656; СБ 3007908; СЗ 0860489; ПЕ 3927096; СИ 5447382; МБ 9145047, грошові кошти номіналом 10 гривень в кількості 9 купюр: МВ 5773574; КС 4792665; ПА 4776826; НБ 6910681; ПБ 7627035; КБ 0413906; ПЄ 0559610; ХА 3134893; СА 3459698.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2017 року по справі № 335/3311/17 1-кс/335/2250/2017, на наступне майно:

- автомобіль марки SKODA FABIA, державний номер НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,1298 га, кадастровий номер 2324286800:09:010:0160, реєстраційний номер 978072823242, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Запорізька область, Пологівський район, Тарасівська сільська рада;

- житлове приміщення (кімнату) в гуртожитку за адресою: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 20, к. 85, згідно свідоцтва про право власності, серії та номер НОМЕР_8 , виданий 19.01.2016 року, видавник: районна адміністрація Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району.

Речові докази:

-фотокопію Книги відвідувачів та запрошених до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за період часу з 25.02.2017 року по 07.03.2017 року та з 22.02.2017 року по 24.02.2017 року, долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

-копії матеріалів кримінального провадження № 120170800500000612 від 08.02.2017 року, долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;

-паперову папку на зав`язках та контрольні зразки змивів з рук ОСОБА_4 , передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області, знищити;

-мобільний телефон Prestigio в корпусі чорного кольору ІМЕІ НОМЕР_5 та ІМЕІ НОМЕР_6 , переданий на зберігання до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу прокуратури Запорізької області, повернути ОСОБА_4 за належністю;

-грошові кошти в сумі 15000 гривень, вилучені 06.03.2017 року в ході проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_4 , передані на зберігання до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», повернути до УСБУ в Запорізькій області;

-грошові кошти в сумі 2 960 гривень, вилучені 06.03.2017 року в ході проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_4 , передані на зберігання до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», повернути ОСОБА_4 за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1