ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року

Справа № 160/12099/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.,

за участі секретаря судового засідання Шпоти Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 59891605 від 23.08.2019 р., відкритого на підставі виконавчого напису № 1363 від 29.07.2019 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “Банк Форвард” заборгованість в розмірі 28203,05 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 59891605 від 23.08.2019 р. є безпідставною та підлягає скасуванню, оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження” а саме: приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання боржника та не за місцезнаходженням майна боржника. Вказує, що відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації та проживання позивача порушують права позивача, як сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 26.12.2019 року сторони не прибули. До позовної заяви представником позивача подано заяву про здійснення розгляду справи без участі представника.

Відповідач у судове засідання 26.12.2019 року не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

26.12.2019 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву та копію матеріалів виконавчого провадження № 59891605. У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) — карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ “Банк Форвард”, який розташований за адресою: м.Київ, вул.. Саксаганського, буд. 105. Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів. Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконаний виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. У зв`язку із викладеним та враховуючи, що в заяві стягувана був зазначений лише рахунок позивача, що відкритий в АТ “Банк Форвард” з місцем реєстрації банку у місті Києві, дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 23.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59891605 та подальші виконавчі дії не суперечать наведеним нормам законодавства.

Протокольною ухвалою суду, оголошеною у судовому засіданні 26.12.2019 року із занесенням до протокол судового засідання, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 160/12099/19 та розпочато розгляд справи по суті за відсутності сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. 29.07.2019 року складено виконавчий напис № 1363 про стягнення на користь Акціонерного товариства “Банк Форвард” суми заборгованості в розмірі 27353,05 грн. з боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податній за ДРФО: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . В написі зазначено, що загальна сума, що підлягає стягненню з боржника складає 28203,05 грн.

У вказаному виконавчому написі зазначено про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 104510358 від 01.03.2013 року, укладеного ним із ПАТ “Банк Руский Стандарт”, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ “Банк Форвард”.

Акціонерним товариством “Банк Форвард” 23.08.2019 року подано до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни заяву про примусове виконання виконавчого напису № 1363 від 29.07.2019 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ “Банк Форвард” у розмірі 28203,05 грн.

Судом встановлено, що до вказаної заяви було додано, зокрема довідку АТ “Банк Форвард” про те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ “Банк Форвард” та має рахунок 26254002815643 від 01.03.2013 року в валюті гривня.

23.08.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № 59891605 з примусового виконання виконавчого напису № 1363 від 29.07.2019 року, виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “Банк Форвард” заборгованості у розмірі 28203,05 грн.

Досліджуючи правомірність вказаної постанови та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із того, що у відповідності до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Згідно пункту першого частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий напис нотаріуса.

Судом встановлено та позивачем не спростовано, що виконавчий напис № 1363 від 29.07.2019 року, виданий приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ “Банк Форвард” у розмірі 28203,05 грн. у встановленому законом порядку не скасовано та є чинним.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Так, до заяви про примусове виконання рішення АТ “Банк Форвард” було додано довідку АТ “Банк Форвард” про те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ “Банк Форвард”, який розташований за адресою: м.Київ, вул.. АДРЕСА_2 буд. 105, та має рахунок 26254002815643 від 01.03.2013 року в валюті гривня.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 25 Закону право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Визначення місця вчинення приватним виконавцем виконавчих дій у вже відкритому виконавчому провадженні здійснюється відповідно до загальних норм, якими визначаються вимоги щодо місця вчинення відповідної виконавчої дії - без обмеження дій приватного виконавця виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (частина 6 статті 25 Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та абзац 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

Зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII вбачається, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконавчим округом приватного виконавця Вольф Т.Л. визначено: м. Київ.

Такж, згідно довідки АТ “Банк Форвард”, ОСОБА_1 має відкритий рахунок 26254002815643 від 01.03.2013 року в АТ “Банк Форвард”, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.. Саксаганського, буд. 105.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, як того вимагає скаржник (пункти 11, 12), у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 року у справі № 905/3542/15, де була надана оцінка подібним правовідносинам.

У зв`язку із викладеним та враховуючи, що до заяви про примусове виконання виконавчого напису № 1363 від 29.07.2019 року, поданої АТ “Банк Форвард” до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, було додано довідку АТ “Банк Форвард”, яка підтверджує, що ОСОБА_1 має відкритий рахунок 26254002815643 від 01.03.2013 року у АТ “Банк Форвард”, з місцем реєстрації у місті Києві, суд зазначає, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л., який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 23.08.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59891605 не суперечать наведеним нормам законодавства, а тому суд відхиляє доводи позивача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що спірна постанова винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження”, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнята відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, а також документу, який відповідно до цього Закону підлягає примусовому виконанню, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-243, 245-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 грудня 2019 року.

Суддя (підпис)

Е.О. Юрков