ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. Справа№ 910/2354/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання: Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.07.2019 (повний текст підписано 08.08.2019)

у справі №910/2354/19 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства

"Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни

до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ошер"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Консолідація"

про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" (далі - відповідач, ПАТ «Укрпромтеплиця») про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідачем (іпотекодавцем) було без погодження з банком (іпотекодержателем) знищено предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012.

При цьому, оскільки аналогічного майна з метою здійснення заміни предмета іпотеки відповідачем позивачу надано не було, а тому позивач просив:

1) визнати незаконним знищення нежитлових будівель, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000) та становили предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 06.12.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк", Публічним акціонерним товариством "Укрпромтеплиця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер", Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація", посвідченим державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до Договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за №5075, без попереднього погодження з Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк", та не передачу в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення;

2) зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684, 00 грн.

Відповідач проти заявленого позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не доведено виникнення у нього прав іпотекодержателя за Іпотечним договором від 06.12.2012, оскільки іпотекодержателем за вказаним іпотечним договором виступало Публічне акціонерне товариство "Фінбанк", а не позивач. Відповідач зазначив, що жодних змін до Іпотечного договору від 06.12.2012 не вносилось та жодних повідомлень щодо відступлення прав за договором іпотеки відповідач не отримував.

Крім того відповідач вказав на те, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, тоді як позивачем не доведено чинності як основного зобов`язання (за кредитними договорами), так і, відповідно, іпотеки. За твердженням відповідача, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні записи про іпотечний договір, Іпотечний договір від 06.12.2012 є припиненим внаслідок припинення основного зобов`язання його виконанням.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності згідно з ст. 256, ст. 257 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у позові на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 910/2354/19 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним знищення нежитлових будівель, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000) та становили предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 06.12.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк", Публічним акціонерним товариством "Укрпромтеплиця", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер", Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація", посвідченим державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №8-3554, зі змінами та доповненнями відповідно до Договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнком В.В. за №5075, без попереднього погодження з Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк", та не передачу в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Платинум Банк" аналогічного рівнозначного нерухомого майна після знищення;

- зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29; ідентифікаційний код: 04414738) передати в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Платинум Банк" (03680, м. Київ, вул. Амосова, буд. 12; ідентифікаційний код: 33308489) аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150921684,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що :

- беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів погодження банком (позивачем) на вчинення відповідачем дій щодо знищення предмета іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012 (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в частині визнання незаконним знищення нежитлових будівель, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 без попереднього погодження з Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк";

- оскільки особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України), а нормами ст. 587 ЦКУ та умовами п. 2.1.8 Іпотечного договору від 06.12.2012 встановлений обов`язок відповідача (іпотекодавця) здійснити заміну предмета іпотеки у випадку його знищення, позовні вимоги ПАТ "Платинум Банк" в частині зобов`язання ПАТ "Укрпромтеплиця" передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150921684,00 грн. - визнано судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню;

- згідно розрахунку заборгованості за кредитними договорами, укладеними з позичальниками - ТОВ "Консолідація" та ТОВ "Одесбудінвест" (розрахунки долучені позивачем до відповіді на відзив), станом на 10.10.2018 заборгованість ТОВ "Одесбудінвест" за кредитним договором становить 3 647 819, 00 дол США та 32 303 356, 71 грн, за відсотками - 68 599, 26 дол США та 1 198 171, 86 грн., по пені - 18 971 039, 27 грн.; заборгованість ТОВ "Консолідація" за кредитним договором станом на 10.10.2018 становить 1 806 614, 61 дол США та 43 131 811, 73 грн., по відсоткам - 33 974, 38 дол США та 1 599 812, 78 грн, по пені - 13 290 041, 34 грн), з огляду на що твердження відповідача про те, що іпотека за Іпотечним договором від 06.12.2012 припинилась у зв`язку з виконанням основного зобов`язання - є необґрунтованим;

- доказів виконання основного зобов`язання за відповідними кредитними договорами вказаними позичальниками станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять, а тому твердження відповідача про припинення іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012 у зв`язку з припиненням основного зобов`язання шляхом його належного виконання - судом першої інстанції відхилені;

- суд першої інстанції відхилив заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідач (Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/2354/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що позивачем не доведено виникнення у нього прав іпотекодержателя за Іпотечним договором від 06.12.2012, оскільки іпотекодержателем за вказаним іпотечним договором виступало Публічне акціонерне товариство "Фінбанк", а не позивач. Відповідач зазначив, що жодних змін до Іпотечного договору від 06.12.2012 не вносилось та жодних повідомлень щодо відступлення прав за договором іпотеки відповідач не отримував. Крім того, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання, тоді як позивачем не доведено чинності як основного зобов`язання (за кредитними договорами), так і, відповідно, іпотеки. Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні записи про іпотечний договір, Іпотечний договір від 06.12.2012 є припиненим внаслідок припинення основного зобов`язання його виконанням. Крім того, судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи про застосування до вимог позивача строку позовної давності згідно з ст. 256, ст. 257, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2354/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2354/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019, розгляд призначено на 15.10.2019.

18.09.2019 через через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилався на те, що знищення предмету іпотеки за іпотечним договором від 06.12.2012 - є незаконним, оскільки не погоджувалося сторонами правочину (іпотекодержателем), банк не повідомлявся про знищення предмету іпотеки, а знищений предмет іпотеки не був замінений аналогічним майном, як того вимагає укладений договір, що свідчить про порушення прав позивача, як особи, яка набула права вимоги, як новий кредитор. Також, скаржник вказував на те, що положеннями ст. 593 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення застави та іпотеки, а не самого договору іпотеки. В свою чергу, договір іпотеки є підставою для виникнення права іпотеки, а поняття «іпотека» та «договір іпотеки» - не є тотожними, оскільки поняття договору іпотеки є ширшим та передбачає обов`язки іпотекодавця по відношенню до іпотеко держателя навіть у випадку знищення предмета іпотеки.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 прийнято справу №910/2354/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 розгляд справи відкладено до 28.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №910/2354/19 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.12.2019.

04.12.2019 через через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення письмових доказів по справі, а саме:

- договір про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014, з додатками, укладений між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором;

- договір відступлення права вимоги від 05.12.2014, укладений між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, з додатком;

- довідка № 10/3046-Л від 03.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №910/2354/19 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі №910/2354/19 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2019.

В судовому засіданні 23.12.2019 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі № 910/2354/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.2019 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 23.12.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ошер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Консолідація" в судове засідання 23.12.2019 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання 23.12.2019 обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 06.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (іпотекодержатель), Публічним акціонерним товариством "Укрпромтеплиця" (іпотекодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер" (боржник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" (боржник 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація" (боржник 3) укладено Іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за №8-3554 (заборона - за № 8-3555).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору від 06.12.2012 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13.10.2008 у справі №2-2481/08. Предмет іпотеки складається в цілому з літ "Б" - адміністративний будинок, загальною площею 170,70 кв.м, літ "В" - механічний цех, загальною площею 1148,80 кв.м., літ "Г" - зварювальний цех, загальною площею 2032,40 кв.м., літ "Д" - склад кислороду, загальною площею 20,20 кв.м., літ "Е" - пилорама з навісом, загальною площею 152,90 кв.м., літ "Ж" - склад столярного цеху, загальною площею 82,60 кв.м, літ "З" - столярний цех, загальною площею 253,90 кв.м., літ "І" - трансформаторна підстанція, загальною площею 65,10 кв.м., літ "К" - бойлерна, загальною площею 28,90 кв.м., літ "Л" - диспетчерська, загальною площею 40,00 кв.м., літ "М" - бокси для ремонту, загальною площею 224,20 кв.м., літ "Н" - автозаправка, загальною площею 10,20 кв.м., літ "О" - гаражі, загальною площею 467,20 кв.м., літ "Р, С, Т, У" - складські приміщення, майстерня, загальною площею 2278,90 кв.м.

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці загальною площею 3,8949 га, що знаходиться у користуванні іпотекодавця згідно з Договором на право тимчасового довгострокового користування землею, укладеного між іпотекодавцем та Київською міською радою 18.04.2000.

Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору від 06.12.2012 вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 150 921 684, 00 грн.

У п. 1.6 Іпотечного договору від 06.12.2012 зазначено, що іпотекодавець свідчить та гарантує, що: до укладення цього договору предмет іпотеки іншим особам не відчужений; під забороною (арештом) та в заставі, в тому числі, податковій, не перебуває; боргом за комунальні послуги не обтяжений; як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не переданий, як юридична адреса не використовується; щодо предмета іпотеки відсутні судові спори; самовільний переобладнань не має; внаслідок укладення цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, предмет іпотеки не наданий в користування наймачам (орендарям); обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо предмета іпотеки немає; будинок, в якому знаходиться предмет іпотеки, не належить до пам`яток історії та культури та його не визнано аварійним або таким, що підлягає зносу. Іпотекодавець також свідчить, що до предмета іпотеки не пред`явлені і на момент укладення цього договору відсутні відомі іпотекодавцю обставини, які є підставою для пред`явлення майнових позовів, пов`язаних з вилученням предмета іпотеки, будь-яким обмеженням розпорядження та/або володіння та/або користування ним, крім випадків, передбачених договором, а також що стосовно предмета іпотеки не була оформлена довіреність щодо володіння з правом відчуження.

