ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4106/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 (головуючий суддя Врона О.В.)

у справі №160/4106/19 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 в позові просив:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області;

- визнати протиправним та скасування рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року №1181-46/VІІ "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність громадянину ОСОБА_2 ".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 закрито провадження у зазначеній адміністративній справі.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що до того моменту коли на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який його прийняв щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не підсудний адміністративним судам, а підлягає розгляду, з урахуванням суб`єктного складу сторін, судом в порядку норм ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести постанову, якою направити справу для продовження розгляду. Посилається на те, що рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в цьому оформлюється розпорядчим правовим актом - рішенням місцевої ради. Відповідно такі рішення не можуть оформлюватися протоколом. За таких умов, не можна стверджувати, що наданий відповідачем протокол №49 є рішенням, прийнятим за результатами розгляду заяви позивача. Це також вказує на передчасність прийняття судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі в частині першої позовної вимоги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому розгляду справи, тому справу слід направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від учасників судового процесу відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляджу справи по суті.

Учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомлено, що не перешкоджає розгляду справи без участі сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в даній справі спір стосується земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0460.

Рішенням відповідача від 25.07.2019 року №1330-49/VII затверджено проект землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 1222685500:02:004:0460 та передано ОСОБА_2 , який є третьою особою у справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Оскільки спір стосується права щодо земельної ділянки, яка є спірною між позивачем та третьою особою у справі, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такий спір не належить розглядати за правилами КАС України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми КАС України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС вказує на те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач оскаржує рішення відповідача від 24.04.2019 року №1181-46/VІІ "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність громадянину ОСОБА_2 ", яке стало підставою для надання у власність земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0460 третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та на яку також претендує позивач; водночас позивач оскаржує бездіяльність відповідача стосовно не розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської та просить зобов`язати відповідача розглянути проект землеустрою стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0460.

В силу ч. 3 ст. 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції позовні вимоги позивача пов`язані та стосуються правомірності розпорядження відповідача земельною ділянкою, яка на підставі рішення відповідача надана у власність третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

За таких обставин у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Дану позицію дотримується Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 року по справі № 200/17470/14-а (номер у реєстрі судових рішень 77286554).

Також згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.06.2018 року у справі № 922/2383/16 (номер у реєстрі судових рішень 75241935), спори щодо земельних ділянок сформованих відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України як об`єкти цивільних прав, є приватно-правовими та розглядаються у порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.12.2018 року по справі № 617/1315/15-ц, на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах.

До того моменту коли на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який його прийняв щодо передання земельної ділянки у власність/користування, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми.

Враховуючи викладене, даний спір не підсудний адміністративним судам, а підлягає розгляду, з урахуванням суб`єктного складу сторін, судом в порядку норм ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у адміністративній справі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 11.12.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.12.2019.

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова