ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2019 року м.Дніпро Справа № 904/4769/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Подобєда І.М.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Лук`янов К.Е., довіреність б/н від 21.09.2018 р., адвокат;

від відповідача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" м. Бахмут Донецької області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 року (суддя – Рудь І.А., м. Дніпро), постановлену за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград Дніпропетровської області про розстрочення виконання рішення у справі № 904/4769/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком", м. Бахмут Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором субпідряду №СП-190 від 01.08.2016 в сумі 3 136 722,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 року у справі №904/4769/18 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про розстрочення виконання рішення.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 по справі № 904/4769/18 на 9 місяців зі сплатою суми боргу у розмірі 2 616 583 грн. 01 коп. рівними частинами, відповідно до наступного графіку:

- до 31.08.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 30.09.2019 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 31.10.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 30.11.2019 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 31.12.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 31.01.2020 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 29.02.2020 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 31.03.2020 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 30.04.2020 – 290 731 грн. 45 коп.

У решті заяви відмовлено.

Не погодившись із прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Данком" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у даній справі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що під час подання заяви про розстрочення виконання рішення суду Відповідач не виконав свого процесуального обов`язку щодо надсилання копії заяви з доданою до нею документами на адресу Позивача.

Зауважує, що суд першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали безпідставно не взяв до уваги жодних доводів Позивача, викладених у письмових поясненнях від 08.08.2018, зокрема:

- доводів щодо відсутності у Відповідача скрутного матеріального становища та відсутності жодних доказів наявності підстав для розстрочки виконання рішення суду;

- щодо наявності у Відповідача інших (окрім зазначених в заяві) банківських рахунків та коштів на них, зокрема, підтвердженого належними доказами факту отримання Відповідачем лише протягом липня 2019 року грошових коштів в сумі 74 452 731,73 грн.;

- щодо того, що кошти за виконані Позивачем та прийняті роботи Відповідач отримав в повному обсязі від Замовника - Департаменту житлово-комунального господарства та благоустрою Дніпропетровської обласної державної адміністрації - ще восени 2016 року (що встановлено під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), та відповідно до умов укладеного між ними договору був зобов`язаний безпосередньо після отримання перерахувати Позивачеві в якості оплати виконаних робіт; з урахуванням того, що це були бюджетні кошти цільового призначення, а Відповідач протягом майже трьох років не виконував свого обов`язку щодо здійснення розрахунків з Позивачем відсутні підстави для надання йому додаткового строку для здійснення такого розрахунку та фактично безпідставного користування зазначеними коштами;

- щодо того, що Позивач також має зобов`язання перед своїми постачальниками будівельних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, техніки тощо, а отже, для своєчасного виконання зобов`язань перед ними змушений залучати сторонні кошти, замість отримання суми заборгованості від Відповідача на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, що порушує його право на законне сподівання належного виконання Відповідачем не лише своїх господарських зобов`язань, але й судового рішення; тому надання розстрочки виконання рішення суду Відповідачеві свідчить про суттєвий дисбаланс між інтересами Позивача та Відповідача, коли судом безпідставно надається перевага майновим інтересам Відповідача без урахування супутнього порушення прав та законних інтересів Позивача.

Апелянт вказує, що постановлена ухвала не відповідає вимогам ст.129 Конституції України в частині змагальності сторін, оскільки містить у мотивувальній частині лише один довід, зокрема: "На думку суду, одночасне стягнення всієї грошової суми, яка підлягає задоволенню у такому великому розмірі призведе до банкрутства підприємства, що врешті-решт зробить неможливим власне саме виконання рішення суду". В той же час, такий висновок суду не ґрунтується ані на будь-яких доказах, наявних в матеріалах справи, ані на вимогах чинного законодавства. Так, чинне законодавство не містить приписів щодо того, що стягнення з підприємства грошової суми в розмірі у розмірі 2 616 583,01 грн. є підставою для його банкрутства.

Оскаржувана ухвала також не відповідає вимогам неодноразово наведеним у судових рішеннях Європейського суду з прав людини, які за ст.17 ЗУ "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права. Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Скаржник зауважує, що Відповідачем до матеріалів справи та заяви не було надано належних та допустимих доказів неможливості виконати рішення суду. Зокрема, за відсутності доказів неможливості виконання рішення суду сам лише результат фінансової діяльності підприємства не може бути єдиною підставою для розстрочки виконання рішення. До того ж, Відповідачем не було надано доказів наявності джерел належного виконання запропонованого ним графіку виплат з виконання судового рішення. В свою чергу, під час винесення оскаржуваної ухвали суд не виконав приписів статті 331 ГПК України та не дослідив і не врахував обставин, які підлягали дослідженню та врахуванню.

Зазначає, що в матеріалах цієї справи не міститься жодних доказів наявності виняткових обставин, які б ускладнювали або унеможливлювали виконання судового рішення; не зазначені такі обставини також в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2019 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Дармін М.О., Подобєд І.М.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/4769/18; судове засідання призначено на 18.09.2019 на 10:30 годину; сторонам наданий строк – 10 днів з моменту отримання ухвали, для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Позивачем ухвала суду апеляційної інстанції отримана 10.09.2019, відповідачем 09.09.2019 та 10.09.2019 (за двома адресами).

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, натомість, 16.09.2019 до Центрального апеляційного господарського суду ним подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2019.

18.09.2019 відповідачем – ТОВ "Спецдоррембуд" до Центрального апеляційного господарського суду подано заяву про відвід головуючого судді Іванова О.Г.

Заява мотивована сумнівами заявника в об`єктивності та неупередженості вказаного судді, з огляду на подання касаційної скарги 16.09.2019 та не направлення матеріалів справи до Верховного Суду станом на день судового засідання 18.09.2019, що, на думку, заявника вказує на упередженість зазначеного судді.

Ухвалою від 18.09.2019 заяву ТОВ "Спецдоррембуд" про відвід головуючого судді Іванова О.Г. визнано необґрунтованою; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про відвід головуючого судді Іванова О.Г. для вирішення питання про відвід передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України; на час вирішення заяви про відвід провадження у справі № 904/4769/18 – зупинено.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Кузнецова О.В.

Ухвалою від 23.09.2019 в задоволенні заяви про відвід головуючого судді Іванова О.Г. відмовлено; справу повернуто судді-доповідачу.

Оскільки питання про відвід головуючого судді вирішено суддею, який не входить до складу суду по цій справі ухвалою від 23.09.2019, підстави, що зумовили зупинення апеляційного провадження, були усунуті, що є підставою для її поновлення, в свою чергу, з урахуванням подання відповідачем 16.09.2019 касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2019, ухвалою суду від 24.09.2019 провадження у справі поновлено та знов зупинено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги відповідача та повернення матеріалів справи суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.11.2019 касаційну скаргу відповідача повернуто заявнику без розгляду з підстав не усунення останнім недоліків касаційної скарги.

Справа 06.12.2019 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду та ухвалою суду від 11.12.2019 провадження у справі поновлено; розгляд апеляційної скарги призначений на 26.12.2019.

Про поновлення провадження у справі, призначену дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасників провадження повідомлено ухвалами суду, позивача додатково повідомлено телефонограмою; відповідача телефонограмою не повідомлено з огляду на наявність в матеріалах справи засобів зв"язку, які належали попередньому представнику відповідача та відсутністю інших засобів зв"язку.

В той же час, ухвала суду апеляційної інстанції про поновлення провадження у справі від 11.12.2019, направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з формулюванням "за заявою одержувача".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "за письмовою заявою одержувача", аналогічне пункту про відмову від отримання, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

Слід також зауважити, що за приписами частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, нормами діючого Господарського процесуального кодексу України саме на учасників провадження у справі покладається обов"язок повідомляти суд про зміну місцезнаходження під час розгляду справи, а наслідки неповідомлення адреси покладаються на відповідного учасника провадження – фактом визнання повідомленим (обізнаним) належним чином про дату, час та місце слухання справи, в разі направлення відповідного повідомлення суду (ухвали, виклику) на останню відому суду адресу, повідомлену таким учасником провадження у справі.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваної ухвали, судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 26.12.2019 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Данком" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 3 136 722 грн. 20 коп., з яких: 1 871 840 грн. 26 коп. - основний борг, 506 422 грн. 54 коп. - пеня, 620 043 грн. 73 коп. - інфляційні втрати, 138 415 грн. 67 коп. - 3 % річних, відповідно до умов договору субпідряду від 01.08.2016 № СП-190.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі №904/4769/18 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" 1 871 840 грн. 26 коп. основного боргу, 568 250 грн. 86 коп. інфляційних втрат, 137 823 грн. 18 коп. 3% річних, 38 668 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у цій справі апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду – без змін (а.с.123-129, т.2).

18.07.2019 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", про розстрочення виконання рішення суду від 04.03.2019 по справі № 904/4769/19, в якій заявник просив розстрочити виконання рішення суду на один рік, згідно із наданим заявником графіком; зупинити виконання рішення господарського суду від 04.03.2019.

В обґрунтування поданої заяви, боржник долучив документи, що свідчать про наявність у ТОВ "Спецдоррембуд" зобов`язань перед іншими кредиторами, а також банківськими установами, а саме:

- згідно балансової довідки від 17.07.2019 станом на 15.07.2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" в штаті значиться 63 працівників;

- згідно балансової довідки від 17.07.2019 станом на 15.07.2019 року наявні невиконані зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" зі сплати кредиторської заборгованості у розмірі 212 288 630,23 грн. Також зазначено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" є кредитні зобов`язання перед банківською установою АБ "Південний" у розмірі 14 140 792,91 грн.;

- згідно балансової довідки від 17.07.2019 станом на 15.07.2019 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" наявні відкриті рахунки в банківських установах на яких наявні грошові кошти у наступному розмірі:

- № НОМЕР_1 в AT "РАДАБАНК", МФО 306500 залишок становить - 84,17 грн.;

- № НОМЕР_2 в АБ "Південний", МФО 328209 залишок становить -4 295,46 грн;

- у період з січня 2019 по даний час Господарським судом Дніпропетровської області прийнято більше шести судових рішень, в яких підприємство є відповідачем, та за якими стягнуто на користь контрагентів більше 8 млн грн.;

- заявник вимушений звернутися до суду з даною заявою, оскільки у разі одноразового стягнення суми понад 1,5 млн грн. підприємство буде вимушене зупинити господарську діяльність, а таке стягнення може призвести до початку процедури банкрутства;

- зазначає, що кошти, які знаходяться зараз на рахунках підприємства, це кошти, спрямовані підприємству як підряднику, з відповідним призначенням, як-то, закупівля матеріалів, оплата роботи працівників, виконання робіт тощо. У разі списання грошових коштів, підприємство вимушене буде призупинити роботи по діючим договорам.

На підтвердження викладених у заяві обставин, заявником до матеріалів справи надано балансові довідки станом на 17.07.2019, виписки по рахункам з банку ПАТ АБ "Радабанк", ПАТ АБ "Південний"; договір оренди техніки № 336-О від 06.11.2017, укладений з ТОВ "Укртрансконструкція" та акт звіряння взаєморозрахунків за цим договором; копію ухвали про розстрочення виконання рішення суду по справі № 904/4521/18 та № 904/4517/18, платіжні доручення про сплату розстрочених частин за цими рішеннями (від 03.07.2019 № 496, від 30.05.2019 № 372, від 26.06.2019 № 460 (а.с.148-171, т.2)).

Ухвалою господарського суду від 22.07.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" залишено без руху, запропоновано заявнику протягом семі днів з дня отримання ухвали суду усунути недоліки поданої заяви, надавши до суду докази направлення заяви на адресу стягувача.

26.07.2019 на виконання рішення господарським судом виданий наказ (а.с.187, т.2).

26.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" до суду подано заяву про усунення недоліків заяви про розстрочення виконання рішення суду від 04.03.2019 по справі № 904/4769/19.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2019.

08.08.2019 позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечує проти задоволення заяви відповідача. Вказує, що заявником не усунуті недоліки заяви, на які вказував суд в ухвалі від 22.07.2019 та не надано належних доказів направлення зави на адресу позивача. Крім того, стверджує, що ТОВ "Спецдоррембуд" має декілька рахунків, відкритих у банківських установах, про які не згадує у поданій заяві, та якими активно користується. Лише протягом липня 2019 відповідачем від Департаменту житлово-комунального господарства та благоустрою Дніпропетровської обласної державної адміністрації отримано грошові кошти в сумі 74 452 731,73 грн., що спростовує доводи заявника про скрутне фінансове становище та відсутність коштів для виконання судового рішення. Решту обставин, на які заявник посилається у заяві, позивач вважає надуманими та перебільшеними. Стверджує, що підстави для надання заявнику розстрочки, передбачені ст. 331 ГПК України, відсутні та заявником не доведені. Просив у задоволенні заяви відмовити.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 року у справі №904/4769/19 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд" про розстрочення виконання рішення.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 по справі № 904/4769/18 на 9 місяців зі сплатою суми боргу у розмірі 2 616 583 грн. 01 коп. рівними частинами, відповідно до наступного графіку:

- до 31.08.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 30.09.2019 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 31.10.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 30.11.2019 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 31.12.2019 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 31.01.2020 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 29.02.2020 – 290 731 грн. 45 коп.;

- до 31.03.2020 – 290 731 грн. 44 коп.;

- до 30.04.2020 – 290 731 грн. 45 коп.

У решті заяви відмовлено.

Задовольняючи заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, господарський суд першої інстанції визнав наведені доводи та докази, подані відповідачем, достатніми для розстрочення виконання рішення суду та зазначив, що одночасне стягнення всієї грошової суми, яка підлягає задоволенню у такому великому розмірі призведе до банкрутства підприємства, що зробить взагалі неможливим виконання рішення суду; між тим, надання розстрочки виконання рішення суду, надасть можливість працювати підприємству та поступово здійснювати розрахунки із позивачем за рішенням суду задля його виконання.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Частиною п`ятою ст.124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими на всій території України.

Згідно п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК (в ред. до 15.12.2017), ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, на відміну від ст. 121 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) ст. 331 ГПК України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2. рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26.06.2013 розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Отже , згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

В зв`язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права Позивача, при її наданні суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати інтереси як заявника, так і Позивача.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів всіх сторін, які приймають участь у справі. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення або роблять його неможливим, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, що заявником доведені обставини та подані достатні докази, які свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, необхідність надання розстрочки виконання рішення суду, та вважає, що заявником навпаки не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі або роблять його неможливим, з огляду на наступне.

Як вбачається із змісту заяви про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, заявник посилається на важкий фінансовий стан підприємства та відсутність у нього коштів. В обґрунтування цього заявник подав балансові довідки від 17.07.2019 станом на 15.07.2019 та виписки по рахунках.

В той же час, скаржником не було надано всіх належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували б об"єктивно його складне матеріальне становище.

А саме, на підтвердження свого реального фінансового стану ТОВ "Спецдоррембуд" взагалі не надало офіційного балансу, фінансового звіту за попередні звітні періоди, звітність до органів ДФС, тощо.

Також, боржником не надано доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.

Колегія суддів зауважує, що балансові довідки складені одноосібно заявником, тобто зацікавленою особою.

Судом першої інстанції не перевірена інформація, зазначена позивачем у справі в поясненнях від 08.08.2019, та не надано їй жодної правової оцінки, зокрема, щодо отримання ТОВ "Спецдоррембуд" від Департаменту житлово-комунального господарства та благоустрою Дніпропетровської обласної державної адміністрації лише за липень 2019 року коштів у загальному розмірі 74 452 731,73 грн., що позивачем підтверджено роздруківками з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, таким чином, спростована інформація про важке матеріальне становище підприємства.

При цьому колегія суддів також констатує, що зазначені самим відповідачем рахунки не свідчать про те, що це єдині рахунки відповідача, оскільки об"єктивною і достовірною інформацією про наявні рахунки підприємства є довідка Державної фіскальної служби по відкритим підприємством рахункам.

Договір оренди техніки, укладений з ТОВ "Укртрансконструкція", не має жодного значення у цій справі для правовідносин позивача та відповідача. В той же час, є слушними зауваження позивача, викладені у поясненнях від 08.08.2019, що вказані докази, всупереч вимог ст.91 ГПК України, не засвідчені належним чином, тому взагалі не мають розглядатись судом, як належні та допустимі.

Стосовно доводів заявника про те, що отримані ним кошти мають цільове призначення, то суд зазначає, що заборгованість відповідач перед позивачем також виникла внаслідок виконання останнім робіт за договором субпідряду, який фінансувався за рахунок бюджетних коштів цільового призначення. При цьому, рішенням господарського суду та постановою Центрального апеляційного господарського суду у цій справі, встановлено, що грошові кошти за роботу, визначену договором підряду, відповідачем були отримані від замовника – Департаменту житлово-комунального господарства та благоустрою Дніпропетровської обласної державної адміністрації ще у вересні та жовтні 2016 року в повному обсязі, втім, не перераховані позивачу, як субпідряднику, який виконував роботи за договором субпідряду № СП-190 від 01.08.2016.

Таким чином, отримавши кошти вчасно і в повному обсязі відповідач вже протягом трьох років не розраховується з позивачем за виконані роботи.

Слід звернути увагу, що рішення господарського суду у цій справі ухвалене 04.03.2019, вступило в законну силу 17.07.2019, втім, протягом вказаного строку відповідач не вчиняє жодних дій по його виконанню в добровільному порядку, натомість, поданням заяв та скарг відтерміновує й надалі його виконання.

Колегія суддів приймає до уваги, що у даному випадку тяжке фінансове становище відповідача є недостатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки обставини, наведені відповідачем в заяві про розстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Досліджуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме внаслідок неправомірних дій відповідача позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Колегія суддів також констатує, як вже зазначалось вище, що, отримавши вчасно та в повному обсязі грошові кошти від замовника як підрядник, відповідач тим не менш вже протягом трьох років користується грошовими коштами належними до сплати позивачу (субпідряднику).

Таким чином, розглянувши заяву відповідача, у даному випадку, суд першої інстанції не врахував матеріальні інтереси позивача, який мав легітимні сподівання на те, що присуджена до стягнення заборгованість буде йому сплачена у встановлений законом строк, що дає підстави для висновку, що при розстроченні виконання рішення за заявою відповідача судом не дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач і відповідач є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та одинакові ризики, відтак, подальше фактичне ухилення відповідача від сплати належних сум завдає істотної шкоди позивачу; подана відповідачем заява та подальше зволікання з виконання рішення суду суперечить як законним правам та інтересам позивача, так і вимогам ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не враховує матеріальні інтереси стягувача та його фінансовий стан; колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі.

Відповідно до п.п. 1, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, з огляду на не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду та взагалі відсутність дослідження судом належним чином вказаних обставин, не надання наявним у справі, поданим обома сторонами, доказам належної правової оцінки в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів зазначає, що вказане є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постановленої ухвали суду та прийняття нового рішення у справі – про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" м. Бахмут Донецької області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі № 904/4769/18 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2019 у справі №904/4769/18 – скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград Дніпропетровської області про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі № 904/4769/18 – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецдоррембуд", м. Павлоград Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Данком" м. Бахмут Донецької області 1921,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу згідно зі ст.327 ГПК України, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.12.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Подобєд