ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/358/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ПАТ "Укрексімбанк": Тимощук Р. М.,

ТОВ "Рязань-Інвест": Марченко В. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019

у складі колегії суддів: Орищиної Г. В. - головуючої, Галушко Н. А., Желік М. Б.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рязань-Інвест"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Черновіц Плаза"

3. Чернівецької міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради

4. Державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 -

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань"

2. Публічного акціонерного товариства "Діамант банк"

3. Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іщенко Алли Володимирівни

про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог

1. У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії "АТ Укрексімбанк" в м. Чернівцях (далі - ПАТ "Укрексімбанк") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рязань-Інвест" (далі - ТОВ "Рязань-Інвест", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Черновіц Плаза" (далі - ТОВ "Черновіц Плаза", відповідач 2), Чернівецької міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради (далі - відповідач 3), державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича (далі - відповідач 4) про:

- визнання незаконним з дня прийняття та скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича (від 25.02.2016 індексний номер 28453268) про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Рязань-Інвест" на незавершене будівництво готовністю 83 % за адресою: м. Чернівці вул. Червоноармійська 56, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860121273101);

- визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва готовністю 83 % від 29.02.2016, укладеного між ТОВ "Рязань-Інвест" та ТОВ "Черновіц Плаза", посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 587.

2. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 926/358/19 в порядку загального позовного провадження та залучено до участі в цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі "Рязань" (далі - ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань"), Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (далі - ПАТ "Діамантбанк") та приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Іщенко Аллу Володимирівну.

3. Позовні вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в частині скасування рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкт реконструкції нежитлової будівлі за ТОВ "Рязань-Інвест" обґрунтовані незаконністю цього рішення, оскільки відповідачем 1 не було надано правовстановлюючих документів, які підтверджують набуття ним речових прав на вказане нерухоме майно. Окрім того, таке право не підлягало реєстрації за ТОВ "Рязань-Інвест" без попередньої реєстрації права власності на це майно за ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" (забудовник). До того ж відповідне право зареєстровано за ТОВ "Рязань-Інвест" на підставі ухвали Господарського суду Чернівецької області від 25.02.2016, яку постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 скасовано, відтак дане судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

4. У свою чергу вимоги ПАТ "Укрексімбанк" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва обґрунтовані відсутністю виникнення у ТОВ "Рязань-Інвест" права власності на об`єкт незавершеного будівництва враховуючи скасування судового рішення на підставі якого було набуто таке право, а також порушенням прав позивача як забезпеченого кредитора у справі, який не був ознайомлений з умовами мирової угоди, що передбачала перехід права власності від ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" до ТОВ "Рязань-Інвест" на нерухоме майно, яке перебувало в іпотеці ПАТ "Укрексімбанк" без згоди на її укладення зі сторони іпотекодержателя.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. 25.01.2006 між ПАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель, банк) та ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 7106Z8, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нежитлові будівлі загальною площею 5 066,30 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56, в якості забезпечення зобов`язань ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" за кредитною угодою від 25.01.2006 № 7106К2.

6. Згодом, 01.06.2006 між ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" укладено іпотечний договір № 7106Z48, відповідно до якого в іпотеку банку передано нежитлові будівлі загальною площею 5 066,30 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56, в якості забезпечення зобов`язань ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" за кредитною угодою від 01.06.2006 № 7106К25.

7. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2011 порушено провадження у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

8. Відповідно до ухвали Господарського суду Чернівецької області від 07.02.2012 у справі № 5027/1297-б/2011 визнано грошові вимоги ПАТ "Укрексімбанк" на суму 21 489 741,46 грн, які забезпечені заставою майна: нежитлових будівель загальною площею 5 066,30 кв.м., що знаходяться у м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 56 .

9. 18.07.2012 між ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" та ТОВ "Рязань-Інвест" (інвестор) укладено інвестиційний договір на завершення реконструкції об`єкта в порядку пайової участі пунктом 4.2 якого передбачено, що після завершення будівництва і прийняття об`єкта в експлуатацію, пайовики самостійно, за власний рахунок, оформлюють право власності на майно, що належить кожному відповідно до умов цього договору. Цей договір вступає в силу з моменту затвердження плану санації ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" Господарським судом Чернівецької області і діє до прийняття об`єкту в експлуатацію та оформлення права власності на частки сторін.

10. 17.01.2013 ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі № 5027/1297-б/2011 затверджено план санації ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань". Планом санації передбачено участь інвестора - ТОВ "Рязань-Інвест" в санації ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" (боржник).

11. 25.02.2016 ухвалою Господарського суду Чернівецької області у справі № 5027/1297-б/2011 затверджено мирову угоду у справі про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", укладену між боржником та кредиторами 08.02.2016, згідно пункту 2.12 якої вона є правовстановлюючим документом на право власності інвестора ТОВ "Рязань Інвест" на відповідні активи боржника, визначені згідно угоди про проведення розрахунків від 08.02.2016 і таке право має бути зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

12. За змістом угоди про порядок розрахунків від 08.02.2016 з моменту підписання уповноваженими представниками сторін цієї угоди та затвердження Господарським судом Чернівецької області мирової угоди в рамках справи про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" за № 5027/1297-б/2011 до інвестора переходить право власності на об`єкт незавершеної реконструкцією нежитлової будівлі ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 56 (Червоноармійська, 56), з відсотком готовності 83 % у відповідності до довідки Чернівецького міського бюро технічної інвентаризації від 24.12.2015 вих. № 1881. Згідно звіту про грошову оцінку майна від 05.02.2016 вартість об`єкта незавершеної реконструкцією нежитлової будівлі з надбудовою ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" становить 10 367 393,00 грн.

13. 29.02.2016 між ТОВ "Рязань-Інвест" та ТОВ "Черновіц Плаза" укладено оспорюваний договір купівлі-продажу майна, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 56 (Червоноармійська, буд. 56), м. Чернівці та зареєстровано право власності на майно за ТОВ "Черновіц Плаза".

14. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек від 27.11.2018 № 147075303, державними реєстраторами 29.02.2016 вчинено відповідні реєстраційні дії щодо зазначеного вище нерухомого майна.

15. 10.03.2016 року між ТОВ "Черновіц Плаза" та ПАТ "Діамантбанк" укладено та зареєстровано договір іпотеки № 692, предметом іпотеки якого є незавершене будівництво готовністю 83 %, яке знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 56 (Червоноармійська, буд. 56), м. Чернівці. На підставі цього договору 10.03.2016 було зареєстровано обтяження заборони на вказане майно за ПАТ "Діамантбанк".

16. Постановою Вищого господарського суду України 09.08.2016 у справі № 5027/1297-б/2011 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 25.02.2016 про затвердження мирової угоди скасовано. Справу № 5027/1297-б/2011 направлено на розгляд до Господарського суду Чернівецької області на стадію санації.

17. Посилаючись на наведені обставини позивач просить суд визнати незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на незавершене будівництво від 25.02.2016 за ТОВ "Рязань-Інвест", а також визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 29.02.2016, укладений між ТОВ "Рязань-Інвест" та ТОВ "Черновіц Плаза".

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

18. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 у справі № 926/358/19 позов ПАТ "Укрексімбанк" задоволено повністю. Визнано договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва готовністю 83 % від 29.02.2016 укладений між ТОВ "Рязань-Інвест" та ТОВ "Черновіц Плаза", що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Іщенко А. В., та зареєстрований у реєстрі за № 587 недійсним. Визнано незаконним з дня прийняття та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича (від 25.02.2016 індексний номер 28453268) про проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "Рязань-Інвест" на незавершене будівництво готовністю 83 % за адресою: м. Чернівці вул. Червоноармійська 56, з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 860121273101). Стягнуто з ТОВ "Рязань-Інвест", ТОВ "Черновіц Плаза", Чернівецької міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради м. Чернівці та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича витрати зі сплати судового збору.

19. Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю у ТОВ "Рязань-Інвест" права власності на незавершене будівництво та права на передачу цього майна ТОВ "Черновіц Плаза", оскільки право власності на вказане майно ним набуто на підставі судового рішення, скасованого в подальшому як незаконного, яке не породжує жодних правових наслідків, а також невідповідністю оспорюваного договору вимогам частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин першої та третьої статті 215 цього Кодексу, враховуючи укладення оспорюваного договору ТОВ "Рязань Інвест" без наявності права власності на майно, яке є предметом цього договору.

20. Крім того судом вказано, що у зв`язку з вчиненням договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 29.02.2016 були порушені права та законні інтереси позивача, як іпотекодержателя та кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 у справі № 926/358/19 скасовано. Справу № 926/358/19 направлено до Господарського суду Чернівецької області для розгляду в межах справи № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

22. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спір у даній справі пов`язаний з банкрутством ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", оскільки безпосередньо стосується ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" як боржника та АТ "Укрексімбанк" як кредитора у справі № 5027/1297-б/2011, а також нерухомого майна, яке є основним активом боржника. За наведеного, з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, задля ефективного захисту прав та законних інтересів як кредиторів, так і боржника, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в межах справи № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", а не в окремому позовному провадженні. На підтвердження своїх висновків апеляційний господарський суд послався на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 05.02.2019 у справі № 915/715/16.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. Не погоджуючись із наведеним судовим рішенням апеляційного господарського суду ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.06.2019 залишити в силі.

РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. 01.10.2019 ПАТ "Укрексімбанк" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 926/358/19.

25. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 926/358/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Малашенкової Т. М. - головуючої, Булгакової І. В., Бенедисюка I. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2019.

26. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 926/358/19 за касаційною скаргою для здійснення перегляду постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 926/358/19; призначено розгляд касаційної скарги на 28.11.2019.

27. У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 926/358/19 визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т. М. - головуюча, Бенедисюк І. М., Львов Б. Ю., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019.

28. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2019 задоволено заяву колегії суддів Малашенкової Т. М. - головуюча, Бенедисюка І. М., Львова Б. Ю. про самовідвід у справі № 926/358/19 за касаційною скаргою ПАТ "Укрексімбанк".

29. У зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Малашенкової Т. М. - головуючої, Бенедисюка І. М., Львова Б. Ю., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 926/358/19 визначено колегію суддів у складі: Банасько О. О. - головуючий, судді - Катеринчук Л. Й., Пєсков В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019.

30. Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2019 справу № 926/358/19 новим складом колегії прийнято до провадження та призначено розгляд касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк" на 19.12.2019.

31. У судове засідання 19.12.2019 з`явилися представники ПАТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Рязань-Інвест", які надали пояснення у справі.

32. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка учасників не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи скаржника

(ПАТ "Укрексімбанк")

33. ПАТ "Укрексімбанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано ТОВ "Черновіц Плаза", яке під час розгляду справи не заявляло про непідсудність справи;

- серед переліку підстав скасування судового рішення апеляційним судом не має підстави про розгляд в позовному провадженні майнових спорів за участю боржника. Правила виключної підсудності поширюються на спори в яких стороною у справі є боржник в якості позивача чи відповідача, тоді як в цій справі боржник є третьою особою;

- справа має бути розглянута в позовному провадженні, оскільки спір в цій справі не є з майновими вимогами до боржника та не є спором про визнання недійсним договору, укладеного з боржником;

- у постанові апеляційної інстанції не зазначено норми на підставі якої скасовано рішення місцевого суду, а справу направлено для розгляду в межах справи про банкрутство;

- судом не враховано преюдиційні обставини встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 у справі № 926/2353/18.

Доводи інших учасників справи

34. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу станом на 19.12.2019 не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Щодо предмета заявлених вимог, змісту правовідносин

39. Згідно зі статтею 1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

40. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

41. Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги ПАТ "Укрексімбанк" про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво та визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги позивача ґрунтуються на твердженні позивача про відсутність у ТОВ "Рязань-Інвест" права власності на об`єкти незавершеного будівництва та права на відчуження цих об`єктів ТОВ "Черновіц Плаза", оскільки право власності на об`єкти незавершеного будівництва не підлягало реєстрації за відповідачем 1 без попередньої реєстрації права власності на це майно за ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань". До того ж відповідне право зареєстровано за ТОВ "Рязань-Інвест" на підставі ухвали місцевого господарського суду, яка згодом була скасована постановою суду касаційної інстанції. Тому у державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області були відсутні підстави для реєстрації права власності на об`єкти незавершеного будівництва за ТОВ "Рязань-Інвест".

43. Крім того, судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2011 порушено провадження у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" (третя особа у справі).

44. Отже, враховуючи предмет заявлених вимог, склад учасників справи, зміст правовідносин, що склалися між цими учасниками, та доводи касаційної скарги наведені у пункті 33 цієї постанови, необхідним є з`ясування питання порядку розгляду позовних вимог ПАТ "Укрексімбанк" (в окремому позовному проваджені чи у позовному провадженні в межах справи про банкрутство третьої особи - ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань").

Щодо розгляду заявлених вимог в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство

45. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

46. Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

47. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

48. Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

49. Звертаючись до суду зі згаданим позовом, позивач указує на порушення його прав як кредитора та адресує заявлені вимоги до ТОВ "Рязань-Інвест", ТОВ "Черновіц Плаза", Чернівецької міської ради в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради та державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Гринюка Івана Васильовича.

50. У той же час провадження у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство порушено ухвалою суду від 16.11.2011 щодо ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань", яке є третьою особою у цій справі.

51. Провадження у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" на момент ухвалення рішень судів попередніх інстанцій перебувало у процедурі санації введеної ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.04.2012.

52. На час порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" та введення процедури санації визначення юрисдикції справи щодо юридичної особи, стосовно якої порушено провадження про банкрутство, було врегульовано статтею 12 ГПК України у пункті 2 частини першої якої було передбачено підвідомчість господарським судам справ про банкрутство та частиною 1 статті 6 Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції від 16.10.2011).

53. Вказані редакції ГПК України та Закону про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (в редакції від 16.10.2011) не передбачали підвідомчості господарського суду у провадженні якого перебуває справа про банкрутство всіх майнових спорів з вимогами до боржника та немайнових справ за участю боржника у такій справі.

54. 19.01.2013 набрав чинності Закон України від 22.12.2011 № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон № 2343-XII викладено в новій редакції.

55. Закон про банкрутство від 22.12.2011 № 4212-VI у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

56. Підпунктом 1 пункту 7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство № 4212-VI доповнено частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

57. Відповідно до Закону України від 02.10.2012 № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань" розділ Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-XII) доповнено пунктом 11.

58. У пункті 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

59. Таким чином, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та частина четверта статті 10 Закону про банкрутство у редакції Закону України № 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) з 19.01.2013 встановили юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо всіх майнових спорів з вимогами до боржника у такій справі (аналогічні висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 1609/6645/12 та від 07.08.2019 у справі № 200/416/17-ц).

60. Вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

61. Згідно усталеної практики Великої Палати Верховного Суду справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013, не впливають на визначення юрисдикції спорів пов`язаних із вимогами до боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 456/20/26-ц, від 26.06.2018 у справі № 372/3584/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 541/459/17, від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц, від 03.04.2019 у справі № 1609/6643/12, від 24.04.2019 у справі № 1609/10810/12, від 02.10.2019 у справі № 199/236/18 тощо).

62. Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

63. Згідно із частиною дев`ятою статті 16 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

64. Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство № 2343-XII (у редакції з 19.01.2013) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. При цьому частиною першою статті 20 цього ж Закону передбачено підстави, за яких можуть бути визнані недійсними правочини або майнові дії, вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

65. З огляду на зміст наведених норм вимоги про визнання недійсними правочинів підлягають розгляду в межах справи про банкрутство у випадках, коли їх стороною є безпосередньо боржник (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16).

66. У разі пред`явлення до суду позову до боржника щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство до 19.01.2013 вирішуючи питання щодо підсудності спору, суд має керуватися приписами Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII та чинних процесуальних законів.

67. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким кодекси викладено в нових редакціях.

68. За змістом частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

69. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

70. Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина дев`ята статті 30 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

71. Як уже зазначалось вище у силу частини четвертої статті 10 Закону про банкрутство № 2343-XII суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

72. Із аналізу змісту статей 17, 19, 20, 23, 29, 44, 77, 82 Закону про банкрутство № 2343-XII (у редакції з 19.01.2013), який є спеціальним щодо процедури розгляду справ про банкрутство випливає, що в межах справи про банкрутство боржника розглядаються вимоги (заяви, скарги) кредиторів (конкурсних, поточних) до боржника; вимоги про звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію; про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника; дії (бездіяльність) уповноважених державних органів щодо погодження плану санації; спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна; дії (бездіяльність) уповноважених державних органів щодо погодження мирової угоди, визнання недійсною мирової угоди тощо.

73. Тлумачення наведених вище норм, які регламентують відповідні правовідносини та аналіз судової практики щодо розгляду спорів за участю боржника щодо якого порушено провадження у справі банкрутство дозволяє виокремити, зокрема, такі критерії, якими суд має керуватися при визначенні порядку розгляду таких спорів:

- темпоральний критерій (урахування дати порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, зокрема, до 19.01.2013 та після 19.01.2013);

- суб`єктний критерій (заявлений позов до боржника має бути майнового характеру або про недійсність правочину з боржником, тобто боржник у такому спорі має бути наділений процесуальним статусом відповідача);

- критерій впливу результатів розгляду спору на обсяги конкурсної (ліквідаційної) маси боржника.

74. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

75. Згідно із частиною другою статі 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

76. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

77. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

78. При визначенні порядку розгляду спору за участю боржника щодо якого порушено провадження у справі банкрутство слід виходити з предмету спору, характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін спору, а також фактичних обставин справи.

79. Ухвалення судового рішення, яке ґрунтується лише на аналізі суб`єктного складу учасників спору в контексті з`ясування наявності відкритої щодо них справи про банкрутство не узгоджується із завданнями господарського судочинства та не забезпечує дотримання принципу повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи. Окрім того наведене не відповідає принципу правової визначеності, як одного із фундаментальних аспектів верховенства права.

80. Разом з тим судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду судового рішення місцевого господарського суду наведеного не враховано та залишено поза увагою.

81. Як уже зазначалось, провадження у справі № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" порушено 16.11.2011, тобто у період дії Закону про банкрутство № 2343--ХІІ в редакції чинній станом на 16.10.2011 та яке на момент ухвалення судових рішень перебувало у процедурі санації.

82. З огляду на вказане вирішуючи питання щодо порядку розгляду спору за цим позовом, слід керуватися приписами Закону про банкрутство № 2343-ХІІ в редакції станом на 16.10.2011 (чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) та чинних процесуальних законів.

83. Натомість Закон про банкрутство № 2343-ХІІ в редакції до 19.01.2013, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не передбачав розгляду в межах справи про банкрутство господарським судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство всіх майнових спорів з вимогами до боржника та немайнових спорів за участю боржника.

84. Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що характер заявленого ПАТ "Укрексімбанк" позову до відповідачів не підлягає вартісній оцінці та є немайновим, а також не враховано, що боржник щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство є третьою особою у цій справі, а не відповідачем.

85. Ураховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду щодо необхідності розгляду спору у цій справі в межах справи № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань" є передчасним, з огляду на таке:

по-перше - боржник у розумінні Закону про банкрутство, є третьою особою за цим позовом, а не відповідачем; по друге - вимоги позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію прав не підлягають вартісній оцінці та є немайновими.

86. Отже відсутні підстави стверджувати, що на позовні вимоги ПАТ "Укрексімбанк" поширюються положення частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII в редакції після 19.01.2013. Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15, відступати від якої суд не вбачає підстав.

87. Тому в даному випадку місцевим господарським судом правомірно розглянуто заявлені позивачем вимоги в окремому позовному проваджені поза межами справи про банкрутство.

88. За наведеного суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду заявлених позивачем вимог про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності та визнання договору купівлі-продажу недійсним в межах справи про банкрутство, передчасно скасував рішення Господарського суду Чернівецької області та направив справу до місцевого господарського суду для розгляду в межах справи № 5027/1297-б/2011 про банкрутство ТОВ "Будинок торгівлі "Рязань".

89. До того ж у контексті висновків суду апеляційної інстанції слід зазначити таке.

90. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

91. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

92. У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

93. Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

94. Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

95. Аналіз наведеного свідчить, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Вказане кореспондується із нормами статті 309 ГПК України частиною другою якої передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

96. Суперечність правозастосування щодо порядку розгляду спорів в межах справи про банкрутство чи в окремому позовному провадженні, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.

97. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

98. У світлі обставин цієї справи це означає, що не можна скасовувати прийняте по суті рішення з мотивів порушення порядку розгляду позовних вимог (в окремому позовному провадженні чи в межах справи про банкрутство) зосередившись лише на аналізі суб`єктного складу учасників в контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство без урахування предмету заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи за відсутності в доводах скарги посилань на таке порушення . У такому разі відповідне рішення матиме ознаки видимої легітимності (дотримання ознак "форми") та не забезпечуватиме гарантування передбаченого статтею 6 Конвенції права цій особі на доступ до суду і захист її порушених прав.

99. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 в пунктах 146, 148, 152 якої зазначено, що недоліки порядку розгляду кредиторських вимог, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати негативних наслідків для особи, яка звернулася за захистом свого права до суду у випадку забезпечення справедливого розгляду справи. Оцінюючи баланс між суспільним інтересом у забезпеченні розгляду справи судами відповідно до їхньої юрисдикції, з одного боку, і суспільним інтересом у забезпеченні правової визначеності, обов`язковості судових рішень, з другого боку, судам слід враховувати, що скасування судового рішення, ухваленого з порушенням правил порядку розгляду майнових вимог не повинно призводити до порушення принципу обов`язковості судового рішення. Не можна скасовувати прийняте правильне по суті рішення лише з мотивів порушення порядку розгляду заявлених вимог, у разі відсутності оскарження його з підстав вирішення справи неповноважним судом.

100. Щодо посилання апеляційного господарського суду в обґрунтування своїх висновків на позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладену у постанові від 05.02.2019 у справі № 915/715/16 суд зазначає, що останні є хибним та не береться до уваги зважаючи на висновки наведені у цій постанові, які зроблено із урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15.

101. Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

102. За змістом пункту 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

103. У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Щодо суті касаційної скарги

104. Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

105. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

106. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

107. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

108. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Щодо судових витрат

109. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи новий розгляд до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не здійснюється.

Висновки щодо застосування норм права

110. Вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, суди повинні враховувати положення пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII, вимоги процесуального закону та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

111. У разі пред`явлення майнового спору з вимогами до боржника, щодо якого до 19.01.2013 порушене провадження про банкрутство, суд має керуватися приписами Закону про банкрутство в редакції Закону № 2343-XII, який не передбачав розгляду в межах справи про банкрутство господарським судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство всіх майнових спорів з вимогами до боржника та немайнових спорів за участю боржника.

112. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

113. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

114. При визначенні порядку розгляду спору за участю боржника щодо якого порушено провадження у справі банкрутство слід виходити з предмету спору, характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін спору, а також фактичних обставин справи.

115. Суперечність правозастосування порядку розгляду спорів в межах справи про банкрутство чи в окремому позовному провадженні, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталістю судової практики, не повинні мати наслідком порушення принципу правової визначеності у випадку забезпечення справедливого розгляду справи.

116. Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

117. Не можна скасовувати прийняте по суті рішення за відсутності його оскарження з порушення порядку розгляду позовних вимог з мотивів порушення такого порядку зосередившись лише на аналізі суб`єктного складу учасників в контексті порушення щодо них провадження у справі про банкрутство та без урахування предмету заявленого позову, змісту спірних правовідносин та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 926/358/19 скасувати повністю.

3. Справу № 926/358/19 направити до Західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков