У Х В А Л А

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 522/3777/17

Провадження № 14-651цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - прокурор, Фонд відповідно) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Івент Менджмент Груп», ТзОВ «Бізнес Буд» про витребування майна

за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 8 травня 2019 року та

в с т а н о в и л а:

27 лютого 2017 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :

- витребувати на користь Фонду нерухоме майно - частини нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нежитлові приміщення), а саме:

з незаконного володіння ОСОБА_1 - 8/1000 (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000, 50/1000, 732/7000, 152/7000, 152/7000, 2/1000 (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м);

з незаконного володіння ОСОБА_2 - 549/7000, 152/7000 152/7000, 152/7000 (літера «Ж» - прохідна загальною площею 521,8 кв. м),

з незаконного володіння ТзОВ «Бізнес Буд» 154/1000 (літера «Б» - спальний корпус № 2 загальною площею 789,4 кв. м);

з незаконного володіння ТзОВ «Івент Менджмент Груп» 147/1000 (літера «А» - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м);

- визначити порядок виконання судового рішення, вказавши, що воно є підставою для скасування реєстрації права власності на частини нежитлових приміщень, а саме:

ОСОБА_1 на 8/1000 (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 50/1000, 50/1000, 732/7000, 152/7000, 152/7000, 304/7000, 2/1000 (літера К - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м);

ОСОБА_2 на 549/7000, 152/7000, 152/7000, 152/7000 (літера З - майстерня загальною площею 37,9 кв. м), 115/1000 (літера З - майстерня загальною площею 521,8 кв. м);

ТзОВ «Івент Менджмент Груп» на 136/1000 (літера В - їдально-харчовий блок загальною площею 661,7 кв. м), 147/1000 (літера А - лікувальний корпус № 1 загальною площею 712,8 кв. м.).

Мотивував позовну заяву такими обставинами :

- 25 серпня 2005 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, якою затвердив мирову угоду та припинив провадження у справі № 40/343-50/746 за позовом ТзОВ «Авіком» про зобов`язання Дочірнього підприємства «Санаторій ім. Чувиріна» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця») виконати умови договору купівлі-продажу від 24 лютого 2005 року № 24/02-05, та про стягнення з Приватного підприємства «Сома» 4 343,90 грн;

- на підставі вказаної мирової угоди 22 грудня 2005 року Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» зареєструвало за ТзОВ «Авіком» право власності на нежитлове приміщення загальною площею 4 528,2 кв. м, яке знаходилося у власності ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 28/30, а саме: лікувальний корпус № 1 (літера «А»), спальний корпус № 2 (літера «Б»), їдально-харчовий блок (літера «В»), спальний корпус № 3 (літера «Г»), спальний корпус № 4 (літера «Г1»), клуб з бібліотекою корпус 5 (літера «Е»), прохідна (літера «Ж»), майстерня (літера «З»), контейнерна (літера «И»), вбиральня (літера «К»);

- 19 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу ТзОВ «Авіком» продало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 115/1000 частин нежитлових приміщень (літера «Е» - клуб з бібліотекою загальною площею 521,8 кв. м);

- 19 червня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу ТзОВ «Авіком» продало ОСОБА_5 та ОСОБА_6 152/1000 частин нежитлових приміщень (літера «Ж» - прохідна загальною площею 766,7 кв. м);

- 19 червня 2007 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ТзОВ «Авіком», уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 8/1000 частин нежитлових приміщень (літера «З» - прохідна загальною площею 37,9 кв. м);

- 19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» продало ОСОБА_9 2/1000 частин нежитлових приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м);

- 19 червня 2007 року ТзОВ «Авіком» продало ОСОБА_10 3/1000 частин нежитлових приміщень (літера «И» - контейнерна загальною площею 13,4 кв. м);

- 19 червня 2007 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ТзОВ «Авіком» уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 283/1000 частин нежитлових приміщень (літера «І» - спальний корпус № 3, літера «Г1» - спальний корпус № 4 загальною площею 17,4 кв. м);

- 8 серпня 2007 року ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - з однієї сторони, та ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_21 - з іншої, уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 183/1000 частин нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали ОСОБА_22 на підставі договору купівлі-продажу 152/7000 частин нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали ОСОБА_23 на підставі договору купівлі-продажу 152/7000 частин нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_24 уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_25 уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали ОСОБА_26 на підставі договору купівлі-продажу 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- 10 жовтня 2007 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_27 уклали договір купівлі-продажу, предметом якого є 152/7000 частин нежитлових приміщень;

- 27 травня 2009 року ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6187, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 732/7000 частини нежитлових приміщень;

- 27 травня 2009 року ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та ОСОБА_2 уклали договір дарування № 6179, на підставі якого останній набув право власності на 549/7000 частин нежитлових приміщень;

- згідно з договором дарування від 28 травня 2009 року № 6220 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували ОСОБА_1 8/1000 частин нежитлових приміщень (літера «З» - майстерня загальною площею 37,9 кв. м);

- 29 травня 2009 року ОСОБА_24 , ОСОБА_27 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6290, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 304/7000 частини нежитлових приміщень;

- 1 червня 2009 року ОСОБА_23 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6353, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- 1 червня 2009 року ОСОБА_25 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6349, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- 3 червня 2009 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали договір дарування № 6490, на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- 3 червня 2009 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір дарування № 6502, на підставі якого останній набув право власності на 115/1000 частин нежитлових приміщень;

- 4 червня 2009 року ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6569, на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність 50/1000 частин нежитлових приміщень;

- 4 червня 2009 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 6567, на підставі якого ОСОБА_1 набув у власність 50/1000 частин нежитлових приміщень;

- 11 червня 2009 року ОСОБА_26 та ОСОБА_2 уклали договір дарування № 6800, на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- 11 червня 2009 року ОСОБА_22 та ОСОБА_2 уклали договір дарування № 6796, на підставі якого останній набув право власності на 152/7000 частини нежитлових приміщень;

- на підставі договору дарування від 1 листопада 2010 року № 11282 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_28 154/1000 частини нежитлових приміщень, які згідно з актом приймання-передачі від 15 листопада 2011 року ОСОБА_28 передав у статутний капітал ТзОВ «Бізнес Буд», що також підтверджується свідоцтвом про право власності від 31 травня 2014 року ІН НОМЕР_3;

- на підставі договору дарування від 4 листопада 2010 року № 11416 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_28 136/1000 частин нежитлових приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_28 передав у статутний капітал ТзОВ «Івент Менджмент Груп», що також підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 квітня 2014 року ІН НОМЕР_1;

- на підставі договору дарування від 4 листопада 2010 року № 11415 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_28 147/1000 частин нежитлових приміщень, які згідно з актом приймання-передачі майна від 15 листопада 2011 року ОСОБА_28 передав у статутний капітал ТзОВ «Івент Менеджмент Груп», що також підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 квітня 2014 року ІН НОМЕР_2;

- 17 грудня 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 13142, на підставі якого останній набув право власності на 2/1000 частин нежитлових приміщень (літера «К» - вбиральня загальною площею 7,1 кв. м);

- 2 квітня 2010 року ТзОВ «Авіком» та ОСОБА_1 уклали договір дарування № 3684, на підставі якого останній набув право власності на 437/1000 частин нежитлових приміщень;

- згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності на нежитлове приміщення за ТзОВ «Авіком» є мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2005 року у справі № 40/343-50/746;

- 4 листопада 2014 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 40/343-50/746, якою задовольнив заяву ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 13 липня 2006 року № 25 та подання Прокуратури міста Києва від 14 грудня 2006 року № 05/1-2504-06 про перегляд справи за нововиявленими обставинами, скасував свою ухвалу про затвердження мирової угоди від 25 серпня 2005 року, а 18 грудня 2014 року - постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву у справі № 40/343-50/746 без розгляду;

- рішення господарського суду, яке стало підставою для незаконного відчуження нежитлових приміщень, скасовано у судовому порядку;

- майно, передане до статутного фонду ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю і не може відчужуватися без згоди власника - Фонду (див. постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2014 рок у справі № 3-107гс14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 3-142гс14, від 4 листопада 2014 рок у справі № 3-166гс14, від 18 листопада 2014 року у справах № 3-172гс14 та 3-173гс14);

- оскільки Фонд не приймав жодних рішень та не надавав дозволів на відчуження спірних нежитлових приміщень у власність, останні вибули з володіння власника не з його волі іншим шляхом;

- власник може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, котра є останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене, та без визнання попередніх угод недійсними (див. постанову Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14);

- з урахуванням наведеного є підстави для витребування спірного майна з незаконного володіння відповідачів, що також підвереджують висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-1цс15;

- оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає - в чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

17 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

Мотивував рішення так :

- відповідачі неправомірно набули право власності на спірні нежитлові приміщення;

- спірні нежитлові приміщення є комунальною власністю, а тому у прокурора є підстави для представництва інтересів держави в суді.

8 травня 2019 року Одеський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року в частині задоволення позовних вимог прокурора до ТзОВ «Івент Менджмент Груп» та ТзОВ «Бізнес Буд» і закрив провадження в цій частині.

Мотивував постанову такими обставинами :

- позовні вимоги до ТзОВ «Інвест Менеджмент Груп» та ТзОВ «Бізнес Буд» повинні розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки фактично наявний спір між юридичними особами щодо витребування майна з чужого незаконного володіння і підстави набуття юридичними особами права власності на спірне майно також є різними;

- необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що оскільки у цій справі крім ТзОВ «Івент Менеджмент Груп» і ТзОВ «Бізнес Буд» є два відповідачі - фізичні особи, то спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства;

- вимоги прокурора в інтересах держави в особі Фонду, що пред`явлені до юридичних та фізичних осіб, не є такими, що нерозривно пов`язані між собою, а від вирішення вимог до фізичних осіб не залежить вирішення вимог до юридичних осіб, а тому позовні вимоги прокурора до відповідачів - юридичних осіб та відповідачів - фізичних осіб не можуть розглядатися в одному провадженні. Вказане відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц.

5 червня 2019 року заступник прокурора Одеської області звернувся з касаційною скаргою. Просить скасувати постанову Апеляційного суду Одеської області від 8 травня 2019 року та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2018 року. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивує так :

- прокурор звернувся з позовом про витребування єдиного об`єкта нерухомості, що був розподілений між відповідачами, і в цьому позові об`єднав декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення та поданими доказами;

- позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, заявлені до 15 грудня 2017 року, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17);

- Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, не передбачав обмежень щодо розгляду за правилами цивільного судочинства спору з вказаними вимогами та таким суб`єктним складом, як у цій справі, тоді як Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, навпаки - встановлював обмеження за суб`єктним критерієм, які унеможливлювали розгляд позовних вимог, заявлених одночасно до фізичної та юридичної осіб;

- спірні приміщення складали єдиний майновий комплекс, які забезпечували функціонування санаторію в цілому;

- вирішення спору щодо витребування однієї частини майна у фізичних осіб за правилами цивільного судочинства та щодо витребування іншої частини того ж самого об`єкта нерухомості у юридичних осіб за правилами господарського судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності судового розгляду, оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій у різних провадженнях, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності;

- закривши провадження у справі про витребування частини спірних приміщень у юридичних осіб, суд апеляційної інстанції не врахував, що позовна давність за цими вимогами минула, що унеможливлює звернення з відповідними позовом до господарського суду;

- суд апеляційної інстанції помилково закрив провадження у справі в частині вимог до юридичних осіб, оскільки спір у справі, ініційований у суді на підставі процесуальних норм, які діяли до 15 грудня 2017 року, має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

23 липня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження та відмовив у задоволенні клопотання заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову.

15 серпня 2019 року ТзОВ «Івент Менджмент Груп» подало відзив на касаційну скаргу.

Мотивував відзив такими обставинами :

- доводи прокурора щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, є необґрунтованими, оскільки у вказаній справі мали місце інші фактичні обставини, що вплинули на застосування норм матеріального і процесуального права;

- апеляційний суд правильно вважав, що справа в частині вимог до юридичних осіб має розглядатися за правилами господарського судочинства з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 2-1390/11 та від 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц;

- апеляційний суд не порушив принципів повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин цієї справи, оскільки вимоги, які пред`явлені до фізичних осіб, не є похідними від вимог, що заявлені до юридичних осіб;

- витребування майна у фізичних осіб жодним чином не вплине на майнові права юридичних осіб;

- позовні вимоги до фізичних та юридичних осіб є самостійними і стосуються окремих об`єктів нерухомості.

29 серпня 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, який мотивував такими обставинами :

- прокурор пропустив позовну давність у цій справі, оскільки про неправомірне відчуження майна санаторію знав ще у лютому 2006 року, коли порушив кримінальне провадження щодо посадових осіб ДП «Санаторій ім. Чувиріна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»;

- вимоги прокурора про витребування у ОСОБА_2 належної йому частки нежитлових приміщень вже були предметом судового розгляду, а тому, звертаючись з аналогічними вимогами у цій справі, прокурор зловживає своїми процесуальними правами;

- 10 серпня 2016 року у справі № 522/9482/15-ц Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні вказаного позову;

- 8 грудня 2016 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив рішення, яким змінив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 серпня 2016 року у мотивувальній частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін;

- обґрунтованими є висновки апеляційного суду у цій справі щодо наявності юрисдикції господарського суду в частині позовних вимог, заявлених до юридичних осіб;

- витребувавши у ОСОБА_2 нерухоме майно без будь-якої компенсації, держава незаконно втрутилася у його право власності, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обґрунтовує висновками Європейського суду з прав людини у рішеннях від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», від 24 червня 2004 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 26 листопада 2006 року у справі «Ісмаїлов проти Росії».

30 серпня 2019 року ТзОВ «Бізнес Буд» подало відзив на касаційну скаргу, який мотивувало такими обставинами :

- позовні вимоги до юридичних осіб мають розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спір в цій частині виник між юридичними особами, а підстави набуття права власності на спірні нежитлові приміщення є різними;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності;

- у разі вирішення справи по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва очевидно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України (див. висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та в ухвалі від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17, а також висновки Верховного Суду у складу колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульовані в ухвалі від 7 травня 2018 року у справі № 910/18283/17 та у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17 і від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17);

- у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у цій справі, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.

9 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Генеральної прокуратури України.

14 вересня 2019 року заступник прокурора Одеської області подав пояснення, у яких навів такі аргументи :

- доводи відзиву ТзОВ «Бізнес Буд» щодо наявності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до юридичних осіб, є необґрунтованими з підстав, наведених у касаційній скарзі;

- прокурор звернувся з позовом у цій справі, після того як встановив, що майно вибуло з володіння держави на підставі судового рішення, у подальшому скасованого, а уповноважений орган - Фонд не вжив заходів щодо його витребування з незаконного володіння;

- незаконне вибуття об`єкта державної власності у приватну власність окремої особи фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим об`єктом та становить суспільний публічний інтерес, а тому є виправданою, виключною підставою для представництва прокурором інтересів держави.

18 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що відсутні підстави, які виключають прийняття справи на розгляд відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.

Також Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на її ухвалу від 24 жовтня 2019 року у справі № 522/9290/15-ц про повернення цієї справи на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, через те, що Велика Палата Верховного Суду вже висловила позицію щодо юрисдикції суду у подібній справі. Обставини вказаної справи та справи № 522/3777/17 відрізняються, а тому підстави для повернення цієї справи відсутні.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, справу розглядатиме Велика Палата Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Прийняти до розгляду справу за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Менджмент Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Буд» про витребування майна за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 8 травня 2019 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 5 лютого 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С. Золотніков