Справа № 420/2472/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у виключенні позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги; зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну виплату до 5-го травня за 2018 рік; зобов`язати відповідача вжити заходів для перерахунку оплати комунальних послуг за 2017-2018 роки за зареєстрованим місцем проживання позивача; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пільгу на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки; стягнути з відповідача на його користь 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень в якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради його було протиправно виключено з Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, що призвело до того, що йому безпідставно не здійснюється нарахування та виплата пільги на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки, а також не виплачується щорічна виплата до 5-го травня за 2018 рік.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

22.07.2019 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

08.10.2019 року від позивача у справі електронною поштою було надано до суду заяву про відвід судді Білостоцького О.В., на підставі чого ухвалою суду від 15.10.2019 року провадження у справі №420/2472/19 було зупинено та справу передано до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду для виконання вимог ч.4 ст.40 КАС України (для вирішення питання про відвід судді іншим суддею, який не входить до складу суду).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року (суддя Аракелян М.М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі №420/2472/19 було відмовлено. 26.11.2019 року провадження у справі було поновлено, закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті.

У судове засідання 02.12.2019 року учасники справи не з`явились, позивач надав до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності. При цьому позивачем у заяві було зазначено, що він позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання 02.12.2019 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради було повідомлено належним чином та своєчасно. Доказів поважності неприбуття до суду відповідач не надав.

Разом з тим відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в їх задоволенні. Відповідач у відзиві зазначив, що 14.06.2017 року у зв`язку зі зміною місця проживання позивача, на підставі п.7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (далі Положення №117), ОСОБА_1 було знято з персоніфікованого обліку отримувачів пільг, як учасника бойових дій. Водночас будь-яких дій щодо виключення позивача з Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради не здійснювалось.

Щодо невиплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2018 рік та пільги на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 заяви про отримання зазначених виплат подавались не у спосіб, встановлений законом, зокрема, шляхом надіслання засобами електронного зв`язку, чого не передбачено нормами чинного законодавства. Крім того відповідач зазначив, що пільги на тверде паливо та скраплений балонний газ надаються особі у разі реального їх користування, а оскільки позивач за зареєстрованою адресою разом зі своїми батьками не проживає, пільги він повинен отримувати за місцем фактичного проживання та користування опаленням.

Згідно із ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Судом у справі встановлено наступне.

Відповідно до посвідчення серії МВ №004612 від 23.02.2015 року, виданого головним управлінням Національної гвардії України, Задорожний Марк ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Зазначене посвідчення є безтермінове та діє на всій території України (а.с.5).

16.04.2015 року позивачем до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради було подано заяву з вимогою включити його до Єдиного державного реєстру на отримання пільг як учасника бойових дій. В разі зміни адреси проживання, складу сім`ї, статусу, ОСОБА_1 зобов`язувався своєчасно надати відповідну інформацію відповідачу (а.с.66).

16.04.2015 року позивача за зареєстрованим місцем проживанням: АДРЕСА_1 було поставлено на персоніфікований облік отримувачів пільг (як учасника бойових дій) в управлінні праці та соціального захисту населення (далі - УПСЗН) Ізмаїльської міської ради.

В червні 2017 року із заяви ОСОБА_1 , надісланої до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради про призначення допомоги при народженні дитини, відповідачем було встановлено, що позивачем було змінено місце свого фактичного проживання, а саме встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.127-131).

З огляду на вищезазначене, враховуючи зміну позивачем місця його проживання, 15.06.2017 року відповідачем було знято ОСОБА_1 з персоніфікованого обліку отримувачів пільг як учасника бойових дій в управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (а.с.126).

З 15.06.2017 року також позивачу призупинено надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг.

При цьому, як вбачається з акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 06.10.2017 року, складеного державним соціальним інспектором управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради в присутності батьків позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідачем було встановлено факт, що позивач за адресою реєстрації не проживає та зі своєю родиною (дружиною та дітьми) мешкає за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с.63).

16.04.2019 року ОСОБА_1 на електрону адресу управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради надіслав скан-копії заяв, в яких просив відповідача вжити заходи для нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня, яка повинна була бути здійсненна у 2018 році, а також здійснити аналогічну виплату за 2019 рік за інформацією щодо місця його реєстрації, яка була використана при здійсненні таких виплат у 2016 та 2017 роках (а.с. 85, 87, 89).

25.04.2019 року відповідач листом №4256/02 (а.с.86) надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що згідно п.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата одноразової грошової допомоги триває до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Для отримання виплати до 5 травня за 2019 рік позивачу рекомендовано звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації з наступними документами: заявою на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік; оригіналом і копією паспорту (1, 2, 11 сторінки); оригіналом і копією ідентифікаційного коду; оригіналом і копією посвідчення, яке підтверджує статус учасника бойових дій.

Щодо одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, відповідач листом від 08.05.2019 року №3-535 (а.с.90) повідомив ОСОБА_1 , що він необхідні документи для отримання зазначеної виплати до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради не надав, а отже і підстав для виплати такої грошової допомоги у нього не було.

08.05.2019 року позивач повторно звернувся до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради із скан-копією заяви, в якій просив відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2018-2019 роки та пільгу на придбання твердого побутового палива та скрапленого балонного газу (а.с.91).

10.05.2019 року та 14.05.2019 року відповідач листами №4684/02 (а.с.29-30) та 4771/02 (а.с.31-32) відмовив ОСОБА_1 у надані вищенаведених виплат та зазначив, що позивач повинен надати уповноваженому органу копії документів, що підтверджують його право та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`явити паспорт та надати інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується. Водночас від позивача були надані лише його заяви по електронній пошті. Копії документів, що підтверджують право ОСОБА_1 та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів) позивачем надано не було. Крім того, позивачем самостійно було змінено встановлену форму такої заяви та вилучено речення «проживаю за адресою». Управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради позивачу було зазначено, що він у м. Ізмаїлі не проживає та комунальними послугами за місцем реєстрації реально не користується.

Крім того, відповідачем у листах зазначено, що відповідно до абзацу другого п.7 Положення №117, у разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

Також управлінням праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради позивачу було зазначено, що відповідно до вимог п.8 Положення №117, у разі коли у складі сім`ї пільговика відбулися зміни, що потребують коригування включеної до Реєстру інформації, пільговик повинен повідомляти про це уповноважений орган. У зв`язку з тим, що у складі сім`ї позивача сталися зміни (одруження та народження дітей), ОСОБА_1 повинен надати копії документів про шлюб, паспорту дружини, свідоцтва про народження дітей з пред`явленням оригіналів цих документів.

Щодо одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки відповідач у листі зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» №237 від 20.03.2019 року учасникам бойових дій передбачено виплату у розмірі 1295,00 грн. При цьому згідно п.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата триває до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Для отримання виплати позивачу рекомендовано звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації з наступними документами: заявою на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік; оригіналом і копією паспорту (1, 2, 11 сторінки); оригіналом і копією ідентифікаційного коду; оригіналом і копією посвідчення, яке підтверджує його статус учасника бойових дій.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради щодо виключення його з Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, а також не нарахування йому та невиплати пільги на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки та щорічної виплати до 5-го травня за 2018 рік, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши адміністративний позов, відзив управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Механізм включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр) інформації про пільговика визначений Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117.

Згідно п.1 Положення №117 Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги Реєстр - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Пунктом 3 Положення №117 встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у п.2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

За приписами п.2 Положення №117 до Реєстру включається така інформація: загальні відомості про пільговика (прізвище, ім`я та по батькові, число, місяць, рік народження, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; адреса зареєстрованого місця проживання (або за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до п.4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848; адреса фактичного місця проживання; склад сім`ї; характеристика житла; реквізити паспорта та документа, що підтверджує право на пільги, а також категорія пільговика, перелік пільг, на які він має право, інформація про те, якими пільгами він реально користується.

Пунктом 4 цього Положення №117 передбачено, що уповноважені органи з дотриманням вимог Закону України "Про інформацію" мають право: отримувати від пільговика документи, що підтверджують їх право на пільгу, проводити перевірку достовірності поданих документів, отримувати відомості від пільговиків, використовувати під час наповнення Реєстру інформацією з інших баз даних щодо персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги, надавати інформацію, яка міститься в Реєстрі, підприємствам та організаціям, що надають послуги, на запити та в межах їх компетенції.

Для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується (п. 5 Положення №117).

Згідно п.7 Положення №117 у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, яку обслуговує уповноважений орган, пільговик або його законний представник повинен повідомити його про це письмово. У разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім місцем проживання та стає на облік за новим місцем проживання. Уповноважені органи за попереднім місцем проживання пільговика закривають його персональну облікову картку та видають пільговику довідку про зняття з обліку, а за новим місцем проживання відкривають нову облікову картку з дати реєстрації пільговика.

При цьому, на думку суду, Положенням №117 не передбачено можливості виключення органом соціального захисту інформації щодо особи-пільговика з відповідного Реєстру інформації про таких осіб, а лише надані повноваження (у разі зміни місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці) зняття такої особи з обліку за попереднім місцем проживання для постановки на облік за новим місцем проживання.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Так статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При цьому, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа №800/206/15) вказав на те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» пункт 50; «Тенасе проти Молдови»).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 15.12.15 року у справі № 800/206/15, від 26.03.2013 року у справі № 21-438а12, від 10.04.2012 року у справі № 21-1115во10.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду адміністративної справи не було спростовано відомостей управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради відносно того, що відповідачем не вчинялись дії, спрямовані на виключення ОСОБА_1 з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, що підтверджується витягом з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, долученого до матеріалів справи (а.с. 126).

За таких умов суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено вчинення відповідачем дій щодо виключення його з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, а тому позовні вимоги про визнання цих дій протиправними та зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги є необґрунтованими, недоведеними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим судом було встановлено, що відповідачем (з наведених ним у відзиві обставин) було знято ОСОБА_1 з персоніфікованого обліку отримувачів пільг (як учасника бойових дій) в управлінні праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради, оскільки позивач змінив місце свого проживання та повинен був стати на облік для отримання таких пільг за своїм новим місцем проживання у м. Одесі.

Водночас суд не вбачає підстав для визнання вищезазначених дій відповідача незаконними, оскільки вони були вчиненні відповідно до приписів п.7 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача вжити заходів для перерахунку оплати комунальних послуг за 2017-2018 роки за зареєстрованим місцем проживання позивача та нарахувати та виплатити позивачу пільгу на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки, суд зазначає наступне.

Так відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; 75-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.

Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Відповідно до ч.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам» від 31 січня 2007 року №77 (далі Постанова №77), для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу особи звертаються до управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - уповноважений орган) або до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад за зареєстрованим місцем проживання (або за фактичним місцем проживання, якщо особи перебувають на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, за фактичним місцем проживання за рішенням комісій, утворених місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до пункту 4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", з відповідною заявою, до якої додають довідку про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі.

Відповідно до п.5 Постанови №77 уповноважені органи, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад щомісяця складають списки осіб (із зазначенням пільгових категорій) для призначення пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу. Список, підписаний сільським, селищним, міським головою (іншою уповноваженою особою) та завірений печаткою, щомісяця до 2 числа подається уповноваженому органу.

Уповноважений орган звіряє список з інформацією, внесеною до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Суд зазначає, що наказом Міністерства соціальної політики України 21.04.2015 року №441 «Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» було затверджено форму відповідної заяви, яку особа (при бажанні отримати ту чи іншу пільгу) повинна особисто заповнити та подати до органу соціального захисту.

При цьому в зазначеній заяві наявна графа «Відомості з паспорта та поданих документів звірені», яка повинна бути заповнена відповідальною особою управління праці та соціального захисту населення після звіряння наданих особою копій документів на відповідність їх оригіналам.

Судом встановлено, що позивач особисто із заявою для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради не звертався, оригінали необхідних документів відповідачу не надавав. Разом з тим позивач неодноразово направляв на електрону пошту відповідача лише скан-копії заяв. При цьому зазначені електронні заяви ОСОБА_1 електронно-цифровим підписом підписані не були.

При цьому суд зазначає, що положеннями Постанови №77 не передбачено можливості подання пільговиком заяви в електронному вигляді.

Водночас питання подання заяв в електронному вигляді передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (пункти 43-45), які регулюють подібні правовідносини з приводу отримання соціальних пільг.

Відповідно до п.6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так у пункті 43 Постанови №848 зазначено, що для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання), зокрема, заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява), договір наймання (оренди) житла (у разі наявності).

Заява може бути надіслана структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання) поштою або в електронній формі через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з накладенням кваліфікованого електронного підпису, створеного шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних декларанта, підтверджених у процесі автентифікації з використанням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків.

У разі отримання надісланих з використанням засобів телекомунікаційних систем заяви та декларації, в яких відсутній кваліфікований електронний підпис із застосуванням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків, житлова субсидія призначається лише після підписання заявником зазначених документів у паперовій формі протягом місяця з дня подання заяви та декларації в електронній формі, зокрема під час складання акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

При цьому дій щодо подання заяви в електронній формі в зазначеному порядку, ОСОБА_1 також вчинено не було.

Крім того, суд погоджується з посиланням відповідача, що позивачем було самовільно змінено форму заяви, встановлену наказом Міністерства соціальної політики України 21.04.2015 року №441, вилучено графу «проживаю за адресою», а тому не вказано адресу фактичного місця проживання.

Крім того суд зазначає, що п. 5 Положення №117 встановлено, що для включення до Реєстру інформації про пільговика він подає уповноваженому органу копії документів, що підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пред`являє паспорт та надає інформацію про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується).

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Законом України від 11.12.2003 року №1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зазначено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Таким чином, місце проживання фізичної особи - це місце, де громадянин постійно чи переважно проживає (як власник будинку чи квартири; як наймач чи піднаймач житла; як член сім`ї власника, наймача тощо або на іншій підставі, встановленій законодавством, тощо).

Як зазначає позивач у адміністративному позові його зареєстрованим місцем проживання є адреса: АДРЕСА_1 . Разом з тим судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що він фактично проживає зі своєю сім`єю за іншою адресою: АДРЕСА_2 .

Суд наголошує, що відповідно до статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

За таких умов суд зазначає, що позивач має право на отримання пільг на тверде паливо та скраплений балонний газ за 2017-2018 роки безпосередньо за місцем свого фактичного проживання незалежно від того, знаходиться таке житло на праві власності позивача, винаймається ним за договором оренди або на іншій підставі, встановленій законодавством.

Крім того, суд при вирішені справи зауважує, що згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №77 «Про затвердження Порядку надання пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам», для призначення пільг з придбання твердого палива і скрапленого газу особа повинна перебувати на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Водночас відповідач, у зв`язку із зміною місця проживання позивача, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» закрив персональну облікову картку ОСОБА_1 у Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків за місцем його реєстрації в Ізмаїльському районі Одеської області.

Разом з тим суд зазначає, що поновлення права на виплату відповідних пільг здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплати, серед яких: подання одержувачем особисто заяви та пред`явлення паспорту, надання документів, які підтверджують право пільговика та членів його сім`ї на пільги (з пред`явленням оригіналів цих документів), копії довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та інформації про характеристику житла та послуги, щодо отримання яких він має пільги та реально ними користується,

Доказів того, що позивач встав на облік в органі соціального захисту за новим місцем проживання та звертався із відповідною заявою про отримання пільг у відповідності до норм чинного законодавства ОСОБА_1 до суду не подано, з огляду на що суд не має законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині адміністративного позову.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 з невиплати позивачу щорічної виплати до 5-го травня за 2018 рік, суд зазначає наступне.

Згідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 року №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що:

1) у 2018 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах:

особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3 685 гривень; II групи - 3 265 гривень; III групи - 2 845 гривень;

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 265 гривень;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3 685 гривень;

членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 630 гривень;

учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 525 гривень;

2) особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 5 травня 2018 року включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2018 року.

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» від 30 серпня 1999 року №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.

Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

Як було встановлено судом, та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 особисто із заявою про виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2018 року до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради не звертався та паспорт громадянина не пред`являв, а лише направляв на електрону пошту відповідача скан-копії заяв, які електронно-цифровим підписом підписані не були.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості для органу соціального захисту здійснювати виплату грошової допомоги за заявою особи поданою через електрону пошту, оскільки зазначений спосіб позбавляє можливості відповідача ідентифікувати особу, яка звертається за отриманням соціальної допомоги.

Оскільки позивачем жодних доказів на підтвердження того, що він звертався у законодавчо визначеному порядку до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради для нарахування та виплати йому щорічної виплату до 5-го травня за 2018 рік надано не було, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і в цій частині.

Щодо позовної вимоги позивача стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради моральну шкоду в розмірі 250000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як роз`яснено у п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14.

Суд зазначає, що позивачем не доведено, що оскаржуваними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних пояснень, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням шкоди, а також міркувань, з яких позивач виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновків, що позовні вимоги позивача стосовно відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості, недоведеності її спричинення діями відповідача, відсутності будь-яких доказів, що підтверджують сам факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем, як особою, звільненою від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України від 08.07.2011року №3674-VI «Про судовий збір», судовий збір за подання адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду не сплачувався. Доказів здійснення інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами до суду не надано, а тому у справі відсутні обставини для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 12, 72-73, 76-77, 173, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради (68604, м. Ізмаїл, вул. Івана Франка, 10) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.