Справа № 752/25047/19

Провадження №: 3/752/9941/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Єсауленко М.В., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, студентки, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-

встановив:

ОСОБА_1 інкримінується вчинення домашнього насильства при наступних обставинах.

Так, 23.11.2019 р. о 16 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство відносно матері чоловіка ОСОБА_2 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих дій не визнала, пояснила суду, що за зазначеної адресою проживає її чоловік з матір`ю. Вона з чоловіком на проживає, на даний час розпочато процедуру розлучення. У визначений в протоколі час і день вона прийшла за місцем проживання чоловіка для того щоб забрати їх спільну дитину, натомість матір чоловіка ОСОБА_2 розпочала сварку, почала кричати і штовхати її, після чого викликала поліцію.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Абз.3 п.1 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 181055 від 26.11.2019 р., та яким надана оцінка відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, суд не може дійти до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КупАП, оскільки протокол, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, не містить опису суті правопорушення, а особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечує вчинення правопорушення за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши дані рапорту оперативного чергового Голосіївського УП від 23.11.2019 р., дані рапорту ДОП СДОП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві від 23.11.2019 р., письмові пояснення ОСОБА_2 , а також вислухавши пояснення ОСОБА_1 , приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про відсутність як подій так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-1 КУпАП, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.284, п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття справи.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.9, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251-252, 173-2, 280, 283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд, -

постановив:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.В. Єсауленко