Згідно з п. 1.11 Іпотечного договору від 06.12.2012 сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на дату укладення Іпотечного договору від 06.12.2012) взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції станом на дату укладення Іпотечного договору від 06.12.2012) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення взято до уваги те, що:

- відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (№ витягу 39182079 від 06.12.2012) встановлено, що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис, параметрами якого є: тип обтяження - заборона на нерухоме майно; підстава обтяження - Іпотечний договір від 06.12.2012 (номер 8-3554); об`єкт обтяження - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., літ "Б" - адміністративний будинок, загальною площею 170,70 кв.м, літ "В" - механічний цех, загальною площею 1148,80 кв.м., літ "Г" - зварювальний цех, загальною площею 2032,40 кв.м., літ "Д" - склад кислороду, загальною площею 20,20 кв.м., літ "Е" - пилорама з навісом, загальною площею 152,90 кв.м., літ "Ж" - склад столярного цеху, загальною площею 82,60 кв.м, літ "З" - столярний цех, загальною площею 253,90 кв.м., літ "І" - трансформаторна підстанція, загальною площею 65,10 кв.м., літ "К" - бойлерна, загальною площею 28,90 кв.м., літ "Л" - диспетчерська, загальною площею 40,00 кв.м., літ "М" - бокси для ремонту, загальною площею 224,20 кв.м., літ "Н" - автозаправка, загальною площею 10,20 кв.м., літ "О" - гаражі, загальною площею 467,20 кв.м., літ "Р, С, Т, У" - складські приміщення, майстерня, загальною площею 2292,20 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-290; власник - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця"; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "Фінбанк";

- згідно з витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (№ витягу 39182121 від 06.12.2012) встановлено, що до Державного реєстру іпотек внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: підстава обтяження - Іпотечний договір від 06.12.2012 (номер 8-3554); об`єкт обтяження - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., літ "Б" - адміністративний будинок, загальною площею 170,70 кв.м, літ "В" - механічний цех, загальною площею 1148,80 кв.м., літ "Г" - зварювальний цех, загальною площею 2032,40 кв.м., літ "Д" - склад кислороду, загальною площею 20,20 кв.м., літ "Е" - пилорама з навісом, загальною площею 152,90 кв.м., літ "Ж" - склад столярного цеху, загальною площею 82,60 кв.м, літ "З" - столярний цех, загальною площею 253,90 кв.м., літ "І" - трансформаторна підстанція, загальною площею 65,10 кв.м., літ "К" - бойлерна, загальною площею 28,90 кв.м., літ "Л" - диспетчерська, загальною площею 40,00 кв.м., літ "М" - бокси для ремонту, загальною площею 224,20 кв.м., літ "Н" - автозаправка, загальною площею 10,20 кв.м., літ "О" - гаражі, загальною площею 467,20 кв.м., літ "Р, С, Т, У" - складські приміщення, майстерня, загальною площею 2292,20 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-290; власник - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця"; обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "Фінбанк".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 30553372 від 05.12.2014) судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2012 до Державного реєстру внесено запис про іпотеку 7963909 на підставі Іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; іпотекодавець - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29.

У розділі "Відомості щодо відступлення права" у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 30553372 від 05.12.2014) міститься інформація, що на підставі Договору відступлення права вимоги від 05.12.2014 іпотекодержателем щодо нерухомого майна (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29) є Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; дата державної реєстрації - 05.12.2014.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (індексний номер 30554451 від 05.12.2014) встановлено, що 06.12.2012 було проведено державну реєстрацію обтяження на підставі Іпотечного договору від 06.12.2012 (номер 8-3554); вид обтяження - заборона на нерухоме майно; особа, майно якої обтяжується - Публічне акціонерне товариство "Укрпромтеплиця", обтяжувач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк"; об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29.

В свою чергу, на стадії апеляційного провадження у справі, позивачем було подано клопотання про долучення письмових доказів по справі, а саме:

- договір про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014, з додатками, укладений між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором;

- договір відступлення права вимоги від 05.12.2014, укладений між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, з додатком.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що надання позивачем вказаних документів зумовлено винятковістю такого випадку з огляду на тривалість ліквідаційної процедури банку, а тому з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, а також ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, прийняв надані до справи на стадії апеляційного розгляду документи, проте, їх оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Так, 05.12.2014 між ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014, за умовами якого:

- первісний кредитор відступає належне йому право вимоги за договорами, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за договорами (пункт 2.1);

- новий кредитор займає місце первісного кредитора щодо права вимоги по усім зобов`язанням, що виникли з договорів, що визначені в п. 1.2 цього договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору (п. 2.2);

- даний договір укладається на підставі договору застави майнових прав, що укладений між сторонами 30.07.2014 та право вимоги передається новому кредитору з метою погашення заборгованості первісного кредитора за договором про відкриття та ведення мультивалютного кореспондентського рахунку від 07.10.2013; сума заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором становить 29 949 650 дол. США 66 центів, 1 551 100 євро 82 євроцента, 0 грн. 06 коп. (пункт 2.3);

- станом на дату укладання цього договору загальна сума заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором за курсом НБУ до вищезазначених валют становить 491 125 633,73 грн. (п. 2.4);

- сторони домовились, що загальна сума заборгованості, право вимоги якої відступається новому кредитору, згідно цього договору, становить 197 434 784,51 грн., що за курсом НБУ на дату укладення цього договору складається з: заборгованості вираженої у гривні - 104 988 044,25 коп.; заборгованості вираженої в іноземній валюті - 5 966 999 дол. США 53 центи (п. 3.1);

- зазначена в п. 3.1 цього договору сума погашає частину заборгованості первісного кредитора перед новим кредитором у сумі 197 434 784, 51 грн. (п. 3.2);

- з дати укладення цього договору до нового кредитора переходять всі права вимоги первісного кредитора за договорами в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим новий кредитор набуває права вимагати від відповідних боржників своєчасного та належного виконання зобов`язань за договорами, в т.ч. погашення суми кредитів, сплати процентів (відсотків) за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій, інших платежів за договорами, в т.ч. і прострочених платежів за ними, виплати страхового відшкодування, а також права та обов`язки первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового та виконавчого провадженнях (п. 4.1);

- перехід від первісного кредитора прав вимоги до нового кредитора за іпотечним договором, що укладений з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами та зазначеним у додатку № 3 , здійснюється відповідно до окремого договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором , що буде укладатись між первісним кредитором та новим кредитором (п. 4.2).

Додаток № 1 до договору про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 містить інформацію, що право вимоги відступається зокрема:

- за кредитним договором № 73/09/10 від 29.09.2010 з ТОВ «Одесбудінвест», сума кредиту - 89 400 000,00 грн., залишок заборгованості станом на дату уступки боргу - 41 731 698,50 грн. та 59 396 853,06 грн.;

- за кредитним договором з ТОВ «Консолідація» № 88/06/11 від 02.06.2011, сума кредиту - 88 000 000,00 грн., залишок заборгованості станом на дату уступки боргу - 63 256 345,75 грн. та 33 049 887,20 грн.

Додаток до договору про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 містить інформацію, що право вимоги відступається зокрема за договором іпотеки від 02.12.2012 № 8-3555, укладеного з ПАТ «Укрпромтеплиця»; суми кредиту, що забезпечуються іпотекою - 41 200 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «ОДЕСБУДІНВЕСТ» по договору № 73/09/10 від 29.09.2010) та 43 000 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «Консолідація» по договору № 88/06/11 від 02.06.2011).

Крім того, 05.12.2014 ПАТ «Фінбанк», як первісним кредитором, та ПАТ «Платинум Банк», як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, за умовами якого первісний кредитор відступає всі свої права вимоги, а новий кредитор приймає всі права вимоги до іпотекодавців/заставодавців (боржників) за іпотечними договорами/договорами застави згідно переліку, наведеного у Додатку № 1 до договору (п. 1.1), первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги за договорами застави на підставі договору про відступлення права вимоги № 20141205, укладеного сторонами 05.12.2014. (п. 1.3), загальна оціночна заставна вартість предметів іпотеки/застави за договорами застави становить 251 077 930,00 грн. (п. 1.3), з дати нотаріального посвідчення цього договору до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за договорами застави в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у зв`язку з чим новий кредитор набуває права вимагати від іпотекодавців/заставодавців своєчасного та належного виконання зобов`язань за договорами застави, в тому числі, погашення суми кредитів, сплати процентів за користування кредитом, набуває право задовольнити забезпечену іпотекою/заставою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки /застави на підставі договір про задоволення вимог іпотеко держателя/заставодержателя, а також набуває права та обов`язки первісного кредитора, що виникли на будь-яких стадіях судового та виконавчого провадженнях (п. 1.4).

Додатком до договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, визначено, що право вимоги відступлено зокрема щодо ПАТ «УКРПРОМТЕПЛИЦЯ», договір іпотеки від 02.12.2012 № 8-3555, суми кредиту, що забезпечуються іпотекою - 41 200 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «ОДЕСБУДІНВЕСТ» по договору № 73/09/10 від 29.09.2010) та 43 000 000,00 грн. (позичальник - ТОВ «Консолідація» по договору № 88/06/11 від 02.06.2011).

Пунктом 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, сторонами узгоджено, що не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності цього договору та підписання акту приймання - передачі документації, первісний кредитор зобов`язаний від імені вказаного кредитора та за підписом уповноваженої особи первісного кредитора, передати кожному іпотекодавцю/заставодавцю за договорами застави письмові повідомлення (з відміткою про отримання) про відступлення права вимоги за договорами застави та основним зобов`язанням із зазначенням реквізитів нового кредитора.

Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять, і позивачем не було надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного провадження доказів виконання пункту 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075, зокрема щодо повідомлення ПАТ «УКРПРОМТЕПЛИЦЯ» про набуття позивачем прав нового кредитора.

При цьому, позивачем долучено на стадії апеляційного провадження у справі лише бланк такого повідомлення, який не містить ні відомостей, які підлягають заповненню, ні доказів направлення у встановленому порядку заповненого бланку на адресу ПАТ «УКРПРОМТЕПЛИЦЯ».

При цьому, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» визначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов`язок іпотекодержателя повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням, проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України повідомлення ПАТ «УКРПРОМТЕПЛИЦЯ» щодо здійсненого відступлення ні в силу наведеної норми закону, ні згідно п. 2.3 договору відступлення права вимоги від 05.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що обов`язок повідомлення новим кредитором (позивача) про набуття прав за кредитними договорами та договорами забезпечення іпотекодавців, боржників, заставодержателей, передбачено як умовами договору, так і приписами статті 24 Закону України «Про іпотеку», і таке повідомлення ставиться в залежність безпосередньо з виконанням боржниками (як відповідачем (як іпотекодавцем за укладеним договором від 06.12.2012), так і третіми особами) своїх зобов`язань перед кредитором, що узгоджується також і з приписами частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, якою визначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Також, стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо знищення предмету іпотеки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі ст. 10 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб. Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 587 Цивільного кодексу України заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов`язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Однак, як свідчать матеріали справи (та не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи) предмет іпотеки за Іпотечним договором від 06.12.2012 (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29) було знищено.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав на кожний об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), 29.01.2018 до реєстру внесено запис про закриття об`єкта нерухомого майна: об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, об`єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 6976 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 (складові частини об`єкта нерухомого майна: літ "Б" - адміністративний будинок, загальною площею 170,70 кв.м, літ "В" - механічний цех, загальною площею 1148,80 кв.м., літ "Г" - зварювальний цех, загальною площею 2032,40 кв.м., літ "Д" - склад кисло роду, загальною площею 20,20 кв.м., літ "Е" - пилорама з навісом, загальною площею 152,90 кв.м., літ "Ж" - склад столярного цеху, загальною площею 82,60 кв.м, літ "З" - столярний цех, загальною площею 253,90 кв.м., літ "І" - трансформаторна підстанція, загальною площею 65,10 кв.м., літ "К" - бойлерна, загальною площею 28,90 кв.м., літ "Л" - диспетчерська, загальною площею 40,00 кв.м., літ "М" - бокси для ремонту, загальною площею 224,20 кв.м., літ "Н" - автозаправка, загальною площею 10,20 кв.м., літ "О" - гаражі, загальною площею 467,20 кв.м., літ "Р, С, Т, У" - складські приміщення, майстерня, загальною площею 2278,90 кв.м.); підстава внесення запису - знищення об`єкта нерухомого майна - Довідка 28-03/17 від 29.03.2017.

В матеріалах справи наявні копії матеріалів реєстрації справи №1472110280000 (по об`єкту - нежитлові будівлі, загальною площею 6989,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка 27-29), надані Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у яких наявна Довідка №28-03/17 від 29.03.2017, складена Фізичною особою-підприємцем Бражніковим П.М. (кваліфікаційний сертифікат №АЕ003025 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури), про те, що згідно з проведеною інвентаризацією 29.03.2017 за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29 зафіксовано, що всі будівлі та споруди знесені, земельна ділянка вільна від забудов.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: - зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; - передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; - відчужувати предмет іпотеки; - передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

У ст. 10 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором, іпотекодавець зобов`язаний вживати за власний кошт всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб.

Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов`язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Акту перевірки наявності та стану майна (об`єкту нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов`язань) від 24.05.2018, в якому представником банку зазначено, що нежитлові будівлі (нежитлові будівлі загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Радченка Петра, буд. 27-29) знесені, на їх місці будується ЖК "Медовий" (забудовник - ПАТ "Київміськубд").

Дослідивши вказаний Акт перевірки наявності та стану майна (об`єкту нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов`язань) від 24.05.2018, суд апеляційної інстанції встановив, що його складено одноособово представником банку без зазначення правових підстав такого представництва, без залучення жодних сторонніх незацікавлених осіб (які мають, зокрема, спеціальні знання у визначенні розташування земельних ділянок у просторі та оцінку наявності/відсутності саме в межах певних земельних ділянках певних об`єктів), вказаний акт не містить ні печатки уповноваженої особи банку, яка б посвідчила достовірність зазначених у ньому відомостей, як не містить і відомостей про те що відповідач запрошувався/викликався/повідомлявся у встановленому законом порядку про перевірку наявності та стану майна. Крім того, вказаний Акт не містить відомостей про те, на якій саме земельній ділянці проводився огляд, не зазначено меж (координат) досліджуваної площі.

Крім того, позивачем не надано і жодних доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що вказаний акт направлявся відповідачу за адресою його місцезнаходження з метою надання певних пояснень та/або для реалізації позивачем визначеного іпотечним договором порядку заміни предмету іпотеки згідно пунктів 2.1.8 та 2.4.8 іпотечного договору.

При цьому, надана позивачем на стадії апеляційного провадження довідка № 10/3046-Л від 03.12.2019 про те, що особа, яка підписала вищенаведений акт дійсно була працівником банку, жодним чином не підтверджує та не робить достовірними відомості, які викладені у вказаному акті, як не підтверджує незаконність дій саме відповідача.

Крім того, доданий позивачем до матеріалів справи лист № 10/4276-Л від 29.05.2018, адресований відповідачу стосовно проведення перевірки стану іпотечного майна за іпотечним договором, датований вже після дати складання вищезазначеного Акту (24.05.2019), і позивачем не надано належних доказів надсилання такого листа відповідачу, а долучене рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить відомості про здійснене пересилання 05.06.2019, проте, без зазначення вмісту та змісту вкладеного.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Акт перевірки наявності та стану майна (об`єкту нерухомості, що знаходиться в якості забезпечення зобов`язань) від 24.05.2018 - не є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження здійснення відповідачем саме незаконних дій.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи відповіді Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю міста Києва від 21.11.2018 № 073-11097, Департаменту містобудування та архітектури від 16.11.2018 № 055-15156, № 064-864 від 18.02.2019 - не приймаються як належні, допустимі та вірогідні докази саме вчинення відповідачем дій щодо незаконного знищення майна в розумінні ст. ст. 76, 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України в контексті існуючого спору, оскільки наведені у них відомості жодним чином не підтверджують наявності в діях відповідача неправомірності.

Також, в матеріалах справи наявне рішення Київської міської ради від 20.12.2016 №689/1693 "Про передачу Публічному акціонерному товариству "Укрпромтеплиця" земельної ділянки для будівництва багатоповерхових житлових будинків (в тому числі соціальне житло, доступне та інше) з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. Петра Радченка, 27-29 у Солом`янському районі міста Києва", яким вирішено:

1) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Публічному акціонерному товариству "Укрпромтеплиця" земельної ділянки для будівництва багатоповерхових житлових будинків (в тому числі соціальне житло, доступне та інше) з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. Петра Радченка, 27-29 у Солом`янському районі міста Києва";

2) передати Публічному акціонерному товариству "Укрпромтеплиця" в оренду на 6 років земельну ділянку площею 3,1131 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,0030 га) (кадастровий номер 8000000000:72:263:0002) для будівництва багатоповерхових житлових будинків (в тому числі соціальне житло, доступне та інше) з об`єктами соціально-побутового призначення на вул. Петра Радченка, 27-29 у Солом`янському районі міста Києва".

Проте, вказане рішення органу місцевого самоврядування жодним чином не стосується спірних правовідносин сторін в контексті існуючого спору, як і не спростовує обов`язок позивача підтвердити свої вимоги допустимими доказами в розумінні вимог процесуального закону.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, наведена стаття передбачає підставою припинення іпотеки: (1) наявність фактів знищення майна, переданого в іпотеку, та (2) відсутність обставин її відновлення іпотекодавцем, що і було визначено підставою для припинення іпотеки та внесення 29.01.2018 відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 152878098 від 16.01.2019), а саме запису про закриття об`єкта нерухомого майна, підстава внесення запису - знищення об`єкта нерухомого майна - Довідка 28-03/17 від 29.03.2017.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б кваліфікували дії відповідача по такому знищенню саме як незаконні, тобто такі, які суперечать закону. При цьому, ні закон, ні договір відступлення права вимоги, не наділяють позивача повноваженнями щодо кваліфікації таких дій, як незаконних.

Незаконність певних дій тягне за собою настання обумовленої законом відповідальності, проте, (1) незаконність певних дій та (2) порушення умов договору - є різними правовими категоріями, які тягнуть за собою різні правові наслідки, зокрема, у першому випадку - настання визначеної законом відповідальності, а у другому випадку - обрання певного способу захисту порушеного права.

Так, позивач, обгрунтовуючи у позові наявність у нього порушеного права нового кредитора, посилався на те, що його права порушені саме відповідачем, як іпотекодавцем, за іпотечним договором, посвідченим державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Гриценком О.В., зареєстрований в реєстрі за №8-3554, право вимоги за яким набуто позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 та договору відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір іпотеки від 06.12.2012 було укладено саме між Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" (іпотекодержатель), права якого набув позивач, Публічним акціонерним товариством "Укрпромтеплиця" (іпотекодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошер" (боржник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесбудінвест" (боржник 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Консолідація" (боржник 3), тобто вказаний договір є багатостороннім, і в силу приписів 11 Цивільного кодексу України визначав права та обов`язки іпотекодержателя (права якого набув позивач), іпотекодавця (відповідача), а також зазначених боржників за кредитними договорами.

В свою чергу, пунктами 1.4.1, 1.4.2 та 1.4.3 іпотечного договору від 06.12.2012 сторонами узгоджено розміри кредитних зобов`язань боржників, які забезпечуються іпотекою, а саме: ТОВ «Ошер» - 54 000 000,00 грн. з терміном погашення по 26.09.2013, ТОВ «Одесбудінвест» - 41 200 000,00 грн. з терміном погашення по 26.09.2013; ТОВ «Консолідація» - 43 000 000,00 грн. з терміном погашення по 26.09.2013, і вказані умови погоджені відповідно, усіма учасниками вказаного правочину.

Позивач, заявляючи позовні вимоги до відповідача, просив, зокрема, зобов`язати ПАТ «Укрпромтеплиця» передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684, 00 грн., і вказані вимоги були задоволені судом першої інстанції у наведеній позивачем редакції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що по - перше, судове рішення не може підмінювати собою фактичне звільнення учасників цивільних правовідносин від виконання визначених законом вимог стосовно належного їм майна, зокрема і щодо передачі в іпотеку, а по - друге, передача майна в іпотеку врегульована Законом України «Про іпотеку», зокрема розділом ІІ «Оформлення іпотеки», яким передбачено укладення між учасниками правовідносин іпотечного договору на певних умовах, які погоджуються сторонами, та згідно визначеної законом процедури такої передачі.

В свою чергу, істотною умовою як будь-якого господарського договору (ст. 180 Господарського кодексу України), зокрема і договору іпотеки, є предмет, що визначено п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку». При цьому, такий предмет має містити певний опис, достатній для його ідентифікації, має бути узгоджений сторонами двосторонньо, що відповідає свободі договору, як однієї з засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Проте, така умова між сторонами не визначена та не погоджена у визначеному законом порядку, що суперечить також і п. 2.1.8 іпотечного договору від 06.12.2012, яким визначено, що іпотечне майно може бути замінено за погодженням з іпотекодержателем.

Також, пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку» визначено що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання.

У відповідь на відзив відповідача (поданий до суду першої інстанції 22.04.2019) та згідно доданих розрахунків, позивач вказував, що станом на 10.10.2018:

- заборгованість ТОВ «Одесбудінвест» за кредитним договором № 73/09/19 від 29.09.2010 складає: за основним боргом -3 647 819,00 дол. США та 32 303 356,71 грн., по відсоткам - 68 599,26 дол. США та 1 198 171,86 грн., пеня - 18 971 039,27 грн.;

- заборгованість ТОВ «Консолідація» за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011 за основним боргом складає 1 806 614,61 дол. США та 43 131 811,73 грн., за відсотками - 33 974,38 дол. США та 1 599 812,78 грн., пеня - 13 290 041,34 грн. ; при цьому, згідно додаткової угоди № 33 від 19.12.2014 - строк повернення кредиту встановлено 18.06.2018.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 5.6 Положення про організацію операції діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин,) п.п. 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 (яке чинне на момент розгляду справи), які б підтверджували як наявність у вказаних позичальників заборгованості у наведених розмірах, як не містять і доказів в обґрунтування підстав формування наведеної заборгованості у певному розмірі та її існування станом на момент вирішення спору.

При цьому, висновки суду першої інстанції, що надані позивачем розрахунки стосовно заборгованості ТОВ «Одесбудінвест» за кредитним договором № 73/09/19 від 29.09.2010 та ТОВ «Консолідація» за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011 - підтверджують наявність грошового зобов`язання вказаних осіб перед первісним, а в подальшому і новим кредитором - є безпідставними, оскільки вказаний висновок здійснено судом першої інстанції на підставі виключно припущень позивача, викладених у наведених розрахунках, без підтвердження первинними бухгалтерськими документами наявності відповідних грошових зобов`язань в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, одним з позичальників первісного кредитора виступало ТОВ «Ошер» (кредитний договір на суму 54 000 000,00 грн. з терміном погашення по 26.09.2013), щодо якого в іпотечному договорі від 06.12.2012 містяться відомості про забезпечення виконання його зобов`язань перед ПАТ «Фінбанк», права якого набув позивач за договором про відступлення права вимоги № 20141205 від 05.12.2014 та договором відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого у реєстрі за № 5075. Проте, дослідивши умови вказаних договорів, як і додані до них Додатки «Реєстри кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, Реєстри іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, права вимоги за яким відступаються», судом апеляційної інстанції встановлено, що у них відсутні відомості про набуття позивачем прав вимоги, зокрема за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Ошер», як позичальником.

Також, матеріали справи також не містять первинних бухгалтерських документів, в розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 5.6 Положення про організацію операції діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин,) п.п. 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 (яке чинне на момент розгляду справи), які б підтверджували як наявність у ТОВ «Ошер» заборгованості у наведених розмірах, як не містять і доказів в обґрунтування підстав формування наведеної заборгованості у певному розмірі та її існування станом на момент вирішення спору.

При цьому, як свідчить іпотечний договір від 06.12.2012, його укладено між ПАТ "Фінбанк" (іпотекодержатель), ПАТ "Укрпромтеплиця" (іпотекодавець), ТОВ "Ошер" (боржник 1), ТОВ "Одесбудінвест" (боржник 2) та ТОВ "Консолідація" (боржник 3), а позивач наголошує на наявності у відповідача обов`язку передати в іпотеку невизначене майно щодо забезпечення кредитних зобов`язань вказаних позичальників перед первісним кредитором, проте, позивачем не надано доказів як існування у вказаних позичальників заборгованості за кредитними договорами у відповідних розмірах (ТОВ "Одесбудінвест" (боржник 2) та ТОВ "Консолідація" (боржник 3)), а також не надано доказів і набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Ошер».

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що позивач наголошував на тому, що згідно додаткової угоди № 33 від 19.12.2014, строк повернення боржником ТОВ «Консолідація» за кредитним договором № 88/06/11 від 02.06.2011 кредиту встановлено 18.06.2018, тобто відбулась зміна основного зобов`язання в частині встановлення нового строку повернення кредиту.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про іпотеку», зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов`язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заміна строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором, визначення інших умов і строків погашення кредитної заборгованості, у тому числі узгодження суми грошових коштів, які підлягають поверненню за кредитом,розмірів пені і відсотків за користування кредитними м коштами, складають разом зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання, і є істотними умовами господарського договору, зокрема і договору майнової застави (іпотеки). Таким чином, відповідні зміни щодо розміру і обсягу забезпеченого іпотекою зобов`язання набувають чинності для сторін такого зобов`язання саме внаслідок його погодження у визначеному законом порядку, зокрема, шляхом укладення додаткової угоди або внесення змін до іпотечного договору, що узгоджується також і з приписами статті 19 Закону України «Про іпотеку».

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, вимоги позивача заявлені стосовно передачі в іпотеку невизначеного об`єкта невизначеної вартості в забезпечення невизначеного зобов`язання, без подання доказів повідомлення відповідача про набуття прав кредитора та необхідності такого забезпечення, що не відповідає способам захисту порушених прав, закріплених у статті 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а задоволення таких вимог призводить до відновлення права позивача шляхом порушення прав відповідача, що не відповідатиме межам здійснення цивільних прав, закріплених у ст. 13 Цивільного кодексу України, та виконання цивільних обов`язків, закріплених у ст. 14 Цивільного кодексу України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Позивач, заявляючи позовні вимоги до відповідача, просив, зокрема, зобов`язати ПАТ «Укрпромтеплиця» передати в іпотеку ПАТ "Платинум Банк" аналогічне рівнозначне знищеним нежитловим будівлям, загальною площею 6989,30 кв.м., що знаходилися за адресою: м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1472110280000), нерухоме майно, вартістю не менше 150 921 684, 00 грн., і вказані вимоги сули задоволені судом першої інстанції у наведеній позивачем редакції.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи вказану позовну вимогу допустив порушення норм процесуального права, зокрема статті 238 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Проте, вказані висновки суду першої інстанції у наведеній частині залежать від певних обставин, які зокрема, також не були предметом дослідження судом, щодо аналогічності, рівнозначності певного невизначеного нерухомого майна (а також взагалі його наявності), його вартості не менше певного показника, судом першої інстанції у наведеній частині також не враховано ефективність обраного позивачем способу захисту у наведеній частині, як не враховано, що певне право на заміну іпотечного майна у позивача виникає саме з моменту погодження певного об`єкту з іпотекодавцем (що відповідає як умовам п. 2.1.8 іпотечного договору, так і приписам ст. 18 Закону України «Про іпотеку»), або з моменту непогодження іпотекодавцем на таку заміну (що обумовлено пунктом 2.4.8 іпотечного договору).

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду, матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що по-перше, позивач повідомив відповідача про набуття прав кредитора за основними зобов`язаннями та тими зобов`язаннями, які їх забезпечують, по-друге, не надав доказів звернення до відповідача з вимогою про заміну предмету іпотеки та/або погодження/визначення об`єкту, який належить відповідачу та може бути прийнятий, як предмет іпотеки, тобто позивачем не подано доказів наявності у нього порушеного права в розумінні п. п. 2.1.8, п. 2.4.8 іпотечного договору, ст. 18 Закону України «Про іпотеку» та ст. 530 Цивільного кодексу України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення вимоги позивача шляхом постановлення умовного рішення призведе до неправомірного втручання у право власності відповідача і буде стосуватися фактично всіх наявних у нього активів, що суперечить як Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так і закріпленому у законі принципу непорушності права власності.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, подав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

В свою чергу, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у позові по суті в зв`язку з їх безпідставністю, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених у даній постанові.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір в розмірі 3 842, 00 грн. покладається на позивача, а за подачу апеляційної скарги судовий збір в розмірі 5 763,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/2354/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 у справі №910/2354/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позовної заяви залишити за Публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" Грошової Світлани Василівни (03680, м. Київ, вул. Амосова, буд. 12; ідентифікаційний код: 33308489) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрпромтеплиця" (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, буд. 27-29; ідентифікаційний код: 04414738) 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №910/2354/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 27.12.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов