ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/751/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 про забезпечення позову

(у складі колегії суддів: Іоннікова І. А. (головуючий), Тарасенко К. В., Разіна Т. І.)

за заявою Приватного підприємства «Карла Маркса-2»

у справі № 920/751/17

за позовом Приватного підприємства «Карла Маркса-2»

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про поновлення договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Приватне підприємство «Карла Маркса-2» (далі - позивач, ПП «Карла Маркса-2») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, Управління) про визнання поновленим на тих самих умовах на наступні сім років (строком до 01.04.2024) договору оренди землі від 24.03.2010 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0007, площею 35,3158 га, яка знаходиться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017, у задоволенні позову було відмовлено через відсутність підстав поновлення договору оренди землі від 24.03.2010 відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Постановою Верховного Суду від 29.11.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 27.09.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Під час нового розгляду справи, 14.03.2019, ПП «Карла Маркса-2» до суду першої інстанції подало заяву про зміну предмета позову, в якій зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0007, площею 35,3158 га, після направлення Верховним Судом цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції, була поділена на дві нові, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204, площею 16,5259 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0205, площею 18,7899 га.

Позивач змінив предмет позову у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи та просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 24.03.2010 (зареєстрований 01.04.2010 за №041063300542), вважаючи укладеною угоду про поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205, загальною площею 35,3158 га, в редакції, запропонованій позивачем.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.03.2019 заяву позивача про зміну предмета позову прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.05.2019 у справі № 920/751/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 13.05.2019, ПП «Карла Маркса-2» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду першої інстанції від 13.05.2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/751/17.

06.09.2019 ПП «Карла Маркса-2» подало до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просило суд до набрання законної сили рішенням суду у справі № 920/751/17:

заборонити Управлінню здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, зміни цільового призначення, зміни конфігурації, межі, склад угідь, кадастрових номерів, здійснювати поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), інші дії, які можуть стати перешкодою для користування земельними ділянками або їх поділеними частинами, земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204, площею 16,5259 га та 5923882300:09:001:0205, площею 18,7899 га;

заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території В`язенської сільської ради Путивльського району Сумської області, загальною площею з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204, площею 16,5259 га та 5923882300:09:001:0205, площею 18,7899 га, або їх частин.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що під час розгляду цієї справи у Верховному Суді відповідачем були здійснені дії для істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а саме: відповідачем було здійснено дії щодо поділу земельних ділянок, поновлення права оренди яких досліджувалось у цій справі. Реєстрацію нових земельних ділянок з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205 було здійснено 11.10.2018 на підставі наказу Управління від 21.09.2018 № 18-7447/16-18-СГ.

Також позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 відсутня та не обліковується як архівна у Публічній кадастровій карті України (станом на 06.09.2019). Однак, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 зареєстрована як об`єкт нерухомого майна державної власності.

Окрім того, позивач надав відомості з Публічної кадастрової карти України, з яких вбачається, що в межах контуру земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 станом на 06.09.2019 обліковуються земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, тип власності не визначено, а саме з кадастровими номерами: 5923882300:09:001:0210, 5923882300:09:001:0211, 5923882300:09:001:0212, 5923882300:09:001:0213, 5923882300:09:001:0214, 5923882300:09:001:0215, 5923882300:09:001:0217, 5923882300:09:001:0218. Кожна з вказаних земельних ділянок має площу 2 га, окрім земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0214, площа якої становить 0,5259 га.

Вважаючи, що процедура поділу (дроблення) земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 ще не завершена, позивач вказав, що у випадку завершення ще одного поділу (дроблення) цих земельних ділянок та, зокрема, надання їх частин у власність фізичним особам, при умові задоволення позовних вимог у цій справі, виконання рішення суду стане повністю неможливим, оскільки відповідачем буде змінено площу, кадастровий номер та власника земельних ділянок, що позбавить позивача можливості зареєструвати право оренди на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204, 5923882300:09:001:0205 на підставі рішення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 заяву ПП «Карла Маркса-2» про забезпечення позову задоволено.

Задовольняючи заяву ПП «Карла Маркса-2» про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції врахував те, що під час розгляду спору Управлінням здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0007 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205, та вчиняються дії щодо подальшого розпорядження спірною земельною ділянкою.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення позову є такими, що передусім спрямовані на запобігання подальшому порушенню прав позивача та забезпечення можливості реального судового захисту, а також є розумними, обґрунтованими та адекватними, спрямованими на реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів та ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення позову.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення та/або здійснювати дії, спрямовані на розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205, не забезпечить реального захисту прав позивача на оренду земельної ділянки у випадку задоволення позову.

Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, у грудні 2019 року Управління звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 24.10.2019 про забезпечення позову.

В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує, що постановляючи ухвалу від 24.10.2019, суд апеляційної інстанції не надав оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття необхідних заходів з урахування розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення такого позову; не взяв до уваги забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; розглянув заяву про забезпечення позову без виклику представників сторін.

Також Управління зазначило, що 28.12.2017 за актом приймання-передачі позивач фактично повернув спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0007, а тому оскаржувана ухвала господарського апеляційного суду обмежує права Управління, як розпорядника земель, приймати рішення та здійснювати свої повноваження, що порушує принцип збалансованості інтересів сторін і, всупереч ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 14 Конституції України, Управління змушене відмовляти громадянам України у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що мають намір завершити процедуру безоплатної приватизації земельних ділянок.

Окрім того, Управління просило врахувати, що апеляційне провадження у справі №920/751/17 зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №320/5724/17 та вказало, що аналогічні заяви про забезпечення позову у справах №920/740/17, № 920/737/17 та № 920/758/17 суд апеляційної інстанції вирішив по-іншому.

Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі №920/751/17. Ухвалено здійснити перегляд ухвали суду апеляційної інстанції від 24.10.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Одночасно, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання Управління про проведення судового засідання у цій справі у режимі відеоконференції у зв`язку з тим, що перегляд оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

23.12.2019 ПП «Карла Маркса-2» надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали оскарження, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності переліку відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе забезпечення позову.

Згідно із п.п. 2, 4 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Оскільки ПП «Карла Маркса-2» звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи заяву ПП «Карла Маркса-2» про забезпечення позову, встановив, що під час розгляду справи у Верховному Суді відповідачем було здійснено дії щодо поділу земельної ділянки 5923882300:09:001:0007 на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205.

У Публічній кадастровій карті України земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 відсутня та не обліковується як архівна (станом на 06.09.2019). Однак, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.09.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 зареєстрована як об`єкт цивільних прав, а саме об`єкт нерухомого майна державної власності.

Водночас в межах контуру земельної ділянки з кадастровим номером 5923882300:09:001:0204 станом на 06.09.2019 обліковуються ще 8 земельних ділянок.

Тобто, як зазначив позивач та встановив суд апеляційної інстанції, процедура поділу (дроблення) земельних ділянок ще не завершена, а тому у випадку завершення ще одного поділу (дроблення) земельних ділянок та, зокрема, надання їх частин у власність фізичним особам, за умови задоволення позовних вимог у цій справі, виконання рішення суду стане неможливим, оскільки відповідачем буде змінено площу, кадастровий номер та власника земельних ділянок.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги наведені обставини, доводи позивача та заперечення відповідача, виходив з доведеності зв`язку між цими заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з відповідності та співмірності вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру.

Виходячи з аналізу встановлених фактичних обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що існує реальна загроза ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження двома земельними ділянками з кадастровими номерами 5923882300:09:001:0204 та 5923882300:09:001:0205, у випадку ухвалення рішення на користь позивача, не забезпечить реального захисту прав останнього на їх оренду.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі, вжиті судом апеляційної інстанції, відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про необґрунтованість вжитих апеляційних господарським судом заходів забезпечення позову та порушення збалансованості інтересів сторін.

Доводи касаційної скарги про те, що 28.12.2017 за актом приймання-передачі позивач фактично повернув спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5923882300:09:001:0007, а тому оскаржувана ухвала господарського апеляційного суду обмежує права Управління як розпорядника земель на передачу земельних ділянок фізичним особам в порядку ст. 118 Земельного кодекс України, не приймаються до уваги, оскільки припинення існування спірної (спірних) земельної ділянки як об`єкта цивільних прав або передача її у власність чи користування третім особам до вирішення спору судом ускладнить ефективний захист порушеного права чи законного інтересу позивача у разі задоволення позову. Ці аргументи Управління навпаки доводять правильність висновку апеляційного суду про задоволення заяви ПП «Карла Маркса-2» про забезпечення позову.

Факт зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі № 920/751/17, яка розглядається, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду іншої справи №320/5724/17 у подібних правовідносинах, не впливає на законність оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду від 24.10.2019.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову без повідомлення та виклику представників сторін, порушив право Управління на подання своїх заперечень на таку заяву позивача, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд судом заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи не порушує положень ст. 140 ГПК України.

Посилання у касаційній скарзі на те, що у справах № 920/740/17, № 920/737/17 та №920/758/17 суд апеляційної інстанції інакше вирішив заяву ПП «Карла Маркса-2» про забезпечення позову не спростовує висновків апеляційного господарського суду у справі № 920/751/17, яка розглядається, оскільки в зазначених справах суди прийняли рішення, врахувавши обставини зазначених справ.

В силу положень ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Управління про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали про забезпечення позову не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд вважає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 прийнята із додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

При цьому Касаційний господарський суд враховує, що згідно із ст. 145 ГПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи та з урахуванням результатів розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №920/751/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий