Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 310/105/15-ц

провадження № 61-13929св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2019 року у складі судді Троценко Т. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»(далі - ТОВ «Глобал Спліт») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви зазначало, що 16листопада 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») та ТОВ «Глобал Спліт» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 997/К, відповідно до якого до ТОВ «Глобал Спліт» перейшли права вимоги за кредитними договорами, а також всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі звернення стягнення.

Заявник вказував, що є новим кредитором у фінансових зобов'язаннях із боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях.

Згідно з Додатком до Договору № 997/К ТОВ «Глобал Спліт» придбало також борги за кредитним договором, укладеним 27 грудня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене, заявник просив суд замінити сторону у виконавчому провадженні у справі № 310/105/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року, а саме - замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на стягувача (правонаступника) ТОВ «Глобал Спліт».

Короткий змісту рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2019 року заяву задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження у справі № 310/105/15-ц щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року в сумі 43 843,24 грн, судових витрат у розмірі 438,43 грн, а всього на суму 44 281,67 грн, а саме - замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на стягувача (правонаступника) ТОВ «Глобал Спліт».

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ «Глобал Спліт» є новим кредитором у фінансових зобов`язаннях з боржниками та новим стягувачем у виконавчих провадженнях, заява про заміну сторони у виконавчому провадженні подана в межах строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому наявні правові підстави для її задоволення.

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Заявник вказує, що судами неправильно застосовано положення частини п`ятої статті 442 ЦПК України, оскільки положення даної норми застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Також заявник зазначає, що він не є стороною виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист на час розгляду справи не видано, виконавче провадження не відкрито.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи своєї позиції щодо касаційної скарги не висловили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

11 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

13 вересня 2019 року справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1127924600, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 33 650 грн зі строком повернення до 27 грудня 2013 року.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі і за кредитним договором, позичальником у якому є ОСОБА_1 .

У січні 2015 року ПАТ «ДельтаБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року в розмірі 43843,24 грн, судові витрати в сумі 438,43 грн, а всього - 44 281,67 грн в солідарному порядку.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 24 грудня 2015 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2015 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року в сумі 43 843,24 грн та судових витрат в сумі 438,43 грн, а всього - 44 281,67 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог.

16 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 997/К, відповідно до якого до ТОВ «Глобал Спліт» перейшли права вимоги за кредитними договорами, а також всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі звернення стягнення.

ТОВ «Глобал Спліт» є новим кредитором у фінансових зобов`язаннях з боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях, в тому числі, за кредитним договором № 11279246000, укладеним 27грудня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що ТОВ «Глобал Спліт» стало новим кредитором у фінансових зобов`язаннях з боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях, в тому числі і за кредитним договором № 11279246000, укладеним 27 грудня 2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Доводи, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржені рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило